Цефобід
Cefobid
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Цефоперазон, Дардум, медоцеф, Операз, Мовопериз, Цефоперус, Цефпар
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Сеfоbid" 1,0 № 10
S.: по 1 флакону 2 рази на день, внутрішньом'язово
S.: по 1 флакону 2 рази на день, внутрішньом'язово
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне.
Фармакодинаміка
Напівсинтетичний цефалоспориновий антибіотик з широким спектром дії, призначений тільки для парентерального введення.
Бактерицидна дія цефоперазону обумовлена інгібуванням синтезу стінки клітини бактерії.
Цефоперазон активний in vitro щодо великої кількості різних клінічно значущих мікроорганізмів. Водночас він проявляє резистентність до дії багатьох β-лактамаз.
Цефоперазон активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (раніше Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), багато штамів Enterococcus faecalis, багато інших штамів бета-гемолітичних стрептококів; аеробних грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri), Serratia spp. (включаючи Serratia marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica; анаеробних грампозитивних бактерій: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Lactobacillus spp.; анаеробних грамнегативних бактерій: Veillonella spp., Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (в т.ч. багато штамів Bacteroides fragilis).
Бактерицидна дія цефоперазону обумовлена інгібуванням синтезу стінки клітини бактерії.
Цефоперазон активний in vitro щодо великої кількості різних клінічно значущих мікроорганізмів. Водночас він проявляє резистентність до дії багатьох β-лактамаз.
Цефоперазон активний щодо аеробних грампозитивних бактерій: Staphylococcus aureus (штами, що продукують і не продукують пеніциліназу), Staphylococcus epidermidis, Streptococcus pneumoniae (раніше Diplococcus pneumoniae), Streptococcus pyogenes (бета-гемолітичний стрептокок групи А), Streptococcus agalactiae (бета-гемолітичний стрептокок групи В), багато штамів Enterococcus faecalis, багато інших штамів бета-гемолітичних стрептококів; аеробних грамнегативних бактерій: Escherichia coli, Klebsiella spp., Enterobacter spp., Citrobacter spp., Haemophilus influenzae, Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Morganella morganii (раніше Proteus morganii), Providencia spp. (в т.ч. Providencia rettgeri), Serratia spp. (включаючи Serratia marcescens), Salmonella spp., Shigella spp., Pseudomonas spp. (в т.ч. Pseudomonas aeruginosa), Acinetobacter calcoaceticus, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Bordetella pertussis, Yersinia enterocolitica; анаеробних грампозитивних бактерій: Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Clostridium spp., Eubacterium spp., Lactobacillus spp.; анаеробних грамнегативних бактерій: Veillonella spp., Fusobacterium spp., Bacteroides spp. (в т.ч. багато штамів Bacteroides fragilis).
Фармакокінетика
Після введення в крові, сечі та жовчі досягаються високі рівні концентрації.
Терапевтичні концентрації визначаються у всіх рідинах і тканинах, сечі, жовчі, мокроті, піднебінних мигдаликах, придаткових пазухах, передсердях, нирках, простаті, органах малого таза у жінок, у крові пуповини.
Максимальна концентрація в жовчі визначається через 1-3 години і вона більша в 100 разів ніж у сироватці. Виводиться з сечею і жовчю.
Період напіввиведення з крові — 2 години і він однаковий при різних способах введення. Через 12 годин при нормальній функції нирок виводиться 20-30 % з сечею.
У здорових осіб повторне введення не супроводжується кумуляцією.
При порушенні функції печінки збільшується час напіввиведення з крові і екскреція з сечею.
При нирково-печінковій недостатності накопичується в крові.
Терапевтичні концентрації визначаються у всіх рідинах і тканинах, сечі, жовчі, мокроті, піднебінних мигдаликах, придаткових пазухах, передсердях, нирках, простаті, органах малого таза у жінок, у крові пуповини.
Максимальна концентрація в жовчі визначається через 1-3 години і вона більша в 100 разів ніж у сироватці. Виводиться з сечею і жовчю.
Період напіввиведення з крові — 2 години і він однаковий при різних способах введення. Через 12 годин при нормальній функції нирок виводиться 20-30 % з сечею.
У здорових осіб повторне введення не супроводжується кумуляцією.
При порушенні функції печінки збільшується час напіввиведення з крові і екскреція з сечею.
При нирково-печінковій недостатності накопичується в крові.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Середня добова доза, призначена дорослим, коливається в межах від 2 до 4 г; доза вводиться в 2 прийоми через кожні 12 год.
При тяжко протікаючих інфекціях щоденна доза може бути збільшена до 8 г, (в 2 введення через кожні 12 год.) Не було виявлено якихось ускладнень при введенні Цефобіда в добовій дозі 12 г, розділеній на рівні дози через кожні 8 год, і навіть 16 г, розділеній на рівні дози. Лікування препаратом може бути розпочато до отримання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.
При неускладненому гонококовому уретриті рекомендують одноразове в/м введення 500 мг препарату.
Для профілактики інфекційних післяопераційних ускладнень призначають по 1 г або 2 г препарату в/в за 30-90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 год, однак у більшості випадків протягом не більше 24 год. При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операціях в колоректальній області), або якщо виникле інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 год після завершення операції.
При порушенні функції печінки корекція дози може знадобитися при тяжкій вираженій обструкції жовчних протоків, тяжкому захворюванні печінки або при супутньому порушенні функції нирок. Добова доза не повинна перевищувати 2 г, при цьому немає необхідності контролювати концентрацію цефоперазону в сироватці крові.
Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат можна призначити в середній добовій дозі (2-4 г) без корекції. Хворим, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижче 18 мл/хв, або сироватковий рівень креатиніну вище 3.5 мг/дл, добова доза не повинна перевищувати 4 г. При гемодіалізі період напіввиведення цефоперазону з сироватки крові дещо зменшується, тому препарат слід вводити після закінчення діалізу.
При одночасному порушенні функції печінки і нирок слід контролювати концентрацію цефоперазону в сироватці крові і при необхідності коригувати дозу. Немає необхідності контролювати сироваткові концентрації за умови, що добова доза не перевищує 2 г.
Дітям Цефобід слід призначати в добових дозах з розрахунку від 50 до 200 мг на 1 кг маси тіла; препарат слід вводити кожні 8-12 год. Максимальна добова доза становить 12 г.
При в/в струменевому повільному введенні максимальна разова доза становить 50 мг/кг маси тіла; тривалість введення – не менше 3-5 хв.
Новонародженим (менше 8 днів) добова доза становить від 50 до 200 мг/кг; препарат повинен вводитися через кожні 12 год.
Правила приготування і введення розчину для в/м введення
Для приготування розчинів, призначених для в/м введення, можуть бути використані стерильна вода для ін'єкцій або бактеріостатична вода для ін'єкцій. У випадках, коли передбачається ввести препарат у концентрації, що перевищує 250 мг/мл, для приготування розчину рекомендується використовувати розчин лідокаїну. Цей розчин може бути приготований з використанням стерильної води для ін'єкцій у поєднанні з 2% розчином лідокаїну, що наближається до 0.5% розчину лідокаїну гідрохлориду.
Правила приготування і введення розчину для в/в введення
Вміст флакона спочатку розводять у будь-якому сумісному розчині для в/в введення (з розрахунку мінімум 2.8 мл/1 г цефоперазону). Для полегшення розчинення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Цефобіда.
Для початкового розведення використовуються такі розчини: 5% розчин декстрози для ін'єкцій, 10% розчин декстрози, 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і 0.2% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, стерильна вода для ін'єкцій, нормосол R, нормосол М у 5% розчині декстрози для ін'єкцій.
Потім вся кількість отриманого розчину повинна бути розведена одним з наступних розчинників для в/в введення: 5% розчин декстрози для ін'єкцій, 10% розчин декстрози для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і лактатний розчин Рінгера для ін'єкцій, лактатний розчин Рінгера, 5% розчин декстрози і 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, нормосол R, нормосол М у 5% розчині декстрози для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і 0.2% розчин натрію хлориду для ін'єкцій.
Для в/в крапельного введення вміст кожного флакона Цефобіда (1 г) розчиняють у 20-100 мл сумісного стерильного розчину для в/в ін'єкцій і вводиться протягом від 15 хв до 1 год. Якщо як розчинник використовують стерильну воду, то у флакон з препаратом її додають не більше 20 мл.
Для тривалої в/в інфузії вміст 1 флакона (1 г) розчиняють або в 5 мл стерильної води для ін'єкцій, або в 5 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій; отриманий розчин додається до відповідного розчинника для в/в введення.
Для в/в струменевого повільного введення препарат розчиняють у відповідному розчиннику з кінцевою концентрацією 100 мг/мл і вводять протягом не менше 3-5 хв.
При тяжко протікаючих інфекціях щоденна доза може бути збільшена до 8 г, (в 2 введення через кожні 12 год.) Не було виявлено якихось ускладнень при введенні Цефобіда в добовій дозі 12 г, розділеній на рівні дози через кожні 8 год, і навіть 16 г, розділеній на рівні дози. Лікування препаратом може бути розпочато до отримання результатів дослідження чутливості мікроорганізмів.
При неускладненому гонококовому уретриті рекомендують одноразове в/м введення 500 мг препарату.
Для профілактики інфекційних післяопераційних ускладнень призначають по 1 г або 2 г препарату в/в за 30-90 хв до початку операції. Дозу можна повторювати через кожні 12 год, однак у більшості випадків протягом не більше 24 год. При операціях з підвищеним ризиком інфікування (наприклад, операціях в колоректальній області), або якщо виникле інфікування може завдати особливо великої шкоди (наприклад, при операціях на відкритому серці або протезуванні суглобів), профілактичне застосування може тривати протягом 72 год після завершення операції.
При порушенні функції печінки корекція дози може знадобитися при тяжкій вираженій обструкції жовчних протоків, тяжкому захворюванні печінки або при супутньому порушенні функції нирок. Добова доза не повинна перевищувати 2 г, при цьому немає необхідності контролювати концентрацію цефоперазону в сироватці крові.
Пацієнтам з порушенням функції нирок препарат можна призначити в середній добовій дозі (2-4 г) без корекції. Хворим, у яких швидкість клубочкової фільтрації нижче 18 мл/хв, або сироватковий рівень креатиніну вище 3.5 мг/дл, добова доза не повинна перевищувати 4 г. При гемодіалізі період напіввиведення цефоперазону з сироватки крові дещо зменшується, тому препарат слід вводити після закінчення діалізу.
При одночасному порушенні функції печінки і нирок слід контролювати концентрацію цефоперазону в сироватці крові і при необхідності коригувати дозу. Немає необхідності контролювати сироваткові концентрації за умови, що добова доза не перевищує 2 г.
Дітям Цефобід слід призначати в добових дозах з розрахунку від 50 до 200 мг на 1 кг маси тіла; препарат слід вводити кожні 8-12 год. Максимальна добова доза становить 12 г.
При в/в струменевому повільному введенні максимальна разова доза становить 50 мг/кг маси тіла; тривалість введення – не менше 3-5 хв.
Новонародженим (менше 8 днів) добова доза становить від 50 до 200 мг/кг; препарат повинен вводитися через кожні 12 год.
Правила приготування і введення розчину для в/м введення
Для приготування розчинів, призначених для в/м введення, можуть бути використані стерильна вода для ін'єкцій або бактеріостатична вода для ін'єкцій. У випадках, коли передбачається ввести препарат у концентрації, що перевищує 250 мг/мл, для приготування розчину рекомендується використовувати розчин лідокаїну. Цей розчин може бути приготований з використанням стерильної води для ін'єкцій у поєднанні з 2% розчином лідокаїну, що наближається до 0.5% розчину лідокаїну гідрохлориду.
Правила приготування і введення розчину для в/в введення
Вміст флакона спочатку розводять у будь-якому сумісному розчині для в/в введення (з розрахунку мінімум 2.8 мл/1 г цефоперазону). Для полегшення розчинення рекомендується застосовувати 5 мл розчинника на 1 г Цефобіда.
Для початкового розведення використовуються такі розчини: 5% розчин декстрози для ін'єкцій, 10% розчин декстрози, 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і 0.2% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, стерильна вода для ін'єкцій, нормосол R, нормосол М у 5% розчині декстрози для ін'єкцій.
Потім вся кількість отриманого розчину повинна бути розведена одним з наступних розчинників для в/в введення: 5% розчин декстрози для ін'єкцій, 10% розчин декстрози для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і лактатний розчин Рінгера для ін'єкцій, лактатний розчин Рінгера, 5% розчин декстрози і 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, 0.9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій, нормосол R, нормосол М у 5% розчині декстрози для ін'єкцій, 5% розчин декстрози і 0.2% розчин натрію хлориду для ін'єкцій.
Для в/в крапельного введення вміст кожного флакона Цефобіда (1 г) розчиняють у 20-100 мл сумісного стерильного розчину для в/в ін'єкцій і вводиться протягом від 15 хв до 1 год. Якщо як розчинник використовують стерильну воду, то у флакон з препаратом її додають не більше 20 мл.
Для тривалої в/в інфузії вміст 1 флакона (1 г) розчиняють або в 5 мл стерильної води для ін'єкцій, або в 5 мл бактеріостатичної води для ін'єкцій; отриманий розчин додається до відповідного розчинника для в/в введення.
Для в/в струменевого повільного введення препарат розчиняють у відповідному розчиннику з кінцевою концентрацією 100 мг/мл і вводять протягом не менше 3-5 хв.
Показання
Лікування наступних інфекційних захворювань, викликаних чутливими до цефоперазону мікроорганізмами:
— інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів;
— інфекції верхніх і нижніх відділів сечовивідних шляхів;
— інфекції органів черевної порожнини, (в т.ч. перитоніт, холецистит, холангіт);
— септицемія;
— менінгіт;
— інфекції шкіри і м'яких тканин;
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекційно-запальні захворювання тазових органів, ендометрит;
— гонорея;
— інфекції статевих шляхів.
Профілактика інфекційних післяопераційних ускладнень при абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних і ортопедичних операціях.
Широкий спектр дії цефоперазону дозволяє проводити монотерапію більшості інфекцій, однак цефоперазон може також застосовуватися і в поєднанні з іншими антибіотиками.
— інфекції верхніх і нижніх відділів дихальних шляхів;
— інфекції верхніх і нижніх відділів сечовивідних шляхів;
— інфекції органів черевної порожнини, (в т.ч. перитоніт, холецистит, холангіт);
— септицемія;
— менінгіт;
— інфекції шкіри і м'яких тканин;
— інфекції кісток і суглобів;
— інфекційно-запальні захворювання тазових органів, ендометрит;
— гонорея;
— інфекції статевих шляхів.
Профілактика інфекційних післяопераційних ускладнень при абдомінальних, гінекологічних, серцево-судинних і ортопедичних операціях.
Широкий спектр дії цефоперазону дозволяє проводити монотерапію більшості інфекцій, однак цефоперазон може також застосовуватися і в поєднанні з іншими антибіотиками.
Протипоказання
— підвищена чутливість до цефоперазону і до інших цефалоспоринових антибіотиків.
Особливі вказівки
Широкий спектр дії цефоперазону дозволяє проводити монотерапію більшості інфекцій. Тим не менш Цефобід можна застосовувати і при комбінованому лікуванні в поєднанні з іншими антибіотиками, якщо таке лікування показане. При спільному застосуванні з аміноглікозидами рекомендується стежити за функцією нирок.
Перед призначенням хворому препарату Цефобід з метою обережності необхідно встановити, чи не відзначалася у нього раніше підвищена чутливість до цефалоспоринів, пеніцилінів та інших лікарських засобів. Хворим з підвищеною чутливістю до пеніциліну препарат необхідно призначати з великою обережністю. Всім пацієнтам, в анамнезі яких відзначалися різні алергічні реакції і особливо лікарська алергія, антибіотики слід призначати з обережністю.
При виникненні алергічної реакції застосування Цефобіда слід припинити, і почати відповідне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного введення епінефрину (адреналіну). При необхідності слід застосувати кисень, в/в кортикостероїди і забезпечити нормальне дихання (включаючи інтубацію).
При тяжкій закупорці жовчних протоків, тяжкому захворюванні печінки Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а виведення препарату з сечею збільшується.
У деяких пацієнтів лікування препаратом Цефобід, так само як і лікування іншими антибіотиками, може призвести до дефіциту в організмі вітаміну К. Найбільш ймовірно, що це пов'язано з пригніченням кишкової флори, яка синтезує цей вітамін. Такому ризику піддаються пацієнти, які дотримуються редукційної дієти, знаходяться протягом тривалого часу на парентеральному харчуванні або з порушенням всмоктування їжі (наприклад, хворі з муковісцидозом). У таких хворих повинен здійснюватися контроль протромбінового часу і в разі необхідності їм призначається екзогенний вітамін К.
Тривале застосування цефоперазону може призвести до посиленого росту стійких мікроорганізмів (як і при лікуванні іншими антибіотиками). Тому під час лікування потрібно проводити ретельне спостереження за хворими.
У період застосування препарату може мати місце хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі з розчином Бенедикта або Фелінга.
При вживанні алкоголю під час або протягом 5 днів після застосування Цефобіда, відзначалися дисульфірамоподібні реакції, що проявляються у вигляді раптових припливів, посилення потовиділення, головного болю і тахікардії. Тому пацієнти повинні утримуватися від вживання алкоголю і прийому етанолвмісних препаратів при лікуванні Цефобідом.
Використання в педіатрії
Цефобід з успіхом застосовується при лікуванні грудних дітей. Але досі не було проведено досліджень у широкому масштабі, що стосуються застосування у новонароджених і недоношених дітей. Тому до призначення його недоношеним і новонародженим дітям повинні бути враховані як очікувані позитивні ефекти, так і можливий ризик, пов'язаний з лікуванням.
Перед призначенням хворому препарату Цефобід з метою обережності необхідно встановити, чи не відзначалася у нього раніше підвищена чутливість до цефалоспоринів, пеніцилінів та інших лікарських засобів. Хворим з підвищеною чутливістю до пеніциліну препарат необхідно призначати з великою обережністю. Всім пацієнтам, в анамнезі яких відзначалися різні алергічні реакції і особливо лікарська алергія, антибіотики слід призначати з обережністю.
При виникненні алергічної реакції застосування Цефобіда слід припинити, і почати відповідне лікування. Серйозні анафілактичні реакції вимагають негайного введення епінефрину (адреналіну). При необхідності слід застосувати кисень, в/в кортикостероїди і забезпечити нормальне дихання (включаючи інтубацію).
При тяжкій закупорці жовчних протоків, тяжкому захворюванні печінки Т1/2 цефоперазону зазвичай подовжується, а виведення препарату з сечею збільшується.
У деяких пацієнтів лікування препаратом Цефобід, так само як і лікування іншими антибіотиками, може призвести до дефіциту в організмі вітаміну К. Найбільш ймовірно, що це пов'язано з пригніченням кишкової флори, яка синтезує цей вітамін. Такому ризику піддаються пацієнти, які дотримуються редукційної дієти, знаходяться протягом тривалого часу на парентеральному харчуванні або з порушенням всмоктування їжі (наприклад, хворі з муковісцидозом). У таких хворих повинен здійснюватися контроль протромбінового часу і в разі необхідності їм призначається екзогенний вітамін К.
Тривале застосування цефоперазону може призвести до посиленого росту стійких мікроорганізмів (як і при лікуванні іншими антибіотиками). Тому під час лікування потрібно проводити ретельне спостереження за хворими.
У період застосування препарату може мати місце хибнопозитивна реакція на глюкозу в сечі з розчином Бенедикта або Фелінга.
При вживанні алкоголю під час або протягом 5 днів після застосування Цефобіда, відзначалися дисульфірамоподібні реакції, що проявляються у вигляді раптових припливів, посилення потовиділення, головного болю і тахікардії. Тому пацієнти повинні утримуватися від вживання алкоголю і прийому етанолвмісних препаратів при лікуванні Цефобідом.
Використання в педіатрії
Цефобід з успіхом застосовується при лікуванні грудних дітей. Але досі не було проведено досліджень у широкому масштабі, що стосуються застосування у новонароджених і недоношених дітей. Тому до призначення його недоношеним і новонародженим дітям повинні бути враховані як очікувані позитивні ефекти, так і можливий ризик, пов'язаний з лікуванням.
Побічні ефекти
- З боку системи кровотворення: випадки незначного зниження рівня нейтрофілів, оборотна нейтропенія (при тривалому лікуванні), позитивна пряма антиглобулінова проба Кумбса, зниження гематокриту і гемоглобіну; в окремих випадках – нетривала еозинофілія і гіпопротромбінемія.
- З боку травної системи: легкі і помірно виражені явища диспепсії (ці симптоми зникали після відміни препарату і/або проведення симптоматичної терапії), помірно виражене транзиторне підвищення активності АСТ, АЛТ і ЩФ.
- Алергічні реакції: макуло-папульозний висип, кропив'янка, еозинофілія і лікарська лихоманка (найчастіше такі реакції на лікування препаратом Цефобід з'являються у хворих, в анамнезі яких відзначалася схильність до алергічних реакцій, особливо на пеніцилін).
- Місцеві реакції: в/м введення іноді супроводжується больовими відчуттями; при в/в інфузії у деяких хворих у місці вливання розвивається флебіт.
- За час постмаркетингових спостережень відзначалися також наступні небажані явища.
- З боку травної системи: блювання, псевдомембранозний коліт.
- Інші: алергічні реакції, анафілактоїдні реакції (в т.ч. шок), свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, кровотеча.
- З боку травної системи: легкі і помірно виражені явища диспепсії (ці симптоми зникали після відміни препарату і/або проведення симптоматичної терапії), помірно виражене транзиторне підвищення активності АСТ, АЛТ і ЩФ.
- Алергічні реакції: макуло-папульозний висип, кропив'янка, еозинофілія і лікарська лихоманка (найчастіше такі реакції на лікування препаратом Цефобід з'являються у хворих, в анамнезі яких відзначалася схильність до алергічних реакцій, особливо на пеніцилін).
- Місцеві реакції: в/м введення іноді супроводжується больовими відчуттями; при в/в інфузії у деяких хворих у місці вливання розвивається флебіт.
- За час постмаркетингових спостережень відзначалися також наступні небажані явища.
- З боку травної системи: блювання, псевдомембранозний коліт.
- Інші: алергічні реакції, анафілактоїдні реакції (в т.ч. шок), свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, кровотеча.
Передозування
Інформація про гостре передозування препарату Цефобід обмежена.
Симптоми: можливе посилення описаних побічних явищ. Цефалоспорини у дуже високих дозах можуть спричинити епілептичні припадки.
Лікування: седативна терапія з застосуванням діазепаму при епілептичних припадках, що виникли через передозування. Цефоперазон виводиться при гемодіалізі, отже, можливе застосування цієї процедури при передозуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
Симптоми: можливе посилення описаних побічних явищ. Цефалоспорини у дуже високих дозах можуть спричинити епілептичні припадки.
Лікування: седативна терапія з застосуванням діазепаму при епілептичних припадках, що виникли через передозування. Цефоперазон виводиться при гемодіалізі, отже, можливе застосування цієї процедури при передозуванні у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні пробенецид не впливає на концентрацію цефоперазону в сироватці крові.
Фармацевтична взаємодія.
Розчини Цефобіда і аміноглікозиду не слід змішувати безпосередньо, оскільки між ними існує фізична несумісність.
При необхідності комбінованої терапії цефоперазоном і аміноглікозидом проводять послідовне дробне в/в введення препаратів з використанням двох окремих в/в катетерів за умови адекватного промивання їх відповідними розчинниками між введенням послідовних доз препаратів. Пропонується також вводити цефоперазон перед введенням аміноглікозиду.
Фармацевтична взаємодія.
Розчини Цефобіда і аміноглікозиду не слід змішувати безпосередньо, оскільки між ними існує фізична несумісність.
При необхідності комбінованої терапії цефоперазоном і аміноглікозидом проводять послідовне дробне в/в введення препаратів з використанням двох окремих в/в катетерів за умови адекватного промивання їх відповідними розчинниками між введенням послідовних доз препаратів. Пропонується також вводити цефоперазон перед введенням аміноглікозиду.
Лікарська форма
Порошок д/пригот. р-ра д/в/в і в/м введення 1 г: фл. 1 шт.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введеннякристалічний, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
1 фл. цефоперазон натрію 1.034 г, що відповідає вмісту цефоперазону 1 г.
Флакони скляні (1) - пачки картонні.
Порошок для приготування розчину для в/в і в/м введеннякристалічний, білого або білого з жовтуватим відтінком кольору.
1 фл. цефоперазон натрію 1.034 г, що відповідає вмісту цефоперазону 1 г.
Флакони скляні (1) - пачки картонні.
