Ірінекс
Irinex
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Еренумаб
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Irinex" 70 mg/ml - 1ml
D.S. По 1 мл 1 раз в 4 тижні, п/к
D.S. По 1 мл 1 раз в 4 тижні, п/к
Фармакологічні властивості
Протимігренозний.
Фармакодинаміка
Еренумаб – це людське моноклональне антитіло, яке є антагоністом рецептора CGRP, і не має значної фармакологічної активності щодо рецепторів адреномедуліну, кальцитоніну та аміліну, а також агоністичної активності щодо рецептора CGRP.
CGRP – це нейропептид, що модулює передачу ноцицептивних сигналів, і вазодилататор, пов'язаний з патофізіологією мігрені. Показано, що на відміну від інших нейропептидів, концентрація CGRP значно збільшується під час нападу мігрені і повертається до норми після його вирішення. Внутрішньовенне (в/в) введення CGRP викликає у пацієнтів мігренеподібний головний біль, з чого можна припустити, що CGRP може бути причиною виникнення мігрені. Рецептор до CGRP локалізується на ділянках, що мають відношення до патофізіології мігрені. Препарат є потужним і специфічним конкурентом CGRP за зв'язування з рецептором і тим самим пригнічує його дію на рецептор.
CGRP – це нейропептид, що модулює передачу ноцицептивних сигналів, і вазодилататор, пов'язаний з патофізіологією мігрені. Показано, що на відміну від інших нейропептидів, концентрація CGRP значно збільшується під час нападу мігрені і повертається до норми після його вирішення. Внутрішньовенне (в/в) введення CGRP викликає у пацієнтів мігренеподібний головний біль, з чого можна припустити, що CGRP може бути причиною виникнення мігрені. Рецептор до CGRP локалізується на ділянках, що мають відношення до патофізіології мігрені. Препарат є потужним і специфічним конкурентом CGRP за зв'язування з рецептором і тим самим пригнічує його дію на рецептор.
Фармакокінетика
Еренумаб характеризується нелінійною кінетикою, що обумовлено його зв'язуванням з рецептором CGRP. Однак при терапевтично значущих дозах фармакокінетика еренумабу після підшкірного введення кожні 4 тижні є переважно лінійною у зв'язку з насиченням CGRP-рецепторів в результаті зв'язування. У здорових добровольців, яким підшкірно (п/к) вводили препарат у дозі 70 мг один раз на місяць або 140 мг один раз на місяць, середнє значення максимальної концентрації (Сmах) становило відповідно 6,1 мкг/мл і 15,8 мкг/мл (стандартне відхилення [SD] 2,1 мкг/мл і 4,8 мкг/мл), а середнє значення площі під кривою ”концентрація-час” (AUClast) 159 доба*мкг/мл і 505 доба*мкг/мл (SD 58 доба*мкг/мл і 139 доба*мкг/мл) відповідно. У пацієнтів, які отримували препарат у дозі 140 мг п/к кожні 4 тижні, мінімальна концентрація в сироватці крові з часом збільшувалася менш ніж у 2 рази і досягала рівноважного стану через 12 тижнів після початку лікування.
Всмоктування
У здорових добровольців дорослого віку, які отримували одноразову п/к ін'єкцію еренумабу в дозі 70 мг або 140 мг, медіана Сmах в плазмі крові досягалася через 4-6 днів, а розрахункова абсолютна біодоступність становила 82%.
Розподіл
Після одноразового в/в введення в дозі 140 мг середній об'єм розподілу (SD) в термінальній фазі виведення (Vz) становив близько 3,86 л (0,77).
Метаболізм і виведення
Виведення еренумабу описується двофазною кривою. При низьких концентраціях виведення відбувається переважно за рахунок насичуваного зв'язування з мішенню (рецептором CGRP), тоді як при більш високих концентраціях виведення еренумабу відбувається переважно за рахунок неспецифічного ненасичуваного протеолізу. У період введення препарату еренумаб виводиться переважно за рахунок неспецифічного протеолізу з ефективним періодом напіввиведення 28 днів.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (рСКФ ˂30 мл/хв/1,73 м2) досліджень не проводилося. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці еренумабу у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступенів тяжкості і пацієнтами з нормальною функцією нирок за даними популяційного фармакокінетичного аналізу.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Клінічних досліджень у пацієнтів з порушенням функції печінки не проводилося. Еренумаб, як людське моноклональне антитіло, не метаболізується ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення через печінку не є основним способом виведення еренумабу
Всмоктування
У здорових добровольців дорослого віку, які отримували одноразову п/к ін'єкцію еренумабу в дозі 70 мг або 140 мг, медіана Сmах в плазмі крові досягалася через 4-6 днів, а розрахункова абсолютна біодоступність становила 82%.
Розподіл
Після одноразового в/в введення в дозі 140 мг середній об'єм розподілу (SD) в термінальній фазі виведення (Vz) становив близько 3,86 л (0,77).
Метаболізм і виведення
Виведення еренумабу описується двофазною кривою. При низьких концентраціях виведення відбувається переважно за рахунок насичуваного зв'язування з мішенню (рецептором CGRP), тоді як при більш високих концентраціях виведення еренумабу відбувається переважно за рахунок неспецифічного ненасичуваного протеолізу. У період введення препарату еренумаб виводиться переважно за рахунок неспецифічного протеолізу з ефективним періодом напіввиведення 28 днів.
Фармакокінетика у особливих груп пацієнтів
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкого ступеня (рСКФ ˂30 мл/хв/1,73 м2) досліджень не проводилося. Не виявлено відмінностей у фармакокінетиці еренумабу у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого або середнього ступенів тяжкості і пацієнтами з нормальною функцією нирок за даними популяційного фармакокінетичного аналізу.
Пацієнти з порушеннями функції печінки
Клінічних досліджень у пацієнтів з порушенням функції печінки не проводилося. Еренумаб, як людське моноклональне антитіло, не метаболізується ізоферментами системи цитохрому Р450. Виведення через печінку не є основним способом виведення еренумабу
Спосіб застосування
Для дорослих:
Лікування повинно починатися лікарями, які мають досвід діагностики та лікування мігрені. Рекомендована доза – 70 мг 1 раз в 4 тижні (в місяць). У деяких пацієнтів клінічний ефект може досягатися при застосуванні дози 140 мг 1 раз в 4 тижні (в місяць).
Клінічні дослідження показали, що у більшості пацієнтів, які відповідають на терапію, ефект настає протягом 3 місяців. Слід розглянути можливість припинення лікування у пацієнтів, у яких не отримано відповідь після 3 місяців терапії.
Рекомендується регулярно оцінювати необхідність продовження лікування.
При пропуску чергової дози рекомендується відновити лікування якомога раніше. Надалі препарат застосовується 1 раз в 4 тижні (в місяць), починаючи з останньої отриманої дози.
Препарат Ірінекс слід вводити підшкірно (п/к).
Препарат Ірінекс призначений для самостійного введення пацієнтом.
Введення повинно здійснюватися особою, навченою техніці введення препарату. Для введення дози 140 мг слід провести дві послідовні підшкірні ін'єкції препарату Ірінекс по 70 мг кожна.
Клінічні дослідження показали, що у більшості пацієнтів, які відповідають на терапію, ефект настає протягом 3 місяців. Слід розглянути можливість припинення лікування у пацієнтів, у яких не отримано відповідь після 3 місяців терапії.
Рекомендується регулярно оцінювати необхідність продовження лікування.
При пропуску чергової дози рекомендується відновити лікування якомога раніше. Надалі препарат застосовується 1 раз в 4 тижні (в місяць), починаючи з останньої отриманої дози.
Препарат Ірінекс слід вводити підшкірно (п/к).
Препарат Ірінекс призначений для самостійного введення пацієнтом.
Введення повинно здійснюватися особою, навченою техніці введення препарату. Для введення дози 140 мг слід провести дві послідовні підшкірні ін'єкції препарату Ірінекс по 70 мг кожна.
Показання
Профілактика мігрені у дорослих, які мають принаймні 4 дні мігрені протягом місяця.
Протипоказання
- Підвищена чутливість,
- дитячий і підлітковий вік до 18 років,
- вагітність і період лактації (грудного вигодовування),
- тяжка ниркова і печінкова недостатність.
Особливі вказівки
Реакція гіперчутливості
У постреєстраційний період на фоні застосування препарату Ірінекс повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, включаючи висип, ангіоневротичний набряк і анафілактоїдні реакції. Дані реакції можуть статися протягом кількох хвилин, хоча деякі з них можуть статися більш ніж через тиждень після лікування. Якщо виникає серйозна або тяжка реакція гіперчутливості, необхідно припинити прийом препарату Ірінекс і почати відповідну терапію.
Пацієнти з гіперчутливістю до латексу
Знімна кришка попередньо заповненого шприца і автоінжектора (шприц-ручки) містить сухий натуральний каучуковий латекс, який може викликати алергічні реакції у осіб, чутливих до латексу.
Запор
Запор є частим побічним ефектом при застосуванні препарату Ірінекс і зазвичай характеризується легкою або помірною інтенсивністю. У більшості випадків про появу запорів повідомлялося відразу після застосування першої дози препарату, однак пацієнти відчували запор і пізніше протягом курсу лікування. У більшості випадків запор вирішувався протягом трьох місяців. При постреєстраційному застосуванні еренумабу відзначалися запори, що супроводжувалися серйозними ускладненнями. У деяких випадках вимагалася госпіталізація, в тому числі обумовлена необхідністю хірургічного втручання.
Запор в анамнезі або одночасний прийом препаратів, пов'язаних зі зниженою перистальтикою шлунково-кишкового тракту, може призвести до збільшення ризику розвитку більш тяжких запорів і ускладнень, пов'язаних із запорами. Слід попередити пацієнтів про небезпеку розвитку тяжких запорів і рекомендувати звернутися до лікаря, у випадку, якщо запор не проходить або посилюється. При розвитку тяжких запорів пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. Лікування запору слід почати негайно, враховуючи наявність медичних показань. При розвитку тяжких запорів необхідно припинити застосування препарату.
Артеріальна гіпертензія
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпертензії і ускладнення вже наявної артеріальної гіпертензії після застосування препарату Ірінекс. У багатьох пацієнтів вже була артеріальна гіпертензія або фактори ризику розвитку цього захворювання. У деяких випадках вимагалася медикаментозна терапія і навіть госпіталізація.
При застосуванні препарату Ірінекс слід спостерігати за станом пацієнтів на предмет розвитку артеріальної гіпертензії або ускладнення вже наявної артеріальної гіпертензії. У відповідних випадках, якщо не вдалося встановити альтернативну етіологію ускладнень, слід розглянути відміну препарату Ірінекс.
У постреєстраційний період на фоні застосування препарату Ірінекс повідомлялося про випадки серйозних реакцій гіперчутливості, включаючи висип, ангіоневротичний набряк і анафілактоїдні реакції. Дані реакції можуть статися протягом кількох хвилин, хоча деякі з них можуть статися більш ніж через тиждень після лікування. Якщо виникає серйозна або тяжка реакція гіперчутливості, необхідно припинити прийом препарату Ірінекс і почати відповідну терапію.
Пацієнти з гіперчутливістю до латексу
Знімна кришка попередньо заповненого шприца і автоінжектора (шприц-ручки) містить сухий натуральний каучуковий латекс, який може викликати алергічні реакції у осіб, чутливих до латексу.
Запор
Запор є частим побічним ефектом при застосуванні препарату Ірінекс і зазвичай характеризується легкою або помірною інтенсивністю. У більшості випадків про появу запорів повідомлялося відразу після застосування першої дози препарату, однак пацієнти відчували запор і пізніше протягом курсу лікування. У більшості випадків запор вирішувався протягом трьох місяців. При постреєстраційному застосуванні еренумабу відзначалися запори, що супроводжувалися серйозними ускладненнями. У деяких випадках вимагалася госпіталізація, в тому числі обумовлена необхідністю хірургічного втручання.
Запор в анамнезі або одночасний прийом препаратів, пов'язаних зі зниженою перистальтикою шлунково-кишкового тракту, може призвести до збільшення ризику розвитку більш тяжких запорів і ускладнень, пов'язаних із запорами. Слід попередити пацієнтів про небезпеку розвитку тяжких запорів і рекомендувати звернутися до лікаря, у випадку, якщо запор не проходить або посилюється. При розвитку тяжких запорів пацієнтам слід негайно звернутися за медичною допомогою. Лікування запору слід почати негайно, враховуючи наявність медичних показань. При розвитку тяжких запорів необхідно припинити застосування препарату.
Артеріальна гіпертензія
Повідомлялося про розвиток артеріальної гіпертензії і ускладнення вже наявної артеріальної гіпертензії після застосування препарату Ірінекс. У багатьох пацієнтів вже була артеріальна гіпертензія або фактори ризику розвитку цього захворювання. У деяких випадках вимагалася медикаментозна терапія і навіть госпіталізація.
При застосуванні препарату Ірінекс слід спостерігати за станом пацієнтів на предмет розвитку артеріальної гіпертензії або ускладнення вже наявної артеріальної гіпертензії. У відповідних випадках, якщо не вдалося встановити альтернативну етіологію ускладнень, слід розглянути відміну препарату Ірінекс.
Побічні ефекти
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи висип, набряк і кропив'янку.
З боку серцево-судинної системи: ризик розвитку артеріальної гіпертензії.
З боку травної системи: запор.
З боку кістково-м'язової системи: м'язовий спазм.
З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж.
З боку серцево-судинної системи: ризик розвитку артеріальної гіпертензії.
З боку травної системи: запор.
З боку кістково-м'язової системи: м'язовий спазм.
З боку шкіри та підшкірних тканин: свербіж.
Передозування
Симптоми: у клінічних дослідженнях не було виявлено випадків передозування еренумабу у людини. У клінічних дослідженнях еренумаб застосовували п/к у дозах до 280 мг без будь-яких ознак дозообмежуючої токсичності.
Лікування: у разі передозування слід проводити підтримуючу і симптоматичну терапію за необхідності.
Лікування: у разі передозування слід проводити підтримуючу і симптоматичну терапію за необхідності.
Лікарняна взаємодія
У відкритому дослідженні фармакокінетичної лікарської взаємодії еренумабу і комбінованих пероральних контрацептивів у здорових жінок еренумаб (одноразова п/к ін'єкція в дозі 140 мг) не впливав на фармакокінетику комбінованих пероральних контрацептивів, що містять етинілестрадіол і норгестимат.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у здорових добровольців еренумаб (одноразове в/в введення в дозі 140 мг), застосовуваний одночасно з суматриптаном, ніяк не впливав на показники артеріального тиску в спокої порівняно з суматриптаном як монотерапією. Еренумаб не впливав на фармакокінетику суматриптану.
Еренумаб не метаболізується ізоферментами цитохрому Р450; також малоймовірно, що він може викликати помітні зміни концентрації провоспалювальних цитокінів, які здатні впливати на експресію або активність ізоферментів цитохрому Р450. З цієї причини лікарські взаємодії при одночасному застосуванні препаратів, які є субстратами, індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450, видаються малоймовірними.
Вплив на результати лабораторних і діагностичних досліджень
Вплив еренумабу на результати лабораторних і/або діагностичних досліджень не вивчався.
У рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому дослідженні у здорових добровольців еренумаб (одноразове в/в введення в дозі 140 мг), застосовуваний одночасно з суматриптаном, ніяк не впливав на показники артеріального тиску в спокої порівняно з суматриптаном як монотерапією. Еренумаб не впливав на фармакокінетику суматриптану.
Еренумаб не метаболізується ізоферментами цитохрому Р450; також малоймовірно, що він може викликати помітні зміни концентрації провоспалювальних цитокінів, які здатні впливати на експресію або активність ізоферментів цитохрому Р450. З цієї причини лікарські взаємодії при одночасному застосуванні препаратів, які є субстратами, індукторами або інгібіторами ізоферментів цитохрому Р450, видаються малоймовірними.
Вплив на результати лабораторних і діагностичних досліджень
Вплив еренумабу на результати лабораторних і/або діагностичних досліджень не вивчався.
Лікарська форма
Розчин для підшкірного введення, 70 мг/мл.
Первинна упаковка
По 1 мл у попередньо заповнений шприц зі скла I гідролітичного класу з голкою з нержавіючої сталі і ковпачком голки з гуми, що містить латекс, або по 1 мл у попередньо заповнений шприц зі скла I гідролітичного класу з голкою з нержавіючої сталі і ковпачком голки з гуми, що містить латекс, в автоінжекторі (шприц-ручці).
Вторинна упаковка: один попередньо заповнений шприц або одна попередньо заповнена шприц-ручка разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату поміщають у пачку картонну з контролем первинного розкриття.
Первинна упаковка
По 1 мл у попередньо заповнений шприц зі скла I гідролітичного класу з голкою з нержавіючої сталі і ковпачком голки з гуми, що містить латекс, або по 1 мл у попередньо заповнений шприц зі скла I гідролітичного класу з голкою з нержавіючої сталі і ковпачком голки з гуми, що містить латекс, в автоінжекторі (шприц-ручці).
Вторинна упаковка: один попередньо заповнений шприц або одна попередньо заповнена шприц-ручка разом з інструкцією з медичного застосування лікарського препарату поміщають у пачку картонну з контролем первинного розкриття.
