Норепінефрин
Norepinephrinum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Норадреналін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Норадреналина битартрат, Страттера, Адреналина гидрохлорид, Эпинефрина гидрохлорид, Эпинефрин, Фенилпропаноламин
Рецепт латинською
Rp.: Sol. Norepinephrini 2 mg/ml - 4 ml
D.t.d. № 10 in amp.
S.: В/в крапельно, по 1 ампулі 1 раз на день, (концентрат слід розводити в 5% розчині декстрози)
D.t.d. № 10 in amp.
S.: В/в крапельно, по 1 ампулі 1 раз на день, (концентрат слід розводити в 5% розчині декстрози)
Фармакологічні властивості
Адреноміметичний
Фармакодинаміка
Норепінефрин є симпатоміметичним біогенним аміном. Чинить потужну стимулюючу дію на a‑адренорецептори периферичних судин і b‑адренорецептори серця. Норепінефрин викликає периферичну вазоконстрикцію (a‑адреноміметична дія), позитивну інотропну дію і розширення коронарних артерій (b‑адреноміметична дія). Це призводить до підвищення систолічного і діастолічного артеріального тиску (АТ), збільшення загального периферичного судинного опору (ЗПСО), центрального венозного тиску і коронарного кровотоку.
При артеріальній гіпотензії, що зберігається після корекції зниженого об'єму циркулюючої крові, норепінефрин сприяє підвищенню артеріального тиску до оптимального рівня і забезпеченню більш адекватного кровообігу.
При інфаркті міокарда, що супроводжується артеріальною гіпотензією, норепінефрин зазвичай підвищує тиск в аорті, розширює коронарні артерії, збільшує коронарний кровотік, покращує оксигенацію міокарда і, таким чином, сприяє обмеженню області ішемії та інфаркту міокарда. Венозний повернення збільшується, що сприяє нормалізації серцевого ритму і частоти серцевих скорочень.
Підвищення артеріального тиску може викликати рефлекторне зниження частоти серцевих скорочень. Вазоконстрикція може призвести до зниження кровотоку в нирках, печінці, шкірі та гладких м'язах. Локальна вазоконстрикція може викликати гемостаз і/або некроз тканин.
Дія норепінефрину припиняється через 1–2 хвилини після припинення інфузії. Можливий розвиток толерантності до ефектів препарату.
При артеріальній гіпотензії, що зберігається після корекції зниженого об'єму циркулюючої крові, норепінефрин сприяє підвищенню артеріального тиску до оптимального рівня і забезпеченню більш адекватного кровообігу.
При інфаркті міокарда, що супроводжується артеріальною гіпотензією, норепінефрин зазвичай підвищує тиск в аорті, розширює коронарні артерії, збільшує коронарний кровотік, покращує оксигенацію міокарда і, таким чином, сприяє обмеженню області ішемії та інфаркту міокарда. Венозний повернення збільшується, що сприяє нормалізації серцевого ритму і частоти серцевих скорочень.
Підвищення артеріального тиску може викликати рефлекторне зниження частоти серцевих скорочень. Вазоконстрикція може призвести до зниження кровотоку в нирках, печінці, шкірі та гладких м'язах. Локальна вазоконстрикція може викликати гемостаз і/або некроз тканин.
Дія норепінефрину припиняється через 1–2 хвилини після припинення інфузії. Можливий розвиток толерантності до ефектів препарату.
Фармакокінетика
Зв'язування з білками плазми становить 50%.
Інтенсивно метаболізується в адренергічних нейронах і в печінці за участю МАО шляхом окисного дезамінування. Є метаболічним субстратом для КОМТ, метилюючої циклічну частину молекули в орто-положенні. Неактивні метаболіти частково утворюють парні сполуки з глюкуроновою або сірчаною кислотою і в такому вигляді виводяться нирками.
Після введення норепінефрину в сечі виявляються наступні найбільш важливі сполуки: норадреналін-4 - 24%, норметанефрин (о-метил-норадреналін) - 21-25%, о-метил-глікол-дериват - 20-23%, ванілілмигдальна кислота - 32-35%. У нормі з сечею виділяється 5 мг/добу ванілілмигдальної кислоти (при більш високих показниках слід виключити наявність феохромоцитоми).
Норепінефрин не проникає через ГЕБ, проникає через плацентарний бар'єр.
Інтенсивно метаболізується в адренергічних нейронах і в печінці за участю МАО шляхом окисного дезамінування. Є метаболічним субстратом для КОМТ, метилюючої циклічну частину молекули в орто-положенні. Неактивні метаболіти частково утворюють парні сполуки з глюкуроновою або сірчаною кислотою і в такому вигляді виводяться нирками.
Після введення норепінефрину в сечі виявляються наступні найбільш важливі сполуки: норадреналін-4 - 24%, норметанефрин (о-метил-норадреналін) - 21-25%, о-метил-глікол-дериват - 20-23%, ванілілмигдальна кислота - 32-35%. У нормі з сечею виділяється 5 мг/добу ванілілмигдальної кислоти (при більш високих показниках слід виключити наявність феохромоцитоми).
Норепінефрин не проникає через ГЕБ, проникає через плацентарний бар'єр.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Загальні рекомендації
Вводять тільки внутрішньовенно.
Індивідуальна доза норепінефрину встановлюється лікарем в залежності від клінічного стану пацієнта.
Норепінефрин необхідно вводити за допомогою пристроїв центрального венозного доступу, з метою знизити ризик екстравазації і подальшого некрозу тканин.
Перед початком або під час терапії необхідна корекція гіповолемії, гіпоксії, ацидозу, гіперкапнії.
Введення препарату
Рекомендується початкова доза і швидкість введення препарату - від 0,1 до 0,3 мкг/кг/хв норепінефрину гідротартрату. Швидкість інфузії прогресивно збільшують титруванням покроково, по 0,05-0,1 мкг/кг/хв, відповідно до спостережуваного пресорного ефекту до тих пір, поки не досягнуто бажаної нормотонії.
Існують індивідуальні відмінності в дозі, необхідній для досягнення і підтримання нормотонії. Мета - досягнення нижньої межі норми систолічного тиску (100-120 мм рт.ст.) або досягнення достатнього рівня середнього значення (вище 65-80 мм рт.ст. в залежності від стану пацієнта). Індивідуальна доза, внаслідок високої варіабельності клінічної відповіді при введенні препарату, встановлюється в залежності від стану пацієнта.
Перед початком або під час терапії необхідна корекція гіповолемії, гіпоксії, ацидозу, гіперкапнії.
Норепінефрин слід застосовувати одночасно з належним відновленням об'єму циркулюючої крові.
Необхідно остерігатися введення розчину норепінефрину під шкіру і в м'язи через небезпеку розвитку некрозів.
Розведення концентрату
Концентрат слід розводити в 5% розчині декстрози. Не змішувати з іншими препаратами.
- для введення за допомогою шприцевої інфузійної помпи - до 1 мл концентрату для приготування розчину для внутрішньовенного введення препарату Норепінефрин 2 мг/мл, додають 24 мл 5% розчину декстрози.
- для введення за допомогою крапельниці - до 10 мл концентрату для приготування розчину для внутрішньовенного введення препарату Норепінефрин 2 мг/мл, додають 240 мл розчину декстрози.
При обох варіантах розведення кінцева концентрація отриманого розчину для внутрішньовенного введення становить 0,08 мг/мл норепінефрину бітартрату, що відповідає 0,04 мг/мл норепінефрину основи.
Після розведення концентрату розчин повинен бути використаний протягом 12 годин.
Об'єм вводимої рідини: рівень розведення залежить від стану пацієнта. Якщо потрібно введення великого об'єму рідини, слід розводити препарат більшою кількістю декстрози і, таким чином, використовувати для введення препарат з меншою концентрацією. У разі небажаності введення великого об'єму рідини, концентрат розводять меншим об'ємом декстрози, отримуючи більш концентрований розчин.
Вводять тільки внутрішньовенно.
Індивідуальна доза норепінефрину встановлюється лікарем в залежності від клінічного стану пацієнта.
Норепінефрин необхідно вводити за допомогою пристроїв центрального венозного доступу, з метою знизити ризик екстравазації і подальшого некрозу тканин.
Перед початком або під час терапії необхідна корекція гіповолемії, гіпоксії, ацидозу, гіперкапнії.
Введення препарату
Рекомендується початкова доза і швидкість введення препарату - від 0,1 до 0,3 мкг/кг/хв норепінефрину гідротартрату. Швидкість інфузії прогресивно збільшують титруванням покроково, по 0,05-0,1 мкг/кг/хв, відповідно до спостережуваного пресорного ефекту до тих пір, поки не досягнуто бажаної нормотонії.
Існують індивідуальні відмінності в дозі, необхідній для досягнення і підтримання нормотонії. Мета - досягнення нижньої межі норми систолічного тиску (100-120 мм рт.ст.) або досягнення достатнього рівня середнього значення (вище 65-80 мм рт.ст. в залежності від стану пацієнта). Індивідуальна доза, внаслідок високої варіабельності клінічної відповіді при введенні препарату, встановлюється в залежності від стану пацієнта.
Перед початком або під час терапії необхідна корекція гіповолемії, гіпоксії, ацидозу, гіперкапнії.
Норепінефрин слід застосовувати одночасно з належним відновленням об'єму циркулюючої крові.
Необхідно остерігатися введення розчину норепінефрину під шкіру і в м'язи через небезпеку розвитку некрозів.
Розведення концентрату
Концентрат слід розводити в 5% розчині декстрози. Не змішувати з іншими препаратами.
- для введення за допомогою шприцевої інфузійної помпи - до 1 мл концентрату для приготування розчину для внутрішньовенного введення препарату Норепінефрин 2 мг/мл, додають 24 мл 5% розчину декстрози.
- для введення за допомогою крапельниці - до 10 мл концентрату для приготування розчину для внутрішньовенного введення препарату Норепінефрин 2 мг/мл, додають 240 мл розчину декстрози.
При обох варіантах розведення кінцева концентрація отриманого розчину для внутрішньовенного введення становить 0,08 мг/мл норепінефрину бітартрату, що відповідає 0,04 мг/мл норепінефрину основи.
Після розведення концентрату розчин повинен бути використаний протягом 12 годин.
Об'єм вводимої рідини: рівень розведення залежить від стану пацієнта. Якщо потрібно введення великого об'єму рідини, слід розводити препарат більшою кількістю декстрози і, таким чином, використовувати для введення препарат з меншою концентрацією. У разі небажаності введення великого об'єму рідини, концентрат розводять меншим об'ємом декстрози, отримуючи більш концентрований розчин.
Показання
- Гостра артеріальна гіпотензія при травмах, хірургічних втручаннях, отруєннях, що супроводжуються пригніченням судинорухових центрів, передозуванні гангліоблокаторів та інших гіпотензивних засобів.
- Для стабілізації АТ при операціях на симпатичній нервовій системі після видалення феохромоцитоми.
- Для стабілізації АТ при операціях на симпатичній нервовій системі після видалення феохромоцитоми.
Протипоказання
- Виражена гіперчутливість до компонентів препарату;
- артеріальна гіпотензія, викликана гіповолемією (за винятком випадків, коли норепінефрин застосовується для підтримання мозкового і коронарного кровотоку до закінчення терапії, спрямованої на відновлення об'єму циркулюючої крові);
- проведення планової галотанової і циклопропанової загальної анестезії (у зв'язку з ризиком розвитку аритмій серця);
- виражена гіпоксія і гіперкапнія.
З обережністю
- Виражена лівошлуночкова недостатність;
- гостра серцева недостатність;
- нещодавно перенесений інфаркт міокарда;
- стенокардія Принцметала;
- тромбоз коронарних, брижових або периферичних судин (ризик погіршення ішемії і збільшення зони інфаркту), недостатнє кровообіг;
- порушення ритму серця під час інфузії препарату;
- гіпертиреоз або цукровий діабет;
- літні пацієнти.
- артеріальна гіпотензія, викликана гіповолемією (за винятком випадків, коли норепінефрин застосовується для підтримання мозкового і коронарного кровотоку до закінчення терапії, спрямованої на відновлення об'єму циркулюючої крові);
- проведення планової галотанової і циклопропанової загальної анестезії (у зв'язку з ризиком розвитку аритмій серця);
- виражена гіпоксія і гіперкапнія.
З обережністю
- Виражена лівошлуночкова недостатність;
- гостра серцева недостатність;
- нещодавно перенесений інфаркт міокарда;
- стенокардія Принцметала;
- тромбоз коронарних, брижових або периферичних судин (ризик погіршення ішемії і збільшення зони інфаркту), недостатнє кровообіг;
- порушення ритму серця під час інфузії препарату;
- гіпертиреоз або цукровий діабет;
- літні пацієнти.
Особливі вказівки
Перед початком або під час терапії необхідна корекція гіповолемії, гіпоксії, ацидозу, гіперкапнії.
Норепінефрин слід застосовувати одночасно з належним відновленням ОЦК.
Під час проведення інфузії норепінефрину слід часто кожні 2 хв перевіряти АТ і швидкість введення до досягнення бажаного АТ, а потім кожні 5 хв протягом усього часу інфузії. Пацієнт не повинен залишатися без нагляду під час застосування норепінефрину. Головний біль може бути симптомом артеріальної гіпертензії внаслідок передозування норепінефрину.
Тривале введення будь-якого потужного вазопресора (включаючи норепінефрин) може призвести до зменшення об'єму плазми крові, його необхідно безперервно коригувати відповідним введенням рідини і електролітів. Якщо об'єм плазми не скоригований, то після припинення інфузії норепінефрину може знову розвинутися артеріальна гіпотензія, або підтримання АТ може бути пов'язане з ризиком вираженої периферичної і вісцеральної вазоконстрикції зі зменшенням кровотоку і тканинної перфузії (наприклад, зниженням ниркової перфузії) з подальшими тканинною гіпоксією, лактатацидозом і можливим ішемічним пошкодженням тканин.
Літні пацієнти можуть бути особливо чутливі до впливу норепінефрину. При виникненні порушень серцевого ритму під час інфузії слід скоротити дозу.
Терапію норепінефрином слід знижувати поетапно, оскільки різка відміна може призвести до гострої артеріальної гіпотензії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнтам забороняється керування будь-якими транспортними засобами і заняття іншими видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Норепінефрин слід застосовувати одночасно з належним відновленням ОЦК.
Під час проведення інфузії норепінефрину слід часто кожні 2 хв перевіряти АТ і швидкість введення до досягнення бажаного АТ, а потім кожні 5 хв протягом усього часу інфузії. Пацієнт не повинен залишатися без нагляду під час застосування норепінефрину. Головний біль може бути симптомом артеріальної гіпертензії внаслідок передозування норепінефрину.
Тривале введення будь-якого потужного вазопресора (включаючи норепінефрин) може призвести до зменшення об'єму плазми крові, його необхідно безперервно коригувати відповідним введенням рідини і електролітів. Якщо об'єм плазми не скоригований, то після припинення інфузії норепінефрину може знову розвинутися артеріальна гіпотензія, або підтримання АТ може бути пов'язане з ризиком вираженої периферичної і вісцеральної вазоконстрикції зі зменшенням кровотоку і тканинної перфузії (наприклад, зниженням ниркової перфузії) з подальшими тканинною гіпоксією, лактатацидозом і можливим ішемічним пошкодженням тканин.
Літні пацієнти можуть бути особливо чутливі до впливу норепінефрину. При виникненні порушень серцевого ритму під час інфузії слід скоротити дозу.
Терапію норепінефрином слід знижувати поетапно, оскільки різка відміна може призвести до гострої артеріальної гіпотензії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період лікування пацієнтам забороняється керування будь-якими транспортними засобами і заняття іншими видами діяльності, що вимагають високої концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
При введенні норепінефрину можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:
Порушення з боку імунної системи: при гіперчутливості до одного з інгредієнтів препарату можливі алергічні реакції і утруднення дихання.
Порушення з боку нервової системи: тривога, безсоння, головний біль, психотичні стани, слабкість, тремор, сплутаність свідомості, зниження уваги, нудота, блювання, анорексія.
Порушення з боку органу зору: гостра глаукома (у пацієнтів з анатомічною схильністю — з закриттям кута передньої камери очного яблука).
Порушення з боку серцево‑судинної системи: артеріальна гіпертензія і гіпоксія тканин; ішемічні порушення (викликані потужною вазоконстрикцією, яка може призвести до блідості і похолодання кінцівок і обличчя); тахікардії, брадикардії (ймовірно, рефлекторно в результаті підвищення артеріального тиску), аритмії, відчуття серцебиття, підвищення скоротливої здатності серцевого м'яза в результаті (b‑адренергічного ефекту на серце (інотропного і хронотропного), гостра серцева недостатність.
При швидкому введенні спостерігається: головний біль, озноб, охолодження кінцівок, тахікардія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: задишка, болі в області грудини і середостіння, утруднення дихання, дихальна недостатність.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечовипускання.
Загальні порушення і реакції в місці введення: подразнення в місці введення або розвиток некрозу
Вхідний до складу препарату натрію метабісульфіт (натрію дисульфіт) здатний в рідкісних випадках викликати важкі реакції гіперчутливості і бронхоспазм.
Порушення з боку імунної системи: при гіперчутливості до одного з інгредієнтів препарату можливі алергічні реакції і утруднення дихання.
Порушення з боку нервової системи: тривога, безсоння, головний біль, психотичні стани, слабкість, тремор, сплутаність свідомості, зниження уваги, нудота, блювання, анорексія.
Порушення з боку органу зору: гостра глаукома (у пацієнтів з анатомічною схильністю — з закриттям кута передньої камери очного яблука).
Порушення з боку серцево‑судинної системи: артеріальна гіпертензія і гіпоксія тканин; ішемічні порушення (викликані потужною вазоконстрикцією, яка може призвести до блідості і похолодання кінцівок і обличчя); тахікардії, брадикардії (ймовірно, рефлекторно в результаті підвищення артеріального тиску), аритмії, відчуття серцебиття, підвищення скоротливої здатності серцевого м'яза в результаті (b‑адренергічного ефекту на серце (інотропного і хронотропного), гостра серцева недостатність.
При швидкому введенні спостерігається: головний біль, озноб, охолодження кінцівок, тахікардія.
Порушення з боку дихальної системи, органів грудної клітки і середостіння: задишка, болі в області грудини і середостіння, утруднення дихання, дихальна недостатність.
Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: затримка сечовипускання.
Загальні порушення і реакції в місці введення: подразнення в місці введення або розвиток некрозу
Вхідний до складу препарату натрію метабісульфіт (натрію дисульфіт) здатний в рідкісних випадках викликати важкі реакції гіперчутливості і бронхоспазм.
Передозування
Симптоми
Тяжка артеріальна гіпертензія, рефлекторна брадикардія, виражене збільшення периферичного судинного опору, зниження серцевого викиду. Також можуть виникати сильний головний біль, набряк легень, світлобоязнь, загрудинний біль, блідість, інтенсивне потовиділення, блювання; описано розвиток стресової кардіоміопатії при передозуванні норепінефрину.
У разі гіперчутливості до дії препарату (наприклад, при гіпертиреозі): при застосуванні високих або звичайних доз препарату спостерігається виражене підвищення АТ (супроводжується головним болем, світлобоязню, колючим загрудинним болем, блідістю шкірних покривів, підвищенням потовиділення і блюванням); диспепсичні явища.
Лікування
При появі дозозалежних симптомів передозування по можливості слід зменшити дозу препарату.
Тяжка артеріальна гіпертензія, рефлекторна брадикардія, виражене збільшення периферичного судинного опору, зниження серцевого викиду. Також можуть виникати сильний головний біль, набряк легень, світлобоязнь, загрудинний біль, блідість, інтенсивне потовиділення, блювання; описано розвиток стресової кардіоміопатії при передозуванні норепінефрину.
У разі гіперчутливості до дії препарату (наприклад, при гіпертиреозі): при застосуванні високих або звичайних доз препарату спостерігається виражене підвищення АТ (супроводжується головним болем, світлобоязню, колючим загрудинним болем, блідістю шкірних покривів, підвищенням потовиділення і блюванням); диспепсичні явища.
Лікування
При появі дозозалежних симптомів передозування по можливості слід зменшити дозу препарату.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО можливе невелике посилення пресорних ефектів норепінефрину.
Альфа-адреноблокатори (доксазозин, лабеталол, феноксибензамін, празозин, теразозин, теразозин) та інші лікарські засоби, що мають альфа-адреноблокуючу активність (галоперидол, локсапін, фенотіазини, тіоксантени) зменшують судинозвужувальний ефект норепінефрину.
При одночасному застосуванні засобів для інгаляційної загальної анестезії (хлороформ, енфлуран, галотан, циклопропан, ізофлуран і метоксифлуран) зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій. Галотан і циклопропан збільшують автономну збудливість серця і, таким чином, можуть підвищувати чутливість міокарда до впливу введених в/в симпатоміметиків, таких як епінефрин або норепінефрин.
При застосуванні норепінефрину одночасно з серцевими глікозидами, хінідином, трициклічними антидепресантами зростає ризик розвитку аритмій.
При одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами і діуретиками можливе зменшення ефективності норепінефрину.
При одночасному застосуванні з адреноблокаторами відбувається взаємне ослаблення дії.
При одночасному застосуванні з кокаїном, доксапрамом відбувається взаємне посилення гіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (лінезолід, фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе подовження і посилення пресорного ефекту.
При одночасному застосуванні нітратів можливе ослаблення антиангінальної дії.
При одночасному застосуванні алкалоїдів ріжків або окситоцину можуть посилюватися вазопресорний і судинозвужувальний ефекти.
При одночасному застосуванні гормонів щитовидної залози зростає ризик виникнення коронарної недостатності на фоні стенокардії.
Альфа-адреноблокатори (доксазозин, лабеталол, феноксибензамін, празозин, теразозин, теразозин) та інші лікарські засоби, що мають альфа-адреноблокуючу активність (галоперидол, локсапін, фенотіазини, тіоксантени) зменшують судинозвужувальний ефект норепінефрину.
При одночасному застосуванні засобів для інгаляційної загальної анестезії (хлороформ, енфлуран, галотан, циклопропан, ізофлуран і метоксифлуран) зростає ризик розвитку шлуночкових аритмій. Галотан і циклопропан збільшують автономну збудливість серця і, таким чином, можуть підвищувати чутливість міокарда до впливу введених в/в симпатоміметиків, таких як епінефрин або норепінефрин.
При застосуванні норепінефрину одночасно з серцевими глікозидами, хінідином, трициклічними антидепресантами зростає ризик розвитку аритмій.
При одночасному застосуванні з гіпотензивними препаратами і діуретиками можливе зменшення ефективності норепінефрину.
При одночасному застосуванні з адреноблокаторами відбувається взаємне ослаблення дії.
При одночасному застосуванні з кокаїном, доксапрамом відбувається взаємне посилення гіпертензивної дії.
При одночасному застосуванні інгібіторів МАО (лінезолід, фуразолідон, прокарбазин, селегілін) можливе подовження і посилення пресорного ефекту.
При одночасному застосуванні нітратів можливе ослаблення антиангінальної дії.
При одночасному застосуванні алкалоїдів ріжків або окситоцину можуть посилюватися вазопресорний і судинозвужувальний ефекти.
При одночасному застосуванні гормонів щитовидної залози зростає ризик виникнення коронарної недостатності на фоні стенокардії.
Лікарська форма
Концентрат, для приготування розчину для внутрішньовенного введення 2 мг/мл.
По 4 або 8 мл в ампули з точкою або кільцем зламу нейтрального скла марки НС‑1, НС‑3 або скла з класом опору гідролізу HGA1 (перший гідролітичний).
По 5 ампул поміщають в контурну ячейкову упаковку з плівки полівінілхлоридної (ПВХ) або з плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ).
По 1 або 2 контурні ячейкові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону з гофрованим вкладишем.
По 4 або 8 мл в ампули з точкою або кільцем зламу нейтрального скла марки НС‑1, НС‑3 або скла з класом опору гідролізу HGA1 (перший гідролітичний).
По 5 ампул поміщають в контурну ячейкову упаковку з плівки полівінілхлоридної (ПВХ) або з плівки поліетилентерефталатної (ПЕТФ).
По 1 або 2 контурні ячейкові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону.
По 5 або 10 ампул разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону з гофрованим вкладишем.
