Еналаприлат
Enalaprilat
Аналоги (дженерики, синоніми)
Енап Р
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Enalaprilat" 1,25mg/ml - 2 ml
D.t.d. №5 in amp.
S.: В/м по 1 ампулі (1,25 мг) кожні шість годин.
D.t.d. №5 in amp.
S.: В/м по 1 ампулі (1,25 мг) кожні шість годин.
Фармакологічні властивості
Гіпотензивне, вазодилатуюче, натрійуретичне, кардіопротективне.
Фармакодинаміка
Інгібітор АПФ, метаболіт еналаприлу. Зменшує утворення ангіотензину II з ангіотензину I, знижує концентрацію альдостерону в крові, підвищує вивільнення реніну, стимулює вивільнення простагландинів і ендотеліального релаксуючого фактора вен, пригнічує симпатичну нервову систему. Знижує ОПСС, АТ, перед- і постнавантаження на міокард, розширює артерії в більшій мірі, ніж вени.
Антигіпертензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми крові, ніж при нормальному або зниженому його рівні. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Терапевтичний ефект після в/в введення настає через 5-15 хв, досягає максимуму через 1-4 год, зберігається близько 6 год.
Антигіпертензивний ефект більш виражений при високому рівні реніну плазми крові, ніж при нормальному або зниженому його рівні. Зниження АТ в терапевтичних межах не впливає на мозковий кровообіг. Покращує кровопостачання ішемізованого міокарда.
Терапевтичний ефект після в/в введення настає через 5-15 хв, досягає максимуму через 1-4 год, зберігається близько 6 год.
Фармакокінетика
Еналаприлат погано абсорбується після прийому всередину і практично неактивний, тому його вводять тільки в/в. Cmax після в/в введення досягається через 15 хв. Зв'язування з білками плазми крові становить 50-60%. Циркулює в крові в незміненому вигляді. Погано проникає через ГЕБ. Не піддається метаболізму. T1/2 становить 4 год. Виводиться з організму в незміненому вигляді, більше 90% - з сечею. Кліренс еналаприлату при гемодіалізі - 38-62 мл/хв, концентрація еналаприлату в сироватці крові після 4-годинного гемодіалізу знижується на 45-75%.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Вводять у дозі 1.25 мг кожні 6 год в/в струменево повільно (протягом 5 хв) або крапельно, включаючи хворих, які приймали раніше еналаприл всередину. Лікування проводять тільки в умовах стаціонару.
Якщо через 1 год після введення терапевтичний ефект незадовільний, то введення можна повторити у дозі 1.25 мг, а по закінченні 6 год продовжити лікування за звичайною схемою (1.25 мг кожні 6 год).
У хворих, які приймають діуретики, початкову дозу еналаприлату слід зменшити до 625 мкг. Якщо через 1 год після введення терапевтичний ефект незадовільний, така ж доза може бути введена повторно, а після 6 год продовжено лікування повною дозою (1.25 мг кожні 6 год).
При хронічній нирковій недостатності середнього ступеня при КК > 30 мл/хв (сироватковий креатинін не перевищує 265.2 мкмоль/л) корекції дози не потрібно. При КК < 30 мл/хв (сироватковий креатинін перевищує 265.2 мкмоль/л) початкова доза становить 625 мкг з подальшим моніторингом протягом 1 год для виявлення надмірного зниження АТ. При відсутності ефекту через 1 год, дозу 625 мкг повторюють і лікування продовжують у дозі 1.25 мг кожні 6 год. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, доза еналаприлату становить 625 мкг кожні 6 год протягом 48 год.
При переході на прийом всередину рекомендована початкова доза еналаприлу становить 5 мг/добу для пацієнтів, яким раніше вводили еналаприл в/в у дозі 1.25 мг/мл. При необхідності доза для прийому всередину може бути збільшена.
Для пацієнтів, яким еналаприлат вводили в/в у початковій дозі 625 мкг, рекомендована доза препарату при переході на прийом всередину становить 2.5 мг/добу.
Якщо через 1 год після введення терапевтичний ефект незадовільний, то введення можна повторити у дозі 1.25 мг, а по закінченні 6 год продовжити лікування за звичайною схемою (1.25 мг кожні 6 год).
У хворих, які приймають діуретики, початкову дозу еналаприлату слід зменшити до 625 мкг. Якщо через 1 год після введення терапевтичний ефект незадовільний, така ж доза може бути введена повторно, а після 6 год продовжено лікування повною дозою (1.25 мг кожні 6 год).
При хронічній нирковій недостатності середнього ступеня при КК > 30 мл/хв (сироватковий креатинін не перевищує 265.2 мкмоль/л) корекції дози не потрібно. При КК < 30 мл/хв (сироватковий креатинін перевищує 265.2 мкмоль/л) початкова доза становить 625 мкг з подальшим моніторингом протягом 1 год для виявлення надмірного зниження АТ. При відсутності ефекту через 1 год, дозу 625 мкг повторюють і лікування продовжують у дозі 1.25 мг кожні 6 год. Для пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, доза еналаприлату становить 625 мкг кожні 6 год протягом 48 год.
При переході на прийом всередину рекомендована початкова доза еналаприлу становить 5 мг/добу для пацієнтів, яким раніше вводили еналаприл в/в у дозі 1.25 мг/мл. При необхідності доза для прийому всередину може бути збільшена.
Для пацієнтів, яким еналаприлат вводили в/в у початковій дозі 625 мкг, рекомендована доза препарату при переході на прийом всередину становить 2.5 мг/добу.
Показання
- артеріальна гіпертензія
- гіпертонічний криз.
- гіпертонічний криз.
Протипоказання
- гіперчутливість, в т.ч. ангіоневротичний набряк при лікуванні АПФ в анамнезі
- порфірія
- вагітність
- годування груддю
- дитячий вік (безпека та ефективність не визначені).
- порфірія
- вагітність
- годування груддю
- дитячий вік (безпека та ефективність не визначені).
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати при первинному гіперальдостеронізмі, аортальному стенозі, мітральному стенозі, гіперкаліємії, стані після трансплантації нирки, системних захворюваннях сполучної тканини, цереброваскулярних захворюваннях, цукровому діабеті, хронічній серцевій недостатності, гіпертрофічній обструктивній кардіоміопатії, мієлосупресії (лейкопенія, тромбоцитопенія), ІХС, нирковій недостатності (протеїнурія більше 1 г/добу), гіпонатріємії, а також пацієнтам, які дотримуються дієти з обмеженням кухонної солі або перебувають на гемодіалізі, пацієнтам похилого віку (більше 65 років).
Не слід застосовувати еналаприлат у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або артерії єдиної нирки, оскільки це може викликати погіршення функції нирок і навіть гостру ниркову недостатність, яка зазвичай має зворотний характер.
Не рекомендується застосовувати еналаприлат одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен), оскільки в період лікування еналаприлатом можливо підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.
Артеріальна гіпотензія може спостерігатися (навіть через кілька годин після введення першої дози) у пацієнтів з вираженою хронічною серцевою недостатністю і гіпонатріємією, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня і у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, особливо на фоні гіповолемії в результаті лікування діуретиками, безсольової дієти, діареї, блювання або гемодіалізу.
Лікування пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії після введення першої дози слід починати з половини дози еналаприлату (625 мкг). При артеріальній гіпотензії хворому слід надати горизонтальне положення з низьким узголів'ям і, при необхідності, коригувати об'єм плазми шляхом інфузії 0.9% розчину хлориду натрію. Артеріальна гіпотензія і її наслідки відзначаються рідко і носять перехідний характер. Перехідна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого лікування еналаприлатом. Після корекції АТ і ОЦК подальше введення еналаприлату зазвичай добре переноситься. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії слід знизити дозу еналаприлату або припинити його застосування.
При наявності в анамнезі ангіоневротичного набряку (навіть не пов'язаного з прийомом інгібіторів АПФ) існує підвищений ризик його повторного розвитку на фоні лікування еналаприлатом.
Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Еналаприлат можна застосовувати одночасно з препаратами наперстянки, бета-адреноблокаторами, метилдопою, нітратами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, гідралазином і празозином.
Не слід застосовувати еналаприлат у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або артерії єдиної нирки, оскільки це може викликати погіршення функції нирок і навіть гостру ниркову недостатність, яка зазвичай має зворотний характер.
Не рекомендується застосовувати еналаприлат одночасно з калійзберігаючими діуретиками (спіронолактон, амілорид, тріамтерен), оскільки в період лікування еналаприлатом можливо підвищення вмісту калію в крові, особливо у пацієнтів з хронічною нирковою недостатністю.
Артеріальна гіпотензія може спостерігатися (навіть через кілька годин після введення першої дози) у пацієнтів з вираженою хронічною серцевою недостатністю і гіпонатріємією, а також у пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня і у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, особливо на фоні гіповолемії в результаті лікування діуретиками, безсольової дієти, діареї, блювання або гемодіалізу.
Лікування пацієнтів з підвищеним ризиком розвитку артеріальної гіпотензії після введення першої дози слід починати з половини дози еналаприлату (625 мкг). При артеріальній гіпотензії хворому слід надати горизонтальне положення з низьким узголів'ям і, при необхідності, коригувати об'єм плазми шляхом інфузії 0.9% розчину хлориду натрію. Артеріальна гіпотензія і її наслідки відзначаються рідко і носять перехідний характер. Перехідна артеріальна гіпотензія не є протипоказанням до подальшого лікування еналаприлатом. Після корекції АТ і ОЦК подальше введення еналаприлату зазвичай добре переноситься. У разі симптоматичної артеріальної гіпотензії слід знизити дозу еналаприлату або припинити його застосування.
При наявності в анамнезі ангіоневротичного набряку (навіть не пов'язаного з прийомом інгібіторів АПФ) існує підвищений ризик його повторного розвитку на фоні лікування еналаприлатом.
Перед хірургічними втручаннями (включаючи стоматологію) необхідно попередити хірурга/анестезіолога про застосування інгібіторів АПФ.
Еналаприлат можна застосовувати одночасно з препаратами наперстянки, бета-адреноблокаторами, метилдопою, нітратами, блокаторами повільних кальцієвих каналів, гідралазином і празозином.
Побічні ефекти
- З боку серцево-судинної системи та крові (кровотворення, гемостаз): гіпотензія (в т.ч. ортостатична), стенокардія, інфаркт міокарда, серцебиття, порушення ритму (передсердна тахікардія або брадикардія, фібриляція передсердь), гостра лівошлуночкова серцева недостатність, емболія легеневих артерій, цереброваскулярні розлади, зниження гемоглобіну або гематокриту, нейтро- і тромбоцитопенія, мієлодепресія.
- З боку нервової системи та органів чуття: слабкість, втомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, сонливість, неспокій, синкопе, депресія, атаксія, периферична нейропатія (парестезія, дизестезія).
- З боку органів ШКТ: нудота, біль у животі, панкреатит, порушення функції печінки (холестатична жовтяниця, фульмінантний некроз печінки з летальним наслідком), зміна рівня трансаміназ.
- З боку шкірних покривів: висип, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроз, синдром Стівенса — Джонсона, багатоформна еритема.
- З боку сечостатевої системи: набряки, протеїнурія, олігурія, ниркова недостатність, анурія, імпотенція, зниження лібідо.
- З боку респіраторної системи: кашель, диспное, запалення дихальних шляхів, пневмонія, бронхоспазм, інфаркт легень.
Інші: судоми, герпес зостер, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк обличчя, шиї, язика, глотки і гортані.
- З боку нервової системи та органів чуття: слабкість, втомлюваність, астенія, головний біль, запаморочення, сонливість, неспокій, синкопе, депресія, атаксія, периферична нейропатія (парестезія, дизестезія).
- З боку органів ШКТ: нудота, біль у животі, панкреатит, порушення функції печінки (холестатична жовтяниця, фульмінантний некроз печінки з летальним наслідком), зміна рівня трансаміназ.
- З боку шкірних покривів: висип, ексфоліативний дерматит, токсичний епідермальний некроз, синдром Стівенса — Джонсона, багатоформна еритема.
- З боку сечостатевої системи: набряки, протеїнурія, олігурія, ниркова недостатність, анурія, імпотенція, зниження лібідо.
- З боку респіраторної системи: кашель, диспное, запалення дихальних шляхів, пневмонія, бронхоспазм, інфаркт легень.
Інші: судоми, герпес зостер, анафілактоїдні реакції, ангіоневротичний набряк обличчя, шиї, язика, глотки і гортані.
Передозування
Симптоми: гіпотензія.
Лікування: зменшення дози або повна відміна препарату; промивання шлунка, переведення хворого в горизонтальне положення, проведення заходів щодо збільшення об'єму циркулюючої крові (введення фізіологічного розчину, переливання ін. кровозамінних рідин), симптоматична терапія: епінефрин (п/к або в/в), антигістамінні засоби, гідрокортизон (в/в), введення ангіотензину II, гемо- або перитонеальний діаліз.
Лікування: зменшення дози або повна відміна препарату; промивання шлунка, переведення хворого в горизонтальне положення, проведення заходів щодо збільшення об'єму циркулюючої крові (введення фізіологічного розчину, переливання ін. кровозамінних рідин), симптоматична терапія: епінефрин (п/к або в/в), антигістамінні засоби, гідрокортизон (в/в), введення ангіотензину II, гемо- або перитонеальний діаліз.
Лікарняна взаємодія
Одночасне застосування еналаприлату з діуретиками, іншими гіпотензивними засобами, опіоїдними анальгетиками, засобами для загальної анестезії підвищує ризик виникнення артеріальної гіпотензії.
При одночасному застосуванні НПЗП, естрогени, адреностимулятори, лікарські засоби, що активують РААС, прийом кухонної солі в надмірній кількості, етанол послаблюють гіпотензивний ефект еналаприлату.
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, амілорид, тріамтерен), циклоспорин при одночасному застосуванні з еналаприлатом підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.
Одночасне призначення еналаприлату і препаратів літію може призвести до зворотної інтоксикації літієм, яка проходить після припинення застосування обох лікарських засобів.
Еналаприлат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.
При одночасному застосуванні еналаприлату з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом підвищується ризик розвитку нейтропенії і/або агранулоцитозу.
При одночасному застосуванні НПЗП, естрогени, адреностимулятори, лікарські засоби, що активують РААС, прийом кухонної солі в надмірній кількості, етанол послаблюють гіпотензивний ефект еналаприлату.
Препарати калію, калійзберігаючі діуретики (спіронолактон, амілорид, тріамтерен), циклоспорин при одночасному застосуванні з еналаприлатом підвищують ризик розвитку гіперкаліємії.
Одночасне призначення еналаприлату і препаратів літію може призвести до зворотної інтоксикації літієм, яка проходить після припинення застосування обох лікарських засобів.
Еналаприлат посилює гіпоглікемічний ефект похідних сульфонілсечовини, інсуліну.
При одночасному застосуванні еналаприлату з алопуринолом, цитостатичними засобами, імунодепресантами, прокаїнамідом підвищується ризик розвитку нейтропенії і/або агранулоцитозу.
Лікарська форма
Прозора, безбарвна або злегка забарвлена рідина. Розчин для ін'єкцій 1,25 мг/мл, 1 мл. Один мл препарату містить: активні речовини: еналаприлату дигідрат – 1.38 мг
(в перерахунку на 100% речовину) 1.25 мг.
допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
По 1 мл в ампули нейтрального скла або ампули стерильні для шприцевого наповнення, імпортні.
На кожну ампулу наклеюють етикетку з паперу етикеткового або писчого або текст наносять безпосередньо на ампулу фарбою глибокого друку для скляних виробів.
По 5 або 10 ампул упаковують в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої.
По 2 контурні упаковки по 5 ампул разом з затвердженою інструкцією з медичного застосування на державній та російській мовах поміщають в пачку з картону коробкового. В кожну пачку вкладають скарифікатор ампульний. При упаковці ампул з насічками, кільцями і точками скарифікатори не вкладаються.
(в перерахунку на 100% речовину) 1.25 мг.
допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
По 1 мл в ампули нейтрального скла або ампули стерильні для шприцевого наповнення, імпортні.
На кожну ампулу наклеюють етикетку з паперу етикеткового або писчого або текст наносять безпосередньо на ампулу фарбою глибокого друку для скляних виробів.
По 5 або 10 ампул упаковують в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої.
По 2 контурні упаковки по 5 ампул разом з затвердженою інструкцією з медичного застосування на державній та російській мовах поміщають в пачку з картону коробкового. В кожну пачку вкладають скарифікатор ампульний. При упаковці ампул з насічками, кільцями і точками скарифікатори не вкладаються.
