Цитарабін
Cytarabine
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цитозар, Алексен, Цитастадин
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Cytarabine" 20 mg/ml - 5ml
D.t.d. № 5 in amp.
S.: Внутрішньовенно, по 1 ампулі 1 раз на день
D.t.d. № 5 in amp.
S.: Внутрішньовенно, по 1 ампулі 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Імунодепресивне, протипухлинне.
Фармакодинаміка
Протипухлинний засіб з групи антиметаболітів-аналогів піримідину. Цитарабін інгібує синтез ДНК в клітині, переважно в S-фазу клітинного циклу. Антилейкемічну активність цитарабін набуває в результаті фосфорилювання в арабінозил цитозин трифосфат (Ара-ЦТФ), який конкурентно інгібує ДНК-полімеразу.
Також синтез ДНК інгібується за рахунок вбудовування цитарабіну в ДНК. Цитостатичний ефект дозозалежний.
Відомо кілька механізмів розвитку резистентності до цитарабіну: інгібування мембранного транспорту, дефіцит фосфорилюючих ферментів, підвищена активність інактивуючих ферментів, знижена спорідненість ДНК-полімерази.
Підтримання високої внутрішньоклітинної концентрації Ара-ЦТФ є вирішальним для розвитку цитотоксичного ефекту.
Також синтез ДНК інгібується за рахунок вбудовування цитарабіну в ДНК. Цитостатичний ефект дозозалежний.
Відомо кілька механізмів розвитку резистентності до цитарабіну: інгібування мембранного транспорту, дефіцит фосфорилюючих ферментів, підвищена активність інактивуючих ферментів, знижена спорідненість ДНК-полімерази.
Підтримання високої внутрішньоклітинної концентрації Ара-ЦТФ є вирішальним для розвитку цитотоксичного ефекту.
Фармакокінетика
Після в/в введення цитарабін швидко і майже повністю перетворюється в неактивний урацил-метаболіт Ара-У під дією цитидиндезамінази в печінці та в інших тканинах. T1/2 початкової фази становить 1.4-7.5 хв, кінцевої - приблизно 10-200 хв, в середньому 120 хв. Внаслідок низької активності дезамінази в ЦНС виведення цитарабіну з спинномозкової рідини відбувається повільно, T1/2 становить 2-11 год.
При безперервній в/в інфузії цитарабіну в звичайних дозах (100-200 мг/м2 поверхні тіла) досягаються концентрації 0.04-0.6 мкмоль/л. При п/к або в/м введенні Cmax цитарабіну в плазмі досягаються через 20-60 хв, при цьому вони суттєво нижчі, ніж при в/в введенні. Cmax цитарабіну в плазмі крові при однаковій дозі сильно варіює у різних пацієнтів. Потім відбувається двофазне зниження концентрації.
Vd становить 0.7 л/кг. Цитарабін проникає через ГЕБ. Після безперервної інфузії в спинномозковій рідині досягається концентрація рівна 10-40% від концентрації в плазмі крові. Зв'язування з білками плазми - 2-20 % .
При потраплянні в організм цитарабін в результаті фосфорилювання під дією нуклеотидаз швидко перетворюється в активний метаболіт Ара-ЦТФ в лейкозних і нормальних клітинах кісткового мозку. Утворення неактивного метаболіту Ара-У під дією цитидиндезамінази відбувається головним чином в печінці і, в меншій мірі, в інших тканинах і крові.
Виведення цитарабіну з плазми носить двофазний характер. Протягом 24 год в сечі виявляється близько 80% дози цитарабіну, з яких 71-96% представлено у вигляді неактивного метаболіту і 4-10% - незмінений цитарабін.
При безперервній в/в інфузії цитарабіну в звичайних дозах (100-200 мг/м2 поверхні тіла) досягаються концентрації 0.04-0.6 мкмоль/л. При п/к або в/м введенні Cmax цитарабіну в плазмі досягаються через 20-60 хв, при цьому вони суттєво нижчі, ніж при в/в введенні. Cmax цитарабіну в плазмі крові при однаковій дозі сильно варіює у різних пацієнтів. Потім відбувається двофазне зниження концентрації.
Vd становить 0.7 л/кг. Цитарабін проникає через ГЕБ. Після безперервної інфузії в спинномозковій рідині досягається концентрація рівна 10-40% від концентрації в плазмі крові. Зв'язування з білками плазми - 2-20 % .
При потраплянні в організм цитарабін в результаті фосфорилювання під дією нуклеотидаз швидко перетворюється в активний метаболіт Ара-ЦТФ в лейкозних і нормальних клітинах кісткового мозку. Утворення неактивного метаболіту Ара-У під дією цитидиндезамінази відбувається головним чином в печінці і, в меншій мірі, в інших тканинах і крові.
Виведення цитарабіну з плазми носить двофазний характер. Протягом 24 год в сечі виявляється близько 80% дози цитарабіну, з яких 71-96% представлено у вигляді неактивного метаболіту і 4-10% - незмінений цитарабін.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Розчин, приготовлений з ліофілізату Цитарабін вводять інтратекально (ендолюмбально), п/к, в/в струменево або інфузійно. Препарат застосовують у вигляді монотерапії звичайними дозами, у складі комбінованого лікування або в програмах хіміотерапії високими дозами. Доза цитарабіну, тривалість терапії та кратність призначення залежать від виду застосовуваної програми.
Безпосередньо перед введенням препарат розчиняють у воді для ін'єкцій або ізотонічному розчині хлориду натрію. Для п/к та ендолюмбального введення 100 мг ліофілізату розчиняють в 1 мл розчинника, для в/в введення – в 400 мл розчинника.
Зазвичай середня добова доза Цитарабіну становить 100–200 мг/м2. У пацієнтів похилого віку та осіб з зниженими резервами кровотворення добову дозу зменшують до 50–70 мг/м2.
Для індукції ремісії при гострих лейкозах Цитарабін застосовують в/в в комбінації з іншими протипухлинними лікарськими засобами в дозі 100 мг/м2 на добу у вигляді безперервної в/в інфузії або в/в в тій же дозі, але кожні 12 год.
Курс лікування становить 7 днів, а всього потрібно від 4 до 7 курсів з інтервалами не менше 14 днів. Підтримуюча доза становить 1–1,5 мг/кг п/к 1–2 рази на тиждень.
Пацієнтам з гострим лейкозом або гострою лімфомою, стійкими до цитарабіну, препарат призначають у високих дозах в/в крапельно (тривалість інфузії становить 1–3 год). Разова доза – 2–3 г/м2, кратність застосування – 2 рази на добу (кожні 12 год), тривалість лікування – 2–6 днів.
Інтратекальне (ендолюмбальне) введення використовують при нейролейкозі. Разова доза для дорослих становить 5–75 мг/м2. Кратність введення варіює від 1 разу на добу протягом 4 днів до 1 разу на добу один раз на 4 дні, що залежить від вираженості та типу неврологічної симптоматики, а також ефективності попереднього лікування. Найчастіше інтратекально Цитарабін призначають дітям і дорослим у дозі 30 мг/м2 кожні 4 дні до тих пір, поки показники спинномозкової рідини не нормалізуються. Після цього вводять ще одну додаткову дозу.
Безпосередньо перед введенням препарат розчиняють у воді для ін'єкцій або ізотонічному розчині хлориду натрію. Для п/к та ендолюмбального введення 100 мг ліофілізату розчиняють в 1 мл розчинника, для в/в введення – в 400 мл розчинника.
Зазвичай середня добова доза Цитарабіну становить 100–200 мг/м2. У пацієнтів похилого віку та осіб з зниженими резервами кровотворення добову дозу зменшують до 50–70 мг/м2.
Для індукції ремісії при гострих лейкозах Цитарабін застосовують в/в в комбінації з іншими протипухлинними лікарськими засобами в дозі 100 мг/м2 на добу у вигляді безперервної в/в інфузії або в/в в тій же дозі, але кожні 12 год.
Курс лікування становить 7 днів, а всього потрібно від 4 до 7 курсів з інтервалами не менше 14 днів. Підтримуюча доза становить 1–1,5 мг/кг п/к 1–2 рази на тиждень.
Пацієнтам з гострим лейкозом або гострою лімфомою, стійкими до цитарабіну, препарат призначають у високих дозах в/в крапельно (тривалість інфузії становить 1–3 год). Разова доза – 2–3 г/м2, кратність застосування – 2 рази на добу (кожні 12 год), тривалість лікування – 2–6 днів.
Інтратекальне (ендолюмбальне) введення використовують при нейролейкозі. Разова доза для дорослих становить 5–75 мг/м2. Кратність введення варіює від 1 разу на добу протягом 4 днів до 1 разу на добу один раз на 4 дні, що залежить від вираженості та типу неврологічної симптоматики, а також ефективності попереднього лікування. Найчастіше інтратекально Цитарабін призначають дітям і дорослим у дозі 30 мг/м2 кожні 4 дні до тих пір, поки показники спинномозкової рідини не нормалізуються. Після цього вводять ще одну додаткову дозу.
Показання
- Гострі нелімфобластні лейкози,
- бластний криз хронічного мієлолейкозу,
- лімфогранулематоз,
- еритромієлоз,
- нейролейкемія,
- неходжкінські лімфоми.
- бластний криз хронічного мієлолейкозу,
- лімфогранулематоз,
- еритромієлоз,
- нейролейкемія,
- неходжкінські лімфоми.
Протипоказання
Підвищена чутливість до цитарабіну; анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія не онкологічної етіології (в т.ч. аплазія кісткового мозку), за винятком випадків, коли застосування необхідне за життєвими показаннями; вагітність, період грудного вигодовування.
З обережністю
У пацієнтів з печінковою і/або нирковою недостатністю (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку побічних ефектів, особливо при проведенні високодозної терапії), з лікарсько-індукованим пригніченням кровотворення, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу), захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз). При лікуванні цитарабіном, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують імунітет, слід уникати вакцинації живими вакцинами. У пацієнтів старше 60 років застосування високих доз цитарабіну можливе після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
З обережністю
У пацієнтів з печінковою і/або нирковою недостатністю (у зв'язку з підвищенням ризику розвитку побічних ефектів, особливо при проведенні високодозної терапії), з лікарсько-індукованим пригніченням кровотворення, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, з гострими інфекційними захворюваннями вірусної (в т.ч. вітряна віспа, оперізуючий лишай), грибкової або бактеріальної природи (ризик виникнення важких ускладнень і генералізації процесу), захворюваннями, при яких існує підвищений ризик розвитку гіперурикемії (подагра або уратний нефролітіаз). При лікуванні цитарабіном, як і при застосуванні інших засобів, що пригнічують імунітет, слід уникати вакцинації живими вакцинами. У пацієнтів старше 60 років застосування високих доз цитарабіну можливе після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.
Особливі вказівки
Застосування цитарабіну повинно здійснюватися під наглядом кваліфікованого лікаря, який має досвід роботи з протипухлинними хіміотерапевтичними препаратами, і тільки в умовах стаціонару. Цитарабін може застосовуватися як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими протипухлинними препаратами. У разі комбінованої терапії слід враховувати кумулятивну мієлосупресивну дію всіх препаратів, що входять у схему
З обережністю застосовують цитарабін у пацієнтів з пригніченням системи кровотворення, порушеннями функції нирок і/або печінки, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, а також у хворих, які раніше отримували цитотоксичні лікарські засоби або променеву терапію.
Під час терапії цитарабіном слід контролювати картину периферичної крові, функцію печінки і нирок, рівень сечової кислоти в плазмі крові, функцію кісткового мозку, ЦНС, легень.
Схильними факторами розвитку нейротоксичності при лікуванні цитарабіном є порушення функції нирок і/або печінки абсцеси печінки, ураження ЦНС при попередньому лікуванні (наприклад, після променевої терапії), при зловживанні етанолом, а також при поєднанні з іншими токсичними для ЦНС видами лікування. Порушення ЦНС у більшості випадків оборотні. Описані окремі випадки важкого токсичного впливу на спинний мозок, яке призводило до розвитку квадриплегії і паралічу, некротичної енцефалопатії, сліпоти та інших ізольованих проявів нейротоксичності.
Через 24 год після введення число лейкоцитів знижується, на 7-9-й день досягає мінімальних значень, потім короткочасно підвищується до 12-го дня, після чого знову знижується більш значно з мінімумом на 15-24-й день. У наступні 10 днів число лейкоцитів швидко зростає до вихідного рівня. Число тромбоцитів значно знижується на 5-й день після введення цитарабіну, найнижчий рівень досягається на 12-15-й день, протягом наступних 10 днів досягаючи вихідного рівня.
Введення ГКС дозволяє запобігти або зменшити прояви цитарабінового синдрому.
У період лікування, особливо при наявності великої кількості бластних клітин або при великій масі пухлини (лімфоми), необхідно проводити обов'язкову медикаментозну профілактику гіперурикемії і забезпечити прийом алопуринолу і достатньої кількості рідини.
В експериментальних дослідженнях встановлено мутагенну дію цитарабіну.
Чоловіки і жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час лікування і протягом 6 місяців після закінчення терапії цитарабіном.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнтам слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
З обережністю застосовують цитарабін у пацієнтів з пригніченням системи кровотворення, порушеннями функції нирок і/або печінки, з інфільтрацією кісткового мозку пухлинними клітинами, а також у хворих, які раніше отримували цитотоксичні лікарські засоби або променеву терапію.
Під час терапії цитарабіном слід контролювати картину периферичної крові, функцію печінки і нирок, рівень сечової кислоти в плазмі крові, функцію кісткового мозку, ЦНС, легень.
Схильними факторами розвитку нейротоксичності при лікуванні цитарабіном є порушення функції нирок і/або печінки абсцеси печінки, ураження ЦНС при попередньому лікуванні (наприклад, після променевої терапії), при зловживанні етанолом, а також при поєднанні з іншими токсичними для ЦНС видами лікування. Порушення ЦНС у більшості випадків оборотні. Описані окремі випадки важкого токсичного впливу на спинний мозок, яке призводило до розвитку квадриплегії і паралічу, некротичної енцефалопатії, сліпоти та інших ізольованих проявів нейротоксичності.
Через 24 год після введення число лейкоцитів знижується, на 7-9-й день досягає мінімальних значень, потім короткочасно підвищується до 12-го дня, після чого знову знижується більш значно з мінімумом на 15-24-й день. У наступні 10 днів число лейкоцитів швидко зростає до вихідного рівня. Число тромбоцитів значно знижується на 5-й день після введення цитарабіну, найнижчий рівень досягається на 12-15-й день, протягом наступних 10 днів досягаючи вихідного рівня.
Введення ГКС дозволяє запобігти або зменшити прояви цитарабінового синдрому.
У період лікування, особливо при наявності великої кількості бластних клітин або при великій масі пухлини (лімфоми), необхідно проводити обов'язкову медикаментозну профілактику гіперурикемії і забезпечити прийом алопуринолу і достатньої кількості рідини.
В експериментальних дослідженнях встановлено мутагенну дію цитарабіну.
Чоловіки і жінки дітородного віку повинні використовувати надійні методи контрацепції під час лікування і протягом 6 місяців після закінчення терапії цитарабіном.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнтам слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Інфекційні захворювання: дуже часто - сепсис, пневмонія, вірусні, бактеріальні, грибкові, паразитарні або сапрофітні інфекції будь-якої локалізації; частота невідома - запалення підшкірної клітковини в місці ін'єкції, абсцес печінки.
З боку системи кровотворення: дуже часто - мієлосупресія, ретикулоцитопенія; часто - тромбоцитопенія, анемія, мегалобластна анемія, лейкопенія; можливо - зміни морфології клітин в мазках з пунктату кісткового мозку і периферичної крові. При високодозній терапії можлива виражена панцитопенія, яка може тривати 15-25 днів з більш вираженою аплазією кісткового мозку, ніж при застосуванні звичайних доз.
З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин: часто - анорексія, гіперурикемія внаслідок лізису пухлинних клітин.
З боку нервової системи: частота невідома - нейротоксичність, неврит, запаморочення, головний біль. При проведенні високодозної терапії відзначалися зміна особистості, зниження концентрації уваги, дизартрія, атаксія, тремор, ністагм, головний біль, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, кома, судоми.
З боку органу зору: часто - оборотний геморагічний кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, посилення сльозотечі, порушення зору), кератит.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - перикардит; дуже рідко - порушення ритму серця; частота невідома - синусова брадикардія.
З боку дихальної системи: нечасто - біль у горлі, задишка. При проведенні високодозної терапії спостерігалися набряк легень/гострий респіраторний дистрес-синдром.
З боку травної системи: часто - дисфагія, біль у животі, нудота, блювання, діарея, запалення або виразка слизової оболонки порожнини рота і/або стінок анального каналу; нечасто - езофагіт, виразки стравоходу, некротичний коліт, кістозний пневматоз кишечника, перитоніт; дуже рідко - панкреатит. При проведенні високодозної терапії відзначалися випадки перфорації кишечника, некрозу ділянки кишки з розвитком кишкової непрохідності і перитоніту.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже часто - порушення функції печінки; частота невідома - жовтяниця. Після проведення високодозної хіміотерапії цитарабіном спостерігалися абсцеси печінки, синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен).
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - висип; часто - оборотні еритема, буллезний дерматит, кропив'янка, васкуліт, алопеція; нечасто - лентиго, виразка шкіри, свербіж шкірних покривів, пекучий біль у долонях і підошвах ступнів; дуже рідко - нейтрофільний екзокринний гідраденіт; частота невідома - синдром долонно-підошвової еритродизестезії.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - міалгія, артралгія.
З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, затримка сечі.
Інші: часто - тромбофлебіт у місці введення, лихоманка; цитарабіновий синдром, що включає болі в кістках або м'язах, болі в грудній клітці, підвищену температуру, загальну слабкість, лихоманку, шкірний висип (виникає через 6-12 год після введення). При інтратекальному введенні можливі пригнічення кісткового мозку, нудота, блювання. Іноді можливий розвиток важкої токсичності спинного мозку, яке може призвести до квадриплегії і паралічу м'язів, некротизуючої енцефалопатії, сліпоти та інших ізольованих проявів нейротоксичності.
З боку системи кровотворення: дуже часто - мієлосупресія, ретикулоцитопенія; часто - тромбоцитопенія, анемія, мегалобластна анемія, лейкопенія; можливо - зміни морфології клітин в мазках з пунктату кісткового мозку і периферичної крові. При високодозній терапії можлива виражена панцитопенія, яка може тривати 15-25 днів з більш вираженою аплазією кісткового мозку, ніж при застосуванні звичайних доз.
З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичні реакції.
З боку обміну речовин: часто - анорексія, гіперурикемія внаслідок лізису пухлинних клітин.
З боку нервової системи: частота невідома - нейротоксичність, неврит, запаморочення, головний біль. При проведенні високодозної терапії відзначалися зміна особистості, зниження концентрації уваги, дизартрія, атаксія, тремор, ністагм, головний біль, сплутаність свідомості, сонливість, запаморочення, кома, судоми.
З боку органу зору: часто - оборотний геморагічний кон'юнктивіт (фотофобія, печіння в очах, посилення сльозотечі, порушення зору), кератит.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - перикардит; дуже рідко - порушення ритму серця; частота невідома - синусова брадикардія.
З боку дихальної системи: нечасто - біль у горлі, задишка. При проведенні високодозної терапії спостерігалися набряк легень/гострий респіраторний дистрес-синдром.
З боку травної системи: часто - дисфагія, біль у животі, нудота, блювання, діарея, запалення або виразка слизової оболонки порожнини рота і/або стінок анального каналу; нечасто - езофагіт, виразки стравоходу, некротичний коліт, кістозний пневматоз кишечника, перитоніт; дуже рідко - панкреатит. При проведенні високодозної терапії відзначалися випадки перфорації кишечника, некрозу ділянки кишки з розвитком кишкової непрохідності і перитоніту.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: дуже часто - порушення функції печінки; частота невідома - жовтяниця. Після проведення високодозної хіміотерапії цитарабіном спостерігалися абсцеси печінки, синдром Бадда-Кіарі (тромбоз печінкових вен).
З боку шкіри і підшкірних тканин: дуже часто - висип; часто - оборотні еритема, буллезний дерматит, кропив'янка, васкуліт, алопеція; нечасто - лентиго, виразка шкіри, свербіж шкірних покривів, пекучий біль у долонях і підошвах ступнів; дуже рідко - нейтрофільний екзокринний гідраденіт; частота невідома - синдром долонно-підошвової еритродизестезії.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - міалгія, артралгія.
З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, затримка сечі.
Інші: часто - тромбофлебіт у місці введення, лихоманка; цитарабіновий синдром, що включає болі в кістках або м'язах, болі в грудній клітці, підвищену температуру, загальну слабкість, лихоманку, шкірний висип (виникає через 6-12 год після введення). При інтратекальному введенні можливі пригнічення кісткового мозку, нудота, блювання. Іноді можливий розвиток важкої токсичності спинного мозку, яке може призвести до квадриплегії і паралічу м'язів, некротизуючої енцефалопатії, сліпоти та інших ізольованих проявів нейротоксичності.
Передозування
Симптоми: лікування з використанням високих доз супроводжується вираженою токсичною дією з можливим смертельним наслідком, включаючи оборотну токсичну дію на рогівку і геморагічний кон'юнктивіт, порушення функції ЦНС (сплутаність свідомості, втома, втрата пам'яті, судомні напади), порушення функції мозочка (утруднення при розмові, при стоянні або ходьбі; тремор), виразку в ШКТ, перитоніт (включаючи кістозний пневматоз кишечника, що призводить до перитоніту), сепсис внаслідок приєднання вторинних інфекцій на тлі лейкопенії, набряк легень, ураження печінки з гіпербілірубінемією, некроз кишечника, некротичний коліт, шкірний висип, що призводить до десквамації, кардіоміопатію, респіраторний дистрес-синдром, що прогресує до набряку легень і кардіомегалії, а також периферичну рухову і сенсорну невропатію.
12-кратна в/в інфузія (протягом 1 год) цитарабіну в дозі 4,5 г/м2 кожні 12 год викликає необоротні зміни ЦНС і летальний наслідок.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту не існує.
12-кратна в/в інфузія (протягом 1 год) цитарабіну в дозі 4,5 г/м2 кожні 12 год викликає необоротні зміни ЦНС і летальний наслідок.
Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту не існує.
Лікарняна взаємодія
Спільне застосування з іншими протипухлинними мієлосупресивними препаратами або променевою терапією посилює цитотоксичну, а також імунодепресивну активність цих препаратів. У пацієнтів, які отримують хіміотерапію, що включає вінкристин, преднізолон і циклофосфамід з цитарабіном або прокарбазином, оборотно знижується рівноважна концентрація дигоксину в плазмі крові (порушення всмоктування через токсичний вплив на слизову кишечника), а також зменшується ниркова екскреція глікозиду.
Проведені in vitro дослідження взаємодії між гентаміцином і цитарабіном виявили існування антагонізму, внаслідок якого можливе зниження чутливості штамів Klebsiella pneumoniae до гентаміцину.
Можливе зниження ефективності фторцитозину при одночасному застосуванні з цитарабіном.
При одночасному застосуванні імунодепресантів (азатіоприн, хлорамбуцил, ГКС, циклофосфамід, циклоспорин, меркаптопурин, такролімус) підвищується ризик розвитку інфекційних ускладнень.
При одночасному застосуванні убитих вірусних вакцин внаслідок пригнічення нормальних механізмів захисту цитарабіном можливе зниження утворення антитіл.
При одночасному застосуванні живих вірусних вакцин внаслідок пригнічення нормальних механізмів захисту цитарабіном можливе потенціювання реплікації вірусу, посилення побічних ефектів, зниження утворення антитіл.
Проведені in vitro дослідження взаємодії між гентаміцином і цитарабіном виявили існування антагонізму, внаслідок якого можливе зниження чутливості штамів Klebsiella pneumoniae до гентаміцину.
Можливе зниження ефективності фторцитозину при одночасному застосуванні з цитарабіном.
При одночасному застосуванні імунодепресантів (азатіоприн, хлорамбуцил, ГКС, циклофосфамід, циклоспорин, меркаптопурин, такролімус) підвищується ризик розвитку інфекційних ускладнень.
При одночасному застосуванні убитих вірусних вакцин внаслідок пригнічення нормальних механізмів захисту цитарабіном можливе зниження утворення антитіл.
При одночасному застосуванні живих вірусних вакцин внаслідок пригнічення нормальних механізмів захисту цитарабіном можливе потенціювання реплікації вірусу, посилення побічних ефектів, зниження утворення антитіл.
Лікарська форма
Препарат випускають у формі ліофілізату для приготування розчину для ін'єкцій, що представляє собою пористу масу білого кольору, ущільнену в таблетку (по 100 мг у безбарвних скляних ампулах; у картонній пачці 5 ампул, ампульний скарифікатор і інструкція по застосуванню Цитарабіну).
