Зифлукорт
Ziflucort
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Флудрокортизон, Кортинеф, Флорінеф
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Ziflucort" 0,1 mg
D.t.d. № 20 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, вранці після їжі
D.t.d. № 20 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, вранці після їжі
Фармакологічні властивості
Глюкокортикоїдне, мінералокортикоїдне.
Фармакодинаміка
Кортикостероїд з вираженою мінералокортикоїдною активністю та глюкокортикоїдною активністю.
Мінералокортикоїдна дія обумовлена зв'язуванням з мінералокортикоїдними рецепторами в цитоплазмі клітин-мішеней, в першу чергу в клітинах збиральних трубочок нирок. В результаті відбувається збільшення реабсорбції натрію, виведення калію та водню, при цьому спостерігається затримка води. Підвищується також реабсорбція натрію в потових і слинних залозах, слизовій оболонці ШКТ та через клітинні мембрани.
Маючи глюкокортикоїдну активність, флудрокортизон пригнічує функції лейкоцитів і тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів в область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи таким чином концентрацію протеолітичних ферментів в області запалення. Зменшує проникність капілярів, обумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів і утворення колагену.
Флудрокортизон інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів і лейкотрієнів; пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів.
Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- і B-клітин), моноцитів, еозинофілів і базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл.
Флудрокортизон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ і β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну; пригнічує секрецію ТТГ і ФСГ.
При безпосередній аплікації на судини викликає вазоконстрикторний ефект.
Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою і нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці флудрокортизон підсилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази і синтез глюкози з продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози в крові активізує виділення інсуліну.
Пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що призводить до накопичення жиру.
Чинить катаболічну дію в лімфоїдній і сполучній тканині, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. В результаті катаболічної дії можливе пригнічення росту у дітей.
У високих дозах флудрокортизон може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяє зниженню порогу судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію хлористоводневої кислоти і пепсину в шлунку, що сприяє розвитку пептичної виразки.
Порівняно з гідрокортизоном, здатність флудрокортизону затримувати іони натрію в організмі виражена в 250 разів сильніше, протизапальна активність – в 10 разів сильніше.
Мінералокортикоїдна дія обумовлена зв'язуванням з мінералокортикоїдними рецепторами в цитоплазмі клітин-мішеней, в першу чергу в клітинах збиральних трубочок нирок. В результаті відбувається збільшення реабсорбції натрію, виведення калію та водню, при цьому спостерігається затримка води. Підвищується також реабсорбція натрію в потових і слинних залозах, слизовій оболонці ШКТ та через клітинні мембрани.
Маючи глюкокортикоїдну активність, флудрокортизон пригнічує функції лейкоцитів і тканинних макрофагів. Обмежує міграцію лейкоцитів в область запалення. Порушує здатність макрофагів до фагоцитозу, а також до утворення інтерлейкіну-1. Сприяє стабілізації лізосомальних мембран, знижуючи таким чином концентрацію протеолітичних ферментів в області запалення. Зменшує проникність капілярів, обумовлену вивільненням гістаміну. Пригнічує активність фібробластів і утворення колагену.
Флудрокортизон інгібує активність фосфоліпази А2, що призводить до пригнічення синтезу простагландинів і лейкотрієнів; пригнічує вивільнення ЦОГ (головним чином ЦОГ-2), що також сприяє зменшенню вироблення простагландинів.
Зменшує кількість циркулюючих лімфоцитів (T- і B-клітин), моноцитів, еозинофілів і базофілів внаслідок їх переміщення з судинного русла в лімфоїдну тканину; пригнічує утворення антитіл.
Флудрокортизон пригнічує вивільнення гіпофізом АКТГ і β-ліпотропіну, але не знижує рівень циркулюючого β-ендорфіну; пригнічує секрецію ТТГ і ФСГ.
При безпосередній аплікації на судини викликає вазоконстрикторний ефект.
Стимулює глюконеогенез, сприяє захопленню амінокислот печінкою і нирками та підвищує активність ферментів глюконеогенезу. У печінці флудрокортизон підсилює депонування глікогену, стимулюючи активність глікогенсинтетази і синтез глюкози з продуктів білкового обміну. Підвищення вмісту глюкози в крові активізує виділення інсуліну.
Пригнічує захоплення глюкози жировими клітинами, що призводить до активації ліполізу. Однак внаслідок збільшення секреції інсуліну відбувається стимуляція ліпогенезу, що призводить до накопичення жиру.
Чинить катаболічну дію в лімфоїдній і сполучній тканині, м'язах, жировій тканині, шкірі, кістковій тканині. В результаті катаболічної дії можливе пригнічення росту у дітей.
У високих дозах флудрокортизон може підвищувати збудливість тканин мозку і сприяє зниженню порогу судомної готовності. Стимулює надмірну продукцію хлористоводневої кислоти і пепсину в шлунку, що сприяє розвитку пептичної виразки.
Порівняно з гідрокортизоном, здатність флудрокортизону затримувати іони натрію в організмі виражена в 250 разів сильніше, протизапальна активність – в 10 разів сильніше.
Фармакокінетика
Після прийому внутрішньо швидко і повністю всмоктується з ШКТ. Cmax флудрокортизону в плазмі досягається приблизно через 2 год. Зв'язування з білками плазми - 42%.
Метаболізується в печінці. T1/2 - близько 3.5 год. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів.
Метаболізується в печінці. T1/2 - близько 3.5 год. Виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Дози препарату встановлюють індивідуально, залежно від показань, ефективності терапії та стану пацієнта. У процесі лікування при зміні клінічної картини або під час стресових ситуацій, таких як хірургічна операція, травма або інфекція, може бути необхідна корекція дози.
У дорослих при замісній терапії залежно від клінічної картини доза варіює від 100 мкг 3 рази на тиждень до 200 мкг/добу.
При адреногенітальному синдромі дітям призначають у початковій дозі 300 мкг/добу, потім протягом кількох місяців дозу знижують до 50–100 мкг/добу.
Підтримуюча доза для немовлят становить від 100 до 200 мкг/добу, для дітей старше року — 50–100 мкг/добу.
Таблетки слід приймати внутрішньо вранці після їжі, запиваючи великою кількістю рідини.
У разі застосування великих доз препарату Зифлукорт рекомендується приймати 2/3 дози вранці і 1/3 — вдень.
У разі пропуску прийому дози слід прийняти препарат якомога швидше або, якщо наближається час наступного прийому, пропущену дозу не приймати. Не слід приймати подвійну дозу відразу.
Препарат Зифлукорт слід застосовувати в мінімально ефективних дозах. У разі необхідності дози препарату слід зменшувати поступово.
У дорослих при замісній терапії залежно від клінічної картини доза варіює від 100 мкг 3 рази на тиждень до 200 мкг/добу.
При адреногенітальному синдромі дітям призначають у початковій дозі 300 мкг/добу, потім протягом кількох місяців дозу знижують до 50–100 мкг/добу.
Підтримуюча доза для немовлят становить від 100 до 200 мкг/добу, для дітей старше року — 50–100 мкг/добу.
Таблетки слід приймати внутрішньо вранці після їжі, запиваючи великою кількістю рідини.
У разі застосування великих доз препарату Зифлукорт рекомендується приймати 2/3 дози вранці і 1/3 — вдень.
У разі пропуску прийому дози слід прийняти препарат якомога швидше або, якщо наближається час наступного прийому, пропущену дозу не приймати. Не слід приймати подвійну дозу відразу.
Препарат Зифлукорт слід застосовувати в мінімально ефективних дозах. У разі необхідності дози препарату слід зменшувати поступово.
Показання
Первинна недостатність кори надниркових залоз (хвороба Аддісона, стан після повної адреналектомії).
Вторинна недостатність кори надниркових залоз.
Адреногенітальний синдром (вроджена гіперплазія надниркових залоз).
Гіповолемія і артеріальна гіпотензія різного генезу.
Вторинна недостатність кори надниркових залоз.
Адреногенітальний синдром (вроджена гіперплазія надниркових залоз).
Гіповолемія і артеріальна гіпотензія різного генезу.
Протипоказання
- Системні грибкові інфекції.
- Підвищена чутливість до флудрокортизону або будь-якої допоміжної речовини.
З обережністю
Препарат Зифлукорт призначають при виразковому коліті, дивертикульозі кишечника, виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, гострій або латентній пептичній виразці, недавно створених анастомозах кишечника, езофагіті, гастриті, операціях на шлунково-кишковому тракті в анамнезі, порушеннях функції печінки, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі, міастенії, гіпоальбумінемії та станах, що сприяють її виникненню, гіперліпідемії.
Слід обережно застосовувати препарат Зифлукорт при цукровому діабеті (в тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, тиреотоксикозі, ожирінні (III–IV ст.), гострому психозі та психічних розладах, поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту).
Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих з серцево-судинними захворюваннями, в тому числі після недавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього — розрив серцевого м'яза), декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю.
З обережністю препарат Зифлукорт призначають при паразитарних та інфекційних захворюваннях бактеріальної природи (в даний час або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) — простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний і латентний туберкульоз. Застосування препарату Зифлукорт при важких, інфекційних захворюваннях допустимо тільки на тлі специфічної протимікробної терапії.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих в поствакцинальному періоді (період тривалістю 8 тижнів до і 2 тижні після вакцинації), лімфаденіті після щеплення БЦЖ.
Рішення про застосування мінералокортикостероїдів у хворих з ВІЛ-інфекцією і СНІД слід приймати після ретельного розгляду користі і ризику.
- Підвищена чутливість до флудрокортизону або будь-якої допоміжної речовини.
З обережністю
Препарат Зифлукорт призначають при виразковому коліті, дивертикульозі кишечника, виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, гострій або латентній пептичній виразці, недавно створених анастомозах кишечника, езофагіті, гастриті, операціях на шлунково-кишковому тракті в анамнезі, порушеннях функції печінки, нирковій недостатності, артеріальній гіпертензії, остеопорозі, міастенії, гіпоальбумінемії та станах, що сприяють її виникненню, гіперліпідемії.
Слід обережно застосовувати препарат Зифлукорт при цукровому діабеті (в тому числі порушенні толерантності до вуглеводів), гіпотиреозі, хворобі Іценко-Кушинга, тиреотоксикозі, ожирінні (III–IV ст.), гострому психозі та психічних розладах, поліомієліті (за винятком форми бульбарного енцефаліту).
Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих з серцево-судинними захворюваннями, в тому числі після недавно перенесеного інфаркту міокарда (у хворих з гострим і підгострим інфарктом міокарда можливе поширення вогнища некрозу, уповільнення формування рубцевої тканини і внаслідок цього — розрив серцевого м'яза), декомпенсованою хронічною серцевою недостатністю.
З обережністю препарат Зифлукорт призначають при паразитарних та інфекційних захворюваннях бактеріальної природи (в даний час або недавно перенесені, включаючи недавній контакт з хворим) — простий герпес, оперізуючий герпес (віремічна фаза), вітряна віспа, кір, амебіаз, стронгілоїдоз (встановлений або підозрюваний); активний і латентний туберкульоз. Застосування препарату Зифлукорт при важких, інфекційних захворюваннях допустимо тільки на тлі специфічної протимікробної терапії.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні хворих в поствакцинальному періоді (період тривалістю 8 тижнів до і 2 тижні після вакцинації), лімфаденіті після щеплення БЦЖ.
Рішення про застосування мінералокортикостероїдів у хворих з ВІЛ-інфекцією і СНІД слід приймати після ретельного розгляду користі і ризику.
Особливі вказівки
У період лікування пацієнтам з цукровим діабетом необхідний регулярний контроль рівня глюкози в крові.
При тривалому лікуванні необхідний контроль рівня калію в крові.
У разі виникнення стресових ситуацій пацієнтам, які приймають флудрокортизон, рекомендовано парентеральне введення мінералокортикостероїдів.
Раптове припинення лікування може викликати розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз, тому дозу флудрокортизону слід зменшувати поступово.
При раптовій відміні флудрокортизону, особливо після тривалого прийому, можливий розвиток синдрому "відміни", що проявляється анорексією, підвищенням температури тіла, м'язовими і суглобовими болями, загальною слабкістю. Ці симптоми можуть з'явитися навіть у разі, коли не відзначено недостатності кори надниркових залоз.
Флудрокортизон може маскувати симптоми інфекції, знижувати стійкість до інфекції здатність до її локалізації.
Тривале застосування флудрокортизону збільшує ризик розвитку вторинних грибкових або вірусних інфекцій.
Пацієнтів, які приймають флудрокортизон, не слід вакцинувати живими вірусними вакцинами. Введення інактивованої вірусної або бактеріальної вакцини може не викликати очікуваного збільшення кількості антитіл. Крім того, у хворих, які приймають мінералокортикостероїди, існує підвищений ризик неврологічних ускладнень під час вакцинації.
У хворих з гіпотиреозом або цирозом печінки дія флудрокортизону посилюється.
При лікуванні хворих з гіпопротромбінемією слід з обережністю призначати одночасно флудрокортизон і ацетилсаліцилову кислоту.
У період застосування флудрокортизону, щоб уникнути появи набряків, підвищення АТ, необхідно обмежити споживання солі з їжею.
При тривалому лікуванні необхідний контроль рівня калію в крові.
У разі виникнення стресових ситуацій пацієнтам, які приймають флудрокортизон, рекомендовано парентеральне введення мінералокортикостероїдів.
Раптове припинення лікування може викликати розвиток гострої недостатності кори надниркових залоз, тому дозу флудрокортизону слід зменшувати поступово.
При раптовій відміні флудрокортизону, особливо після тривалого прийому, можливий розвиток синдрому "відміни", що проявляється анорексією, підвищенням температури тіла, м'язовими і суглобовими болями, загальною слабкістю. Ці симптоми можуть з'явитися навіть у разі, коли не відзначено недостатності кори надниркових залоз.
Флудрокортизон може маскувати симптоми інфекції, знижувати стійкість до інфекції здатність до її локалізації.
Тривале застосування флудрокортизону збільшує ризик розвитку вторинних грибкових або вірусних інфекцій.
Пацієнтів, які приймають флудрокортизон, не слід вакцинувати живими вірусними вакцинами. Введення інактивованої вірусної або бактеріальної вакцини може не викликати очікуваного збільшення кількості антитіл. Крім того, у хворих, які приймають мінералокортикостероїди, існує підвищений ризик неврологічних ускладнень під час вакцинації.
У хворих з гіпотиреозом або цирозом печінки дія флудрокортизону посилюється.
При лікуванні хворих з гіпопротромбінемією слід з обережністю призначати одночасно флудрокортизон і ацетилсаліцилову кислоту.
У період застосування флудрокортизону, щоб уникнути появи набряків, підвищення АТ, необхідно обмежити споживання солі з їжею.
Побічні ефекти
З боку ендокринної системи: можливі пригнічення продукції АКТГ, підвищення рівня глюкози в крові, порушення менструального циклу.
З боку обміну речовин: можливі пригнічення синтезу білка, уповільнення росту у дітей, набряки.
З боку травної системи: можливі ерозивно-виразкові ураження ШКТ.
Інші: можливі шкірний висип, підвищення АТ.
При місцевому застосуванні: можливі підвищення внутрішньоочного тиску, утворення субкапсулярної катаракти.
З боку обміну речовин: можливі пригнічення синтезу білка, уповільнення росту у дітей, набряки.
З боку травної системи: можливі ерозивно-виразкові ураження ШКТ.
Інші: можливі шкірний висип, підвищення АТ.
При місцевому застосуванні: можливі підвищення внутрішньоочного тиску, утворення субкапсулярної катаракти.
Передозування
Симптомами передозування препаратом Зифлукорт є: артеріальна гіпертензія, периферичні набряки, гіпокаліємія, значне збільшення маси тіла, гіпертрофія серцевого м'яза.
У разі передозування слід відмінити препарат; симптоми зазвичай проходять протягом кількох днів. Потім лікування слід продовжити, зменшивши дозу препарату Зифлукорт. У разі м'язової слабкості, пов'язаної з втратою калію, необхідне поповнення калію. Передозування можна попередити, регулярно контролюючи артеріальний тиск і концентрацію електролітів у сироватці крові.
У разі передозування слід відмінити препарат; симптоми зазвичай проходять протягом кількох днів. Потім лікування слід продовжити, зменшивши дозу препарату Зифлукорт. У разі м'язової слабкості, пов'язаної з втратою калію, необхідне поповнення калію. Передозування можна попередити, регулярно контролюючи артеріальний тиск і концентрацію електролітів у сироватці крові.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні флудрокортизону і серцевих глікозидів підвищується ризик порушень серцевого ритму і токсичності глікозидів, пов'язаної з гіпокаліємією.
При одночасному застосуванні барбітуратів, протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцину, глютетиміду прискорюється метаболізм мінералокортикостероїдів (шляхом індукції мікросомальних ферментів), послаблюється їх дія.
При одночасному застосуванні антигістамінні препарати послаблюють дію флудрокортизону.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і амфотерицину В, інгібіторів карбоангідрази можливі гіпокаліємія, гіпертрофія лівого шлуночка серця, недостатність кровообігу.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і анаболічних стероїдів, андрогенів підвищується ризик розвитку периферичних набряків, вугрів.
При одночасному застосуванні пероральних контрацептивних препаратів, що містять естрогени, відбувається збільшення концентрації глобулінів, що зв'язують мінералокортикостероїди в сироватці крові, уповільнення метаболізму, збільшення тривалості напіввиведення, посилення дії флудрокортизону.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і антикоагулянтів (похідні кумарину, індандіон, гепарин), стрептокінази, урокінази можливе зниження, а у деяких хворих підвищення ефективності; доза повинна бути визначена на підставі протромбінового часу; підвищується ризик утворення виразки і кровотечі з ШКТ.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і трициклічних антидепресантів можливе посилення порушень психіки, пов'язаних з прийомом флудрокортизону.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і пероральних гіпоглікемічних препаратів, інсуліну можливе послаблення гіпоглікемічної дії, збільшення концентрації глюкози в крові.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і калійзберігаючих діуретиків відбувається послаблення дії останніх, гіпокаліємія.
При одночасному застосуванні ефедрин може прискорювати метаболізм мінералокортикостероїдів.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і імунодепресивних препаратів підвищується ризик розвитку інфекції, лімфоми та інших лімфопроліферативних захворювань.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і препаратів, що блокують нервово-м'язову провідність (деполяризуючі міорелаксанти), гіпокальціємія, пов'язана з застосуванням флудрокортизону, може посилювати блокаду синапсів, призводячи до збільшення тривалості нервово-м'язової блокади.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і НПЗП, ацетилсаліцилової кислоти можливе послаблення дії, підвищення ризику розвитку виразкової хвороби і кровотечі з ШКТ.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і вакцин, що містять живі віруси, можливі реплікація вірусів і розвиток захворювань; зниження вироблення антитіл. При застосуванні інших вакцин підвищується ризик неврологічних ускладнень і зниження вироблення антитіл.
При одночасному застосуванні барбітуратів, протиепілептичних препаратів (фенітоїн, карбамазепін), рифампіцину, глютетиміду прискорюється метаболізм мінералокортикостероїдів (шляхом індукції мікросомальних ферментів), послаблюється їх дія.
При одночасному застосуванні антигістамінні препарати послаблюють дію флудрокортизону.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і амфотерицину В, інгібіторів карбоангідрази можливі гіпокаліємія, гіпертрофія лівого шлуночка серця, недостатність кровообігу.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і анаболічних стероїдів, андрогенів підвищується ризик розвитку периферичних набряків, вугрів.
При одночасному застосуванні пероральних контрацептивних препаратів, що містять естрогени, відбувається збільшення концентрації глобулінів, що зв'язують мінералокортикостероїди в сироватці крові, уповільнення метаболізму, збільшення тривалості напіввиведення, посилення дії флудрокортизону.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і антикоагулянтів (похідні кумарину, індандіон, гепарин), стрептокінази, урокінази можливе зниження, а у деяких хворих підвищення ефективності; доза повинна бути визначена на підставі протромбінового часу; підвищується ризик утворення виразки і кровотечі з ШКТ.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і трициклічних антидепресантів можливе посилення порушень психіки, пов'язаних з прийомом флудрокортизону.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і пероральних гіпоглікемічних препаратів, інсуліну можливе послаблення гіпоглікемічної дії, збільшення концентрації глюкози в крові.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і калійзберігаючих діуретиків відбувається послаблення дії останніх, гіпокаліємія.
При одночасному застосуванні ефедрин може прискорювати метаболізм мінералокортикостероїдів.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і імунодепресивних препаратів підвищується ризик розвитку інфекції, лімфоми та інших лімфопроліферативних захворювань.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і препаратів, що блокують нервово-м'язову провідність (деполяризуючі міорелаксанти), гіпокальціємія, пов'язана з застосуванням флудрокортизону, може посилювати блокаду синапсів, призводячи до збільшення тривалості нервово-м'язової блокади.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і НПЗП, ацетилсаліцилової кислоти можливе послаблення дії, підвищення ризику розвитку виразкової хвороби і кровотечі з ШКТ.
При одночасному застосуванні флудрокортизону і вакцин, що містять живі віруси, можливі реплікація вірусів і розвиток захворювань; зниження вироблення антитіл. При застосуванні інших вакцин підвищується ризик неврологічних ускладнень і зниження вироблення антитіл.
Лікарська форма
Таблетки, 0,1 мг.
Первинна упаковка лікарського препарату
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 10 або 20 таблеток у банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваною з контролем першого відкриття з поліпропілену або поліетилену високого тиску. Вільний простір заповнюють ватою медичною.
На банки наклеюють етикетку з паперу етикеткового або писчого, або з полімерних матеріалів, самоклеючі.
Вторинна упаковка лікарського препарату
По 1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону для споживчої тари. Пачки поміщають у групову упаковку.
По 1 банці разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону для споживчої тари. Пачки поміщають у групову упаковку.
Первинна упаковка лікарського препарату
По 10 таблеток у контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної та фольги алюмінієвої лакованої.
По 10 або 20 таблеток у банку полімерну з поліетилену низького тиску з кришкою натягуваною з контролем першого відкриття з поліпропілену або поліетилену високого тиску. Вільний простір заповнюють ватою медичною.
На банки наклеюють етикетку з паперу етикеткового або писчого, або з полімерних матеріалів, самоклеючі.
Вторинна упаковка лікарського препарату
По 1 або 2 контурні чарункові упаковки разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону для споживчої тари. Пачки поміщають у групову упаковку.
По 1 банці разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку з картону для споживчої тари. Пачки поміщають у групову упаковку.
