Флутамід

Антиандрогенний, протипухлинний.

Антиандрогенний засіб нестероїдної структури. Блокуючи андрогенові рецептори клітин-мішеней, перешкоджає розвитку біологічних ефектів ендогенних андрогенів, що призводить до порушення реплікації клітин пухлини. Сприяє зменшенню розмірів і щільності передміхурової залози, перешкоджає розвитку метастатичного процесу.

Не має естрогенної, антиестрогенної, гестагенної та антигестагенної активності.

Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується з ШКТ. Зв'язування з білками плазми становить 94-96%. Після багаторазового прийому внутрішньо в дозі 250 мг 3 рази/добу рівноважна концентрація флутаміду та його активного метаболіту в плазмі крові досягалася після 4-ї дози. Метаболізується з утворенням активного метаболіту гідроксифлутаміду та 5 інших метаболітів. Виводиться в основному з сечею, 4.2% дози виводиться з калом протягом 72 год. T1/2 гідроксифлутаміду становить 6 год.

У пацієнтів похилого віку T1/2 становить 8 год після одноразового введення і 9.6 год - при рівноважній концентрації.

Для дорослих:

Лікування метастатичного раку передміхурової залози, коли показано пригнічення дії тестостерону:
— на початку лікування в комбінації з агоністами ГнРГ;
— як додаткове лікування пацієнтів, які вже отримують терапію агоністами ГнРГ;
— у пацієнтів з хірургічною кастрацією;
— лікування пацієнтів, у яких інші види гормонотерапії були неефективними або при непереносимості подібного лікування.

— підвищена чутливість до флутаміду або до будь-якого іншого компонента препарату;
— виражена печінкова недостатність;
— дитячий вік (безпека та ефективність не встановлена).
З обережністю: у пацієнтів зі зниженою функцією печінки, зі схильністю до тромбозів та при серцево-судинних захворюваннях, а також при станах, що передбачають інтоксикацію аніліном (один з метаболітів флутаміду метиланілінове похідне): дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, куріння, гемоглобінопатія (М-гемоглобін).

При спільному застосуванні флутаміду з агоністами ГнРГ слід контролювати концентрації глюкози і/або глікозильованого гемоглобіну в крові та мінеральну щільність кісткової тканини.

У пацієнтів з порушеннями функції печінки застосування флутаміду протягом тривалого терміну можливе лише при ретельному аналізі співвідношення ризик/користь. До початку лікування флутамідом необхідно оцінити функцію печінки. Лікування флутамідом не слід починати при підвищенні активності печінкових трансаміназ у плазмі крові більше ніж у 2-3 рази. Терапію флутамідом слід проводити під контролем активності печінкових трансаміназ у крові 1 раз/міс протягом перших 4 місяців терапії та періодично в подальшому або при розвитку перших ознак/симптомів порушення функції печінки (свербіж, потемніння сечі, стійка втрата апетиту, жовтяниця, напруження в правому підребер'ї або незрозумілі іншими причинами грипоподібні симптоми). Терапію флутамідом слід припинити при наявності лабораторних ознак ураження печінки або при клінічній жовтяниці за відсутності підтверджених біопсією метастазів у печінці або при більше ніж 2-3-кратному підвищенні активності печінкових трансаміназ у плазмі крові без патологічних ознак.

Під час лікування можливе збільшення концентрацій у плазмі тестостерону та естрадіолу, що може викликати затримку рідини в організмі. У важких випадках це може призвести до підвищеного ризику стенокардії та серцевої недостатності. Флутамід може посилювати периферичні набряки або припухлість в області щиколоток у пацієнтів, схильних до цих станів. Збільшення концентрації естрадіолу в плазмі може призводити до збільшення частоти тромбоемболічних ускладнень.

Антиандрогенна терапія може сприяти подовженню інтервалу QT. Перед застосуванням флутаміду у пацієнтів з подовженням інтервалу QT в анамнезі або з наявністю факторів, які можуть призводити до подовження інтервалу QT, а також у пацієнтів, які приймають одночасно лікарські препарати, які можуть стати причиною подовження інтервалу QT, лікар повинен оцінити співвідношення користь/ризик, включаючи можливий розвиток аритмії за типом "пірует" у таких пацієнтів.

Тривала терапія у пацієнтів без лікарської або хірургічної кастрації вимагає регулярного контролю спермограми.

Флутамід показаний до застосування лише у чоловіків. Під час лікування флутамідом необхідно використовувати надійні методи контрацепції.

З боку статевої системи: гінекомастія і/або напруження в грудній залозі, галакторея, зниження статевого потягу, зменшення утворення сперми, збільшення концентрації тестостерону в плазмі крові (на початковому періоді терапії).

З боку травної системи: явища диспепсії, нудота, блювання, діарея, запор, печія.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: тимчасові порушення функції печінки, підвищення активності печінкових трансаміназ, жовтяниця, гепатит.

З боку системи кровотворення: лімфедема.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, порушення зору.

З боку психіки: безсоння, тривожність, депресія.

З боку дихальної системи: інтерстиціальний пневмоніт, диспное, кашель.

З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж, екхімози, фотосенсибілізація, зміна структури волосся.

З боку обміну речовин: підвищений апетит, анорексія.

Інфекційні захворювання: оперізуючий лишай.

Доброякісні, злоякісні та неуточнені новоутворення (включаючи кісти та поліпи): новоутворення грудної залози у чоловіків.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, "припливи", підвищення АТ.

З боку імунної системи: вовчакоподібний синдром.

Загальні реакції: підвищена втомлюваність, слабкість, нездужання, спрага, біль у грудній клітці, набряки.

Симптоми: при прийомі в дозі 1500 мг/добу протягом 36 тижнів спостерігається гінекомастія, напруженість у грудній залозі, підвищення активності аспартатамінотрансферази.

Лікування: промивання шлунка. Специфічного антидоту немає. Симптоматична терапія, постійний контроль життєво важливих функцій.

Гемодіаліз неефективний.

Взаємодії між флутамідом і лейпрореліном не спостерігалося, однак при комбінованій терапії флутамідом і агоністами ГнРГ повинні бути враховані можливі побічні ефекти кожного препарату.

У пацієнтів, які отримують пероральну антикоагулянтну терапію, після початку лікування флутамідом відзначалося збільшення протромбінового часу. При застосуванні даної комбінації рекомендується ретельний моніторинг протромбінового часу, може знадобитися корекція дози антикоагулянта.

Повідомлялося про випадки підвищення концентрації теофіліну в плазмі при одночасному застосуванні з флутамідом.

Одночасний прийом іншого потенційно гепатотоксичного лікарського засобу можливий лише після ретельної оцінки співвідношення користь/ризик.

З огляду на відому можливу гепато- та нефротоксичність флутаміду, слід уникати надмірного вживання алкоголю.

Оскільки антиандрогенна терапія може сприяти подовженню інтервалу QT, слід ретельно оцінювати одночасне застосування флутаміду та лікарських засобів, які сприяють подовженню інтервалу QT, або лікарських засобів, які можуть призвести до розвитку аритмії типу "пірует", в т.ч. лікарські засоби проти аритмії класу IA (наприклад, хінідин, дизопірамід) або класу III (наприклад, аміодарон, соталол, дофетилід, ібутилід), метадон, моксифлоксацин, нейролептики.

Таблетки 250 мг.
По 10, 20 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної або плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.

Або по 10, 20 таблеток у контурну чарункову упаковку з матеріалу комбінованого на основі фольги (тришаровий матеріал, що включає алюмінієву фольгу, плівку з орієнтованого поліаміду, полівінілхлоридну плівку), та фольги алюмінієвої друкованої лакованої.

1, 2, 3, 4, 5 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією з медичного застосування (листок-вкладиш) поміщають у картонну упаковку (пачку).