Предуктал ОД

Регулююче енергетичний метаболізм, регулююче енергетичний метаболізм, антиангінальне, метаболічне, цитопротективне, метаболічне, антигіпоксичне.

Механізм дії. Триметазидин запобігає зниженню внутрішньоклітинної концентрації АТФ шляхом збереження енергетичного метаболізму клітин в умовах гіпоксії. Таким чином триметазидин забезпечує нормальне функціонування мембранних іонних каналів, трансмембранний перенос іонів калію і натрію та збереження клітинного гомеостазу.

Триметазидин інгібує окислення жирних кислот за рахунок селективного інгібування ферменту 3-кетоацил-КоА-тіолази — мітохондріальної довголанцюгової ізоформи жирних кислот, що призводить до посилення окислення глюкози та прискорення гліколізу з окисленням глюкози, що й обумовлює захист міокарда від ішемії. Перемикання енергетичного метаболізму з окислення жирних кислот на окислення глюкози лежить в основі фармакологічних властивостей триметазидину.

Фармакодинамічні властивості. Триметазидин підтримує енергетичний метаболізм серця і нейросенсорних тканин під час ішемії; зменшує вираженість внутрішньоклітинного ацидозу та змін трансмембранного іонного потоку, що виникають при ішемії; знижує рівень міграції та інфільтрації полінуклеарних нейтрофілів в ішемізованих і реперфузованих тканинах серця; зменшує розмір пошкодження міокарда; не чинить прямого впливу на показники гемодинаміки.

У пацієнтів зі стенокардією триметазидин збільшує коронарний резерв, тим самим уповільнюючи настання ішемії, викликаної фізичним навантаженням, починаючи з 15-го дня терапії; обмежує коливання АТ, викликані фізичним навантаженням, без значних змін ЧСС; значно знижує частоту нападів стенокардії та потребу в прийомі нітрогліцерину короткої дії; покращує скоротливу функцію лівого шлуночка у пацієнтів з ішемічною дисфункцією.

Результати проведених клінічних досліджень підтвердили ефективність і безпеку застосування триметазидину у пацієнтів зі стабільною стенокардією, як у монотерапії, так і в складі комбінованої терапії при недостатньому ефекті інших антиангінальних ЛЗ.

У дослідженні за участю 426 пацієнтів зі стабільною стенокардією додавання триметазидину (60 мг/добу) до терапії метопрололом у дозі 100 мг/добу (50 мг 2 рази на добу) протягом 12 тижнів статистично достовірно покращило результати навантажувальних тестів і клінічні симптоми порівняно з плацебо. Загальна тривалість навантажувальних тестів склала +20,1 с (р=0,023), загальний час виконання навантаження +0,54 METs (р=0,001), час до розвитку депресії сегмента ST на 1 мм +33,4 с (р=0,003), час до розвитку нападу стенокардії +33,9 с (р<0,001), кількість нападів стенокардії на тиждень -0,73 (р=0,014) і споживання нітратів короткої дії на тиждень -0,63 (р=0,032) без гемодинамічних змін.

У дослідженні за участю 223 пацієнтів зі стабільною стенокардією додавання триметазидину в дозі 35 мг (2 рази на добу) до терапії атенололом у дозі 50 мг (1 раз на добу) протягом 8 тижнів через 12 годин після прийому призводило до збільшення часу до розвитку ішемічної депресії сегмента ST на 1 мм (+34,4 с, р=0,03) при проведенні навантажувальних тестів у підгрупі пацієнтів (N=173) порівняно з групою плацебо. Аналогічні результати отримані також і для часу розвитку нападів стенокардії (р=0,049). Не виявлено достовірних відмінностей між групами для інших вторинних кінцевих точок (загальна тривалість навантажувальних тестів, загальний час навантаження та клінічні кінцеві точки).

У дослідженні за участю 1962 пацієнтів зі стабільною стенокардією триметазидин у двох дозуваннях (70 і 140 мг/добу) у порівнянні з плацебо був доданий до терапії атенололом 50 мг/добу. В загальній популяції, включаючи пацієнтів як без симптомів, так і з симптомами стенокардії, триметазидин не продемонстрував переваг за ергометричними (загальна тривалість навантажувальних тестів, час до настання ішемічної депресії сегмента ST на 1 мм і час до розвитку нападу стенокардії) та клінічними кінцевими точками. Однак у ретроспективному аналізі в підгрупі пацієнтів з симптомами стенокардії (N=1574) триметазидин (140 мг) значно покращив загальний час навантажувального тесту (+23,8 с порівняно з +13,1 с для плацебо; р=0,001) і час до розвитку нападу стенокардії (+46,3 с порівняно з +32,5 с для плацебо; р=0,005).

Абсорбція

Пролонговане вивільнення. Після прийому внутрішньо триметазидин має лінійний фармакокінетичний профіль і досягає Cmax у плазмі приблизно через 14 годин після прийому. В інтервалах між прийомами (тобто протягом 24 годин) концентрація триметазидину в плазмі крові протягом 15 годин після прийому зберігається на рівні не менше 75% від Cmax.
Рівноважний стан досягається після прийому 3-ї дози (через 3 доби). Прийом їжі не впливає на біодоступність триметазидину.

Модифіковане вивільнення. Після прийому внутрішньо триметазидин швидко абсорбується, Tmax у плазмі крові становить приблизно 5 годин.

Понад 24 години концентрація триметазидину в плазмі крові залишається на рівні, що перевищує 75% концентрації, визначеної через 11 годин. Рівноважний стан досягається через 60 годин. Прийом їжі не впливає на біодоступність триметазидину.

Розподіл. Vd становить 4,8 л/кг, що свідчить про добре розподілення триметазидину в тканинах (ступінь зв'язування з білками плазми крові досить низька, близько 16% in vitro).

Виведення. Триметазидин виводиться в основному нирками, головним чином у незміненому вигляді. T1/2 у молодих здорових добровольців близько 7 годин, у пацієнтів старше 65 років — близько 12 годин.

Нирковий кліренс триметазидину прямо корелює з кліренсом креатиніну, печінковий кліренс знижується з віком пацієнта.

Особливі групи пацієнтів

Пацієнти старше 75 років. У пацієнтів старше 75 років може спостерігатися підвищена експозиція триметазидину через вікове зниження функції нирок. Було проведено спеціальне дослідження в популяції пацієнтів старше 75 років при прийомі триметазидину в дозі 35 мг 2 рази на добу. Аналіз, проведений кінетичним популяційним методом, показав в середньому двократне підвищення експозиції триметазидину в плазмі крові у пацієнтів з важкою ступенем ниркової недостатності (Cl креатиніну <30 мл/хв) порівняно з пацієнтами з Cl креатиніну >60 мл/хв.

Ніяких особливостей, що стосуються безпеки триметазидину у пацієнтів старше 75 років порівняно з загальною популяцією, виявлено не було.

Ниркова недостатність. Експозиція триметазидину в середньому була збільшена в 2,4 рази у пацієнтів з нирковою недостатністю помірної тяжкості (Cl креатиніну 30–60 мл/хв) і в середньому в 4 рази — у пацієнтів з важкою ступенем ниркової недостатності (Cl креатиніну <30 мл/хв) порівняно зі здоровими добровольцями з нормальною функцією нирок.

Ніяких особливостей, що стосуються безпеки триметазидину у цій популяції пацієнтів у порівнянні з загальною популяцією, виявлено не було.

Діти та підлітки. Фармакокінетика триметазидину у дітей та підлітків віком до 18 років не вивчалася.

Для дорослих:

ІХС, стенокардія, ішемічна кардіоміопатія (у складі комплексної терапії), хоріоретинальні судинні порушення, шум у вухах, запаморочення (судинні порушення, хвороба Меньєра).

Тривала терапія ІХС — профілактика нападів стабільної стенокардії у складі моно- або комбінованої терапії; хоріоретинальні порушення з ішемічним компонентом; вестибулокохлеарні порушення ішемічної природи, такі як запаморочення, шум у вухах, порушення слуху.

- підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу лікарського препарату;
- хвороба Паркінсона, симптоми паркінсонізму, тремор, синдром "неспокійних" ніг та інші пов'язані з ними рухові порушення;
- важка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв);
- непереносимість фруктози/сахарози, наявність синдрому глюкозо-галактозної мальабсорбції, сахаразо-ізомальтазної недостатності та інших ферментопатій, пов'язаних з непереносимістю сахарози, що входить до складу лікарського препарату;
- через відсутність достатньої кількості клінічних даних пацієнтам до 18 років призначення лікарського препарату не рекомендується.

Лікарський препарат Предуктал ОД не призначений для купірування нападів стенокардії і не показаний для початкового курсу терапії нестабільної стенокардії або інфаркту міокарда на догоспітальному етапі або в перші дні госпіталізації.

У разі розвитку нападу стенокардії слід знову оцінити ступінь ураження коронарних артерій і, за необхідності, адаптувати лікування (лікарську терапію або можливе проведення процедури реваскуляризації).

Триметазидин може викликати або погіршувати симптоми паркінсонізму (тремор, акінезію, підвищення тонусу), тому слід проводити регулярне спостереження пацієнтів, особливо похилого віку. У сумнівних випадках пацієнти повинні бути направлені до невролога для відповідного обстеження.

При появі рухових порушень, таких як симптоми паркінсонізму, синдром "неспокійних" ніг, тремор, "хиткість" ходи, триметазидин слід остаточно відмінити. Такі випадки рідкісні і симптоми зазвичай проходять після припинення терапії: у більшості пацієнтів - протягом 4 міс після відміни препарату. Якщо симптоми паркінсонізму зберігаються більше 4 міс після відміни препарату, слід проконсультуватися у невролога.

Можуть відзначатися випадки падіння, пов'язані з нестійкістю ходи або артеріальною гіпотензією, особливо, у пацієнтів, які приймають гіпотензивні препарати.

Слід з обережністю призначати триметазидин пацієнтам, у яких можливе підвищення його експозиції:
- при порушенні функції нирок помірної тяжкості;
- у пацієнтів старше 75 років.
До складу препарату входить сахароза, тому препарат не рекомендується пацієнтам з непереносимістю фруктози, синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції та недостатністю сахарази-ізомальтази.

З обережністю
- Пацієнти з печінковою недостатністю важкої ступеня тяжкості (від 10 до 15 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
- Пацієнти з помірним порушенням функції нирок (КК 30-60 мл/хв).
- Пацієнти старше 75 років.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У ході клінічних досліджень не було виявлено впливу триметазидину на показники гемодинаміки, однак у період постреєстраційного застосування спостерігалися випадки запаморочення і сонливості. Ці симптоми можуть вплинути на здатність керувати автотранспортом і виконувати роботи, що вимагають підвищеної швидкості фізичної та психічної реакцій.

Небажані реакції, визначені як небажані явища, принаймні мають можливе відношення до лікування триметазидином, наведені в наступній градації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,

Існує лише дуже обмежена інформація про передозування триметазидину.
У разі передозування слід проводити симптоматичну терапію.

Не було виявлено взаємодії з іншими лікарськими засобами.

Предуктал ОД 80 мг капсули з пролонгованим вивільненням випускаються в білому корпусі з оранжево-червоною кришкою, на якій чорнилами білого кольору віддруковано логотип фірми «Серв'є» .

Капсули випускаються в пачках (блістери з поліаміду-алюмінію-ПВХ і фольги алюмінієвої) по 30 (60) капсул з пролонгованим вивільненням (10 капсул на блістері). Не всі розміри пачок можуть бути представлені в продажу.