Ціамід

Антиалкогольний.

Інгібує ацетальдегіддегідрогеназу і блокує окислення алкоголю до вуглекислого газу і води. Підвищує чутливість до алкоголю, але знижує спонукальну мотивацію до його вживання. Накопичення ацетальдегіду (після прийому алкоголю) викликає нудоту, блювання, почервоніння обличчя, відчуття шуму в голові і жару у верхній частині тулуба, стиснення в грудях, утруднене дихання, серцебиття, страх, судоми, озноб та ін. Повторне призначення алкоголю на фоні ціанаміду сприяє виробленню негативного умовного рефлексу на смак і запах спиртних напоїв.

Немає даних

Для дорослих:

Застосовують для лікування хронічного алкоголізму.

- особам з підвищеною індивідуальною чутливістю до даної речовини;
- при тяжких захворюваннях серця;
- пацієнтам зі зниженою функцією нирок і захворюваннями дихальних шляхів;
- при печінковій недостатності;
- вагітним і годуючим жінкам.

Слід дотримуватися обережності: при гіпертиреозі, епілепсії, нирковій недостатності, цукровому діабеті, проблемах з серцево-судинною системою.

Лікування препаратом можна починати тільки після закінчення 12 год з моменту останнього прийому етанолу! Препарат повинен застосовуватися з відома пацієнта і під контролем лікаря.

Необхідно уникати застосування продуктів і ін. ЛЗ, до складу яких входить етанол (можливе виникнення реакції).

При тривалому прийомі необхідний контроль функції щитовидної залози не рідше 1 разу на 6 міс.

— Іноді: відчуття втоми, сонливість, шкірний висип, шум у вухах, транзиторний лейкоцитоз. Препарат, як правило, добре переноситься, якщо пацієнт не вживає алкоголь.
— Реакція на алкоголь: при одночасному прийомі алкоголю можливі виражена гіперемія шкірних покривів, відчуття пульсації в голові і шиї, нудота, тахікардія, утруднене дихання, слабкість, нечіткість зору, підвищене потовиділення, болі в грудях.
— У найбільш важких випадках: блювання, зниження АТ, пригнічення дихання, колаптоїдний стан.
— Прояви і ступінь їх тяжкості залежать від дози препарату і кількості прийнятого алкоголю. У важких випадках проводять симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання функцій ДС і ССС, в/в введення антигістамінних препаратів.

Симптоми: можливе посилення побічної дії.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія, спрямована на підтримання функцій печінки, дихання і серцево-судинної системи. Слід контролювати показник гематокриту, при необхідності показано переливання крові.

Метронідазол, ізоніазид, фенітоїн та ін. інгібітори ацетальдегіддегідрогенази - посилення реакції з етанолом.

Не сумісний з ЛЗ, що мають альдегідну групу (параальдегід, хлорал).

Інтервал між прийомом дисульфіраму і кальцію карбіміду повинен становити не менше 10 днів.

Одна таблетка містить: 0,05 г кальцію ціаміду, 0,1 г лимонної кислоти.