Селектра

Антидепресивне.

Есциталопрам є антидепресантом, селективним інгібітором зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) з високою афінністю до первинного місця зв'язування. Есциталопрам також зв'язується з алостеричним місцем зв'язування білка-транспортера, з афінністю меншою в тисячу разів. Алостерична модуляція білка-транспортера підсилює зв'язування есциталопраму в первинному місці зв'язування, що призводить до більш повного інгібування зворотного захоплення серотоніну.

Есциталопрам не має зовсім або має дуже слабку здатність зв'язуватися з рядом рецепторів, включаючи: серотонінові 5-НТ1А, 5-НТ2 рецептори, дофамінові D1- і D2-рецептори, α1-, α2-, β-адренорецептори, гістамінові Н1-рецептори, м-холінорецептори, бензодіазепінові та опіоїдні рецептори.

Всмоктування і розподіл

Всмоктування майже повне і не залежить від прийому їжі. Біодоступність есциталопраму становить близько 80 %. Середній час досягнення Cmax у плазмі крові (Тmax) становить близько 4 год після багаторазового застосування. Уявний Vd,β/F після перорального застосування становить від 12 до 26 л/кг. Зв'язування есциталопраму та його основних метаболітів з білками плазми крові близько 80%.

Кінетика есциталопраму лінійна. Css досягається приблизно через 1 тиждень. Середня Css - 50 нмоль/л (від 20 до 125 нмоль/л) досягається при добовій дозі 10 мг.

Метаболізм і виведення

Есциталопрам метаболізується в печінці до деметильованого і дидеметильованого метаболітів. Вони обидва є фармакологічно активними. Азот може окислюватися до метаболіту N-оксиду. Основна речовина та її метаболіти частково виділяються у формі глюкуронідів.

Після багаторазового застосування середня концентрація деметил- і дидеметилметаболітів зазвичай становить 28-31% і менше 5% відповідно, від концентрації есциталопраму. Біотрансформація есциталопраму в деметильований метаболіт відбувається головним чином за участю ізоферменту CYP2C19. Можлива деяка участь ізоферментів CYP3A4 і CYP2D6. У осіб зі слабкою активністю CYP2C19 концентрація есциталопраму може бути в 2 рази вищою, ніж у випадках CYP з високою активністю цього ізоферменту. Значних змін концентрації препарату в випадках зі слабкою активністю ізоферменту CYP2D6 виявлено не було.

T1/2 після багаторазового застосування становить близько 30 год. Кліренс при пероральному застосуванні становить близько 0.6 л/хв. У основних метаболітів есциталопраму T1/2 більш тривалий. Есциталопрам і його основні метаболіти виводяться печінкою (метаболічний шлях) і нирками; більша частина виводиться у вигляді метаболітів з сечею.

Фармакокінетика в особливих клінічних випадках

У пацієнтів похилого віку старше 65 років есциталопрам виводиться повільніше порівняно з молодими пацієнтами. Кількість речовини, що знаходиться в системному кровотоці, розрахована за допомогою фармакокінетичного показника AUC у похилих на 5 % більше, ніж у молодих здорових добровольців.

У пацієнтів зі слабо і помірно вираженою печінковою недостатністю (клас А і В за класифікацією Чайлд-П'ю) T1/2 есциталопраму майже в 2 рази більше, а кількість речовини в системному кровотоці на 60% вище, ніж у осіб з нормальною функцією печінки.

При застосуванні рацемічного циталопраму у пацієнтів з недостатністю функції нирок (КК 10-53 мл/хв) відзначається подовження T1/2 препарату і невелике збільшення кількості речовини в системному кровотоці.

Для дорослих:

- депресивні розлади будь-якого ступеня тяжкості;
- панічний розлад з/без агорафобії;
- соціальний тривожний розлад (соціальна фобія);
- генералізований тривожний розлад;
- обсесивно-компульсивний розлад.

- підвищена чутливість до есциталопраму та інших компонентів препарату;
- одночасний прийом неселективних необоротних інгібіторів МАО;
- одночасний прийом пімозиду;
- дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність та безпека не підтверджені).

З обережністю
Виражена ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв), манія та гіпоманія, фармакологічно неконтрольована епілепсія, виражена суїцидальна поведінка, цукровий діабет, цироз печінки, схильність до кровотеч, одночасний прийом з інгібітором МАО А (моклобемідом) та інгібітором МАО В (селегіліном); серотонінергічними лікарськими препаратами; препаратами, що знижують поріг судомної готовності; літієм, похідними триптофану; лікарськими препаратами, що містять звіробій продірявлений; пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові; препаратами, здатними викликати гіпонатріємію; препаратами, метаболізуючимися за участю ізоферменту CYP2C19; етанолом; електросудомна терапія; похилий вік; вагітність, період грудного вигодовування.

Застосування у дітей та підлітків у віці до 18 років

Антидепресанти не слід призначати дітям та підліткам у віці до 18 років через підвищений ризик виникнення суїцидальної поведінки (спроби суїциду та суїцидальні думки), ворожості (з переважанням агресивної поведінки, схильності до конфронтації та роздратування). У разі прийняття на підставі клінічної оцінки рішення про початок терапії антидепресантами пацієнт повинен перебувати під ретельним наглядом.

Парадоксальна тривога

У деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування антидепресантами може спостерігатися посилення тривоги. Подібна парадоксальна реакція зазвичай зникає протягом двох тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення анксиогенного ефекту рекомендується використовувати низькі початкові дози.

Судомні напади

Слід скасувати препарат у разі первинного розвитку судомних нападів або у разі посилення їх частоти (у пацієнтів з раніше діагностованою епілепсією). СІЗЗС не слід застосовувати у пацієнтів з нестабільною епілепсією; при контрольованих нападах необхідний ретельний нагляд.

Манія/гіпоманія

Есциталопрам повинен з обережністю застосовуватися у пацієнтів з манією/гіпоманією в анамнезі. При розвитку маніакального стану есциталопрам повинен бути скасований.

Цукровий діабет

У пацієнтів з цукровим діабетом лікування есциталопрамом може змінити концентрацію глюкози в крові. Тому може знадобитися корекція доз інсуліну та/або пероральних гіпоглікемічних препаратів.

Суїцид/суїцидальні думки або клінічне погіршення

Депресія пов'язана з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних думок, нанесення собі тілесних ушкоджень та суїциду (суїцидальні явища). Цей ризик зберігається до настання вираженої ремісії. Оскільки поліпшення може не спостерігатися протягом перших кількох тижнів терапії або навіть більшого проміжку часу, пацієнти повинні перебувати під постійним наглядом до настання поліпшення їх стану.

Загальна клінічна практика показує, що на ранніх стадіях одужання можливе збільшення ризику самогубства.

Інші психічні стани, для лікування яких призначають есциталопрам, можуть також бути пов'язані з підвищеним ризиком виникнення суїцидальних подій та явищ. Крім того, ці стани можуть бути супутньою патологією по відношенню до депресивного епізоду. При лікуванні пацієнтів з іншими психічними розладами слід дотримуватися тих самих запобіжних заходів, що при лікуванні пацієнтів з депресивним епізодом.

Пацієнти, які мають в анамнезі суїцидальну поведінку, або пацієнти зі значним рівнем роздумів на суїцидальні теми до початку лікування в більшій мірі піддаються ризику суїцидальних думок або спроб суїциду, тому під час лікування за ними має вестися ретельний нагляд. Мета-аналіз плацебо-контрольованих клінічних досліджень антидепресантів з участю дорослих пацієнтів з психічними порушеннями показав, що при прийомі антидепресантів у пацієнтів молодше 25 років існує підвищений ризик суїцидальної поведінки порівняно з прийомом плацебо. Медикаментозне лікування цих пацієнтів і, зокрема, пацієнтів з високим ступенем ризику суїциду, повинно супроводжуватися ретельним наглядом, особливо на ранній стадії лікування та при змінах дози.

Пацієнти та особи, які доглядають за пацієнтами, повинні бути попереджені про необхідність контролювати будь-які прояви клінічного погіршення, суїцидальної поведінки або думок, а також незвичайних змін у поведінці, і негайно звертатися за медичною консультацією при прояві цих симптомів.

Акатизія/психомоторне збудження

Прийом СІЗЗС/СІЗЗСН асоціюється з розвитком акатизії, що характеризується розвитком суб'єктивно неприємного або пригнічуючого неспокою та потреби в постійному русі, часто в поєднанні з нездатністю спокійно сидіти або стояти. Це найчастіше проявляється протягом перших кількох тижнів лікування. У пацієнтів з такими симптомами підвищення дози може призвести до погіршення.

Гіпонатріємія

Гіпонатріємія, можливо пов'язана з порушенням секреції антидіуретичного гормону (АДГ), на фоні прийому СІЗЗС виникає рідко і зазвичай зникає при скасуванні терапії. Обережність повинна проявлятися при призначенні есциталопраму та інших СІЗЗС особам, що входять до групи ризику розвитку гіпонатріємії: похилим, пацієнтам з цирозом печінки та приймаючим препарати, здатні викликати гіпонатріємію.

Кровотеча

При прийомі СІЗЗС були відзначені випадки розвитку шкірних крововиливів (екхімози та пурпура). Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів зі схильністю до кровотеч, а також приймаючих пероральні антикоагулянти та ліки, що впливають на згортання крові.

ЕСТ (електросудомна терапія)

Оскільки клінічний досвід одночасного застосування СІЗЗС та електросудомної терапії (ЕСТ) обмежений, то при одночасному застосуванні есциталопраму та ЕСТ слід дотримуватися обережності.

Зворотні селективні інгібітори МАО А

Поєднувати есциталопрам та інгібітори МАО А не рекомендується через ризик розвитку серотонінового синдрому.

Серотоніновий синдром

Необхідно з обережністю застосовувати есциталопрам одночасно з лікарськими препаратами, що мають серотонінергічну дію, наприклад, суматриптаном або іншими триптанами, трамадолом та триптофаном. У пацієнтів, які приймають есциталопрам та інші СІЗЗС одночасно з серотонінергічними препаратами, в рідкісних випадках розвивався серотоніновий синдром. На його розвиток може вказувати комбінація таких симптомів як ажитація, тремор, міоклонус та гіпертермія. Якщо це сталося, слід негайно припинити одночасне лікування СІЗЗС та серотонінергічними препаратами та почати симптоматичне лікування.

Закритокутова глаукома

СІЗЗС, в тому числі есциталопрам, можуть впливати на розмір зіниць, викликаючи мідріаз (розширення зіниці). За рахунок цього ефекту може зменшуватися кут огляду, а в подальшому може підвищуватися внутрішньоочний тиск та розвиватися закритокутова глаукома; особливо це характерно для пацієнтів з передрасположеністю до такого стану. У зв'язку з цим слід з особливою обережністю застосовувати есциталопрам у пацієнтів з закритокутовою глаукомою або з наявністю глаукоми в анамнезі.

Алкоголь

Есциталопрам не вступає з алкоголем у фармакодинамічну або фармакокінетичну взаємодію. Однак, як і у випадку з іншими психотропними лікарськими препаратами, одночасне застосування есциталопраму та алкоголю не рекомендується.

Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами

Незважаючи на те, що есциталопрам не впливає на інтелектуальні функції та психомоторну активність, в період лікування хворим не рекомендується керувати автомобілем або механізмами.

Побічні ефекти найчастіше виникають на 1 або 2 тижні лікування, потім зазвичай стають менш інтенсивними і виникають рідше при продовженні терапії.

З боку центральної нервової системи (ЦНС):
запаморочення, слабкість, безсоння або сонливість, судоми, тремор, рухові порушення, серотоніновий синдром (ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія), галюцинації, маніакальні розлади, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, підвищена дратівливість, розлади зору.

З боку травної системи:
нудота, блювання, сухість у роті, порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, діарея, запор.

З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія.

З боку ендокринної системи:
зниження секреції антидіуретичного гормону (АДГ), галакторея.

З боку сечостатевої системи:
зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції, аноргазмія (у жінок), затримка сечі.

З боку шкірних покривів:
шкірний висип, свербіж, екхімоз, пурпура, ангіоневротичний набряк.

Алергічні реакції: анафілактичні реакції.

Лабораторні показники:
гіпонатріємія, зміна лабораторних показників функції печінки.

Інші: підвищена пітливість, гіпертермія, синусити, артралгія, міалгія.

Крім того, після тривалого застосування різке припинення терапії препаратом Селектра у деяких хворих може призвести до виникнення синдрому відміни. При різкому припиненні прийому есциталопраму можуть виникати такі небажані реакції, як запаморочення, головні болі та нудота, вираженість яких незначна, а тривалість - обмежена.

Дані про передозування есциталопрамом обмежені, у багатьох таких випадках мала місце і передозування іншими препаратами. У більшості випадків симптоми передозування не проявляються або проявляються слабо. Випадки передозування есциталопрамом (без прийому інших препаратів) з летальним результатом поодинокі, у більшості випадків має місце також передозування і іншими препаратами.

Симптоми

При передозуванні есциталопрамом в основному виникають симптоми з боку центральної нервової системи (від запаморочення, тремору та ажитації до рідкісних випадків розвитку серотонінового синдрому, судомних розладів та коми), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота/блювання), серцево-судинної системи (гіпотензія, тахікардія, подовження інтервалу QT та аритмія) та порушення електролітного балансу (гіпокаліємія, гіпонатріємія).

Лікування

Специфічного антидоту не існує. Слід забезпечити нормальну прохідність дихальних шляхів, оксигенацію та вентиляцію легень. Слід провести промивання шлунка та призначити активоване вугілля. Промивання шлунка слід провести якомога швидше після прийому препарату. Рекомендується контролювати показники роботи серця та інших життєво важливих органів і проводити симптоматичну та підтримуючу терапію.

Фармакодинамічна взаємодія

Неселективні необоротні інгібітори МАО

Повідомлялося про виникнення серйозних небажаних реакцій при одночасному прийомі СІЗЗС та неселективних необоротних інгібіторів МАО, а також при початку прийому інгібіторів МАО пацієнтами, незадовго до цього припинившими прийом СІЗЗС. У деяких випадках у пацієнтів розвивався серотоніновий синдром.

Застосовувати есциталопрам одночасно з неселективними необоротними інгібіторами МАО заборонено. Прийом есциталопраму може бути розпочатий через 14 днів після скасування прийому необоротних інгібіторів МАО. Перед початком прийому неселективних необоротних інгібіторів МАО повинно пройти не менше 7 днів після закінчення прийому есциталопраму.

Зворотний селективний інгібітор МАО А (моклобемід)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому не рекомендується застосовувати есциталопрам одночасно з інгібітором МАО А моклобемідом. У разі якщо прийом такої комбінації препаратів визнаний клінічно необхідним, рекомендується почати з мінімально можливих доз, а також проводити постійний клінічний моніторинг стану пацієнта. Прийом есциталопраму можна почати, як мінімум, через один день після скасування зворотного інгібітора МАО А моклобеміда.

Необоротний інгібітор МАО В (селегілін)

Через ризик розвитку серотонінового синдрому необхідно дотримуватися обережності при прийомі есциталопраму одночасно з необоротним інгібітором МАО В селегіліном.

Серотонінергічні лікарські препарати

Спільне застосування з серотонінергічними лікарськими препаратами (наприклад, трамадолом, суматриптаном та іншими триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому.

Лікарські препарати, що знижують поріг судомної готовності

СІЗЗС може знижувати поріг судомної готовності. Потрібно проявляти обережність при одночасному з есциталопрамом застосуванні інших лікарських препаратів, що знижують поріг судомної готовності (трициклічних антидепресантів, СІЗЗС, антипсихотичних препаратів (нейролептиків) - похідних фенотіазину, тіоксантену та бутирофенону, мефлохіну, бупропіону та трамадолу).

Літій, триптофан

Оскільки зареєстровані випадки посилення дії при одночасному застосуванні СІЗЗС та літію або триптофану, рекомендується проявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму з цими препаратами.

Звіробій продірявлений

Одночасне застосування СІЗЗС та препаратів, що містять звіробій продірявлений (Hypericum perforatum), може призвести до збільшення числа побічних ефектів.

Антикоагулянти та засоби, що впливають на згортання крові

Порушення згортання крові може виникнути при одночасному застосуванні есциталопраму з пероральними антикоагулянтами та лікарськими препаратами, що впливають на згортання крові (наприклад, атиповими нейролептиками та похідними фенотіазину, більшістю трициклічних антидепресантів, ацетилсаліциловою кислотою та нестероїдними протизапальними препаратами, тиклопідином та дипіридамолом). У подібних випадках необхідний ретельний моніторинг згортання крові.

Одночасний прийом з НПЗП може призвести до збільшення числа кровотеч.

Фармакокінетична взаємодія

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику есциталопраму

Метаболізм есциталопраму в основному здійснюється за участю ізоферменту CYP2C19. У меншій мірі в метаболізмі можуть брати участь ізоферменти CYP3A4 і CYP2D6. Метаболізм основного метаболіту (деметильованого есциталопраму), вочевидь, частково каталізується ізоферментом CYP2D6.

Одночасне застосування есциталопраму та омепразолу (інгібітор ізоферменту CYP2C19) призводить до помірного (приблизно 50%) підвищення концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Одночасний прийом есциталопраму та циметидину (інгібітора ізоферментів CYP2D6, CYP3A4 і CYP1A2) призводить до підвищення (приблизно 70%) концентрації есциталопраму в плазмі крові.

Таким чином, застосовувати максимально можливі дози есциталопраму одночасно з інгібіторами ізоферменту CYP2C19 (наприклад, з омепразолом, флуоксетином, флувоксаміном, лансопразолом, тиклопідином) та циметидином слід з обережністю. При одночасному прийомі есциталопраму та вищезазначених препаратів на основі клінічної оцінки може знадобитися зменшення дози есциталопраму.

Вплив есциталопраму на фармакокінетику інших лікарських засобів

Есциталопрам є інгібітором ізоферменту CYP2D6. Необхідно проявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, метаболізуючихся за допомогою цього ізоферменту та маючих малий терапевтичний індекс, наприклад, флекаїніду, пропафенону та метопрололу (у випадках застосування при серцевій недостатності) або медичних препаратів, в основному метаболізуючихся за допомогою CYP2D6 та діючих на ЦНС, наприклад, антидепресантів - дезипраміну, кломіпраміну, нортриптиліну, або антипсихотичних засобів - рисперидону, тіоридазину, галоперидолу. У цих випадках може знадобитися корекція дози.

Одночасне застосування есциталопраму та дезипраміну або метопрололу призводить до двократного збільшення концентрації двох останніх препаратів.

Есциталопрам може незначно інгібувати ізофермент CYP2C19. Тому рекомендується проявляти обережність при одночасному застосуванні есциталопраму та лікарських препаратів, метаболізуючихся ізоферментом CYP2C19.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг, 10 мг, 15 мг, 20 мг. По 10 або 14 табл. у блістері ПВХ/ПВДХ/алюмінієва фольга.
1, 2, 3 блістери по 10 таблеток або 1, 2, 4 блістери по 14 таблеток разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку з контролем першого відкриття.
По 10 блістерів разом з інструкціями по застосуванню поміщають у картонну коробку (для стаціонарів).