Джулука
Juluca
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Juluca" № 30
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, під час їжі
D.S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, під час їжі
Фармакологічні властивості
Противірусний.
Фармакодинаміка
Комбінований противірусний засіб. Містить дві активні речовини, які застосовуються для лікування ВІЛ-інфекції: долутегравір і рилпівірин. Долутегравір належить до групи інгібіторів інтегрази (ІнІ). Рилпівірин належить до групи ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (ННІЗТ).
Не виліковує ВІЛ-інфекцію, але підтримує кількість вірусу в організмі на низькому рівні. Це допомагає підтримувати кількість CD4+ клітин у крові. CD4+ клітини — це тип лейкоцитів, які допомагають організму боротися з інфекцією.
Не виліковує ВІЛ-інфекцію, але підтримує кількість вірусу в організмі на низькому рівні. Це допомагає підтримувати кількість CD4+ клітин у крові. CD4+ клітини — це тип лейкоцитів, які допомагають організму боротися з інфекцією.
Фармакокінетика
Долутегравір
Фармакокінетика долутегравіру у здорових добровольців і ВІЛ-інфікованих пацієнтів однакова. Варіабельність фармакокінетики долутегравіру була від низької до помірної.
Долутегравір швидко абсорбується після прийому внутрішньо. Лінійність фармакокінетики долутегравіру залежить від дози і лікарської форми. Їжа підвищує ступінь і знижує швидкість абсорбції долутегравіру. Абсолютна біодоступність долутегравіру не встановлена.
Зв'язування долутегравіру з білками плазми крові людини становить приблизно 99.3%. Уявний Vd після прийому внутрішньо суспензії становить приблизно 12.5 л. Долутегравір проникає в спинномозкову рідину, виявляється в чоловічих і жіночих статевих шляхах. AUC у цервіко-вагінальній рідині, цервікальній і вагінальних тканинах становила 6-10% від такої в плазмі крові в рівноважному стані. AUC у сім'яній рідині становила 7%, а в тканинах прямої кишки — 17% від такої в плазмі крові в рівноважному стані.
Метаболізується головним чином уридиндифосфат-глюкуронозилтрансферазою (УДФ-ГТ)1А1 з незначною участю ізоферменту CYP3A. Долутегравір є основною сполукою, що циркулює в плазмі крові. У незначній мірі виводиться нирками в незміненому вигляді (<1% дози). 53% загальної дози, прийнятої внутрішньо, виводиться в незміненому вигляді через кишечник. Невідомо, чи це пояснюється повним або частково неповним всмоктуванням лікарського долутегравіру або виведенням з жовчю глюкуронідного кон'югату, який далі може розпадатися до утворення споріднених сполук у просвіті кишечника. 31% загальної дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками у формі ефіру глюкуроніду долутегравіру (18.9% загальної дози), N-деалкільованого метаболіту (3.6% загальної дози) і метаболіту, утвореного шляхом окислення бензильного вуглецю (3.0% загальної дози). Кінцевий T1/2 становить близько 14 годин, кліренс - 0.56 л/год.
Рилпівірин
Після прийому внутрішньо Cmax рилпівірину в плазмі крові досягалися протягом 4-5 год. Абсолютна біодоступність рилпівірину невідома. Біодоступність рилпівірину була приблизно на 40% нижчою при прийомі препарату натщесерце, ніж при одночасному прийомі з їжею звичайної калорійності (533 ккал) або з їжею з високим вмістом жирів (928 ккал). При прийомі з напоєм, збагаченим білками, біодоступність виявлялася на 50% нижчою, ніж при його одночасному прийомі з їжею.
Зв'язування з білками плазми, переважно з альбуміном, становить 99.7%. Розподіл рилпівірину в біологічних рідинах (спинномозкова рідина, секрети статевих шляхів), не вивчався.
Дослідження in vitro показали, що рилпівірин піддається окислювальному метаболізму, опосередкованому системою ізоферментами CYP3A.
Кінцевий T1/2 рилпівірину становить приблизно 45 год. Після прийому одноразової дози 14C-рилпівірину внутрішньо, близько 85% і 6.1% дози, що містить радіоактивну мітку, було виявлено у калі і сечі відповідно.
Кількість рилпівірину, виявленого у калі в незміненому вигляді, становила в середньому 25% від введеної дози. У сечі було виявлено лише незначну кількість незміненого рилпівірину (менше 1% від прийнятої дози).
Фармакокінетика долутегравіру у здорових добровольців і ВІЛ-інфікованих пацієнтів однакова. Варіабельність фармакокінетики долутегравіру була від низької до помірної.
Долутегравір швидко абсорбується після прийому внутрішньо. Лінійність фармакокінетики долутегравіру залежить від дози і лікарської форми. Їжа підвищує ступінь і знижує швидкість абсорбції долутегравіру. Абсолютна біодоступність долутегравіру не встановлена.
Зв'язування долутегравіру з білками плазми крові людини становить приблизно 99.3%. Уявний Vd після прийому внутрішньо суспензії становить приблизно 12.5 л. Долутегравір проникає в спинномозкову рідину, виявляється в чоловічих і жіночих статевих шляхах. AUC у цервіко-вагінальній рідині, цервікальній і вагінальних тканинах становила 6-10% від такої в плазмі крові в рівноважному стані. AUC у сім'яній рідині становила 7%, а в тканинах прямої кишки — 17% від такої в плазмі крові в рівноважному стані.
Метаболізується головним чином уридиндифосфат-глюкуронозилтрансферазою (УДФ-ГТ)1А1 з незначною участю ізоферменту CYP3A. Долутегравір є основною сполукою, що циркулює в плазмі крові. У незначній мірі виводиться нирками в незміненому вигляді (<1% дози). 53% загальної дози, прийнятої внутрішньо, виводиться в незміненому вигляді через кишечник. Невідомо, чи це пояснюється повним або частково неповним всмоктуванням лікарського долутегравіру або виведенням з жовчю глюкуронідного кон'югату, який далі може розпадатися до утворення споріднених сполук у просвіті кишечника. 31% загальної дози, прийнятої внутрішньо, виводиться нирками у формі ефіру глюкуроніду долутегравіру (18.9% загальної дози), N-деалкільованого метаболіту (3.6% загальної дози) і метаболіту, утвореного шляхом окислення бензильного вуглецю (3.0% загальної дози). Кінцевий T1/2 становить близько 14 годин, кліренс - 0.56 л/год.
Рилпівірин
Після прийому внутрішньо Cmax рилпівірину в плазмі крові досягалися протягом 4-5 год. Абсолютна біодоступність рилпівірину невідома. Біодоступність рилпівірину була приблизно на 40% нижчою при прийомі препарату натщесерце, ніж при одночасному прийомі з їжею звичайної калорійності (533 ккал) або з їжею з високим вмістом жирів (928 ккал). При прийомі з напоєм, збагаченим білками, біодоступність виявлялася на 50% нижчою, ніж при його одночасному прийомі з їжею.
Зв'язування з білками плазми, переважно з альбуміном, становить 99.7%. Розподіл рилпівірину в біологічних рідинах (спинномозкова рідина, секрети статевих шляхів), не вивчався.
Дослідження in vitro показали, що рилпівірин піддається окислювальному метаболізму, опосередкованому системою ізоферментами CYP3A.
Кінцевий T1/2 рилпівірину становить приблизно 45 год. Після прийому одноразової дози 14C-рилпівірину внутрішньо, близько 85% і 6.1% дози, що містить радіоактивну мітку, було виявлено у калі і сечі відповідно.
Кількість рилпівірину, виявленого у калі в незміненому вигляді, становила в середньому 25% від введеної дози. У сечі було виявлено лише незначну кількість незміненого рилпівірину (менше 1% від прийнятої дози).
Спосіб застосування
Для дорослих:
Необхідно приймати препарат Джулука відповідно до рекомендацій лікаря.
Рекомендована доза препарату Джулука: 1 таблетка 1 раз на день.
Таблетку необхідно приймати під час їжі.
Не можна жувати, роздавлювати і розколювати таблетку. Необхідно ковтати таблетку цілою, запиваючи невеликою кількістю води.
Рекомендована доза препарату Джулука: 1 таблетка 1 раз на день.
Таблетку необхідно приймати під час їжі.
Не можна жувати, роздавлювати і розколювати таблетку. Необхідно ковтати таблетку цілою, запиваючи невеликою кількістю води.
Для дітей:
Препарат Джулука протипоказаний дітям у віці до 18 років через ризик неефективності та ймовірну небезпеку (безпека і ефективність застосування препарату Джулука у дітей у віці до 18 років не встановлені).
Показання
Препарат Джулука застосовується для лікування ВІЛ-інфекції (вірус імунодефіциту людини) у дорослих у віці старше 18 років.
Протипоказання
Підвищена чутливість до долутегравіру, рилпівірину або будь-якого іншого компонента препарату Джулука
Протипоказаний прийом препарату Джулука, якщо приймаються наступні препарати:
З обережністю:
Перед прийомом препарату Джулука проконсультуйтеся з лікарем.
Проблеми з печінкою, включаючи гепатит В і/або С
Необхідно повідомити лікаря, якщо є або раніше були проблеми з печінкою, включаючи гепатит В і/або С. Перш ніж прийняти рішення про призначення препарату Джулука, лікар повинен оцінити ступінь тяжкості захворювання печінки.
Протипоказаний прийом препарату Джулука, якщо приймаються наступні препарати:
- фампридин (також відомий як дальфампридин; застосовується для лікування розсіяного склерозу);
- карбамазепін, окскарбазепін, фенобарбітал або фенітоїн (також відомі як протисудомні препарати для лікування епілепсії та профілактики судом);
- рифампіцин або рифапентин (для лікування деяких бактеріальних інфекцій, таких як туберкульоз);
- омепразол, езомепразол, лансопразол, пантопразол або рабепразол (інгібітори протонної помпи, що застосовуються для профілактики і лікування виразкової хвороби шлунка, печії або гастроезофагеальної рефлюксної хвороби);
- дексаметазон (кортикостероїд, що застосовується при ряді станів, таких як запалення і алергічні реакції) для прийому внутрішньо або у вигляді ін'єкцій, за винятком випадків, коли препарат застосовується одноразово;
- препарати, які містять звіробій звичайний (Hypericum perforatum) (рослинний препарат для лікування депресії).
З обережністю:
Перед прийомом препарату Джулука проконсультуйтеся з лікарем.
Проблеми з печінкою, включаючи гепатит В і/або С
Необхідно повідомити лікаря, якщо є або раніше були проблеми з печінкою, включаючи гепатит В і/або С. Перш ніж прийняти рішення про призначення препарату Джулука, лікар повинен оцінити ступінь тяжкості захворювання печінки.
Особливі вказівки
На фоні застосування препарату, що містить комбінацію долутегравір + рилпівірин, для лікування ВІЛ-інфекції можливий розвиток серйозних захворювань і станів, в т.ч. симптоми інфекцій і запальних процесів; болі в суглобах, скутість суглобів і ознаки остеонекрозу.
ВІЛ-інфекція передається при статевому контакті з інфікованою людиною або через інфіковану кров (наприклад, при використанні спільних голок для ін'єкцій). Слід мати на увазі, що при прийомі даної комбінації залишається ймовірність передачі ВІЛ-інфекції іншим людям, хоча цей ризик знижується завдяки ефективній антиретровірусній терапії.
Антациди слід приймати протягом 6 год до або щонайменше 4 год після прийому даної комбінації.
Не слід приймати антагоністи гістамінових H2-рецепторів (в т.ч. фамотидин, циметидин, низатидин, ранітидин) протягом 12 год до або щонайменше 4 год після прийому даної комбінації.
Використання в педіатрії
Не рекомендується застосування даної комбінації у дітей у віці до 18 років, оскільки безпека і ефективність даної комбінації у даної категорії пацієнтів не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При застосуванні даної комбінації можливі запаморочення, втома або сонливість. Пацієнти, у яких спостерігаються подібні симптоми повинні уникати в період лікування керування транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.
ВІЛ-інфекція передається при статевому контакті з інфікованою людиною або через інфіковану кров (наприклад, при використанні спільних голок для ін'єкцій). Слід мати на увазі, що при прийомі даної комбінації залишається ймовірність передачі ВІЛ-інфекції іншим людям, хоча цей ризик знижується завдяки ефективній антиретровірусній терапії.
Антациди слід приймати протягом 6 год до або щонайменше 4 год після прийому даної комбінації.
Не слід приймати антагоністи гістамінових H2-рецепторів (в т.ч. фамотидин, циметидин, низатидин, ранітидин) протягом 12 год до або щонайменше 4 год після прийому даної комбінації.
Використання в педіатрії
Не рекомендується застосування даної комбінації у дітей у віці до 18 років, оскільки безпека і ефективність даної комбінації у даної категорії пацієнтів не встановлені.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При застосуванні даної комбінації можливі запаморочення, втома або сонливість. Пацієнти, у яких спостерігаються подібні симптоми повинні уникати в період лікування керування транспортними засобами та інших потенційно небезпечних видів діяльності.
Побічні ефекти
З боку нервової системи: дуже часто - головний біль, запаморочення, безсоння; часто - сонливість, порушення сну, незвичайні сновидіння, втомлюваність, депресія, зниження настрою, тривожність; нечасто - гепатит.
З боку травної системи: дуже часто - діарея, нудота; часто - втрата апетиту, біль або дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота (черевної порожнини), блювання, метеоризм, сухість у роті.
З боку шкіри: часто - висип, свербіж шкіри, блювання.
З боку лабораторних показників: дуже часто - підвищення активності печінкових трансфераз, підвищення концентрації холестерину, підвищення рівня панкреатичної амілази; часто - підвищення активності КФК,
зниження кількості тромбоцитів, лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівня тригліцеридів, підвищення рівня ліпази, підвищення концентрації білірубіну в крові.
З боку імунної системи: нечасто - важкі алергічні реакції, при яких можуть спостерігатися шкірний висип, лихоманка, втомлюваність, набряк, іноді в області обличчя або рота (ангіоневротичний набряк), що викликає утруднення дихання, болі в м'язах або суглобах; рідко - синдром відновлення імунітету.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - симптоми остеонекрозу.
З боку травної системи: дуже часто - діарея, нудота; часто - втрата апетиту, біль або дискомфорт у животі, біль у верхній частині живота (черевної порожнини), блювання, метеоризм, сухість у роті.
З боку шкіри: часто - висип, свербіж шкіри, блювання.
З боку лабораторних показників: дуже часто - підвищення активності печінкових трансфераз, підвищення концентрації холестерину, підвищення рівня панкреатичної амілази; часто - підвищення активності КФК,
зниження кількості тромбоцитів, лейкопенія, зниження рівня гемоглобіну, підвищення рівня тригліцеридів, підвищення рівня ліпази, підвищення концентрації білірубіну в крові.
З боку імунної системи: нечасто - важкі алергічні реакції, при яких можуть спостерігатися шкірний висип, лихоманка, втомлюваність, набряк, іноді в області обличчя або рота (ангіоневротичний набряк), що викликає утруднення дихання, болі в м'язах або суглобах; рідко - синдром відновлення імунітету.
З боку кістково-м'язової системи: рідко - симптоми остеонекрозу.
Передозування
Немає даних
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні з рифабутином можливе зменшення концентрації компонентів комбінації в плазмі, що знижує терапевтичну ефективність комбінації. У таких випадках рекомендується додатково застосовувати дозу рилпівірину.
При одночасному застосуванні з антацидами можливе порушення всмоктування компонентів комбінації, що може зменшувати її ефективність.
Кальцій- або залізовмісні харчові добавки, а також полівітаміни можуть перешкоджати всмоктуванню компонентів комбінації і зменшувати її ефективність.
Блокатори гістамінових H2-рецепторів (такі як фамотидин, циметидин, низатидин, ранітидин) можуть перешкоджати всмоктуванню компонентів комбінації в організмі і зменшувати його ефективність.
На фоні застосування даної комбінації можливе зміна ефективності будь-яких інших препаратів для лікування ВІЛ-інфекції; рифабутину; комбінації артеметер + люмефантрин; кларитроміцину, еритроміцину; метадону; дабігатрану етексилату.
При одночасному застосуванні з антацидами можливе порушення всмоктування компонентів комбінації, що може зменшувати її ефективність.
Кальцій- або залізовмісні харчові добавки, а також полівітаміни можуть перешкоджати всмоктуванню компонентів комбінації і зменшувати її ефективність.
Блокатори гістамінових H2-рецепторів (такі як фамотидин, циметидин, низатидин, ранітидин) можуть перешкоджати всмоктуванню компонентів комбінації в організмі і зменшувати його ефективність.
На фоні застосування даної комбінації можливе зміна ефективності будь-яких інших препаратів для лікування ВІЛ-інфекції; рифабутину; комбінації артеметер + люмефантрин; кларитроміцину, еритроміцину; метадону; дабігатрану етексилату.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 50 мг+25 мг
По 30 таблеток у непрозорому білому флаконі круглого перерізу з поліетилену високої щільності (ПЕВЩ) з поліпропіленовою кришкою з захистом від відкриття дітьми і поліетиленовою термозапечатуваною плівкою.
Кожен флакон містить ємність з силікагелем (вологопоглинач) для захисту від вологи. Після відкриття флакону залиште вологопоглинач у флаконі.
По одному флакону разом з листком-вкладишем для пацієнта в пачці картонній з контролем першого відкриття.
По 30 таблеток у непрозорому білому флаконі круглого перерізу з поліетилену високої щільності (ПЕВЩ) з поліпропіленовою кришкою з захистом від відкриття дітьми і поліетиленовою термозапечатуваною плівкою.
Кожен флакон містить ємність з силікагелем (вологопоглинач) для захисту від вологи. Після відкриття флакону залиште вологопоглинач у флаконі.
По одному флакону разом з листком-вкладишем для пацієнта в пачці картонній з контролем першого відкриття.