Кселода
Xeloda
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Капецитабін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Xeloda" 0,5
D.t.d.: №120 in tab.
S.: По 2 таблетки 2 рази на добу.
D.t.d.: №120 in tab.
S.: По 2 таблетки 2 рази на добу.
Фармакологічні властивості
Кселода – цитостатичний лікарський препарат.
Кселода містить капецитабін – лікарську речовину, похідну фторпіримідину карбамату. Капецитабін не має цитостатичної активності, але в тканинах пухлини при взаємодії з пухлинним антигенним фактором (тимідинфосфорилазою) перетворюється в активний 5-флуороурацил. Таким чином, Кселода чинить вибіркову цитостатичну дію тільки на тканини пухлини, тоді як вплив на здорові тканини мінімальний.
Послідовне перетворення капецитабіну дозволяє створити високі локальні терапевтичні концентрації 5-флуорурацилу (при прийомі препарату Кселода у пацієнтів з раком товстої кишки рівень 5-фторурацилу в пухлині в 3,2 рази перевищував такий у здорових тканинах). Співвідношення цитостатичної речовини в тканинах пухлини і плазмі – 21,4, в здорових тканинах і плазмі – 8,9.
Активність пухлинного антигенного фактора в первинній колоректальній пухлині перевищує таку в здорових тканинах в 4 рази.
В клітинах пухлин молочної залози, товстої кишки, шлунка, яєчника і шийки матки рівень тимідинфосфорилази перевищує такий у здорових клітинах тих же тканин.
Як в здорових клітинах, так і в клітинах пухлини 5-фторурацил метаболізується до 5-фторуридину трифосфату (ФУТФ) і 5-фтор-2-дезоксиуридину монофосфату (ФдУМФ). Ці похідні пошкоджують клітини за різними механізмами. В першу чергу, фолатний кофактор N5,10-метилентетрагідрофолат і ФдУМФ утворюють з тимідилатсинтазою ковалентні третинні комплекси, що призводить до зниження перетворення урацілу в тимідилат (попередник тимідину трифосфату, який необхідний для синтезу ДНК).
Зниження рівня тимідилату призводить до порушення процесу клітинного поділу.
По-друге, в ході синтезу РНК можливе включення ФУТФ замість уридину трифосфату, внаслідок чого відбувається порушення процесингу РНК і синтезу білка.
Після прийому всередину капецитабін повністю всмоктується в кишечнику, метаболізм відбувається в печінці з утворенням 5-дезокси-5-фторцитидину (5-ДФЦТ). Прийом їжі знижує швидкість всмоктування, однак не впливає на ступінь абсорбції. Час досягнення пікової концентрації в плазмі для капецитабіну і його метаболітів становить від 1,5 до 3,34 годин.
Близько 50% незміненого капецитабіну зв'язується з білками плазми, для метаболітів цей показник нижчий.
Під дією цитидиндезамінази 5-ДФЦТ перетворюється в 5-ДФУР (цей процес відбувається в основному в печінці і пухлинних тканинах, які містять цей фермент).
5-ФУ і його активні фосфорильовані похідні створюють високі концентрації в пухлинних тканинах і незначні в здорових, що забезпечує відносну селективність цитостатичної дії.
Активні анаболіти і 5-ФУ метаболізуються до неактивних речовин під дією дигідропіримідиндегідрогенази.
Кселода містить капецитабін – лікарську речовину, похідну фторпіримідину карбамату. Капецитабін не має цитостатичної активності, але в тканинах пухлини при взаємодії з пухлинним антигенним фактором (тимідинфосфорилазою) перетворюється в активний 5-флуороурацил. Таким чином, Кселода чинить вибіркову цитостатичну дію тільки на тканини пухлини, тоді як вплив на здорові тканини мінімальний.
Послідовне перетворення капецитабіну дозволяє створити високі локальні терапевтичні концентрації 5-флуорурацилу (при прийомі препарату Кселода у пацієнтів з раком товстої кишки рівень 5-фторурацилу в пухлині в 3,2 рази перевищував такий у здорових тканинах). Співвідношення цитостатичної речовини в тканинах пухлини і плазмі – 21,4, в здорових тканинах і плазмі – 8,9.
Активність пухлинного антигенного фактора в первинній колоректальній пухлині перевищує таку в здорових тканинах в 4 рази.
В клітинах пухлин молочної залози, товстої кишки, шлунка, яєчника і шийки матки рівень тимідинфосфорилази перевищує такий у здорових клітинах тих же тканин.
Як в здорових клітинах, так і в клітинах пухлини 5-фторурацил метаболізується до 5-фторуридину трифосфату (ФУТФ) і 5-фтор-2-дезоксиуридину монофосфату (ФдУМФ). Ці похідні пошкоджують клітини за різними механізмами. В першу чергу, фолатний кофактор N5,10-метилентетрагідрофолат і ФдУМФ утворюють з тимідилатсинтазою ковалентні третинні комплекси, що призводить до зниження перетворення урацілу в тимідилат (попередник тимідину трифосфату, який необхідний для синтезу ДНК).
Зниження рівня тимідилату призводить до порушення процесу клітинного поділу.
По-друге, в ході синтезу РНК можливе включення ФУТФ замість уридину трифосфату, внаслідок чого відбувається порушення процесингу РНК і синтезу білка.
Після прийому всередину капецитабін повністю всмоктується в кишечнику, метаболізм відбувається в печінці з утворенням 5-дезокси-5-фторцитидину (5-ДФЦТ). Прийом їжі знижує швидкість всмоктування, однак не впливає на ступінь абсорбції. Час досягнення пікової концентрації в плазмі для капецитабіну і його метаболітів становить від 1,5 до 3,34 годин.
Близько 50% незміненого капецитабіну зв'язується з білками плазми, для метаболітів цей показник нижчий.
Під дією цитидиндезамінази 5-ДФЦТ перетворюється в 5-ДФУР (цей процес відбувається в основному в печінці і пухлинних тканинах, які містять цей фермент).
5-ФУ і його активні фосфорильовані похідні створюють високі концентрації в пухлинних тканинах і незначні в здорових, що забезпечує відносну селективність цитостатичної дії.
Активні анаболіти і 5-ФУ метаболізуються до неактивних речовин під дією дигідропіримідиндегідрогенази.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Кселоду слід приймати всередину, запиваючи водою, бажано – не пізніше, ніж через півгодини після прийому їжі.
При проведенні монотерапії колоректального раку, раку молочної залози і раку товстої кишки Кселоду зазвичай призначають 2 рази на день (вранці і ввечері) по 1250 мг/м2 (2500 мг/м2 на день). 14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою.
Одночасно з іншими препаратами призначають наступний режим дозування: Рак молочної залози: 2 рази на день по 1250 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою) одночасно з доцетакселом (внутрішньовенна інфузія протягом 1 години 75 мг/м2 1 раз в 21 день).
Перед введенням доцетакселу показано проведення премедикації; Колоректальний рак і рак шлунка: 2 рази на день по 800-1000 мг/м2 протягом 14 днів з наступним 7-денним перервою, або безперервно по 625 мг/м2 2 рази на день.
Застосування імунобіологічних лікарських засобів на дозу Кселоди впливу не має. Перед введенням оксаліплатину і цисплатину призначають премедикацію і протиблювотні препарати для забезпечення адекватної гідратації. Рекомендована тривалість курсу ад'ювантної терапії раку товстої кишки III стадії становить 6 місяців (8 курсів).
Рекомендовані схеми застосування Кселоди в складі комбінованого лікування: Комбінація з цисплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день.
Цисплатин – 1 раз в 21 день по 80 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу інфузію проводять в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і/або оксаліплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію проводять в перший день циклу.
Оксаліплатин – 130 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, препарат вводять після бевацизумабу; Комбінація з епірубіцином і препаратом платини: Кселода – безперервно 2 рази на день по 625 мг/м2. Епірубіцин – 1 раз в 21 день по 50 мг/м2 внутрішньовенно болюсно, починаючи з першого дня циклу. Препарат платини – 1 раз в 21 день 130 мг/м2 оксаліплатину або 60 мг/м2 цисплатину у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу дозу призначають в перший день циклу;
Комбінація з іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 250 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 800 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 200 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу.
Токсичну дію Кселоди можна усунути проведенням симптоматичного лікування і/або корекцією дози препарату (перервавши курс або знизивши дозу). Після зниження дози збільшувати її в подальшому не можна. У випадках, коли токсичний ефект не становить серйозної загрози для життя пацієнта, терапію можна продовжити в початковій дозі або без переривання курсу (терапію переривають при токсичності 2 і 3 ступеня). При зникненні симптомів токсичності, або її зменшенні до 1 ступеня, лікування препаратом можна відновити в повній дозі або провести його корекцію. При виникненні ознак токсичності 4 ступеня терапію необхідно скасувати або тимчасово перервати до зменшення або купірування симптомів до 1 ступеня, потім прийом Кселоди можна відновити в 1/2 початкової дози. При розвитку небажаних явищ про це слід повідомити лікаря.
При виникненні токсичності середнього або тяжкого ступеня тяжкості потрібно негайно припинити прийом Кселоди. У разі призначення комбінованого лікування при очікуванні відстрочки застосування одного з препаратів терапію починати не слід. Якщо при проведенні комбінованої терапії спостерігаються явища токсичності, не пов'язані, на думку лікаря, з прийомом Кселоди, проводять корекцію викликавшого порушення лікарського засобу без зміни дози Кселоди.
При метастазах в печінці і помірними або легкими функціональними порушеннями печінки зміна початкової дози не потрібна, при цьому такі хворі потребують ретельного спостереження. Безпека і ефективність застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності не вивчалися. Початкову дозу до 75% від 1250 мг/м2 рекомендується знизити при вихідній помірній нирковій недостатності (при кліренсі креатиніну 30-50 мл в хвилину).
При легкому ступені тяжкості ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну 51-80 мл в хвилину) корекцію початкової дози проводити не слід. Необхідно враховувати, що в похилому і старечому віці тяжкі небажані явища 3 і 4 ступеня зазвичай розвиваються частіше, ніж у молодих пацієнтів. У зв'язку з цим хворі цієї вікової групи потребують ретельного спостереження.
При одночасному застосуванні з доцетакселом у хворих від 60 років відзначено збільшення частоти розвитку небажаних явищ 3 і 4 ступеня. Для цієї групи пацієнтів початкову дозу Кселоди рекомендується знизити до 75% (2 рази на день по 950 мг/м2). При поєднаному застосуванні з іринотеканом хворим у віці від 65 років початкову дозу Кселоди рекомендується зменшити до 800 мг/м2 2 рази на день.
При проведенні монотерапії колоректального раку, раку молочної залози і раку товстої кишки Кселоду зазвичай призначають 2 рази на день (вранці і ввечері) по 1250 мг/м2 (2500 мг/м2 на день). 14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою.
Одночасно з іншими препаратами призначають наступний режим дозування: Рак молочної залози: 2 рази на день по 1250 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою) одночасно з доцетакселом (внутрішньовенна інфузія протягом 1 години 75 мг/м2 1 раз в 21 день).
Перед введенням доцетакселу показано проведення премедикації; Колоректальний рак і рак шлунка: 2 рази на день по 800-1000 мг/м2 протягом 14 днів з наступним 7-денним перервою, або безперервно по 625 мг/м2 2 рази на день.
Застосування імунобіологічних лікарських засобів на дозу Кселоди впливу не має. Перед введенням оксаліплатину і цисплатину призначають премедикацію і протиблювотні препарати для забезпечення адекватної гідратації. Рекомендована тривалість курсу ад'ювантної терапії раку товстої кишки III стадії становить 6 місяців (8 курсів).
Рекомендовані схеми застосування Кселоди в складі комбінованого лікування: Комбінація з цисплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день.
Цисплатин – 1 раз в 21 день по 80 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу інфузію проводять в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і/або оксаліплатином: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою), першу дозу призначають ввечері в перший день циклу терапії, останню – вранці на п'ятнадцятий день. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію проводять в перший день циклу.
Оксаліплатин – 130 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, препарат вводять після бевацизумабу; Комбінація з епірубіцином і препаратом платини: Кселода – безперервно 2 рази на день по 625 мг/м2. Епірубіцин – 1 раз в 21 день по 50 мг/м2 внутрішньовенно болюсно, починаючи з першого дня циклу. Препарат платини – 1 раз в 21 день 130 мг/м2 оксаліплатину або 60 мг/м2 цисплатину у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 2 годин, першу дозу призначають в перший день циклу;
Комбінація з іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 1000 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 250 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу; Комбінація з бевацизумабом і іринотеканом: Кселода – 2 рази на день по 800 мг/м2 (14 днів прийому препарату чергують з 7-денним перервою). Іринотекан – 1 раз в 21 день по 200 мг/м2 у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу. Бевацизумаб – 1 раз в 21 день по 7,5 мг/кг у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30-90 хвилин, першу інфузію призначають в перший день циклу.
Токсичну дію Кселоди можна усунути проведенням симптоматичного лікування і/або корекцією дози препарату (перервавши курс або знизивши дозу). Після зниження дози збільшувати її в подальшому не можна. У випадках, коли токсичний ефект не становить серйозної загрози для життя пацієнта, терапію можна продовжити в початковій дозі або без переривання курсу (терапію переривають при токсичності 2 і 3 ступеня). При зникненні симптомів токсичності, або її зменшенні до 1 ступеня, лікування препаратом можна відновити в повній дозі або провести його корекцію. При виникненні ознак токсичності 4 ступеня терапію необхідно скасувати або тимчасово перервати до зменшення або купірування симптомів до 1 ступеня, потім прийом Кселоди можна відновити в 1/2 початкової дози. При розвитку небажаних явищ про це слід повідомити лікаря.
При виникненні токсичності середнього або тяжкого ступеня тяжкості потрібно негайно припинити прийом Кселоди. У разі призначення комбінованого лікування при очікуванні відстрочки застосування одного з препаратів терапію починати не слід. Якщо при проведенні комбінованої терапії спостерігаються явища токсичності, не пов'язані, на думку лікаря, з прийомом Кселоди, проводять корекцію викликавшого порушення лікарського засобу без зміни дози Кселоди.
При метастазах в печінці і помірними або легкими функціональними порушеннями печінки зміна початкової дози не потрібна, при цьому такі хворі потребують ретельного спостереження. Безпека і ефективність застосування препарату при тяжкій печінковій недостатності не вивчалися. Початкову дозу до 75% від 1250 мг/м2 рекомендується знизити при вихідній помірній нирковій недостатності (при кліренсі креатиніну 30-50 мл в хвилину).
При легкому ступені тяжкості ниркової недостатності (при кліренсі креатиніну 51-80 мл в хвилину) корекцію початкової дози проводити не слід. Необхідно враховувати, що в похилому і старечому віці тяжкі небажані явища 3 і 4 ступеня зазвичай розвиваються частіше, ніж у молодих пацієнтів. У зв'язку з цим хворі цієї вікової групи потребують ретельного спостереження.
При одночасному застосуванні з доцетакселом у хворих від 60 років відзначено збільшення частоти розвитку небажаних явищ 3 і 4 ступеня. Для цієї групи пацієнтів початкову дозу Кселоди рекомендується знизити до 75% (2 рази на день по 950 мг/м2). При поєднаному застосуванні з іринотеканом хворим у віці від 65 років початкову дозу Кселоди рекомендується зменшити до 800 мг/м2 2 рази на день.
Показання
Рак молочної залози
· Комбінована терапія з доцетакселом місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду.
· Монотерапія місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози резистентного до хіміотерапії таксанами або препаратами антрациклінового ряду або при наявності протипоказань до них.
Колоректальний рак
· Ад'ювантна терапія раку товстої кишки III стадії після хірургічного лікування.
· Терапія метастатичного колоректального раку.
Рак шлунка
· Терапія першої лінії поширеного раку шлунка.
· Комбінована терапія з доцетакселом місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози при неефективності хіміотерапії, що включає препарат антрациклінового ряду.
· Монотерапія місцево-поширеного або метастатичного раку молочної залози резистентного до хіміотерапії таксанами або препаратами антрациклінового ряду або при наявності протипоказань до них.
Колоректальний рак
· Ад'ювантна терапія раку товстої кишки III стадії після хірургічного лікування.
· Терапія метастатичного колоректального раку.
Рак шлунка
· Терапія першої лінії поширеного раку шлунка.
Протипоказання
Препарат Кселода протипоказаний пацієнтам з непереносимістю капецитабіну і додаткових компонентів таблеток, а також фторпіримідину і фторурацилу в анамнезі.
Кселода не призначають пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю.
Препарат Кселода не рекомендується призначати пацієнтам, які отримують соривудин або його структурні аналоги.
Даних про застосування препарату у пацієнтів молодше 18 років немає.
Кселода слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, помірною нирковою недостатністю, а також пацієнтів похилого віку.
Кселода не призначають пацієнтам з вираженою нирковою недостатністю.
Препарат Кселода не рекомендується призначати пацієнтам, які отримують соривудин або його структурні аналоги.
Даних про застосування препарату у пацієнтів молодше 18 років немає.
Кселода слід з особливою обережністю застосовувати у пацієнтів з ішемічною хворобою серця, помірною нирковою недостатністю, а також пацієнтів похилого віку.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
При застосуванні препарату Кселода побічна дія найчастіше (в 10% випадків) відзначалося розвиток стоматиту, порушень стільця, блювоти, підвищеної сонливості, астенії, втомлюваності і долонно-підошовного синдрому.
Крім того, можливий розвиток таких побічних ефектів:
Травний тракт: виразковий стоматит, порушення апетиту, біль в епігастральній і абдомінальній області, сухість слизової оболонки рота, оральний кандидоз, метеоризм, коліт, дуоденіт, гастрит, езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча. Описані також випадки розвитку холестатичного гепатиту і печінкової недостатності, однак зв'язок з прийомом капецитабіну не встановлено. Шкірні покриви: дерматит, еритема, сухість шкіри, облисіння, шкірний свербіж, порушення пігментації шкіри і нігтів, оніхолізис, реакції світлочутливості, тріщини шкіри. Можливий також розвиток синдрому, подібного до променевого дерматиту.
Загальні побічні ефекти: підвищення температури тіла, астенія, біль в кінцівках, зміна маси тіла, біль в спині, дегідратація, міалгія, артралгія.
Нервова система: порушення сну, парестезії, головний біль, периферична нейропатія, запаморочення, енцефалопатія, сплутаність свідомості, мозочкова симптоматика, депресія. Органи чуття: кон'юнктивіт, порушення смакових відчуттів, сльозотеча.
Дихальна система: задишка, біль в горлі, носова кровотеча, кашель. Судини і серце: набряки, стенокардія, інфаркт міокарда, аритмія, серцева недостатність, тахікардія, міокардіопатія, фібриляція передсердь, шлуночкові екстрасистоли, раптова смерть.
Система крові: анемія, панцитопенія, нейтропенія.
Лабораторні показники: лімфоцитопенія, гранулоцитопенія, гіпербілірубінемія, тромбоцитопенія, гіперкреатинінемія, підвищення активності АСТ/АЛТ і лужної фосфатази, гіперглікемія, гіперкальціємія, зниження рівня натрію, кальцію і калію.
Інфекції та інвазії: інфекційні ускладнення на тлі мієлосупресії, порушень цілісності слизових оболонок і зниження імунітету, місцеві і системні інфекції різної етіології (грибкової, вірусної, бактеріальної), сепсис.
Крім того, можливий розвиток таких побічних ефектів:
Травний тракт: виразковий стоматит, порушення апетиту, біль в епігастральній і абдомінальній області, сухість слизової оболонки рота, оральний кандидоз, метеоризм, коліт, дуоденіт, гастрит, езофагіт, шлунково-кишкова кровотеча. Описані також випадки розвитку холестатичного гепатиту і печінкової недостатності, однак зв'язок з прийомом капецитабіну не встановлено. Шкірні покриви: дерматит, еритема, сухість шкіри, облисіння, шкірний свербіж, порушення пігментації шкіри і нігтів, оніхолізис, реакції світлочутливості, тріщини шкіри. Можливий також розвиток синдрому, подібного до променевого дерматиту.
Загальні побічні ефекти: підвищення температури тіла, астенія, біль в кінцівках, зміна маси тіла, біль в спині, дегідратація, міалгія, артралгія.
Нервова система: порушення сну, парестезії, головний біль, периферична нейропатія, запаморочення, енцефалопатія, сплутаність свідомості, мозочкова симптоматика, депресія. Органи чуття: кон'юнктивіт, порушення смакових відчуттів, сльозотеча.
Дихальна система: задишка, біль в горлі, носова кровотеча, кашель. Судини і серце: набряки, стенокардія, інфаркт міокарда, аритмія, серцева недостатність, тахікардія, міокардіопатія, фібриляція передсердь, шлуночкові екстрасистоли, раптова смерть.
Система крові: анемія, панцитопенія, нейтропенія.
Лабораторні показники: лімфоцитопенія, гранулоцитопенія, гіпербілірубінемія, тромбоцитопенія, гіперкреатинінемія, підвищення активності АСТ/АЛТ і лужної фосфатази, гіперглікемія, гіперкальціємія, зниження рівня натрію, кальцію і калію.
Інфекції та інвазії: інфекційні ускладнення на тлі мієлосупресії, порушень цілісності слизових оболонок і зниження імунітету, місцеві і системні інфекції різної етіології (грибкової, вірусної, бактеріальної), сепсис.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
По 10 таблеток в блістер з плівки ПВХ/ПВДХ і фольги алюмінієвої.
По 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.
По 6 (таблетки 150 мг) або 12 (таблетки 500 мг) блістерів разом з інструкцією по застосуванню поміщають в картонну пачку.
