Циклосерин

Антибактеріальне широкого спектра, протитуберкульозне.

Антибіотик широкого спектра дії. Діє бактеріостатично або бактерицидно залежно від концентрації в осередку запалення і чутливості мікроорганізмів.

Порушує синтез клітинної стінки, діючи як конкурентний антагоніст D-аланіну. Пригнічує активність ферментів, відповідальних за синтез клітинної стінки. Активний щодо грамнегативних мікроорганізмів, у концентрації 10-100 мг/л - Rickettsia spp., Treponema spp. МПК щодо Mycobacterium tuberculosis становить 3-25 мг/л на рідкому і 10-20 мг/л і більше - на щільному живильному середовищі. Лікарська стійкість виникає повільно (після 6 міс лікування розвивається у 20-80% випадків).

Абсорбція після перорального прийому - 70-90%. Практично не зв'язується з білками плазми.

TCmax- 3-4 год; пропорційно прийнятій дозі 0.25, 0.5 і 1 г Сmax становить 6, 24 і 30 мкг/л відповідно. Після прийому 250 мг кожні 12 год Сmax- 25-30 мкг/мл. Добре проникає в рідини і тканини організму, включаючи спинномозкову рідину, грудне молоко, жовч, мокротиння, лімфатичну тканину, легені, асцитичну і синовіальну рідини, плевральний випіт, проходить через плаценту. У черевній і плевральній порожнинах міститься 50-100% від концентрації препарату в сироватці крові. Метаболізується до 35% введеної дози. Т1/2 при нормальній функції нирок -10 год. Виводиться шляхом клубочкової фільтрації в незміненому вигляді: 50% через 12 год, 65-70% у межах 24-72 год, невеликі кількості - з каловими масами.

При хронічній нирковій недостатності через 2-3 дні можуть виникнути явища кумуляції.

Для дорослих:

Циклосерин розглядається як “резервний” протитуберкульозний препарат, тобто призначається хворим на хронічні форми туберкульозу, у яких раніше застосовувані основні препарати перестали чинити ефект
.
Циклосерин можна також поєднувати з основними препаратами для запобігання розвитку резистентності (стійкості до препарату) мікобактерій. Можливе також комбіноване використання циклосерину з іншими препаратами II ряду, етіонамідом, піразинамідом та ін.

- гіперчутливість;
- органічні захворювання ЦНС;
- епілепсія;
- епілептичні напади (в т.ч. в анамнезі);
- порушення психіки (тривожність, психоз, депресія, в т.ч. в анамнезі);
- хронічна серцева недостатність;
- хронічна ниркова недостатність (КК менше 50 мл/хв);
- алкоголізм.

З обережністю застосовувати в дитячому віці.

Перед початком терапії циклосерином необхідно виділити культури мікроорганізмів і визначити чутливість штамів до даного препарату. У разі туберкульозної інфекції необхідно визначити чутливість штаму до інших протитуберкульозних препаратів.

Лікування циклосерином необхідно скасувати або слід зменшити дозу, якщо у пацієнта розвиваються алергічний дерматит або симптоми ураження центральної нервової системи, а саме: головний біль, запаморочення, сонливість, сплутаність свідомості, тремор, периферичні парези, дизартрія, судоми і психоз. Через низький терапевтичний індекс циклосерину небезпека розвитку судом збільшується у хворих на хронічний алкоголізм.

Отруєння зазвичай спостерігається при концентраціях препарату в крові понад 30 мг/л, що може бути результатом передозування або порушеного кліренсу нирок. При прийомі препарату слід контролювати гематологічні показники, функцію нирок (концентрацію креатиніну і азоту сечовини в крові), концентрацію препарату в крові і функцію печінки.

При лікуванні пацієнтів зі зниженою функцією нирок, які приймають добову дозу понад 500 мг і у яких передбачається виявлення ознак і симптомів передозування, рівень препарату в крові необхідно контролювати, принаймні, один раз на тиждень. Дозу необхідно коригувати таким чином, щоб підтримувати рівень препарату в крові нижче 30 мг/л.

Для профілактики симптомів ураження центральної нервової системи, зокрема, судом, стану збудження або тремору, можливе використання протисудомних або седативних препаратів. Пацієнти, які отримують понад 500 мг циклосерину на добу, повинні перебувати під безпосереднім наглядом лікаря через можливий розвиток подібних симптомів. Попередити або зменшити токсичну дію циклосерину можна, призначаючи в період лікування глутамінову кислоту по 500 мг 3-4 рази/добу (до їжі), і щоденним в/м введенням натрієвої солі АТФ (1 мл 1% розчину), а також піридоксину в дозі 200-300 мг/добу.

Для профілактики побічних нейротоксичних ефектів призначають психотропні препарати бензодіазепінового ряду діазепам (5 мг) або феназепам (1 мг) на ніч, а також пірацетам у дозі 800 мг 2 рази/добу. У деяких випадках застосування циклосерину може викликати розвиток недостатності вітаміну В12 і/або фолієвої кислоти, мегалобластної і сидеробластної анемій. У разі виникнення анемії під час лікування необхідно провести відповідне обстеження і лікування пацієнта.

Слід обмежити психічне напруження пацієнтів і виключити можливі фактори перегріву (перебування на сонці з непокритою головою, гарячий душ).

У зв'язку з швидким розвитком стійкості при монотерапії циклосерином рекомендується його поєднання з іншими протитуберкульозними лікарськими засобами.

Вплив прийому циклосерину на здатність водіння автомобіля і використання механізмів не встановлено.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, безсоння або сонливість, "кошмарні" сновидіння, тривожність, дратівливість, зниження пам'яті, парестезії, периферичний неврит, тремор, ейфорія, депресія, суїцидальні настрої, психоз, епілептиформні судоми.

З боку травної системи: нудота, печія, діарея.

Інші: лихоманка, посилення кашлю.

Передозування спостерігається при концентрації циклосерину в плазмі 25-30 мг/мл внаслідок прийому циклосерину у високих дозах і/або порушення ниркового кліренсу. Гостре отруєння може виникнути при прийомі внутрішньо понад 1 г/добу. Симптоми хронічної інтоксикації при тривалому прийомі в дозі понад 500 мг/добу: головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, підвищена дратівливість, парестезії, психоз, дизартрія, парез, судоми, кома.

Лікування: симптоматичне, активоване вугілля, протиепілептичні лікарські засоби. Для профілактики нейротоксичних ефектів вводять піридоксин у дозі 200-300 мг/добу, протисудомні і седативні лікарські засоби.

Збільшує швидкість виведення піридоксину нирками (може викликати розвиток анемії і периферичного невриту, потрібне збільшення дози піридоксину). Етанол збільшує ризик розвитку епілептичних нападів, особливо у осіб, які страждають на хронічний алкоголізм.

Етіонамід підвищує ризик виникнення побічних ефектів з боку ЦНС, особливо судомного синдрому.

Ізоніазид збільшує частоту виникнення запаморочення, сонливості.

Капсули по 250 мг.
4 або 10 капсул в алюмінієвому стрипі. 
По 1 стрипу (по 4 капсули) разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.
По 5 або 10 стрипів (по 10 капсул) разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.