Цинепар

Протизапальне, знеболювальне

Цинепар – чинить знеболювальну, жарознижувальну та протизапальну дії.
Парацетамол чинить знеболювальну та жарознижувальну дію. Механізм знеболювальної дії пов'язаний з інгібуванням синтезу простагландинів переважно в центрі терморегуляції в гіпоталамусі. Це призводить до збільшення тепловіддачі через розширення судин і посиленого потовиділення.
Диклофенак натрію є нестероїдним протизапальним засобом. Механізм дії пов'язаний з інгібуванням синтезу простагландинів шляхом неспецифічного пригнічення циклооксигенази, а також зі зниженням концентрації вільних арахідонових кислот у лейкоцитах.

Парацетамол при прийомі внутрішньо добре і швидко всмоктується. Пік концентрації в плазмі досягається через 10-60 хвилин. Проникає майже в усі тканини організму, легко проникає в плаценту і виділяється з грудним молоком. Метаболізується в печінці, метаболіти фармакологічно неактивні, але при накопиченні можуть сприяти некрозу печінки. Виділяється нирками переважно у вигляді метаболітів. Період напіввиведення коливається від 1 до 4 годин. При порушенні функції печінки виведення препарату з організму уповільнюється, що сприяє накопиченню метаболітів в організмі.
Диклофенак натрію – після одноразового прийому внутрішньо, швидко і повністю абсорбується з кишечника, близько 50% активної речовини метаболізується при першому проходженні через печінку. Максимальна концентрація препарату в дозі 50 мг у плазмі крові спостерігається через 1-2 години і становить 1,5 мкг/мл (5 мкмоль/л). Їжа уповільнює швидкість абсорбції, однак кількість абсорбованої активної речовини не змінюється. Зв'язування препарату з білками плазми крові становить 99,7%; причому більша частина препарату (99,4%) зв'язується з альбумінами. Добре проникає в синовіальну рідину, порожнини суглоба, де максимальна концентрація активної речовини досягається на 2-4 години пізніше, ніж у плазмі. Період напіввиведення з синовіальної рідини становить 3-6 годин.
Після досягнення пікового значення в плазмі через дві години концентрація активної речовини все ще вища в синовіальній рідині, ніж у плазмі і залишається високою до 12 годин. Період напіввиведення з плазми становить 1-2 години. 60% препарату виводиться у вигляді метаболітів нирками, решта частина з жовчю. У хворих з вираженими порушеннями функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) збільшується питома вага виведення метаболітів з жовчю, тому не спостерігається підвищення їх концентрації в крові.

Для дорослих:

Больовий синдром слабкої та помірної вираженості при захворюваннях:

-  ЛОР-органів (фарингіт, тонзиліт, отит)
- жовчовивідних шляхів (жовчна колька)
- сечовивідних шляхів  (ниркова колька)
- судин головного мозку (мігрень)
- жіночих статевих органів (альгодисменорея, аднексит)
- опорно-рухового апарату (ревматоїдний артрит, псоріатичний, ювенільний артрит, анкілозуючий спондиліт, подагричний артрит, остеоартроз, остеохондроз)
- позасуглобових тканин (тендовагініт, бурсит)
- невралгії, міалгії
- посттравматичні та післяопераційні болі
- зубний  біль
- лихоманковий синдром.

- Гіперчутливість до диклофенаку та парацетамолу або до будь-якого іншого компонента
препарату
- виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки у фазі загострення,
гастроінтестинальна кровотеча або перфорація;
- тяжка печінкова, ниркова або серцева недостатність
пацієнти, у яких у відповідь на застосування ацетилсаліцилової кислоти або інших
нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) виникають напади бронхіальної астми
( «Аспіринова астма»), кропив'янка або гострий риніт
- порушення кровотворення нез'ясованого генезу;
- лейкопенія
- виражена анемія
- вроджена гіпербілірубінемія;
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази

Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату хворим, які мають в анамнезі вказівки на ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, а також пацієнтам з вираженими порушеннями функції печінки, нирок, органів кровотворення. У високих дозах препарат може пригнічувати агрегацію тромбоцитів, тому необхідно ретельне спостереження за пацієнтами з порушенням гемостазу.
Препарат слід застосовувати з обережністю в похилому віці, у хворих з хронічною серцевою недостатністю, артеріальною гіпертензією, порфірією, а також безпосередньо відразу після серйозних хірургічних втручань.

Під час лікування препаратом необхідний контроль за функцією печінки, нирок і картиною периферичної крові. Під час застосування препарату через можливість посилення гепатотоксичної дії препарату не можна вживати алкоголь.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці і не слід використовувати після закінчення терміну придатності.
Застосування при вагітності та в період лактації
Вагітні та жінки, що годують груддю, повинні проконсультуватися з лікарем, перш ніж приймати цей препарат.
Вплив на здатність до керування автотранспортом та управління іншими механізмами.
Хворим під час прийому препарату слід утриматися від робіт, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психічних і рухових реакцій (наприклад, водіння автомобіля).

— З боку крові: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія (особливо для хворих з дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази), агранулоцитоз, панцитопенія, сульфгемоглобінемія і метгемоглобінемія. З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, анафілактичні / анафілактоїдні реакції, включаючи гіпотензію і анафілактичний шок ангіоневротичний набряк (включаючи набряк обличчя).

— З боку психіки: дезорієнтація, депресія, порушення сну, безсоння, нічні кошмари, дратівливість, занепокоєння, відчуття страху, психотичні розлади, сплутаність свідомості, психомоторне збудження.

— З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, сонливість, парестезії, порушення пам'яті, судоми, тривожність, тремор, асептичний менінгіт, порушення смаку, порушення мозкового кровообігу.

— З боку органа зору: зорові порушення, затуманення зору, диплопія.

— З боку органів слуху: вертиго, дзвін у вухах, шум у вухах, розлади слуху.

— З боку серцево-судинної системи: серцебиття, тахікардія, задишка, біль в області серця, серцева недостатність, інфаркт міокарда, артеріальна гіпертензія, васкуліт.

— З боку дихальної системи: астма (включаючи задишку), бронхоспазм (особливо у пацієнтів, чутливих до ацетилсаліцилової кислоти), біль у грудях, пневмоніти.

— З боку травного тракту: нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль у животі, метеоризм, гастрити, гастроінтестинальна кровотеча, блювання з кров'ю, геморагічна діарея, мелена, виразка шлунка або кишечника (з / без кровотечі або перфорації), коліти (в тому числі геморагічний коліт і загострення виразкового коліту або хвороби Крона), запор, стоматит, глосит, розлади з боку стравоходу, діафрагмоподібні стриктури кишечника, панкреатит.

— З боку травної системи: підвищений рівень трансаміназ, гепатит, гепатонекроз (при прийомі високих доз), жовтяниця, розлади печінки, блискавичний гепатит.

— З боку шкіри: висип, кропив'янка, буллезні висипання, екзема, ексудативна мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексфоліативний дерматит, алергічний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, втрата волосся, фотосенсибілізація, пурпура, алергічна пурпура, свербіж.

— З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, гематурія, протеїнурія, нефротичний синдром, інтерстиціальний нефрит, нирковий папілярний некроз.

Загальні розлади: набряк, загальна слабкість, посилене потовиділення, гіпоглікемія

Симптоми: блідість, артеріальна гіпотензія, пригнічення дихання, ниркова недостатність, порушення з боку травного тракту (болі в животі, анорексія, нудота, блювання, діарея, шлунково-кишкові кровотечі), запаморочення, дзвін у вухах, судоми. У разі вираженого отруєння можливий розвиток гострої ниркової недостатності та ураження печінки. Гостра ниркова недостатність з гострим некрозом канальців може проявлятися сильною болем в області попереку, гематурією, протеїнурією і розвинутися навіть за відсутності тяжкого ураження печінки. Відзначалися також серцева аритмія і панкреатит. Ураження печінки може стати явним через 12 - 48 годин після передозування. Можуть виникати порушення метаболізму глюкози і метаболічний ацидоз. При тяжкому отруєнні печінкова недостатність може прогресувати в енцефалопатію, крововиливи, гіпоглікемію, кому і летальний результат.

Ураження печінки може виникнути у дорослих, які прийняли 10 г і більше парацетамолу, і у дітей, які прийняли більше 150 мг / кг маси тіла. У пацієнтів з факторами ризику (тривалий прийом карбамазепіну, фенобарбіталу, фенітоїну, примідону, рифампіцину, звіробою або інших індукторів печінкових ферментів, зловживання алкоголем, недостатність глутатіонової системи, наприклад. Неправильне харчування, СНІД, голодування, муковісцидоз, кахексія) прийом 5 г або більше парацетамолу може призвести до ураження печінки.

Лікування: термінові заходи симптоматичної та підтримуючої терапії.

У разі, якщо надмірна доза була прийнята протягом 1:00, слід прийняти активоване вугілля. Концентрацію парацетамолу в плазмі крові слід вимірювати кожні 4:00 або пізніше після прийому (більш ранні концентрації є недостовірними). Застосування N- ацетилцистеїну можливе протягом 24 годин після прийому препарату, максимальний ефект отримують протягом 8:00 після отруєння. Ефективність антидоту різко знижується після цього часу. При необхідності пацієнту вводять N- ацетилцистеїн згідно з встановленим переліком доз. При відсутності блювоти можливе застосування метіоніну.

Підтримуючі заходи і симптоматичне лікування необхідні для усунення таких ускладнень як артеріальна гіпотензія, ниркова недостатність, судоми, гастроінтестинальні порушення і пригнічення дихання.

Особливі заходи, такі як форсований діурез, гемодіаліз або гемоперфузія, не можуть гарантувати виведення НПЗЗ внаслідок їх високого зв'язування з білками плазми крові та інтенсивним метаболізмом.

Літій, дигоксин: препарат може підвищити концентрації літію і дигоксину в плазмі крові. Рекомендується моніторинг рівня літію і дигоксину в сироватці.

Діуретики та антигіпертензивні засоби: як і інші НПЗЗ, одночасне застосування Цинепару з діуретиками або антигіпертензивними засобами (наприклад, b-блокаторами, інгібіторами АПФ (АПФ)) може призвести до зниження їх антигіпертензивної дії. Таким чином, подібну комбінацію застосовують з застереженням, а пацієнти, особливо особи похилого віку, повинні знаходитися під ретельним спостереженням щодо артеріального тиску. Пацієнти повинні отримувати належну гідратацію, рекомендується також моніторинг ниркової функції після початку супутньої терапії і на регулярній основі після неї, особливо по діуретикам і інгібіторам АПФ внаслідок збільшення ризику нефротоксичності. Супутнє лікування з препаратами калію може бути пов'язане з збільшенням рівня калію в сироватці крові, що вимагає перебування хворих під постійним контролем.

Інші НПЗЗ і кортикостероїди: одночасне застосування Цинепару і інших системних НПЗЗ або кортикостероїдів може підвищити частоту побічних реакцій з боку шлунково-кишкового тракту. Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими НПЗЗ, в тому числі селективними інгібіторами ЦОГ-2.

Антикоагулянти і антитромботичні засоби: регулярне одночасне застосування препарату з антикоагулянтами, особливо варфарином і іншими кумаринами, і антитромбоцитарними лікарськими засобами може призвести до підвищення ризику кровотеч. Тому в разі такого поєднання лікарських засобів рекомендується ретельне і регулярне спостереження за пацієнтом.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІОЗС): Одночасне призначення системних НПЗЗ і СІОЗС може підвищити ризик кровотечі в травному тракті.

Протидіабетичні препарати: препарат можна застосовувати разом з пероральними гіпоглікемічними засобами без впливу на їх ефективність. Однак відомі окремі випадки як з гіпоглікемічним, так і гіперглікемічним впливом, що вимагають зміни дозування протидіабетичних препаратів при лікуванні Цинепаром. Такі стани вимагають моніторингу рівня глюкози в крові, що є заходами обережності при супутній терапії.

Колестипол і холестирамін. Одночасне застосування Цинепару і колестиполу або холестирамина зменшує всмоктування диклофенаку приблизно на 30% і 60% відповідно. Препарати слід приймати з інтервалом у кілька годин.

Препарати, що стимулюють ферменти, метаболізують лікарські засоби. Препарати, що стимулюють ферменти, наприклад, рифампіцин, карбамазепін, фенітоїн, звіробій (Hypericum perforatum) теоретично здатні зменшувати концентрації диклофенаку в плазмі.

Метотрексат: при введенні НПЗЗ менш ніж за 24 години до або після лікування метотрексатом рекомендується бути обережними, оскільки можуть зростати концентрації метотрексату в крові і збільшуватися токсичність цієї речовини.

Циклоспорин і такролімус: НПЗЗ можуть збільшувати нефротоксичність циклоспорину через вплив на синтез простагландинів нирок. У зв'язку з цим його слід застосовувати в більш низьких дозах, ніж у хворих, циклоспорин не отримують. Такий ризик виникає і при лікуванні такролімусом 

Антибактеріальні хінолони: існують окремі дані по судомах, які можуть бути результатом супутнього застосування хінолонів і НПЗЗ.

Метоклопрамід і домперидон: можуть збільшувати швидкість всмоктування парацетамолу.

Первинна упаковка 10 таблеток у блістері з алюмінієвої фольги і ПВХ плівки.
Вторинна упаковка 10 блістерів по 10 таблеток у картонній коробці з інструкцією по застосуванню;
100 блістерів по 10 таблеток у пластиковому контейнері з інструкцією по застосуванню.