Кетонал

Анальгезуюча, протизапальна місцева.

НПЗЗ. Має протизапальну, анальгезуючу та жарознижувальну дію. Кетопрофен блокує дію ферменту ЦОГ-1 і ЦОГ-2 і, частково, ліпооксигенази, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів (в т.ч. в ЦНС, ймовірніше за все, в гіпоталамусі).

Стабілізує in vitro та in vivo ліпосомальні мембрани, при високих концентраціях in vitro пригнічує синтез брадикинину та лейкотрієнів. Кетопрофен не чинить негативного впливу на стан суглобового хряща.

При прийомі внутрішньо всмоктується швидко і досить повно, біодоступність — близько 90%. Сmax в крові досягається через 0,5–2 год після прийому внутрішньо, через 1,4–4 год — при ректальному введенні, через 15–30 хв — при парентеральному введенні і через 5–8 год — після нанесення на шкіру. При прийомі ретардованих форм мінімальна ефективна концентрація визначається через 2–3 год, Сmax зазвичай досягається протягом 6–7 год. При одночасному прийомі з їжею загальна біодоступність (AUC) не змінюється, швидкість абсорбції сповільнюється (і для звичайних, і для ретардованих форм). Абсорбція супроводжується ефектом «першого проходження» через печінку. Зв'язування з білками плазми крові, переважно з альбуміном — 99%. Рівноважна концентрація в плазмі досягається через 24 год після початку регулярного прийому. Легко проходить через гістогематичні бар'єри і розподіляється в тканинах і органах. У значній кількості не проникає через ГЕБ. Рівень кетопрофену в синовіальній рідині нижчий, ніж у крові, але в межах терапевтичного зберігається протягом більшого часу (6–8 год). Метаболізується в печінці шляхом глюкуронідації. Виводиться переважно нирками — 80% протягом 24 год, головним чином у вигляді глюкуронового похідного. T1/2 — (2,05±0,58) год після в/в введення; 2–4 год після прийому внутрішньо в звичайній лекформі в дозі 200 мг; (5,4±2,2) год після прийому ретардованої форми в дозі 200 мг. При нирковій недостатності виведення сповільнюється.

Лізинова сіль кетопрофену: Tmax після прийому внутрішньо у вигляді гранул — 15 хв, при парентеральному введенні — 20–30 хв, при ректальному — 45–60 хв. При прийомі у формі капсул уповільненого вивільнення ефективна концентрація досягається через 20–30 хв і зберігається протягом 24 год.

Терапевтична концентрація в синовіальній рідині зберігається 18–20 год. Метаболізується мікросомальними ферментами печінки. Виводиться нирками, 60–80% — у вигляді глюкуроніда за 24 год.

У літніх пацієнтів плазмовий і нирковий кліренс знижені, величини Сmax, AUC і незв'язаної фракції підвищуються з віком (у жінок більше, ніж у чоловіків).

При накожній аплікації відбувається повільне трансдермальне всмоктування кетопрофену, що забезпечує підтримання його концентрації в запалених тканинах у межах терапевтичного рівня протягом тривалого часу. Добре проникає в синовіальну рідину і сполучну тканину. Абсорбція в системний кровотік незначна, біодоступність для гелю, спрею — близько 5%.

При використанні розчину для місцевого застосування (розчин для полоскання) в дозі 160 мг Tmax — 1 год, величина Cmax — 350 мг/мл (4% концентрації, отриманої при пероральному прийомі 80 мг).

Канцерогенність, мутагенність, вплив на фертильність

Дослідження хронічної токсичності у мишей при застосуванні внутрішньо (до 32 мг/кг/добу, 96 мг/м2/добу, приблизно 0,5 МРДЧ) не виявили канцерогенної дії кетопрофену. У дворічному дослідженні канцерогенності у щурів при дозах до 6 мг/кг/добу (36 мг/м2/добу) несприятливої онкогенної дії не виявлено. При цьому тварини у всіх групах отримували ЛЗ протягом 104 тижнів, за винятком самок, які отримували 6 мг/кг/добу (36 мг/м2/добу) протягом 81 тижня через низьку виживаність. Виживаність у групах, які отримували ЛЗ протягом 104 тижнів, становила 6% у порівнянні з контрольною групою.

Не виявлено мутагенності кетопрофену в тесті Еймса. При введенні кетопрофену самцям щурів (до 9 мг/кг/добу, 54 мг/м2/добу) не виявлено значного ефекту на репродуктивну функцію і фертильність. У самок щурів при дозах 6 або 9 мг/кг/добу (36 або 54 мг/м2/добу) відзначено зниження числа імплантацій.

При високих дозах у щурів і собак порушується і інгібується сперматогенез, у собак і мавп-бабуїнів — знижується маса яєчок.

Для дорослих:

Симптоматична терапія болісних і запальних процесів різного генезу, в т.ч.:
- запальні та дегенеративні захворювання опорно-рухового апарату:
- ревматоїдний артрит;
- серонегативні артрити (анкілозуючий спондиліт /хвороба Бехтерева/, псоріатичний артрит, реактивний артрит /синдром Рейтера/);
- подагра, псевдоподагра;
- остеоартроз;
- тендиніт, бурсит, міалгія, невралгія, радикуліт.

Больовий синдром, включаючи слабкий, помірний і виражений:
- головний біль;
- зубний біль;
- посттравматичний і післяопераційний больовий синдром;
- больовий синдром при онкологічних захворюваннях;
- альгодисменорея.

- підвищена чутливість до кетопрофену або інших компонентів препарату, а також саліцилатів, тіапрофенової кислоти або інших НПЗЗ;
- повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (в т.ч. в анамнезі);
- ерозивно-виразкові ураження ШКТ у фазі загострення;
- виразковий коліт, хвороба Крона;
- гемофілія та інші порушення згортання крові;
- тяжка печінкова недостатність;
- активне захворювання печінки;
- тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);
- прогресуючі захворювання нирок;
- декомпенсована серцева недостатність;
- післяопераційний період після аортокоронарного шунтування;
- шлунково-кишкові, цереброваскулярні та інші кровотечі (або підозра на кровотечу);
- дивертикуліт;
- запальні захворювання кишечника;
- підтверджена гіперкаліємія;
- хронічна диспепсія;
- дитячий вік до 15 років;
- III триместр вагітності;
- період грудного вигодовування;
- непереносимість лактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (капсули і таблетки, вкриті плівковою оболонкою).

З обережністю слід призначати препарат при бронхіальній астмі в анамнезі, клінічно виражених серцево-судинних, цереброваскулярних захворюваннях і захворюваннях периферичних артерій, дисліпідемії, прогресуючих захворюваннях печінки, печінковій недостатності, гіпербілірубінемії, алкогольному цирозі печінки, нирковій недостатності (КК 30-60 мл/хв), хронічній серцевій недостатності, артеріальній гіпертензії, захворюваннях крові, дегідратації, цукровому діабеті, даних анамнезу про розвиток виразкового ураження ШКТ, наявності інфекції Helicobacter pylori, при тяжких соматичних захворюваннях, курінні, супутній терапії антикоагулянтами (наприклад, варфарин), антиагрегантами (наприклад, ацетилсаліцилова кислота), пероральними ГКС (наприклад, преднізолон), селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, сертралін), тривалому застосуванні НПЗЗ, пацієнтам похилого віку (в т.ч. приймаючим діуретики), пацієнти з зменшеним ОЦК.

При тривалому застосуванні НПЗЗ необхідно періодично оцінювати клінічний аналіз крові, а також контролювати функцію нирок і печінки, особливо у пацієнтів похилого віку (старше 65 років), проводити аналіз калу на приховану кров. Необхідно дотримуватися обережності і частіше контролювати АТ при застосуванні кетопрофену для лікування пацієнтів з артеріальною гіпертензією, серцево-судинними захворюваннями, які призводять до затримки рідини в організмі.

При виникненні порушень з боку органу зору лікування слід негайно припинити.

Як і інші НПЗЗ, кетопрофен може маскувати симптоми інфекційно-запальних захворювань. У разі виявлення ознак інфекції або погіршення самопочуття на фоні застосування засобу пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря.

При наявності в анамнезі протипоказань з боку ШКТ (кровотечі, перфорація, виразкова хвороба), у разі проведення тривалої терапії і застосування кетопрофену у високих дозах пацієнт повинен знаходитися під ретельним наглядом лікаря.

Через важливу роль простагландинів у підтриманні ниркового кровотоку слід проявляти особливу обережність при застосуванні кетопрофену у пацієнтів з серцевою або нирковою недостатністю, а також при лікуванні пацієнтів похилого віку, які приймають діуретики, і пацієнтів, у яких з якої-небудь причини спостерігається зниження ОЦК (наприклад, після хірургічного втручання).

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період лікування можуть виникати сонливість, запаморочення або інші неприємні відчуття з боку нервової системи, включаючи порушення зору. При застосуванні кетопрофену пацієнти повинні дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Частота виникнення побічних ефектів характеризується як дуже поширені (>10%), поширені (>1, 0,1, 0,01,

Симптоми: як і у випадку інших НПЗЗ, при передозуванні кетопрофену можуть відзначатися нудота, блювання, болі в животі, блювання з кров'ю, мелена, порушення свідомості, пригнічення дихання, судоми, порушення функції нирок і ниркова недостатність.

Лікування: при передозуванні показано промивання шлунка і застосування активованого вугілля, симптоматична терапія. Вплив кетопрофену на ШКТ можна послабити за допомогою антагоністів Н2-рецепторів, інгібіторів протонної помпи і ПГ.

Не рекомендовано спільне застосування кетопрофену з іншими НПЗЗ (включаючи селективні інгібітори ЦОГ-2 і саліцилати у високих дозах) внаслідок підвищення ризику шлунково-кишкових кровотеч і виразки слизової оболонки ШКТ.

Одночасне застосування з антикоагулянтами (гепарин, варфарин), антиагрегантами (тиклопідин, клопідогрель) підвищує ризик розвитку кровотеч. Якщо застосування такої комбінації неминуче, слід ретельно контролювати стан пацієнта.

При одночасному застосуванні з препаратами літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові аж до токсичних значень. Слід ретельно контролювати концентрацію літію в плазмі крові і своєчасно коригувати дозу препаратів літію під час і після застосування НПЗЗ.

Кетопрофен підвищує гематологічну токсичність метотрексату, особливо при його застосуванні у високих дозах (більше 15 мг/тиж.). Інтервал часу між припиненням або початком терапії кетопрофеном і прийомом метотрексату повинен становити не менше 12 год.

На фоні терапії кетопрофеном пацієнти, які приймають діуретики, особливо при розвитку дегідратації, мають вищий ризик розвитку ниркової недостатності внаслідок зниження ниркового кровотоку, викликаного інгібуванням синтезу простагландинів. Перед початком застосування кетопрофену у таких пацієнтів слід провести регідратаційні заходи. Після початку лікування необхідно контролювати функцію нирок.

Спільне застосування кетопрофену з інгібіторами АПФ і антагоністами рецепторів ангіотензину II (АРА II) у пацієнтів з порушеннями функції нирок (при дегідратації, у пацієнтів похилого віку) може призвести до погіршення порушення функції нирок, в т.ч до розвитку гострої ниркової недостатності.

Протягом перших тижнів одночасного застосування кетопрофену і метотрексату в дозі, що не перевищує 15 мг/тиж., слід щотижня контролювати аналіз крові. У пацієнтів похилого віку або при виникненні яких-небудь ознак порушення функції нирок слід виконувати дослідження частіше.

Кетопрофен може послаблювати гіпотензивну дію антигіпертензивних лікарських засобів (бета-адреноблокаторів, інгібіторів АПФ, діуретиків).

Одночасне застосування кетопрофену з селективними інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) підвищує ризик розвитку шлунково-кишкових кровотеч.

Одночасне застосування з тромболітиками підвищує ризик розвитку кровотечі.

Одночасне застосування кетопрофену з солями калію, калійзберігаючими діуретиками, інгібіторами АПФ, АРА II, НПЗЗ, низькомолекулярними гепаринами, циклоспорином, такролімусом і триметопримом підвищує ризик розвитку гіперкаліємії.

При одночасному застосуванні з циклоспорином, такролімусом можливий ризик розвитку адитивної нефротоксичної дії, особливо у пацієнтів похилого віку.

Одночасне застосування кількох антиагрегантних препаратів (тирофібан, ептифібатид, абциксимаб, ілопрост) підвищує ризик розвитку кровотечі.

Кетопрофен підвищує концентрацію в плазмі крові серцевих глікозидів, блокаторів повільних кальцієвих каналів, циклоспорину, метотрексату і дигоксину.

Спільне застосування кетопрофену з ГКС, етанолом підвищує ризик розвитку небажаних явищ з боку ШКТ.

Кетопрофен може посилювати дію пероральних гіпоглікемічних і деяких протисудомних препаратів (фенітоїну).

Одночасне застосування з пробенецидом значно знижує кліренс кетопрофену в плазмі крові.

НПЗЗ можуть зменшувати ефективність міфепристону. Прийом НПЗЗ слід починати не раніше ніж через 8-12 днів після відміни міфепристону.

Кетопрофен фармацевтично несумісний з розчином трамадолу через випадання осаду.

Гель для зовнішнього застосування, 2,5%.
По 50 або 100 г гелю в тубі алюмінієвій, запаяній мембраною на горловині туби, укупореній загвинчуваним пластмасовим ковпачком, оснащеним конусоподібним пристроєм для проколу мембрани.По 1 тубі разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.

Крем для зовнішнього застосування, 5%. По 30, 50 або 100 г поміщають в алюмінієву тубу, запаяну мембраною на горловині туби, укупорену загвинчуваним пластмасовим ковпачком, оснащеним конусоподібним пристроєм для проколу мембрани. По 1 тубі разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку картонну.

Супозиторії ректальні,100 мг.
По 6 супп. в стрипах з ламінованої алюмінієвої стрічки; по 2 стрипа в картонній пачці.

Розчин для внутрішньовенного і внутрішньом'язового введення, 50 мг/мл.
По 2 мл препарату в ампулах темного скла I гідролітичного класу з точкою надлому червоного кольору. На верхній частині ампули кільце жовтого кольору. На ампулу наклеюють етикетку. По 5 або 10 амп. в блістері. По 2 або 5 блістерів (по 5 амп.) поміщають в картонну пачку. По 5 блістерів (по 10 амп.) поміщають в картонну пачку (для стаціонарів).

Капсули, 50 мг.
По 25 капс. у флаконах темного скла; по 1 фл. в картонній пачці.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 100 мг.
По 20 табл. у флаконах темного скла; по 1 фл. в картонній пачці.

Таблетки пролонгованої дії, 150 мг.
По 20 табл. у флаконах темного скла; по 1 фл. в картонній пачці.