Ціанамід
Cyanamid
Аналоги (дженерики, синоніми)
Колме, Мідзо, Ціамід
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Cyanamid" 0,06
D. S.: Внутрішньо, по 12 крапель кожні 12 годин, незалежно від прийому їжі
D. S.: Внутрішньо, по 12 крапель кожні 12 годин, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Антиалкогольне.
Фармакодинаміка
Блокує ферментну біотрансформацію етилового спирту, що призводить до підвищення концентрації метаболіту етилового спирту - ацетальдегіду. Такий стан супроводжується відчуттям припливу крові до обличчя, блюванням, тахікардією, задишкою, що робить вживання етилового спирту після прийому препарату вкрай неприємним і сприяє формуванню умовно-рефлекторної відрази до смаку і запаху алкоголю.
Сенсибілізуюча дія ціанаміду до алкоголю виявляється через 45-60 хвилин і триває близько 12 годин.
Сенсибілізуюча дія ціанаміду до алкоголю виявляється через 45-60 хвилин і триває близько 12 годин.
Фармакокінетика
Немає даних
Спосіб застосування
Для дорослих:
Режим дозування встановлюється індивідуально лікарем-наркологом.
Краплі призначають внутрішньо. По 12-25 крапель (від 36 до 75 мг), кожні 12 годин.
Тривалість лікування – не більше 3 місяців.
Рекомендується через 5-6 днів після початку лікування провести ціанамід алкогольну пробу. Пацієнту дають випити 30 мг алкоголевмісного напою через 4 години після прийому крапель. Пробу проводять знову через кілька днів.
Краплі призначають внутрішньо. По 12-25 крапель (від 36 до 75 мг), кожні 12 годин.
Тривалість лікування – не більше 3 місяців.
Рекомендується через 5-6 днів після початку лікування провести ціанамід алкогольну пробу. Пацієнту дають випити 30 мг алкоголевмісного напою через 4 години після прийому крапель. Пробу проводять знову через кілька днів.
Показання
— Хронічний алкоголізм (лікування та профілактика рецидивів).
Протипоказання
— тяжкі захворювання серцево-судинної системи;
— захворювання дихальної системи;
— захворювання нирок, що супроводжуються порушенням функції;
— тяжкі захворювання печінки;
— вагітність; лактація (грудне вигодовування);
— підвищена чутливість до препарату.
— захворювання дихальної системи;
— захворювання нирок, що супроводжуються порушенням функції;
— тяжкі захворювання печінки;
— вагітність; лактація (грудне вигодовування);
— підвищена чутливість до препарату.
Особливі вказівки
Ціанамід повинен застосовуватися тільки під наглядом лікаря і за згодою пацієнта на проведену терапію. Слід враховувати можливість реакції на етанол, що міститься в деяких лікарських засобах і харчових продуктах.
Лікування ціанамідом слід починати тільки після закінчення 12 годин з моменту останнього вживання алкоголю.
При одночасному прийомі алкоголю можливі виражена гіперемія шкірних покривів, відчуття пульсації в голові та шиї, нудота, тахікардія, утруднене дихання, слабкість, нечіткість зору, підвищене потовиділення, болі в грудях. У найбільш тяжких випадках: блювання, зниження АТ, пригнічення дихання, колаптоїдний стан. Прояви та ступінь їх тяжкості залежать від дози ціанаміду та кількості прийнятого алкоголю. У тяжких випадках проводять симптоматичну терапію, спрямовану на підтримку функцій дихальної та серцево-судинної систем, в/в введення антигістамінних препаратів.
З обережністю застосовують ціанамід у тих випадках, коли реакція пацієнта на одночасне вживання алкоголю може призвести до ризику для здоров'я пацієнта: при гіпертиреозі, цукровому діабеті, епілепсії, захворюваннях серцево-судинної системи, захворюваннях нирок.
При тривалому прийомі ціанаміду рекомендується контролювати функцію щитовидної залози не рідше одного разу на 6 місяців.
Лікування ціанамідом слід починати тільки після закінчення 12 годин з моменту останнього вживання алкоголю.
При одночасному прийомі алкоголю можливі виражена гіперемія шкірних покривів, відчуття пульсації в голові та шиї, нудота, тахікардія, утруднене дихання, слабкість, нечіткість зору, підвищене потовиділення, болі в грудях. У найбільш тяжких випадках: блювання, зниження АТ, пригнічення дихання, колаптоїдний стан. Прояви та ступінь їх тяжкості залежать від дози ціанаміду та кількості прийнятого алкоголю. У тяжких випадках проводять симптоматичну терапію, спрямовану на підтримку функцій дихальної та серцево-судинної систем, в/в введення антигістамінних препаратів.
З обережністю застосовують ціанамід у тих випадках, коли реакція пацієнта на одночасне вживання алкоголю може призвести до ризику для здоров'я пацієнта: при гіпертиреозі, цукровому діабеті, епілепсії, захворюваннях серцево-судинної системи, захворюваннях нирок.
При тривалому прийомі ціанаміду рекомендується контролювати функцію щитовидної залози не рідше одного разу на 6 місяців.
Побічні ефекти
Іноді: відчуття втоми, сонливість, шкірний висип, шум у вухах, транзиторний лейкоцитоз.
Ціанамід, як правило, добре переноситься, якщо пацієнт не вживає алкоголь.
Ціанамід, як правило, добре переноситься, якщо пацієнт не вживає алкоголь.
Передозування
Симптоми: можливе посилення побічної дії.
Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія, спрямована на підтримку функцій печінки, дихання та серцево-судинної системи. Слід контролювати показник гематокриту, за необхідності показано переливання крові.
Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія, спрямована на підтримку функцій печінки, дихання та серцево-судинної системи. Слід контролювати показник гематокриту, за необхідності показано переливання крові.
Лікарняна взаємодія
Не слід застосовувати ціанамід одночасно з метронідазолом, ізоніазидом, фенітоїном та іншими інгібіторами альдегіддегідрогенази - це може посилити реакцію на вживання алкоголю.
Між застосуванням дисульфіраму та призначенням ціанаміду повинен бути перерва не менше 10 днів.
Ціанамід не сумісний з препаратами альдегідної групи (паральдегід і продукти хлоралу).
Між застосуванням дисульфіраму та призначенням ціанаміду повинен бути перерва не менше 10 днів.
Ціанамід не сумісний з препаратами альдегідної групи (паральдегід і продукти хлоралу).
Лікарська форма
Краплі для прийому внутрішньо (1 крапля — 3 мг; 1 мл — 60 мг).
