Акласта
Aclasta
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Зомета, Золендронова кислота, Резокластин ФС, Резорба, Золерикс, Верокласт, Блазтера, Золера
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Aclasta" 5mg/100 ml
D. S. В/в крапельно, протягом 15 хв., по 1 флакону 1 раз на рік
D. S. В/в крапельно, протягом 15 хв., по 1 флакону 1 раз на рік
Фармакологічні властивості
Інгібуюче кісткову резорбцію.
Фармакодинаміка
Інгібітор кісткової резорбції, азотовмісний бісфосфонат. Діє переважно на кістку, пригнічує активність остеокластів і резорбцію кісткової тканини.
Селективна дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості до мінералізованої кісткової тканини. Після в/в введення золедронова кислота швидко перерозподіляється в кістки і, подібно до інших бісфосфонатів, локалізується переважно в місцях ремоделювання кісткової тканини.
Головною молекулярною мішенню золедронової кислоти в остеокласті є фермент фарнезилпірофосфатсинтетаза (ФПС), при цьому не виключається можливість інших механізмів дії. Тривалий період дії визначається високою афінністю до активного центру ФПС і вираженою спорідненістю до мінералізованої кісткової тканини.
За винятком високої антирезорбтивної дії, вплив золедронової кислоти на кісткову тканину схожий з таким для інших бісфосфонатів.
Крім інгібуючої дії на резорбцію кісткової тканини, золедронова кислота має протипухлинні властивості, що забезпечують терапевтичну ефективність при кісткових метастазах.
In vivo: інгібування остеокластичної резорбції кісткової тканини, що змінює мікросередовище кісткового мозку, приводячи до зниження росту пухлинних клітин; антиангіогенна активність. Пригнічення кісткової резорбції клінічно супроводжується також вираженим зниженням больових відчуттів.
In vitro: інгібування проліферації остеобластів, пряма цитотоксична і проапоптична активність, синергічний цитостатичний ефект з протипухлинними препаратами; антиадгезивна/інвазивна активність.
Золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію і індукуючи апоптоз, чинить безпосередню протипухлинну дію щодо клітин мієломи людини і ракової пухлини молочної залози, а також зменшує проникнення клітин ракової пухлини молочної залози через екстрацелюлярний матрикс, що свідчить про наявність у неї антиметастатичних властивостей. Крім того, золедронова кислота інгібує проліферацію клітин ендотелію людини і у тварин викликає антиангіогенну дію.
У пацієнтів з гіперкальціємією, викликаною пухлиною, було показано, що дія золедронової кислоти характеризується зниженням концентрації кальцію в сироватці і зменшенням його виведення з сечею.
Селективна дія бісфосфонатів на кісткову тканину заснована на високій спорідненості до мінералізованої кісткової тканини. Після в/в введення золедронова кислота швидко перерозподіляється в кістки і, подібно до інших бісфосфонатів, локалізується переважно в місцях ремоделювання кісткової тканини.
Головною молекулярною мішенню золедронової кислоти в остеокласті є фермент фарнезилпірофосфатсинтетаза (ФПС), при цьому не виключається можливість інших механізмів дії. Тривалий період дії визначається високою афінністю до активного центру ФПС і вираженою спорідненістю до мінералізованої кісткової тканини.
За винятком високої антирезорбтивної дії, вплив золедронової кислоти на кісткову тканину схожий з таким для інших бісфосфонатів.
Крім інгібуючої дії на резорбцію кісткової тканини, золедронова кислота має протипухлинні властивості, що забезпечують терапевтичну ефективність при кісткових метастазах.
In vivo: інгібування остеокластичної резорбції кісткової тканини, що змінює мікросередовище кісткового мозку, приводячи до зниження росту пухлинних клітин; антиангіогенна активність. Пригнічення кісткової резорбції клінічно супроводжується також вираженим зниженням больових відчуттів.
In vitro: інгібування проліферації остеобластів, пряма цитотоксична і проапоптична активність, синергічний цитостатичний ефект з протипухлинними препаратами; антиадгезивна/інвазивна активність.
Золедронова кислота, пригнічуючи проліферацію і індукуючи апоптоз, чинить безпосередню протипухлинну дію щодо клітин мієломи людини і ракової пухлини молочної залози, а також зменшує проникнення клітин ракової пухлини молочної залози через екстрацелюлярний матрикс, що свідчить про наявність у неї антиметастатичних властивостей. Крім того, золедронова кислота інгібує проліферацію клітин ендотелію людини і у тварин викликає антиангіогенну дію.
У пацієнтів з гіперкальціємією, викликаною пухлиною, було показано, що дія золедронової кислоти характеризується зниженням концентрації кальцію в сироватці і зменшенням його виведення з сечею.
Фармакокінетика
Після початку інфузії концентрація золедронової кислоти в плазмі швидко збільшується, досягаючи Cmax в кінці інфузії, далі слідує швидке зменшення концентрації на 10% після 4 год і на менше ніж 1% - після 24 год з послідовно пролонгованим періодом низьких концентрацій, що не перевищують 0.1% від Cmax до повторної інфузії на 28-й день.
Золедронова кислота, введена в/в, виводиться нирками в 3 етапи: швидке двофазне виведення з системної циркуляції з T1/2 0.24 год і 1.87 год і тривала фаза з кінцевим T1/2, що становить 146 год. Не відзначено кумуляції при повторних введеннях кожні 28 днів.
Золедронова кислота не піддається системному метаболізму і виводиться нирками в незміненому вигляді. Протягом перших 24 год в сечі виявляється 39±16% введеної дози. Решта кількості в основному зв'язується з кістковою тканиною. Потім повільно відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини в системний кровотік і її виведення нирками. Загальний плазмовий кліренс становить 5.04±2.5 л/год. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% в кінці інфузії, але не впливає на AUC.
З калом виводиться менше 3%.
Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з КК.
Показано низьку спорідненість золедронової кислоти до компонентів крові. Зв'язування з білками плазми невисоке (в середньому близько 50%) і не залежить від концентрації золедронової кислоти.
Золедронова кислота, введена в/в, виводиться нирками в 3 етапи: швидке двофазне виведення з системної циркуляції з T1/2 0.24 год і 1.87 год і тривала фаза з кінцевим T1/2, що становить 146 год. Не відзначено кумуляції при повторних введеннях кожні 28 днів.
Золедронова кислота не піддається системному метаболізму і виводиться нирками в незміненому вигляді. Протягом перших 24 год в сечі виявляється 39±16% введеної дози. Решта кількості в основному зв'язується з кістковою тканиною. Потім повільно відбувається зворотне вивільнення золедронової кислоти з кісткової тканини в системний кровотік і її виведення нирками. Загальний плазмовий кліренс становить 5.04±2.5 л/год. Збільшення часу інфузії з 5 до 15 хв призводить до зменшення концентрації золедронової кислоти на 30% в кінці інфузії, але не впливає на AUC.
З калом виводиться менше 3%.
Нирковий кліренс золедронової кислоти позитивно корелює з КК.
Показано низьку спорідненість золедронової кислоти до компонентів крові. Зв'язування з білками плазми невисоке (в середньому близько 50%) і не залежить від концентрації золедронової кислоти.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/в, за допомогою клапанної інфузійної системи, що забезпечує постійну швидкість інфузії, протягом не менше 15 хв. Перед введенням препарату Акласта слід забезпечити адекватну гідратацію організму. Це особливо важливо для пацієнтів віком старше 65 років, а також у хворих, які отримують терапію діуретиками.
Для лікування постменопаузного остеопорозу у жінок і остеопорозу у чоловіків рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію і вітаміну D з їжею недостатнє, пацієнтам слід додатково призначити препарати кальцію і вітаміну D.
Для профілактики повторних переломів у хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на рік. Пацієнтам з недавнім (до 90 днів) переломом проксимального відділу стегнової кістки рекомендується за 2 тижні до інфузії препарату Акласта одноразово прийняти вітамін D у високих дозах (від 50000 до 125000 ME перорально або в/м). Після одноразового застосування вітаміну D у високих дозах хворим рекомендується протягом 14 днів до інфузії препарату Акласта щодня приймати всередину препарати кальцію (1000 мг/добу) і вітаміну D (800 ME/добу). Після інфузії протягом року пацієнтам також слід приймати препарати кальцію і вітаміну D.
За даними клінічних досліджень, найкращі результати щодо збільшення мінеральної щільності кісткової тканини були досягнуті при введенні препарату Акласта в період від 6 до 12 тижнів після хірургічного втручання з приводу перелому стегнової кістки. Для лікування остеопорозу, викликаного застосуванням ГКС, рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію і вітаміну D з їжею недостатнє, пацієнткам з остеопорозом слід додатково призначити препарати кальцію і вітаміну D.
Для профілактики постменопаузного остеопорозу рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на 2 роки. Для прийняття рішення про необхідність проведення повторної інфузії повинна проводитися щорічна оцінка ризику виникнення переломів і оцінка клінічної відповіді на терапію.
Для профілактики постменопаузного остеопорозу дуже важливо достатнє надходження в організм кальцію і вітаміну D. У разі, якщо їх надходження з їжею недостатнє, рекомендується додатковий прийом препаратів кальцію і вітаміну D.
Для лікування кісткової хвороби Педжета рекомендується одноразове введення 5 мг препарату Акласта в/в. Оскільки кісткова хвороба Педжета характеризується високим рівнем кісткового обміну, всім пацієнтам з цим захворюванням рекомендується приймати добову норму кальцію (як мінімум — по 500 мг елементарного кальцію 2 рази на добу) і вітаміну D протягом перших 10 днів після введення препарату Акласта.
Повторне лікування препаратом Акласта кісткової хвороби Педжета. Наразі спеціальних рекомендацій щодо проведення повторного лікування кісткової хвороби Педжета немає. У хворих, які відповіли на терапію препаратом Акласта, після її одноразового введення спостерігався тривалий період ремісії.
Можливість повторного введення препарату Акласта може бути розглянута у разі виявлення у хворих рецидиву захворювання на підставі таких критеріїв: відсутність нормалізації активності ЩФ сироватки, підвищення її активності в динаміці, а також наявність клінічних ознак кісткової хвороби Педжета, виявлених при медичному обстеженні через 12 міс після введення першої дози препарату Акласта.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів з Cl креатиніну >35 мл/хв не потрібна корекція дози препарату.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози препарату.
Пацієнти похилого віку (>65 років). Корекція дози препарату не потрібна, оскільки біодоступність, розподіл і виведення препарату у хворих різного віку мають схожий характер.
Вказівки щодо використання препарату. При підготовці та проведенні інфузії слід дотримуватися правил асептики. До введення препарату Акласта слід візуально оцінити якість і колір розчину. Препарат не можна використовувати при зміні кольору або появі нерозчинених видимих частинок. Препарат Акласта не слід змішувати або вводити разом з будь-якими іншими препаратами. Не можна допускати контакту препарату Акласта з будь-якими розчинами, що містять кальцій або будь-які інші двовалентні катіони. Для введення препарату завжди слід використовувати окрему систему для інфузій. Після закінчення інфузії препарату Акласта невикористаний розчин, що залишився у флаконі, застосовувати не можна.
Розчин препарату Акласта бажано використовувати безпосередньо після відкриття флакона. Невикористаний одразу розчин можна зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °C не більше 24 год. У разі якщо розчин охолоджений, перед введенням його слід витримати в приміщенні до досягнення кімнатної температури.
Для лікування постменопаузного остеопорозу у жінок і остеопорозу у чоловіків рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію і вітаміну D з їжею недостатнє, пацієнтам слід додатково призначити препарати кальцію і вітаміну D.
Для профілактики повторних переломів у хворих з переломами проксимального відділу стегнової кістки рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на рік. Пацієнтам з недавнім (до 90 днів) переломом проксимального відділу стегнової кістки рекомендується за 2 тижні до інфузії препарату Акласта одноразово прийняти вітамін D у високих дозах (від 50000 до 125000 ME перорально або в/м). Після одноразового застосування вітаміну D у високих дозах хворим рекомендується протягом 14 днів до інфузії препарату Акласта щодня приймати всередину препарати кальцію (1000 мг/добу) і вітаміну D (800 ME/добу). Після інфузії протягом року пацієнтам також слід приймати препарати кальцію і вітаміну D.
За даними клінічних досліджень, найкращі результати щодо збільшення мінеральної щільності кісткової тканини були досягнуті при введенні препарату Акласта в період від 6 до 12 тижнів після хірургічного втручання з приводу перелому стегнової кістки. Для лікування остеопорозу, викликаного застосуванням ГКС, рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на рік. Якщо надходження в організм кальцію і вітаміну D з їжею недостатнє, пацієнткам з остеопорозом слід додатково призначити препарати кальцію і вітаміну D.
Для профілактики постменопаузного остеопорозу рекомендована доза препарату Акласта становить 5 мг (вміст одного флакона препарату — 100 мл розчину) в/в 1 раз на 2 роки. Для прийняття рішення про необхідність проведення повторної інфузії повинна проводитися щорічна оцінка ризику виникнення переломів і оцінка клінічної відповіді на терапію.
Для профілактики постменопаузного остеопорозу дуже важливо достатнє надходження в організм кальцію і вітаміну D. У разі, якщо їх надходження з їжею недостатнє, рекомендується додатковий прийом препаратів кальцію і вітаміну D.
Для лікування кісткової хвороби Педжета рекомендується одноразове введення 5 мг препарату Акласта в/в. Оскільки кісткова хвороба Педжета характеризується високим рівнем кісткового обміну, всім пацієнтам з цим захворюванням рекомендується приймати добову норму кальцію (як мінімум — по 500 мг елементарного кальцію 2 рази на добу) і вітаміну D протягом перших 10 днів після введення препарату Акласта.
Повторне лікування препаратом Акласта кісткової хвороби Педжета. Наразі спеціальних рекомендацій щодо проведення повторного лікування кісткової хвороби Педжета немає. У хворих, які відповіли на терапію препаратом Акласта, після її одноразового введення спостерігався тривалий період ремісії.
Можливість повторного введення препарату Акласта може бути розглянута у разі виявлення у хворих рецидиву захворювання на підставі таких критеріїв: відсутність нормалізації активності ЩФ сироватки, підвищення її активності в динаміці, а також наявність клінічних ознак кісткової хвороби Педжета, виявлених при медичному обстеженні через 12 міс після введення першої дози препарату Акласта.
Пацієнти з порушеннями функції нирок. У пацієнтів з Cl креатиніну >35 мл/хв не потрібна корекція дози препарату.
Пацієнти з порушеннями функції печінки. Пацієнтам з порушеннями функції печінки не потрібна корекція дози препарату.
Пацієнти похилого віку (>65 років). Корекція дози препарату не потрібна, оскільки біодоступність, розподіл і виведення препарату у хворих різного віку мають схожий характер.
Вказівки щодо використання препарату. При підготовці та проведенні інфузії слід дотримуватися правил асептики. До введення препарату Акласта слід візуально оцінити якість і колір розчину. Препарат не можна використовувати при зміні кольору або появі нерозчинених видимих частинок. Препарат Акласта не слід змішувати або вводити разом з будь-якими іншими препаратами. Не можна допускати контакту препарату Акласта з будь-якими розчинами, що містять кальцій або будь-які інші двовалентні катіони. Для введення препарату завжди слід використовувати окрему систему для інфузій. Після закінчення інфузії препарату Акласта невикористаний розчин, що залишився у флаконі, застосовувати не можна.
Розчин препарату Акласта бажано використовувати безпосередньо після відкриття флакона. Невикористаний одразу розчин можна зберігати в холодильнику при температурі 2-8 °C не більше 24 год. У разі якщо розчин охолоджений, перед введенням його слід витримати в приміщенні до досягнення кімнатної температури.
Показання
- постменопаузний остеопороз (для зниження ризику переломів стегнової кістки, хребців і позавертебральних переломів; для збільшення мінеральної щільності кістки);
- профілактика нових переломів у чоловіків і жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки;
- остеопороз у чоловіків;
- профілактика і лікування остеопорозу, викликаного застосуванням ГКС;
- профілактика постменопаузного остеопорозу (у пацієнток з остеопенією);
- кісткова хвороба Педжета.
- профілактика нових переломів у чоловіків і жінок з переломами проксимального відділу стегнової кістки;
- остеопороз у чоловіків;
- профілактика і лікування остеопорозу, викликаного застосуванням ГКС;
- профілактика постменопаузного остеопорозу (у пацієнток з остеопенією);
- кісткова хвороба Педжета.
Протипоказання
- підвищена чутливість до золедронової кислоти, інших бісфосфонатів і інших компонентів препарату;
- вагітність;
- період лактації (грудне вигодовування);
- дитячий і підлітковий вік до 18 років (оскільки безпека і ефективність застосування препарату Акласта у даній категорії пацієнтів не вивчалися);
- тяжкі порушення мінерального обміну, включаючи гіпокальціємію;
- тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну
- вагітність;
- період лактації (грудне вигодовування);
- дитячий і підлітковий вік до 18 років (оскільки безпека і ефективність застосування препарату Акласта у даній категорії пацієнтів не вивчалися);
- тяжкі порушення мінерального обміну, включаючи гіпокальціємію;
- тяжкі порушення функції нирок (Cl креатиніну
Особливі вказівки
Препарат, що містить золедронову кислоту, слід застосовувати строго за показаннями для відповідної лікарської форми.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого і середнього ступеня тяжкості; у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі); при одночасному застосуванні з препаратами, здатними чинити значний вплив на функцію нирок (наприклад, з антибіотиками-аміноглікозидами або діуретичними засобами, що викликають дегідратацію).
При повторному застосуванні перед кожним введенням слід визначати концентрацію креатиніну в сироватці крові. Якщо отримані дані свідчать про погіршення функції нирок, необхідно оцінити ризик і користь проведеної терапії.
Перед інфузією слід виключити наявність дегідратації у пацієнта. Для забезпечення адекватної гідратації рекомендується введення фізіологічного розчину до, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень з боку серцево-судинної системи.
Після введення золедронової необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, фосфору, магнію і креатиніну в сироватці крові.
Якщо розвивається гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, необхідна короткострокова підтримуюча терапія.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У зв'язку з тим, що запаморочення є одним з побічних ефектів золедронової кислоти, пацієнтам слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності. При появі запаморочення слід утриматися від зазначених видів діяльності.
З обережністю застосовувати у пацієнтів з порушенням функції нирок легкого і середнього ступеня тяжкості; у пацієнтів з повним або неповним поєднанням бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа і навколоносових пазух і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП (в т.ч. в анамнезі); при одночасному застосуванні з препаратами, здатними чинити значний вплив на функцію нирок (наприклад, з антибіотиками-аміноглікозидами або діуретичними засобами, що викликають дегідратацію).
При повторному застосуванні перед кожним введенням слід визначати концентрацію креатиніну в сироватці крові. Якщо отримані дані свідчать про погіршення функції нирок, необхідно оцінити ризик і користь проведеної терапії.
Перед інфузією слід виключити наявність дегідратації у пацієнта. Для забезпечення адекватної гідратації рекомендується введення фізіологічного розчину до, під час або після інфузії золедронової кислоти. Слід уникати гіпергідратації пацієнта через ризик виникнення ускладнень з боку серцево-судинної системи.
Після введення золедронової необхідний постійний контроль за концентрацією кальцію, фосфору, магнію і креатиніну в сироватці крові.
Якщо розвивається гіпокальціємія, гіпофосфатемія або гіпомагніємія, необхідна короткострокова підтримуюча терапія.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами і механізмами
У зв'язку з тим, що запаморочення є одним з побічних ефектів золедронової кислоти, пацієнтам слід дотримуватися обережності при виконанні потенційно небезпечних видів діяльності. При появі запаморочення слід утриматися від зазначених видів діяльності.
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення: нечасто - анемія.
З боку обміну речовин: нечасто - зниження апетиту; частота невідома - дегідратація (що розвивається внаслідок постінфузійних явищ, таких як лихоманка, блювання і діарея), гіпофосфатемія.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - загальмованість, парестезії, сонливість, тремор, непритомність, гіпестезія, дисгевзія.
Порушення психіки: нечасто - безсоння, тривога.
З боку органу зору: нечасто - кон'юнктивіт, біль в очах, вертиго; рідко - увеїт, еписклерит, ірит.
З боку органу слуху і лабіринтні порушення: нечасто - вертиго.
З боку серцево-судинної системи: нечасто- підвищення АТ, раптове почервоніння обличчя; частота невідома - виражене зниження АТ (у пацієнтів з факторами ризику).
З боку дихальної системи: нечасто - кашель, задишка.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, гіпергідроз, шкірний свербіж, еритема.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея; нечасто - диспепсія, біль у верхніх відділах живота, біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, запор, сухість у роті, езофагіт.
З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: часто - артралгія, міалгія, біль у кістках, біль у спині і кінцівках; нечасто - біль в області шиї, скутість у м'язах, набряк в області суглобів, м'язові спазми, біль в області грудної клітки кістково-м'язового походження, кістково-м'язовий біль, скутість суглобів, артрит, м'язова слабкість; частота невідома - остеонекроз щелепи.
З боку сечовидільної системи: нечасто - підвищення концентрації креатиніну крові, полакіурія, протеїнурія.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - грип, назофарингіт.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропив'янку.
Загальні реакції і порушення в місці введення: дуже часто - лихоманка; часто - грипоподібний синдром, озноб, підвищена втомлюваність, астенія, біль, загальне нездужання; нечасто - периферичні набряки, спрага, реакції гострої фази, некардіогенний біль у грудях.
З боку обміну речовин: нечасто - зниження апетиту; частота невідома - дегідратація (що розвивається внаслідок постінфузійних явищ, таких як лихоманка, блювання і діарея), гіпофосфатемія.
З боку нервової системи: часто - головний біль, запаморочення; нечасто - загальмованість, парестезії, сонливість, тремор, непритомність, гіпестезія, дисгевзія.
Порушення психіки: нечасто - безсоння, тривога.
З боку органу зору: нечасто - кон'юнктивіт, біль в очах, вертиго; рідко - увеїт, еписклерит, ірит.
З боку органу слуху і лабіринтні порушення: нечасто - вертиго.
З боку серцево-судинної системи: нечасто- підвищення АТ, раптове почервоніння обличчя; частота невідома - виражене зниження АТ (у пацієнтів з факторами ризику).
З боку дихальної системи: нечасто - кашель, задишка.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, гіпергідроз, шкірний свербіж, еритема.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея; нечасто - диспепсія, біль у верхніх відділах живота, біль у животі, гастроезофагеальний рефлюкс, запор, сухість у роті, езофагіт.
З боку кістково-м'язової системи і сполучної тканини: часто - артралгія, міалгія, біль у кістках, біль у спині і кінцівках; нечасто - біль в області шиї, скутість у м'язах, набряк в області суглобів, м'язові спазми, біль в області грудної клітки кістково-м'язового походження, кістково-м'язовий біль, скутість суглобів, артрит, м'язова слабкість; частота невідома - остеонекроз щелепи.
З боку сечовидільної системи: нечасто - підвищення концентрації креатиніну крові, полакіурія, протеїнурія.
Інфекційні та паразитарні захворювання: нечасто - грип, назофарингіт.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи анафілактичну реакцію, анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, кропив'янку.
Загальні реакції і порушення в місці введення: дуже часто - лихоманка; часто - грипоподібний синдром, озноб, підвищена втомлюваність, астенія, біль, загальне нездужання; нечасто - периферичні набряки, спрага, реакції гострої фази, некардіогенний біль у грудях.
Передозування
Симптоми: гостра передозування золедронової кислоти (клінічний досвід обмежений) може викликати клінічно значуще порушення функції нирок, гіпокальціємію, гіпофосфатемію і гіпомагніємію.
Лікування: клінічно значуще зниження сироваткових рівнів кальцію, фосфору і магнію повинно бути скориговано в/в введенням кальцію глюконату, калію або натрію фосфату і магнію сульфату. Пацієнт, який отримав дозу, що перевищує рекомендовану, повинен знаходитися під постійним наглядом лікаря. Разова доза золедронової кислоти не повинна перевищувати 5 мг, а тривалість в/в інфузії повинна бути не менше 15 хв (див. «Спосіб застосування і дози»).
У клінічних випробуваннях у хворих з онкологічними захворюваннями два пацієнти отримали дозу 32 мг у вигляді 5-хвилинної інфузії; ніяких клінічних або лабораторних проявів токсичної дії не було відзначено.
У відкритому дослідженні золедронової кислоти в дозі 4 мг у хворих на рак молочної залози пацієнтка помилково отримала одноразову дозу 48 мг. Через два дні після передозування у пацієнтки був відзначений один епізод гіпертермії (38 °C), який вирішився після лікування. Всі інші оцінки були нормальними і пацієнтка була виписана через сім днів після передозування.
Пацієнт з неходжкінською лімфомою отримував золедронову кислоту в дозі 4 мг щодня протягом чотирьох послідовних днів, загальна доза — 16 мг. У пацієнта розвинулася парестезія і були аномальними результати тестів функції печінки з підвищенням ГГТ (близько 100 од/л). Наслідки цього випадку невідомі.
Лікування: клінічно значуще зниження сироваткових рівнів кальцію, фосфору і магнію повинно бути скориговано в/в введенням кальцію глюконату, калію або натрію фосфату і магнію сульфату. Пацієнт, який отримав дозу, що перевищує рекомендовану, повинен знаходитися під постійним наглядом лікаря. Разова доза золедронової кислоти не повинна перевищувати 5 мг, а тривалість в/в інфузії повинна бути не менше 15 хв (див. «Спосіб застосування і дози»).
У клінічних випробуваннях у хворих з онкологічними захворюваннями два пацієнти отримали дозу 32 мг у вигляді 5-хвилинної інфузії; ніяких клінічних або лабораторних проявів токсичної дії не було відзначено.
У відкритому дослідженні золедронової кислоти в дозі 4 мг у хворих на рак молочної залози пацієнтка помилково отримала одноразову дозу 48 мг. Через два дні після передозування у пацієнтки був відзначений один епізод гіпертермії (38 °C), який вирішився після лікування. Всі інші оцінки були нормальними і пацієнтка була виписана через сім днів після передозування.
Пацієнт з неходжкінською лімфомою отримував золедронову кислоту в дозі 4 мг щодня протягом чотирьох послідовних днів, загальна доза — 16 мг. У пацієнта розвинулася парестезія і були аномальними результати тестів функції печінки з підвищенням ГГТ (близько 100 од/л). Наслідки цього випадку невідомі.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні бісфосфонатів і аміноглікозидів рівень кальцію в сироватці може залишатися зниженим більш тривалий час, ніж це потрібно, оскільки можливий адитивний вплив на концентрацію кальцію в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з препаратами, потенційно володіючими нефротоксичною дією підвищується ризик погіршення функції нирок.
При одночасному застосуванні з препаратами, потенційно володіючими нефротоксичною дією підвищується ризик погіршення функції нирок.
Лікарська форма
Розчин для інфузій 5 мг/100 мл.
По 100 мл препарату в безбарвний флакон з циклоолефінового сополімеру, закупорений сірою гумовою пробкою, обкатаний алюмінієвим ковпачком з "flip-off" пристроєм. До флакону прикріплена полімерна стрічка для кріплення флакона. По одному флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку. Допускається наявність контролю первинного відкриття на картонній пачці.
По 100 мл препарату в безбарвний флакон з циклоолефінового сополімеру, закупорений сірою гумовою пробкою, обкатаний алюмінієвим ковпачком з "flip-off" пристроєм. До флакону прикріплена полімерна стрічка для кріплення флакона. По одному флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку. Допускається наявність контролю первинного відкриття на картонній пачці.
