Позитива

Антидепресивне, інгібуюче зворотне нейтральне захоплення серотоніну.

Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера, з афінністю меншою в 1000 разів. Алостерична модуляція білка-транспортера підсилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну. Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рядом рецепторів, включаючи: серотонінові 5‑HT1A‑, 5‑HT2‑рецептори, дофамінові D1‑ і D2‑рецептори, α1‑, α2‑, β‑адренергічні рецептори, гістамінові H1, мускаринові холінергічні, бензодіазепінові та опіатні рецептори.

Абсорбція

Абсорбція майже повна і не залежить від прийому їжі. Середній час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Tmax) становить 4 години після багаторазового застосування. Абсолютна біодоступність есциталопраму становить близько 80%.

Розподіл

Уявний об'єм розподілу після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми крові нижче 80%.

Метаболізм

Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого та дидеметильованого метаболітів. Обидві речовини є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N‑оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів. Після багаторазового застосування середня концентрація деметил‑ та дидеметил‑метаболітів зазвичай становить 28–31% і менше 5% відповідно від концентрації есциталопраму.

Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за допомогою ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 та CYP2D6. У осіб зі слабкою активністю ізоферменту CYP2C19 концентрація есциталопраму в 2 рази вища, ніж у випадках з високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату у випадках зі слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 виявлено не було.

Виведення

Період напіввиведення (T1/2) після багаторазового застосування становить близько 30 годин. Кліренс при пероральному застосуванні (Cloral) становить близько 0,6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму T1/2 більш тривалий.

Есциталопрам та його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) та нирками; більша частина виводиться у вигляді метаболітів з сечею.

Кінетика есциталопраму лінійна. Рівноважна концентрація досягається приблизно через 1 тиждень. Середня рівноважна концентрація в 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Пацієнти похилого віку (старше 65 років)

У пацієнтів похилого віку есциталопрам виводиться повільніше, ніж у молодших пацієнтів. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоці, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника «площа під кривою» (AUC) у пацієнтів похилого віку на 50% більше, ніж у молодих здорових добровольців.

Для дорослих:

Для дітей:

- лікування великих епізодів депресії;
- лікування панічного розладу з агорафобією або без неї;
- лікування соціального тривожного розладу (соціальна фобія);
- лікування генералізованого тривожного розладу;
- лікування обсесивно-компульсивного розладу.

- гіперчутливість до есциталопраму або допоміжних речовин лікарського препарату;

- одночасний прийом неселективних необоротних інгібіторів моноамінооксидази (MAO) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому, що супроводжується збудженням, тремором, гіпертермією та ін. З цієї ж причини протипоказано поєднувати есциталопрам з оборотними інгібіторами MAO типу A (напр., моклобемідом) або оборотним неселективним інгібітором MAO лінезолідом;

- пацієнтам з подовженням інтервалу QT в анамнезі або з вродженим синдромом подовженого інтервалу QT;
- одночасний прийом з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT.

Наступні заходи обережності стосуються терапевтичного класу СІОЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну).

Застосування у дітей та підлітків віком до 18 років

Лікарський препарат не слід приймати дітям та підліткам молодше 18 років. У клінічних випробуваннях серед дітей та підлітків суїцидальна поведінка (суїцидальні спроби та суїцидальні думки) та ворожість (переважно агресія, опозиційна поведінка та гнів) частіше спостерігалися при лікуванні антидепресантами, ніж при прийомі плацебо. Якщо з урахуванням клінічної картини все ж приймається рішення про лікування, за пацієнтом необхідно встановити пильне спостереження з метою виявлення суїцидальних симптомів. Крім того, існує недостатньо даних щодо безпеки тривалого застосування лікарського препарату у дітей та підлітків стосовно зростання, дозрівання, когнітивного та поведінкового розвитку.

Парадоксальна реакція

У пацієнтів з панічними розладами на початку терапії антидепресантами можуть посилюватися симптоми тривожності. Ця парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом 2 тижнів продовжуваної терапії. Низька початкова доза дозволяє знизити ймовірність анксиогенного ефекту лікарського препарату.

Судомні напади

Слід відмінити лікарський препарат у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі збільшення їх частоти (у пацієнтів з раніше діагностованою епілепсією).

СІОЗС не слід застосовувати у пацієнтів з нестабільною епілепсією. При контрольованих нападах необхідне ретельне спостереження.

Манія

СІОЗС повинні з обережністю застосовуватися у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану СІОЗС повинні бути відмінені.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування СІОЗС може впливати на контроль глікемії (гіпоглікемія або гіперглікемія). Може знадобитися корекція дози інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних засобів.

Суїцид/ суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком суїцидальних думок, нанесення собі пошкоджень та суїциду (подій, пов'язаних з суїцидом). Цей ризик зберігається до розвитку стійкої ремісії. Оскільки поліпшення може не настати в перші кілька тижнів лікування (або навіть довше), пацієнти повинні знаходитися під ретельним спостереженням. Згідно з загальновизнаним клінічним досвідом, ризик суїциду може зростати на ранніх етапах лікування.

Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть також бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією по відношенню до депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих же заходів обережності, як при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом.

Пацієнти з суїцидальними подіями в анамнезі або зі значною мірою суїцидального уявлення, як відомо, до початку лікування мають вищий ризик суїцидальних думок або суїцидальних спроб і повинні знаходитися під пильним спостереженням під час лікування. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів у дорослих пацієнтів з психічними порушеннями показав підвищений ризик суїцидальної поведінки при прийомі антидепресантів порівняно з прийомом плацебо у пацієнтів молодше 25 років.

Медикаментозна терапія повинна супроводжуватися ретельним спостереженням за пацієнтами, особливо з високим ризиком, на ранніх етапах лікування та при зміні дози. Пацієнти (і особи, що здійснюють догляд за пацієнтами) повинні проявляти настороженість у плані виявлення будь-якого клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок та незвичайних змін у поведінці і негайно звертатися за медичною допомогою при появі цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Застосування СІОЗС/ІОЗСН (інгібіторів зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну) пов'язане з розвитком акатизії, що характеризується суб'єктивно неприємним або болісним неспокійним станом та потребою рухатися, часто супроводжується нездатністю сидіти або стояти спокійно. З найбільшою ймовірністю вона виникає в перші кілька тижнів лікування. У пацієнтів з такими симптомами підвищення дози лікарського препарату може виявитися шкідливим.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, ймовірно пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону, на тлі прийому СІОЗС виникає рідко і зазвичай зникає при відміні терапії. Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з підвищеним ризиком, таких як, пацієнти похилого віку, пацієнти з цирозом печінки або при одночасному прийомі лікарських засобів, що викликають гіпонатріємію.

Кровотечі

При прийомі СІОЗС описані випадки аномальних шкірних крововиливів (екхімоз та пурпура). Застосування СІОЗС та ІОЗСН може підвищувати ризик розвитку післяпологової кровотечі. Необхідно з обережністю приймати СІОЗС при спільному застосуванні пероральних антикоагулянтів та лікарських засобів, що впливають на функцію тромбоцитів (напр., атипові антипсихотичні засоби та фенотіазини, більшість трициклічних антидепресантів, ацетилсаліцилова кислота та нестероїдні протизапальні препарати, тиклопідин та дипіридамол), а також при схильності до кровотеч.

ЕСТ (електросудомна терапія)

У зв'язку з обмеженим клінічним досвідом спільного застосування СІОЗС та ЕСТ рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні такої комбінації.

Серотоніновий синдром

Рекомендується дотримуватися обережності при застосуванні есциталопраму спільно з лікарськими засобами, що мають серотонінергічні ефекти, такими як, суматриптан або інші триптани, трамадол та триптофан.

У рідкісних випадках при застосуванні СІОЗС спільно з серотонінергічними лікарськими засобами повідомлялося про розвиток серотонінового синдрому. На розвиток цього стану може вказувати комбінація таких симптомів, як збудження, тремор, міоклонус та гіпертермія. При появі зазначених симптомів слід негайно відмінити СІОЗС та серотонінергічні лікарські засоби та почати симптоматичну терапію.

Звіробій

Спільне застосування СІОЗС та рослинних засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum) може призводити до збільшення частоти побічних реакцій.

Симптоми відміни при припиненні лікування

Симптоми відміни при припиненні лікування є частими, особливо при різкій відміні лікарського препарату. У клінічних випробуваннях при припиненні лікування побічні явища спостерігалися у 25% пацієнтів, які приймали есциталопрам, та у 15% пацієнтів, які приймали плацебо.

Ризик виникнення симптомів відміни може залежати від кількох факторів, включаючи тривалість лікування, терапевтичну дозу та швидкість зниження дози. Найчастіше описуються такі реакції, як запаморочення, сенсорні розлади (парестезія та відчуття удару електричним струмом), порушення сну (безсоння та яскраві сновидіння), збудження або неспокій, нудота та/або блювання, тремор, сплутаність свідомості, пітливість, головний біль, діарея, серцебиття, емоційна нестабільність, дратівливість та розлади зору. Ці симптоми виражені незначно або помірно, однак у деяких пацієнтів вони можуть протікати важко.

Зазвичай вони виникають у перші кілька днів після припинення лікування, але є дуже рідкісні повідомлення про появу таких симптомів у пацієнтів, які випадково пропустили прийом лікарського препарату.

Загалом, ці симптоми є самообмежувальними та зазвичай проходять протягом 2 тижнів, хоча у деяких осіб можуть зберігатися довше (2-3 місяці або більше). Тому рекомендується поступове припинення прийому есциталопраму протягом кількох тижнів або місяців залежно від стану пацієнта.

Ішемічна хвороба серця

У зв'язку з обмеженим клінічним досвідом рекомендується дотримуватися обережності у пацієнтів з ішемічною хворобою серця.

Подовження інтервалу QT

Есциталопрам викликає дозозалежне подовження інтервалу QT. У ході постреєстраційного періоду повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT та розвитку шлуночкової аритмії, включаючи піруетну тахікардію, переважно у жінок з гіпокаліємією, подовженням інтервалу QT в анамнезі або іншими захворюваннями серця.

Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з вираженою брадикардією, у пацієнтів, які нещодавно перенесли гострий інфаркт міокарда, у пацієнтів з декомпенсованою серцевою недостатністю.

Порушення електролітного балансу, такі як гіпокаліємія або гіпомагніємія, збільшують ризик злоякісних аритмій, тому повинні бути скориговані до початку прийому есциталопраму. До початку терапії у пацієнтів зі стабільними захворюваннями серця слід перевірити ЕКГ.

При появі ознак серцевої аритмії під час прийому есциталопраму, слід припинити лікування та провести ЕКГ.

Закритокутова глаукома

СІОЗС, включаючи есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниці, що призводить до мідріазу. Під впливом мідріатичного ефекту кут ока може звужуватися, що може призводити до підвищеного внутрішньоочного тиску та розвитку закритокутової глаукоми, особливо у схильних осіб. Тому слід дотримуватися обережності у пацієнтів з закритокутовою глаукомою або з глаукомою в анамнезі.

Статева дисфункція

СІОЗС та ІОЗСН можуть викликати симптоми статевої дисфункції. Були отримані повідомлення про тривалу статеву дисфункцію, при якій симптоми зберігалися, незважаючи на припинення прийому СІОЗС та ІОЗСН.

Допоміжні речовини

Препарат Позитива містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями, як непереносимість галактози, дефіцит лактази або порушення всмоктування глюкози-галактози, не слід приймати цей препарат.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту та управління механізмами

Незважаючи на те, що есциталопрам не впливає на інтелектуальні функції або психомоторну активність, будь-який лікарський препарат, що впливає на психіку, може вплинути на навички або швидкість прийняття рішень.

Існує потенційний ризик впливу лікарського препарату на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Резюме профілю безпеки

Небажані реакції частіше відзначаються в перший або другий тиждень лікування і, як правило, стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.

Нижче перераховані небажані реакції, що виникають при прийомі лікарських засобів класу СІОЗС, описані також і для есциталопраму в плацебо-контрольованих клінічних дослідженнях або в спонтанних постмаркетингових повідомленнях.

Перелік небажаних реакцій

Частота небажаних реакцій, перерахованих нижче, визначається за допомогою таких параметрів: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, але

Токсичність: клінічні дані про передозування есциталопрамом обмежені, і багато випадків збігаються з передозуванням іншими лікарськими засобами. У більшості випадків симптоми передозування не проявляються або проявляються слабо. Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших лікарських засобів) з летальним наслідком поодинокі, у більшості випадків має місце передозування супутніми лікарськими засобами. Прийом есциталопраму в дозі від 400 до 800 мг не супроводжується якими-небудь важкими симптомами.

Симптоми: пов'язані, головним чином, з впливом на центральну нервову систему (від запаморочення, тремору та збудження до рідкісних випадків серотонінового синдрому, судом та коми), шлунково-кишковий тракт (нудота/блювання), серцево-судинну систему (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та водно-електролітний баланс (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування: специфічного антидоту не існує. Необхідно забезпечити та підтримувати прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та дихальну функцію. За необхідності провести промивання шлунка та прийняти активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після прийому лікарського препарату. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів та проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.

Рекомендується контроль ЕКГ у разі передозування у пацієнтів з застійною серцевою недостатністю/брадіаритміями, або у одночасно приймаючих лікарські засоби, що подовжують інтервал QT, або у пацієнтів з змінами метаболізму, наприклад, порушенням функції печінки.

Фармакодинамічні взаємодії

Протипоказані комбінації

Необоротні неселективні інгібітори MAO

Описані випадки важких реакцій у пацієнтів, які отримують СІОЗС в комбінації з неселективними необоротними інгібіторами MAO, а також у пацієнтів, які нещодавно припинили лікування СІОЗС і почали лікування такими інгібіторами MAO. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.

Протипоказано спільне застосування есциталопраму та неселективних необоротних інгібіторів МАО. Лікування есциталопрамом можна починати через 14 днів після припинення лікування необоротними інгібіторами МАО. До початку лікування неселективними необоротними інгібіторами МАО повинно пройти не менше 7 днів після припинення прийому есциталопраму.

Оборотний селективний інгібітор MAO типу A (моклобемід)

У зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому комбінація есциталопраму з інгібітором MAO типу A є протипоказаною. За необхідності такої комбінації лікування слід починати з мінімальної рекомендованої дози та під наглядом лікаря.

Оборотний неселективний інгібітор MAO (лінезолід)

Антибіотик лінезолід є оборотним неселективним інгібітором MAO і не повинен прийматися пацієнтами, які отримують лікування есциталопрамом. За необхідності такої комбінації лікування слід починати з мінімальної дози та під наглядом лікаря.

Необоротний селективний інгібітор MAO типу B (селегілін)

Слід дотримуватися обережності при застосуванні лікарського препарату в комбінації з селегіліном (необоротний інгібітор MAO-B) у зв'язку з ризиком розвитку серотонінового синдрому. Селегілін у добовій дозі до 10 мг безпечний при спільному застосуванні з рацемічним циталопрамом.

Подовження інтервалу QT

Дослідження фармакокінетики та фармакодинаміки есциталопраму в комбінації з іншими лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, не проводилися. Не виключений адитивний ефект есциталопраму та таких лікарських засобів. Тому спільний прийом есциталопраму з наступними лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, протипоказаний: антиаритмічні лікарські засоби (клас IA та III), антипсихотичні препарати (похідні фенотіазину, пімозид, галоперидол), трициклічні антидепресанти, деякі протимікробні лікарські засоби (спарфлоксацин, моксифлоксацин, еритроміцин внутрішньовенно, пентамідин, протималярійні засоби, особливо галофантрин), деякі антигістамінні лікарські засоби (астемізол, гідроксизин, мізоластин).

Комбінації, що вимагають дотримання обережності

Серотонінергічні лікарські засоби

Спільне застосування з серотонінергічними лікарськими засобами (напр., трамадол, суматриптан та інші триптани) може призводити до розвитку серотонінового синдрому.

Лікарські засоби, що знижують поріг судомної готовності

СІОЗС можуть знижувати поріг судомної готовності. Рекомендується дотримуватися обережності при спільному застосуванні з іншими лікарськими засобами, здатними знижувати поріг судомної готовності (антидепресанти (трициклічні, СІОЗС), нейролептики (фенотіазини, тіоксантени та бутирофенони), мефлохін, бупропіон та трамадол).

Літій, триптофан

Є повідомлення про посилення ефектів СІОЗС при призначенні разом з препаратами літію або триптофаном, тому слід проявляти обережність при спільному застосуванні СІОЗС з цими лікарськими засобами.

Звіробій

Спільне застосування СІОЗС та рослинних засобів, що містять звіробій (Hypericum perforatum), може призводити до підвищення частоти побічних реакцій.

Кровотечі

При комбінованому застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами може відзначатися порушення згортання крові. Пацієнтам, які отримують лікування пероральними антикоагулянтами, слід проводити ретельний контроль згортання крові на початку та при припиненні лікування есциталопрамом.

Одночасний прийом есциталопраму з НПЗП може підвищити ризик кровотечі.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає у фармакодинамічні або фармакокінетичні взаємодії з алкоголем. Однак, як і при застосуванні інших психотропних лікарських засобів, комбінація з алкоголем небажана.

Лікарські засоби, що викликають гіпокаліємію, гіпомагніємію

Слід дотримуватися обережності при супутньому застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, що викликають гіпокаліємію, гіпомагніємію, у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку злоякісних аритмій.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму здійснюється, головним чином, за участю ізоферменту CYP2C19. У меншій мірі в метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 та CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту S-DCT (деметильований есциталопрам), вочевидь, частково каталізується ізоферментом CYP2D6.

Спільне застосування есциталопраму з 30 мг омепразолу (інгібітор CYP2C19) один раз на добу призводило до помірного (приблизно на 50%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Спільне застосування есциталопраму з 400 мг циметидину (загальний інгібітор ферменту помірної сили) два рази на добу призводило до помірного (приблизно на 70%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові. Тому при прийомі есциталопраму в комбінації з циметидином слід дотримуватися обережності. Може знадобитися корекція дози.

Таким чином, слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні есциталопраму з інгібіторами CYP2C19 (напр., омепразолом, езомепразолом, флувоксаміном, флуконазолом, лансопразолом, тиклопідином) або циметидином. З урахуванням побічних ефектів при спільному застосуванні може знадобитися зниження дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ферменту CYP2D6. Рекомендується дотримуватися обережності при спільному застосуванні есциталопраму з лікарськими засобами, які в основному метаболізуються за допомогою цього ферменту і мають вузький терапевтичний індекс, наприклад, флекаїнід, пропафенон та метопролол (при серцевій недостатності), і з деякими лікарськими засобами, що діють на ЦНС, метаболізуються, головним чином, за допомогою CYP2D6, наприклад, антидепресанти, такі як дезипрамін, кломіпрамін та нортриптилін або антипсихотичні засоби (рисперидон, тіоридазин та галоперидол). У цих випадках може знадобитися корекція дози.

Спільне застосування есциталопраму з дезипраміном або метопрололом призводить до двократного збільшення в плазмі рівня двох останніх лікарських засобів.

Дослідження in vitro показали, що есциталопрам може незначно інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується дотримуватися обережності при спільному застосуванні есциталопраму та лікарських засобів, метаболізуються за участю цього ізоферменту.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг
14 шт. - блістери ОПA/Aл і ПВХ/Aл (2) - пачки картонні.