Динітрогену оксид

Динітрогену оксид використовується інгаляційно. Динітрогену оксид застосовують у суміші з киснем (при вмісті кисню не менше 30%) за допомогою спеціальних апаратів для проведення газового наркозу. Концентрацію динітрогену оксиду слід встановлювати індивідуально, залежно від стану пацієнта, кількості та типу введених допоміжних лікарських препаратів.
Звичайна доза для дорослих: введення в наркоз — 30 % кисню і 70 % динітрогену оксиду, підтримання наркозу — 40 — 50 % динітрогену оксиду з киснем. Якщо не вдається отримати достатню глибину наркозу при концентрації динітрогену оксиду 70 — 75 %, то додають більш потужні лікарські препарати для наркозу, включаючи діетиловий ефір, фторотан, барбітурати. Після припинення подачі динітрогену оксиду необхідно продовжувати подачу кисню протягом 4 — 5 хвилин для профілактики дифузійної гіпоксії.
При знеболюванні під час пологів використовують метод переривчастої автоанальгезії (за допомогою спеціальних наркозних апаратів) — 40 — 75 % суміш динітрогену оксиду з киснем (при появі передвісників перейм жінка починає вдихати суміш, а на висоті перейм або до її закінчення — закінчує вдихання).
При виконанні медичних процедур, які вимагають відключення свідомості, проводять інгаляції 25 — 50 % суміші з киснем.
Для дітей дози встановлюють індивідуально.
У медичного персоналу при тривалому контакті з динітрогеном оксидом зростає ризик розвитку лейкопенії.
Рекомендується періодичне відкачування газу з манжетки ендотрахеальної трубки при використанні динітрогену оксиду.
Суміші динітрогену оксиду з циклопропаном, ефіром, хлоретилом в певних концентраціях є вибухонебезпечними.
Динітрогену оксид не викликає подразнення дихальних шляхів.
Інгалювати суміш динітрогену оксиду і кисню можна тільки при концентрації кисню в суміші як мінімум 30 %, а після припинення інгаляції необхідно в обов'язковому порядку продовжувати подачу кисню протягом 5 хвилин для профілактики гіпоксії.
Для зниження емоційного збудження, профілактики нудоти і блювоти та посилення дії динітрогену оксиду показано проведення премедикації: внутрішньом'язове введення 2 — 3 мл 0,25 % розчину дроперидолу (5,0 — 7,5 мг), 1 — 2 мл 0,5 % розчину діазепаму (5 — 10 мг).
При використанні динітрогену оксиду необхідно контролювати артеріальний тиск, частоту серцевих скорочень, серцевий ритм, стан дихання і газообміну, температуру тіла.
Пацієнтам з хронічним алкоголізмом потрібні більш високі концентрації динітрогену оксиду.
При використанні динітрогену оксиду необхідна обережність при наявності оклюзії середнього вуха, повітряних кіст в легенях або/і нирках, гострої непрохідності кишечника, повітряної емболії, пневмотораксу, проведенні пневмоенцефалографії та незабаром після неї, оскільки динітрогену оксид підвищує тиск всередині порожнин або об'єм порожнин, які містять повітря. З обережністю використовують динітрогену оксид при черепно-мозковій травмі, внутрішньочерепній пухлині, обширному внутрішньочерепному пошкодженні, підвищенні внутрішньочерепного тиску в анамнезі, порушенні дифузії газів в легенях, виражених явищах гіпоксії.