Тамсулозин
Tamsulosinum
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
Активные вещества, Альфа- адреноблокаторы, Средства, влияющие на обмен веществ в предстательной железе, и корректоры уродинамики
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Caps. Tamsulosini 0,4 mg №10
D.S. Внутрішньо, по 1 капсулі 1 раз на день, після сніданку або першого прийому їжі
D.S. Внутрішньо, по 1 капсулі 1 раз на день, після сніданку або першого прийому їжі
Фармакологічні властивості
Альфа-адренолітичний, антидизуричний.
Фармакодинаміка
Блокатор α1-адренорецепторів; засіб для симптоматичного лікування доброякісної гіперплазії передміхурової залози.
Селективно блокує постсинаптичні α1-адренорецептори гладких м'язів передміхурової залози, шийки сечового міхура, простатичної частини уретри. В результаті знижується тонус гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура, простатичної частини уретри, покращується відтік сечі. Одночасно зменшується вираженість симптомів наповнення та випорожнення, пов'язаних з підвищенням тонусу гладкої мускулатури та детрузорною гіперактивністю при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Терапевтичний ефект проявляється приблизно через 2 тижні від початку лікування. Здатність тамсулозину впливати на α1А підтип адренорецепторів у 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти з α1В підтипом адренорецепторів гладкої мускулатури судин. Завдяки своїй високій вибірковості, тамсулозин не викликає клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та у пацієнтів з нормальними показниками артеріального АТ.
Селективно блокує постсинаптичні α1-адренорецептори гладких м'язів передміхурової залози, шийки сечового міхура, простатичної частини уретри. В результаті знижується тонус гладкої мускулатури передміхурової залози, шийки сечового міхура, простатичної частини уретри, покращується відтік сечі. Одночасно зменшується вираженість симптомів наповнення та випорожнення, пов'язаних з підвищенням тонусу гладкої мускулатури та детрузорною гіперактивністю при доброякісній гіперплазії передміхурової залози. Терапевтичний ефект проявляється приблизно через 2 тижні від початку лікування. Здатність тамсулозину впливати на α1А підтип адренорецепторів у 20 разів перевищує його здатність взаємодіяти з α1В підтипом адренорецепторів гладкої мускулатури судин. Завдяки своїй високій вибірковості, тамсулозин не викликає клінічно значущого зниження системного артеріального тиску (АТ) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та у пацієнтів з нормальними показниками артеріального АТ.
Фармакокінетика
Абсорбція:
Тамсулозин добре всмоктується в кишечнику і має майже 100 % біодоступність. Всмоктування тамсулозину дещо уповільнюється після прийому їжі. Однаковий рівень всмоктування може бути досягнутий у тому випадку, якщо пацієнт кожного разу приймає препарат після звичайного сніданку. Тамсулозин характеризується лінійною кінетикою. Після одноразового прийому внутрішньо 0,4 мг препарату його максимальна концентрація в плазмі досягається через 6 годин. Після багаторазового прийому внутрішньо 0,4 мг на день рівноважна концентрація досягається до 5-го дня, при цьому її значення приблизно на 2/3 вище значення цього параметра після прийому одноразової дози.
Розподіл:
Зв'язок з білками плазми 99 %, об'єм розподілу невеликий (близько 0,2 л/кг).
Метаболізм:
Тамсулозин повільно метаболізується в печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більша частина тамсулозину представлена в плазмі крові в незміненій формі.
В експерименті виявлена здатність тамсулозину незначно індукувати активність мікросомальних ферментів печінки.
При незначній та помірній ступені печінкової недостатності не потрібно коригування режиму дозування.
Виведення:
Тамсулозин та його метаболіти головним чином виводяться з сечею, при цьому приблизно близько 9 % препарату виділяється в незміненому вигляді.
Період напіввиведення препарату при одноразовому прийомі 0,4 мг після їжі становить 10 годин, при багаторазовому - 13 годин.
Тамсулозин добре всмоктується в кишечнику і має майже 100 % біодоступність. Всмоктування тамсулозину дещо уповільнюється після прийому їжі. Однаковий рівень всмоктування може бути досягнутий у тому випадку, якщо пацієнт кожного разу приймає препарат після звичайного сніданку. Тамсулозин характеризується лінійною кінетикою. Після одноразового прийому внутрішньо 0,4 мг препарату його максимальна концентрація в плазмі досягається через 6 годин. Після багаторазового прийому внутрішньо 0,4 мг на день рівноважна концентрація досягається до 5-го дня, при цьому її значення приблизно на 2/3 вище значення цього параметра після прийому одноразової дози.
Розподіл:
Зв'язок з білками плазми 99 %, об'єм розподілу невеликий (близько 0,2 л/кг).
Метаболізм:
Тамсулозин повільно метаболізується в печінці з утворенням менш активних метаболітів. Більша частина тамсулозину представлена в плазмі крові в незміненій формі.
В експерименті виявлена здатність тамсулозину незначно індукувати активність мікросомальних ферментів печінки.
При незначній та помірній ступені печінкової недостатності не потрібно коригування режиму дозування.
Виведення:
Тамсулозин та його метаболіти головним чином виводяться з сечею, при цьому приблизно близько 9 % препарату виділяється в незміненому вигляді.
Період напіввиведення препарату при одноразовому прийомі 0,4 мг після їжі становить 10 годин, при багаторазовому - 13 годин.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Приймають внутрішньо по 1 капсулі (0,4 мг) 1 раз на добу, після сніданку або першого прийому їжі, запиваючи достатньою кількістю води. Капсула ковтається цілою, без розкушування або розжовування, оскільки це може вплинути на швидкість вивільнення діючої речовини.
Показання
Лікування дизуричних розладів при доброякісній гіперплазії передміхурової залози.
Протипоказання
- Гіперчутливість до тамсулозину або будь-якого іншого компонента препарату;
- ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі);
- тяжка печінкова недостатність;
- дитячий вік до 18 років.
- не застосовується у жінок.
З обережністю:
- Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв);
- артеріальна гіпотензія.
- ортостатична гіпотензія (в т.ч. в анамнезі);
- тяжка печінкова недостатність;
- дитячий вік до 18 років.
- не застосовується у жінок.
З обережністю:
- Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв);
- артеріальна гіпотензія.
Особливі вказівки
Перед початком терапії тамсулозином пацієнта необхідно обстежити на предмет наявності інших захворювань, які можуть викликати такі ж симптоми, як і доброякісна гіперплазія простати. Перед початком лікування і регулярно під час терапії слід виконувати пальцеве ректальне обстеження і, якщо потрібно, визначення специфічного антигену простати. У хворих з порушенням функції нирок зміни режиму дозування не потрібні.
Є повідомлення про випадки розвитку тривалої ерекції і пріапізму на фоні терапії α1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія пріапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена і необоротної втрати потенції.
У деяких пацієнтів, які приймають або раніше приймали тамсулозин, під час проведення оперативних втручань з приводу катаракти або глаукоми можливо розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці), який може призвести до ускладнень під час операції або в післяопераційний період. Не рекомендується починати терапію тамсулозином пацієнтам, у яких запланована операція з приводу катаракти або глаукоми. Під час передопераційного обстеження пацієнтів хірург і лікар-офтальмолог повинні враховувати, чи приймає або приймав даний пацієнт тамсулозин. Це необхідно для підготовки до можливості розвитку під час операції синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування тамсулозину пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Є повідомлення про випадки розвитку тривалої ерекції і пріапізму на фоні терапії α1-адреноблокаторами. У разі збереження ерекції протягом більше 4 годин слід негайно звернутися за медичною допомогою. Якщо терапія пріапізму не була проведена негайно, це може призвести до пошкодження тканин статевого члена і необоротної втрати потенції.
У деяких пацієнтів, які приймають або раніше приймали тамсулозин, під час проведення оперативних втручань з приводу катаракти або глаукоми можливо розвиток синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці), який може призвести до ускладнень під час операції або в післяопераційний період. Не рекомендується починати терапію тамсулозином пацієнтам, у яких запланована операція з приводу катаракти або глаукоми. Під час передопераційного обстеження пацієнтів хірург і лікар-офтальмолог повинні враховувати, чи приймає або приймав даний пацієнт тамсулозин. Це необхідно для підготовки до можливості розвитку під час операції синдрому інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
У період застосування тамсулозину пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, фібриляція передсердь, аритмія, тахікардія, задишка, ортостатична гіпотензія.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, непритомність.
З боку травної системи: запор, діарея, нудота, блювання.
З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит.
З боку статевої системи: порушення еякуляції, пріапізм.
Інші: риніт, астенія. Описані випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці) при операції з приводу катаракти і глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин.
З боку ЦНС: головний біль, запаморочення, непритомність.
З боку травної системи: запор, діарея, нудота, блювання.
З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірний висип, шкірний свербіж, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема, ексфоліативний дерматит.
З боку статевої системи: порушення еякуляції, пріапізм.
Інші: риніт, астенія. Описані випадки інтраопераційної нестабільності райдужної оболонки ока (синдром вузької зіниці) при операції з приводу катаракти і глаукоми у пацієнтів, які приймали тамсулозин.
Передозування
Симптоми: передозування тамсулозину потенційно може призвести до розвитку тяжких гіпотензивних реакцій. Тяжкі гіпотензивні реакції спостерігалися при різних рівнях передозування.
Лікування: якщо передозування призводить до розвитку гіпотензивних реакцій, першочергове значення має підтримка функцій ССС. Відновлення АТ і нормалізація ЧСС може бути досягнута шляхом прийняття пацієнтом положення лежачи на спині. Якщо ця міра недостатня, слід розглянути можливість в/в введення рідини. При необхідності слід застосовувати судинозвужувальні ЛЗ, а також контролювати і підтримувати функцію нирок у міру необхідності. Лабораторні дані показують, що тамсулозин зв'язується з білками на 94–99%, тому діаліз навряд чи буде ефективним. Для запобігання абсорбції можна застосувати індукцію блювання. При прийомі великих доз тамсулозину гідрохлориду слід провести промивання шлунка і призначити активоване вугілля і осмотичне проносне, наприклад сульфат натрію.
Повідомлялося про гостре передозування 5 мг тамсулозину. Спостерігалися такі реакції, як гостра гіпотензія (сАТ 70 мм рт.ст.), блювання і діарея, які купірувалися за допомогою відновлення рідини, дозволивши пацієнту покинути стаціонар в той же день. Один пацієнт повідомив про передозування тамсулозину в дозі 0,4 мг в капсулах, прийнятих у кількості 30 шт. Після прийому капсул пацієнт повідомив про сильний головний біль, який, на його думку, був пов'язаний з прийомом ЛЗ і вирішився в той же день.
Лікування: якщо передозування призводить до розвитку гіпотензивних реакцій, першочергове значення має підтримка функцій ССС. Відновлення АТ і нормалізація ЧСС може бути досягнута шляхом прийняття пацієнтом положення лежачи на спині. Якщо ця міра недостатня, слід розглянути можливість в/в введення рідини. При необхідності слід застосовувати судинозвужувальні ЛЗ, а також контролювати і підтримувати функцію нирок у міру необхідності. Лабораторні дані показують, що тамсулозин зв'язується з білками на 94–99%, тому діаліз навряд чи буде ефективним. Для запобігання абсорбції можна застосувати індукцію блювання. При прийомі великих доз тамсулозину гідрохлориду слід провести промивання шлунка і призначити активоване вугілля і осмотичне проносне, наприклад сульфат натрію.
Повідомлялося про гостре передозування 5 мг тамсулозину. Спостерігалися такі реакції, як гостра гіпотензія (сАТ 70 мм рт.ст.), блювання і діарея, які купірувалися за допомогою відновлення рідини, дозволивши пацієнту покинути стаціонар в той же день. Один пацієнт повідомив про передозування тамсулозину в дозі 0,4 мг в капсулах, прийнятих у кількості 30 шт. Після прийому капсул пацієнт повідомив про сильний головний біль, який, на його думку, був пов'язаний з прийомом ЛЗ і вирішився в той же день.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні тамсулозину з циметидином відзначено деяке підвищення концентрації тамсулозину в плазмі крові, а з фуросемідом - зниження концентрації; з іншими α1-адреноблокаторами - можливо виражене посилення гіпотензивного ефекту.
Диклофенак і непрямі антикоагулянти дещо збільшують швидкість елімінації тамсулозину.
Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин і варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину в плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду і хлормадинону.
В дослідженнях in vitro не було виявлено взаємодії на рівні печінкового метаболізму з амітриптиліном, сальбутамолом, глібенкламідом і фінастеридом.
Інші α1-адреноблокатори, інгібітори ацетилхолінестерази, алпростадил, анестетики, діуретики, леводопа, антидепресанти, бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, міорелаксанти, нітрати і етанол можуть посилювати вираженість гіпотензивного ефекту.
Одночасне призначення тамсулозину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення концентрації тамсулозину. Одночасне призначення з кетоконазолом призводило до збільшення AUC і Сmax тамсулозину в 2.8 і 2.2 рази відповідно.
Тамсулозин не слід застосовувати в комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4 у пацієнтів з порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6. Тамсулозин слід застосовувати з обережністю в комбінації з потужними і помірними інгібіторами CYP3A4.
Диклофенак і непрямі антикоагулянти дещо збільшують швидкість елімінації тамсулозину.
Діазепам, пропранолол, трихлорметіазид, хлормадинон, амітриптилін, диклофенак, глібенкламід, симвастатин і варфарин не змінюють вільну фракцію тамсулозину в плазмі людини in vitro. У свою чергу, тамсулозин також не змінює вільні фракції діазепаму, пропранололу, трихлорметіазиду і хлормадинону.
В дослідженнях in vitro не було виявлено взаємодії на рівні печінкового метаболізму з амітриптиліном, сальбутамолом, глібенкламідом і фінастеридом.
Інші α1-адреноблокатори, інгібітори ацетилхолінестерази, алпростадил, анестетики, діуретики, леводопа, антидепресанти, бета-адреноблокатори, блокатори повільних кальцієвих каналів, міорелаксанти, нітрати і етанол можуть посилювати вираженість гіпотензивного ефекту.
Одночасне призначення тамсулозину з потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 може призвести до збільшення концентрації тамсулозину. Одночасне призначення з кетоконазолом призводило до збільшення AUC і Сmax тамсулозину в 2.8 і 2.2 рази відповідно.
Тамсулозин не слід застосовувати в комбінації з потужними інгібіторами CYP3A4 у пацієнтів з порушенням метаболізму ізоферменту CYP2D6. Тамсулозин слід застосовувати з обережністю в комбінації з потужними і помірними інгібіторами CYP3A4.
Лікарська форма
Капсули кишковорозчинні з пролонгованим вивільненням, 0,4 мг.
По 10 капсул у контурну чарункову упаковку з плівки ПВХ безбарвної та фольги алюмінієвої.
По 30 або 50 капсул у банки з поліетилентерефталату, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого відкриття або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого відкриття.
Одну банку або по 3 контурних чарункових упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.
По 10 капсул у контурну чарункову упаковку з плівки ПВХ безбарвної та фольги алюмінієвої.
По 30 або 50 капсул у банки з поліетилентерефталату, закупорені кришками з поліетилену високого тиску з контролем першого відкриття або кришками з поліетилену низького тиску з контролем першого відкриття.
Одну банку або по 3 контурних чарункових упаковки разом з інструкцією з медичного застосування поміщають у картонну пачку.
