Атгам
Atgam
Аналоги (дженерики, синоніми)
Графалон, Антилімфолін, Тимоглобулін
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Atgam" 50 мг/мл - 5 мл
D.t.d. № 5 in flac.
S. По 1 флакону 1 раз на день, внутрішньовенно
D.t.d. № 5 in flac.
S. По 1 флакону 1 раз на день, внутрішньовенно
Фармакологічні властивості
Імунодепресивний препарат. Атгам є вибірковим імунодепресантом, що знижує кількість циркулюючих тимусзалежних лімфоцитів, які утворюють розетки з еритроцитами барана. Вважається, що ця антилімфоцитарна дія відображає зміну функції Т-лімфоцитів, відповідальних за клітинний імунітет і які беруть участь у гуморальній імунній відповіді. На додаток до антилімфоцитарної активності Атгам містить у невеликій концентрації антитіла проти інших формених елементів крові. У мавп rhesus і cynomolgus Атгам знижує кількість лімфоцитів у тимусзалежних зонах селезінки та лімфатичних вузлів. При призначенні препарату разом з іншими імунодепресивними засобами, такими як антиметаболіти і ГКС, утворення у пацієнта антитіл до гамма-глобуліну коня незначне.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Атгам призначений тільки для в/в введення.
Не придатний до застосування препарат в ампулах з порушеною цілісністю, відсутністю маркування, при зміні фізичних властивостей (зміна кольору, наявність сторонніх часток), при закінченому терміні придатності, неправильному зберіганні.
Вказівки щодо розведення
Для в/в інфузії добову дозу Атгама додають до розчину для розведення з дотриманням правил асептики. Концентрація не повинна перевищувати 4 мг/мл. Перемішують розчин, обережно похитуючи або обертаючи флакон. Препарат (розведений або нерозведений) не слід струшувати, оскільки може статися піноутворення і/або денатурація білка.
Отриманий розчин зберігає фізичну і хімічну стабільність до 24 год при використанні наступних розчинників: розчин хлориду натрію для ін'єкцій; розчин для ін'єкцій, що містить 5% декстрози і 0.225% хлориду натрію; розчин для ін'єкцій, що містить 5% декстрози і 0.45% хлориду натрію.
Додавання Атгама до розчину декстрози для ін'єкцій не рекомендується, оскільки низька солева концентрація може викликати утворення осаду. Розчини для інфузії з вираженою кислою реакцією середовища можуть також призвести через деякий час до фізичної нестабільності. Якщо розчин Атгама неможливо використовувати відразу після розведення, його рекомендується зберігати в холодильнику, при цьому загальний час зберігання розчину не повинен перевищувати 24 год (включаючи час інфузії). Перед введенням розведений препарат слід нагріти до кімнатної температури.
Шкірні тести
Для виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку анафілактичної реакції перед початком терапії необхідно проведення шкірних тестів. У рамках консервативного традиційного підходу в першу чергу рекомендується проведення накожного тесту (проба з наколюванням): на внутрішній стороні передпліччя, відступивши на 5 см від променезап'ясткового суглоба, проводиться укол в шкіру на глибину 1-1.5 мм через краплю нерозведеного препарату. Для цього використовують ін'єкційні голки для в/к вливань, що мають обмежувач глибини, або ланцет для отримання капілярної крові, а також спеціальні prick-ланцети.
Якщо через 20 хв після наколювання шкіри не відбувається утворення папули або пухиря, слід продовжити тестування шляхом в/к ін'єкції: шкіру згинальної поверхні передпліччя або на спині обробляють 70% спиртом, після чого туберкуліновим або інсуліновим шприцем вводять 0.02 мл Атгама, розведеного 0.9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій у концентрації 1:1000 (за об'ємом) з одночасною контрольної ін'єкцією 0.9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій у тому ж об'ємі на відстані 5 см. Оцінка результатів проводиться через 20 хв.
Утворення в місці введення Атгама пухиря діаметром, що перевищує на 3 мм і більше діаметр пухиря в місці контрольної ін'єкції з 0.9% розчину натрію хлориду, а також позитивний накожний тест свідчать про підвищену чутливість до препарату і ймовірність розвитку системної алергічної реакції при в/в введенні препарату.
Чутливість і специфічність цього тесту клінічно не доведені. Алергічні реакції, такі як анафілактичний шок, зустрічалися і у пацієнтів з негативними шкірними тестами. У разі ж позитивної місцевої реакції на Атгам слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Потенційні переваги застосування препарату і можливий ризик повинні бути ретельно зважені. Якщо при наявності позитивного шкірного тесту прийнято рішення проводити терапію Атгамом, лікування повинно здійснюватися в умовах, що забезпечують проведення інтенсивної терапії алергічних негайного типу. Системні реакції, такі як генералізований висип, тахікардія, диспное, артеріальна гіпотензія або анафілаксія виключають подальше застосування Атгама.
Введення препарату
Препарат може містити гранулоподібні або пластівчасті включення. Для запобігання потрапляння їх у кровотік введення завжди (незалежно від їх наявності) слід здійснювати по інфузійній системі через фільтр з діаметром пор від 0.2 до 1.0 мікрон. Найбільш зручним місцем введення є артеріо-венозний анастомоз або шунт, або центральна вена з високою швидкістю кровотоку. Введення у вену з високою швидкістю кровотоку зводить до мінімуму можливість розвитку флебітів і тромбозу. Тривалість введення дози Атгама повинна бути не менше 4 год. Під час інфузії препарату біля ліжка пацієнта слід завжди мати необхідне реанімаційне обладнання. Слід постійно спостерігати за пацієнтом на предмет можливих алергічних реакцій під час інфузії.
Реципієнти ниркових трансплантатів
Затримка відторгнення трансплантата: рекомендована доза препарату - від 10 до 15 мг/кг/добу щоденно протягом 14 днів, потім через день протягом 14 днів. Всього 21 доза протягом 28 днів. Першу дозу вводять не раніше ніж за 24 год до або не пізніше 24 год після трансплантації.
Лікування відторгнення трансплантата: введення першої дози при появі ознак першого приступу відторгнення. Надалі препарат може вводитися через день до досягнення загальної кількості доз, рівної 21.
Зазвичай Атгам застосовується в поєднанні з азатіоприном і ГКС, які найчастіше використовуються для придушення імунної реакції. При повторних призначеннях препарату Атгам® слід бути особливо уважним і ретельно обстежувати пацієнта щодо симптомів алергічних реакцій.
У небагатьох дослідженнях у дітей використовувалася доза від 5 до 25 мг/кг/добу.
Апластична анемія
Рекомендована доза становить 10-20 мг/кг/добу щоденно протягом 8-14 днів. Додатково препарат може вводитися через день протягом 14 днів до досягнення загальної кількості доз, рівної 21. Оскільки при введенні Атгама може розвинутися тромбоцитопенія, пацієнтам, які отримують препарат з приводу апластичної анемії, може знадобитися переливання тромбоцитарної маси.
У контрольованих дослідженнях у пацієнтів з апластичною анемією, які отримували Атгам, через 3 місяці зареєстрована статистично значуща вища частота поліпшення порівняно зі стандартним підтримуючим лікуванням. Поліпшення характеризувалося стабільним збільшенням показників периферичної крові і зменшенням потреби в гемотрансфузіях.
Не придатний до застосування препарат в ампулах з порушеною цілісністю, відсутністю маркування, при зміні фізичних властивостей (зміна кольору, наявність сторонніх часток), при закінченому терміні придатності, неправильному зберіганні.
Вказівки щодо розведення
Для в/в інфузії добову дозу Атгама додають до розчину для розведення з дотриманням правил асептики. Концентрація не повинна перевищувати 4 мг/мл. Перемішують розчин, обережно похитуючи або обертаючи флакон. Препарат (розведений або нерозведений) не слід струшувати, оскільки може статися піноутворення і/або денатурація білка.
Отриманий розчин зберігає фізичну і хімічну стабільність до 24 год при використанні наступних розчинників: розчин хлориду натрію для ін'єкцій; розчин для ін'єкцій, що містить 5% декстрози і 0.225% хлориду натрію; розчин для ін'єкцій, що містить 5% декстрози і 0.45% хлориду натрію.
Додавання Атгама до розчину декстрози для ін'єкцій не рекомендується, оскільки низька солева концентрація може викликати утворення осаду. Розчини для інфузії з вираженою кислою реакцією середовища можуть також призвести через деякий час до фізичної нестабільності. Якщо розчин Атгама неможливо використовувати відразу після розведення, його рекомендується зберігати в холодильнику, при цьому загальний час зберігання розчину не повинен перевищувати 24 год (включаючи час інфузії). Перед введенням розведений препарат слід нагріти до кімнатної температури.
Шкірні тести
Для виявлення пацієнтів з високим ризиком розвитку анафілактичної реакції перед початком терапії необхідно проведення шкірних тестів. У рамках консервативного традиційного підходу в першу чергу рекомендується проведення накожного тесту (проба з наколюванням): на внутрішній стороні передпліччя, відступивши на 5 см від променезап'ясткового суглоба, проводиться укол в шкіру на глибину 1-1.5 мм через краплю нерозведеного препарату. Для цього використовують ін'єкційні голки для в/к вливань, що мають обмежувач глибини, або ланцет для отримання капілярної крові, а також спеціальні prick-ланцети.
Якщо через 20 хв після наколювання шкіри не відбувається утворення папули або пухиря, слід продовжити тестування шляхом в/к ін'єкції: шкіру згинальної поверхні передпліччя або на спині обробляють 70% спиртом, після чого туберкуліновим або інсуліновим шприцем вводять 0.02 мл Атгама, розведеного 0.9% розчином натрію хлориду для ін'єкцій у концентрації 1:1000 (за об'ємом) з одночасною контрольної ін'єкцією 0.9% розчину натрію хлориду для ін'єкцій у тому ж об'ємі на відстані 5 см. Оцінка результатів проводиться через 20 хв.
Утворення в місці введення Атгама пухиря діаметром, що перевищує на 3 мм і більше діаметр пухиря в місці контрольної ін'єкції з 0.9% розчину натрію хлориду, а також позитивний накожний тест свідчать про підвищену чутливість до препарату і ймовірність розвитку системної алергічної реакції при в/в введенні препарату.
Чутливість і специфічність цього тесту клінічно не доведені. Алергічні реакції, такі як анафілактичний шок, зустрічалися і у пацієнтів з негативними шкірними тестами. У разі ж позитивної місцевої реакції на Атгам слід розглянути можливість альтернативного лікування.
Потенційні переваги застосування препарату і можливий ризик повинні бути ретельно зважені. Якщо при наявності позитивного шкірного тесту прийнято рішення проводити терапію Атгамом, лікування повинно здійснюватися в умовах, що забезпечують проведення інтенсивної терапії алергічних негайного типу. Системні реакції, такі як генералізований висип, тахікардія, диспное, артеріальна гіпотензія або анафілаксія виключають подальше застосування Атгама.
Введення препарату
Препарат може містити гранулоподібні або пластівчасті включення. Для запобігання потрапляння їх у кровотік введення завжди (незалежно від їх наявності) слід здійснювати по інфузійній системі через фільтр з діаметром пор від 0.2 до 1.0 мікрон. Найбільш зручним місцем введення є артеріо-венозний анастомоз або шунт, або центральна вена з високою швидкістю кровотоку. Введення у вену з високою швидкістю кровотоку зводить до мінімуму можливість розвитку флебітів і тромбозу. Тривалість введення дози Атгама повинна бути не менше 4 год. Під час інфузії препарату біля ліжка пацієнта слід завжди мати необхідне реанімаційне обладнання. Слід постійно спостерігати за пацієнтом на предмет можливих алергічних реакцій під час інфузії.
Реципієнти ниркових трансплантатів
Затримка відторгнення трансплантата: рекомендована доза препарату - від 10 до 15 мг/кг/добу щоденно протягом 14 днів, потім через день протягом 14 днів. Всього 21 доза протягом 28 днів. Першу дозу вводять не раніше ніж за 24 год до або не пізніше 24 год після трансплантації.
Лікування відторгнення трансплантата: введення першої дози при появі ознак першого приступу відторгнення. Надалі препарат може вводитися через день до досягнення загальної кількості доз, рівної 21.
Зазвичай Атгам застосовується в поєднанні з азатіоприном і ГКС, які найчастіше використовуються для придушення імунної реакції. При повторних призначеннях препарату Атгам® слід бути особливо уважним і ретельно обстежувати пацієнта щодо симптомів алергічних реакцій.
У небагатьох дослідженнях у дітей використовувалася доза від 5 до 25 мг/кг/добу.
Апластична анемія
Рекомендована доза становить 10-20 мг/кг/добу щоденно протягом 8-14 днів. Додатково препарат може вводитися через день протягом 14 днів до досягнення загальної кількості доз, рівної 21. Оскільки при введенні Атгама може розвинутися тромбоцитопенія, пацієнтам, які отримують препарат з приводу апластичної анемії, може знадобитися переливання тромбоцитарної маси.
У контрольованих дослідженнях у пацієнтів з апластичною анемією, які отримували Атгам, через 3 місяці зареєстрована статистично значуща вища частота поліпшення порівняно зі стандартним підтримуючим лікуванням. Поліпшення характеризувалося стабільним збільшенням показників периферичної крові і зменшенням потреби в гемотрансфузіях.
Показання
- для запобігання реакції відторгнення трансплантата при пересадці нирок (при призначенні одночасно з загальноприйнятою терапією збільшує частоту сприятливих результатів під час періоду відторгнення);
- для затримки першого епізоду реакції відторгнення трансплантата при пересадці нирок (як доповнення до інших методів імунодепресивної терапії);
- лікування апластичної анемії при відсутності показань для пересадки кісткового мозку (при призначенні в доповнення до стандартної підтримуючої терапії Атгам може викликати повну або часткову гематологічну ремісію, поліпшення виживаності у випадках з доведеною або підозрюваною імунною етіологією захворювання).
На даний момент ефективність і безпека препарату в інших випадках, крім пересадки нирок і апластичної анемії, не оцінювалася.
- для затримки першого епізоду реакції відторгнення трансплантата при пересадці нирок (як доповнення до інших методів імунодепресивної терапії);
- лікування апластичної анемії при відсутності показань для пересадки кісткового мозку (при призначенні в доповнення до стандартної підтримуючої терапії Атгам може викликати повну або часткову гематологічну ремісію, поліпшення виживаності у випадках з доведеною або підозрюваною імунною етіологією захворювання).
На даний момент ефективність і безпека препарату в інших випадках, крім пересадки нирок і апластичної анемії, не оцінювалася.
Протипоказання
- підвищена чутливість до компонентів препарату;
- підвищена чутливість до інших препаратів кінської сироватки.
- підвищена чутливість до інших препаратів кінської сироватки.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
Основний досвід з використання Атгама накопичений у пацієнтів після трансплантації нирки, які отримують стандартне імунодепресивне лікування (азатіоприн, ГКС). Найчастіше: лихоманка, озноб, лейкопенія, тромбоцитопенія, висип, кропив'янка, дифузне почервоніння шкіри, свербіж.
Частота побічних реакцій була вищою при лікуванні апластичної анемії. Часто: лихоманка, озноб, висип, артралгія, тромбоцитопенія. У пацієнтів з апластичною анемією та іншими гематологічними захворюваннями, які отримували Атгам, було відзначено незначне збільшення показників функції печінки (ACT, АЛТ, ЩФ) і нирок (сироватковий креатинін). У деяких дослідженнях були зареєстровані клінічні та лабораторні (в т.ч. лейкопенія з відносним лімфоцитозом, зниження ШОЕ, альбумінурія) ознаки сироваткової хвороби.
У пацієнтів з трансплантованою ниркою або апластичною анемією, які отримували Атгам, зареєстровані наступні побічні реакції: головний біль, нудота, блювання, діарея, диспное, гіпотензія, нічна пітливість, стоматит, болі в грудях, спині, в місці інфузії, тромбування артеріовенозного шунта, периферичний тромбофлебіт.
Рідко: набряк Квінке, збудження, запаморочення, в'ялість або слабкість, нездужання, біль в епігастрії або гикавка, ларингоспазм, парестезії, лімфаденопатія, інфекції, енцефаліт, реактивація Herpes simplex, розходження країв рани, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, набряк легень, двосторонній ексудативний плеврит, тахікардія, судоми, анафілактична реакція, закупорка клубових вен, тромбоз ниркових артерій, протеїнурія, токсичний епідермальний некроліз.
Постмаркетингові дослідження
Протягом 5 років після надходження препарату на ринок частота повідомлених несприятливих реакцій склала: лихоманка - 51%; озноб -16%; тромбоцитопенія - 30%; лейкопенія -14%; висип - 27%; генералізована інфекція -13%.
У 5-10% випадків відзначалися: відхилення в показниках функції нирок; симптоми, схожі з сироватковою хворобою; диспное/апное; артралгія; біль в грудях, боці, спині; діарея; нудота і/або блювання.
Побічні реакції, що відзначалися з частотою < 5%
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, набряк легень, декомпенсована серцева недостатність, тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт, васкуліт, тромбоз ниркової артерії, носова кровотеча.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, слабкість, судоми, парестезії, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення координації рухів, тремор, запаморочення, ригідність м'язів, пітливість.
З боку травної системи: шлунково-кишкова кровотеча/перфорація, біль в епігастрії, області шлунка і в животі, відхилення показників функції печінки.
З боку обміну речовин: гіперглікемія.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, збільшення/розрив нирки.
З боку дихальної системи: кашель, ларингоспазм, набряк гортані, ангіна, стоматит.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, гранулоцитопенія, аплазія, панцитопенія, гемоліз/гемолітична анемія, анемія, еозинофілія, лімфаденопатія.
Інші: анафілаксія, набряклість/гіперемія в місці інфузії, інфекція в місці введення, міалгія/болі в ногах, вірусний гепатит, реактивація Herpes simplex.
Частота побічних реакцій була вищою при лікуванні апластичної анемії. Часто: лихоманка, озноб, висип, артралгія, тромбоцитопенія. У пацієнтів з апластичною анемією та іншими гематологічними захворюваннями, які отримували Атгам, було відзначено незначне збільшення показників функції печінки (ACT, АЛТ, ЩФ) і нирок (сироватковий креатинін). У деяких дослідженнях були зареєстровані клінічні та лабораторні (в т.ч. лейкопенія з відносним лімфоцитозом, зниження ШОЕ, альбумінурія) ознаки сироваткової хвороби.
У пацієнтів з трансплантованою ниркою або апластичною анемією, які отримували Атгам, зареєстровані наступні побічні реакції: головний біль, нудота, блювання, діарея, диспное, гіпотензія, нічна пітливість, стоматит, болі в грудях, спині, в місці інфузії, тромбування артеріовенозного шунта, периферичний тромбофлебіт.
Рідко: набряк Квінке, збудження, запаморочення, в'ялість або слабкість, нездужання, біль в епігастрії або гикавка, ларингоспазм, парестезії, лімфаденопатія, інфекції, енцефаліт, реактивація Herpes simplex, розходження країв рани, гіперглікемія, артеріальна гіпертензія, набряк легень, двосторонній ексудативний плеврит, тахікардія, судоми, анафілактична реакція, закупорка клубових вен, тромбоз ниркових артерій, протеїнурія, токсичний епідермальний некроліз.
Постмаркетингові дослідження
Протягом 5 років після надходження препарату на ринок частота повідомлених несприятливих реакцій склала: лихоманка - 51%; озноб -16%; тромбоцитопенія - 30%; лейкопенія -14%; висип - 27%; генералізована інфекція -13%.
У 5-10% випадків відзначалися: відхилення в показниках функції нирок; симптоми, схожі з сироватковою хворобою; диспное/апное; артралгія; біль в грудях, боці, спині; діарея; нудота і/або блювання.
Побічні реакції, що відзначалися з частотою < 5%
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, тахікардія, набряк легень, декомпенсована серцева недостатність, тромбоз глибоких вен, тромбофлебіт, васкуліт, тромбоз ниркової артерії, носова кровотеча.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, слабкість, судоми, парестезії, сплутаність свідомості, дезорієнтація, порушення координації рухів, тремор, запаморочення, ригідність м'язів, пітливість.
З боку травної системи: шлунково-кишкова кровотеча/перфорація, біль в епігастрії, області шлунка і в животі, відхилення показників функції печінки.
З боку обміну речовин: гіперглікемія.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, збільшення/розрив нирки.
З боку дихальної системи: кашель, ларингоспазм, набряк гортані, ангіна, стоматит.
З боку системи кровотворення: нейтропенія, гранулоцитопенія, аплазія, панцитопенія, гемоліз/гемолітична анемія, анемія, еозинофілія, лімфаденопатія.
Інші: анафілаксія, набряклість/гіперемія в місці інфузії, інфекція в місці введення, міалгія/болі в ногах, вірусний гепатит, реактивація Herpes simplex.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Концентрат для приготування розчину для інфузій у вигляді прозорої або злегка опалесцентної рідини, безбарвної або з рожевуватим, або коричнюватим відтінком; при зберіганні може утворитися невеликий зернистий або пластівчастий осад, що не впливає на активність.
5 мл - ампули безбарвного скла (1) - пачки картонні.
5 мл - ампули безбарвного скла (5) - пачки картонні.
5 мл - ампули безбарвного скла (1) - пачки картонні.
5 мл - ампули безбарвного скла (5) - пачки картонні.
