Фігурин

Інгибуюче шлунково-кишкові ліпази.

Орлістат є оборотним інгібітором шлунково-кишкових ліпаз. Діє в просвіті шлунка і тонкої кишки, утворюючи ковалентний зв'язок з активним учасником залишку серину шлункової і панкреатичної ліпаз. Інактивовані ферменти не здатні гідролізувати жири, що надходять з їжею, у формі тригліцеридів до абсорбованих вільних жирних кислот і моногліцеридів. Оскільки неперетравлені тригліцериди не засвоюються, виникаючий дефіцит калорій може позитивно вплинути на контроль маси тіла.

Ефект орлістату оцінювався часткою виділеного з фекаліями жиру, що надійшов з їжею. У рекомендованій терапевтичній дозі 120 мг 3 рази на день орлістат інгібує всмоктування харчових жирів приблизно на 30%. Етанол не впливає на дію орлістату на запобігання всмоктуванню жиру.

У кількох дослідженнях тривалістю до 6 тижнів оцінювався вплив терапевтичних доз орлістату на шлунково-кишкові і системні фізіологічні процеси у дорослих осіб з нормальною вагою і ожирінням. Концентрація холецистокініну в плазмі крові після прийому їжі зменшувалася після багаторазових доз орлістату у двох дослідженнях, у двох інших дослідженнях — суттєво не відрізнялася від такої при прийомі плацебо. Не спостерігалося клінічно значущих змін у руховій активності жовчного міхура, складі або літогенності жовчі, швидкості проліферації клітин товстої кишки, а також клінічно значущого скорочення часу випорожнення шлунка або зниження кислотності шлунка. Крім того, в цих дослідженнях не спостерігалося впливу на рівні тригліцеридів у плазмі або системні ліпази при введенні орлістату. У 3-тижневому дослідженні за участю 28 здорових добровольців чоловічої статі орлістат у дозі 120 мг 3 рази на день суттєво не впливав на баланс кальцію, магнію, фосфору, цинку, міді та заліза.

У 3-тижневому дослідженні за участю 32 підлітків від 12 до 16 років з ожирінням орлістат у дозі 120 мг 3 рази на день суттєво не впливав на баланс кальцію, магнію, фосфору, цинку або міді. Баланс заліза був знижений відповідно на 64,7 і 40,4 мкмоль/добу в групах, що отримували орлістат і плацебо.

Абсорбція
Системний вплив орлістату мінімальний. Після перорального прийому 360 мг 14С-орлістату радіоактивність плазми досягла максимуму приблизно через 8 год; концентрація інтактного орлістату в плазмі була близька до порогу виявлення (≈5 нг/мл). У терапевтичних дослідженнях з моніторингом зразків плазми виявлення інтактного орлістату в плазмі було спорадичним, а концентрації — низькими (≈10 нг/мл або 0,02 мкМ) без ознак накопичення і вказували на мінімальну абсорбцію.

Розподіл
In vitro орлістат на 99% зв'язувався з білками плазми (в основному з ліпопротеїнами і альбуміном).

Метаболізм
Мас-балансове дослідження за участю пацієнтів з ожирінням, які отримували перорально 14C-орлістат, показало, що два метаболіти, M1 (продукт гідролізу β-лактонового кільця орлістату) і M3 (метаболіт M1, що утворюється після розщеплення бічного ланцюга N-форміллейцину), становили приблизно 42% від загальної радіоактивності в плазмі. M1 і M3 мають відкрите β-лактонове кільце і надзвичайно слабку інгібуючу активність щодо ліпаз (відповідно в 1000 і 2500 разів менше, ніж у орлістату). Враховуючи слабку інгібуючу активність і низький рівень у плазмі крові при терапевтичній дозі (в середньому 26 і 108 нг/мл для M1 і M3 відповідно через 2–4 год після прийому дози) ці метаболіти вважаються фармакологічно незначущими. Первинний метаболіт M1 мав короткий T1/2 (приблизно 3 год), тоді як вторинний M3 виводився більш повільно (T1/2 приблизно 13,5 год).

Виведення
Після одноразової пероральної дози 360 мг 14С-орлістату як у осіб з нормальною вагою, так і у осіб з ожирінням було встановлено, що основним шляхом виведення є екскреція з калом неабсорбованого препарату. Орлістат і його метаболіти M1 і M3 також виводилися з жовчю. Приблизно 97% введеної радіоактивності виявлялося в кале, 83% цієї кількості — у вигляді незміненої речовини. Кумулятивна ниркова екскреція загальної радіоактивності становила <2% отриманої дози 360 мг 14С-орлістату. Час досягнення повного виведення (з калом і сечею) становив від 3 до 5 днів. Розподіл орлістату, ймовірно, був однаковим у пацієнтів з нормальною вагою і ожирінням. На основі обмежених даних, T1/2 абсорбованого орлістату становить від 1 до 2 год.

Для дорослих:

- Терапія в поєднанні з помірно низькокалорійною дієтою пацієнтів з ожирінням (індекс маси тіла (ІМТ) ≥ 30 кг/м2) або пацієнтів з надмірною масою тіла (ІМТ ≥ 28 кг/м2), які мають асоційовані з ожирінням фактори ризику.
- надмірна вага і ожиріння 1 ступеня (у складі комплексної терапії).

• синдром хронічної мальабсорбції; 
• холестаз; 
• підвищена чутливість до активної речовини або будь-якого з інгредієнтів; 
• вагітність і період лактації; 
• вік пацієнтів до 18 років; 
• одночасне застосування з циклоспорином; 
• одночасне застосування з варфарином або іншими пероральними антикоагулянтами.

У клінічних випробуваннях зниження маси тіла при лікуванні орлістатом було менше у пацієнтів з цукровим діабетом II типу порівняно з пацієнтами без цукрового діабету. Прийом орлістату під час лікування протидіабетичними лікарськими засобами вимагає ретельного моніторингу рівня глюкози.

Пацієнт повинен дотримуватися збалансованої помірно низькокалорійної дієти, яка містить близько 30 % калорій за рахунок жирів. Можливість виникнення шлунково-кишкових побічних реакцій може збільшуватися, коли орлістат приймається на фоні дієти з високим вмістом жиру (наприклад, з калорійністю 2000 ккал на добу, з них понад 30 % у вигляді жирів, що еквівалентно понад 67 г жиру). Рекомендується дієта, багата фруктами і овочами. Щоденне споживання жирів, вуглеводів і білків повинно бути розподілено на три основні прийоми їжі.

Під час прийому орлістату були зареєстровані випадки кровотечі з прямої кишки. У разі наявності важких і/або тривалих симптомів необхідно провести ретельне обстеження.

Рекомендується використання додаткових методів контрацепції для запобігання відсутності ефекту від застосування оральних контрацептивів, що можливо у разі розвитку важкої діареї.

У пацієнтів, які отримують супутню терапію оральними антикоагулянтами, повинні контролюватися параметри згортальної системи крові.

Прийом орлістату може призвести до розвитку гіпероксалурії і оксалатної нефропатії у пацієнтів з хронічними захворюваннями нирок і/або з симптомами дегідратації.

Під час прийому орлістату може розвинутися гіпотиреоз і/або зниження контролю стану гіпотиреозу. Можливий механізм може бути пов'язаний зі зниженням всмоктування солей йоду і/або левотироксину.

У пацієнтів, які отримують протиепілептичні лікарські засоби, орлістат може зменшити всмоктування протиепілептичних засобів, що може призвести до розвитку судом.

Потенційно орлістат може знижувати всмоктування антиретровірусних лікарських засобів для лікування ВІЛ і негативно позначатися на їх ефективності.

Втрата ваги може супроводжуватися нормалізацією кров'яного тиску і рівня холестерину. Пацієнти, які приймають лікарські засоби для лікування артеріальної гіпертензії або гіперхолестеринемії, повинні проконсультуватися з лікарем перед прийомом орлістату і за необхідності коригувати дозу цих лікарських засобів.

Побічні реакції на лікарський засіб виникали, головним чином, з боку шлунково-кишкового тракту і були обумовлені фармакологічною дією орлістату, що перешкоджає всмоктуванню жирів їжі. При тривалому застосуванні орлістату частота небажаних явищ знижувалася.

У кожній категорії частоти зустрічальності згруповані небажані ефекти вказані в порядку зменшення їх тяжкості.

Нижченаведена таблиця небажаних ефектів (у перший рік лікування) містить небажані явища, які в клінічних дослідженнях тривалістю 1 і 2 роки виникали з частотою >2% і з поширеністю на ≥1% більше, ніж у групі плацебо.

• З боку нервової системи: дуже часто - головний біль.
• З боку дихальної системи, грудної клітки і середостіння: дуже часто - інфекція верхніх дихальних шляхів; часто - інфекція нижніх дихальних шляхів.
• З боку шлунково-кишкового тракту: дуже часто - біль в животі/дискомфорт, жирні виділення з прямої кишки, виділення газів з деякою кількістю виділень, імперативні позиви до дефекації, стеаторея, метеоризм, рідкі випорожнення, маслянисті випорожнення, частіше; часто - біль у прямій кишці/дискомфорт, "м'які" випорожнення, нетримання калу, здуття живота у пацієнтів з ожирінням і з діабетом II типу, ураження зубів, ураження ясен.
• З боку нирок і сечовивідних шляхів: часто - інфекція сечовивідних шляхів.
• З боку обміну речовин і харчування: дуже часто - гіпоглікемія.
• Інфекції та інвазії: дуже часто - грип.
• Загальні порушення і ускладнення в місці введення: часто - втомлюваність.
• З боку статевих органів і молочної залози: часто - нерегулярний менструальний цикл.
• Порушення психіки: часто - тривожні стани.

У клінічних дослідженнях тривалістю 4 роки загальна структура розподілу побічних явищ була подібна до такої, про яку повідомлялося в дослідженнях тривалістю 1 і 2 роки; при цьому загальна поширеність побічних явищ з боку шлунково-кишкового тракту, які виникли в перший рік, зменшувалася з кожним роком протягом 4-річного періоду.

Наступні небажані явища були зареєстровані в постмаркетинговий період; частоту зустрічальності цих небажаних явищ встановити не вдається:

Лабораторні показники: підвищення активності трансаміназ і лужної фосфатази. У пацієнтів, які отримували лікування антикоагулянтами разом з орлістатом, повідомлялося про випадки зниження протромбіну, підвищення МНО і зниження ефективності антикоагулянтної терапії, що призводило до змін гемостатичних показників.

• Порушення з боку шлунково-кишкового тракту: ректальні кровотечі, дивертикуліт, панкреатит.
• Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини: буллезна висипка.
• Порушення з боку імунної системи: реакція гіперчутливості (наприклад, свербіж, висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм і анафілаксія).
• Порушення з боку печінки і жовчовивідних шляхів: жовчнокам'яна хвороба, гепатит, можливі серйозні випадки гепатиту. Повідомлялося про окремі випадки з летальним наслідком або випадки, що вимагали трансплантації печінки.
• Порушення з боку нирок і сечовивідних шляхів: оксалатна нефропатія, яка може призводити до розвитку ниркової недостатності.

У разі виникнення побічних реакцій, у тому числі не зазначених у цій інструкції, необхідно припинити прийом лікарського засобу і звернутися до лікаря.

У клінічних дослідженнях у осіб з нормальною масою тіла і випробуваних, які страждають ожирінням, прийом разових доз орлістату до 800 мг або багаторазовий прийом лікарського засобу по 400 мг 3 рази на добу протягом 15 днів не супроводжувався появою суттєвих небажаних явищ. Крім того, пацієнти з ожирінням вели прийом лікарського засобу по 240 мг 3 рази на добу протягом 6 місяців, що не супроводжувалося значним збільшенням частоти небажаних реакцій.

У разі вираженої передозування лікарським засобом рекомендується спостерігати пацієнта протягом 24 годин.

Завжди повідомляйте своєму лікарю, які лікарські засоби Ви приймаєте або нещодавно приймали, навіть якщо це лікарські засоби, що відпускаються без рецепта. Левотироксин. При одночасному прийомі орлістату і левотироксину можлива поява і/або посилення прояву гіпотиреозу. Це може бути пов'язано зі зниженням абсорбції солей йоду і/або левотироксину.

Протиепілептичні лікарські засоби. Орлістат може знижувати абсорбцію протиепілептичних лікарських засобів (наприклад, вальпроат, ламотриджин), що призводить до появи судом. Такі пацієнти повинні контролюватися, оскільки можливі зміни частоти і/або тяжкості судом.

Циклоспорин. Одночасне застосування орлістату і циклоспорину є причиною зниження концентрації циклоспорину в плазмі, що зменшує імунодепресивну ефективність останнього. Комбінація циклоспорину і орлістату не рекомендується.

Комбінація циклоспорину і орлістату не рекомендується. Однак якщо прийом цих засобів є неминучим, необхідно проводити частий контроль рівня циклоспорину в крові пацієнтів після початку прийому і після припинення прийому орлістату. Рівень циклоспорину в крові слід контролювати до стабілізації. Пероральні антикоагулянти. При одночасному прийомі орлістату і пероральних антикоагулянтів (варфарину та інших) може знизитися рівень протромбіну і підвищитися міжнародне нормалізоване відношення, що в свою чергу може призвести до зміни гемостатичних параметрів. Одночасне застосування лікарського засобу Фігурин і варфарину або інших пероральних антикоагулянтів протипоказано.

Жиророзчинні вітаміни. Прийом орлістату може потенційно погіршити абсорбцію жиророзчинних вітамінів (A, D, Е, К). У більшості пацієнтів, які приймали орлістат у рамках чотирирічного клінічного випробування, рівень вітамінів A, D, Е, К і бета-каротину залишився в нормі. Якщо рекомендований прийом мультивітамінних добавок, то їх слід приймати не раніше, ніж через 2 години після прийому орлістату або перед сном.

Акарбоза. Через відсутність даних про фармакокінетичні взаємодії не рекомендується застосовувати орлістат разом з акарбозою.

Аміодарон. При одночасному прийомі з орлістатом відзначено зменшення рівня аміодарону в плазмі після одноразового прийому. Одночасне застосування аміодарону і орлістату можливо лише за рекомендацією лікаря. У пацієнтів слід більш ретельно проводити клінічне спостереження і моніторинг ЕКГ.

Рідко можливі випадки гіпотиреозу і/або неадекватного контролю гіпотиреозу. Механізм цього явища, хоча він не доведений, може включати зниження всмоктування солей йоду і/або левотироксину.

Є окремі повідомлення про випадки зниження ефективності антидепресантів і антипсихотичних лікарських засобів (в тому числі літію). Тому орлістат повинен використовуватися з обережністю у цієї категорії пацієнтів.

Існують повідомлення про кілька випадків зниження ефективності антиретровірусних лікарських засобів для лікування ВІЛ, яка збігалася з початком лікування орлістатом у пацієнтів з раніше досягнутим адекватним контролем відповідного захворювання. У таких пацієнтів лікування орлістатом необхідно починати після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик.

Відсутність взаємодії. Взаємодії з амітриптиліном, аторвастатином, бігуанідами, дигоксином, фібратами, флуоксетином, лозартаном, фенитоїном, правастатином, ніфедипіном ГІТС (гастроінтестинальна терапевтична система) і ніфедипіном з повільним вивільненням, сибутраміном або алкоголем не виявлено. Відсутність взаємодії між оральними контрацептивами і орлістатом було продемонстровано в дослідженнях. Однак, орлістат може опосередковано зменшити всмоктування оральних контрацептивів, що в деяких випадках може призвести до небажаної вагітності. У разі розвитку важкої діареї рекомендується застосування додаткових методів контрацепції.

Капс. 120 мг: 30 або 60 шт.
Капсули тверді желатинові, розмір №1, циліндричної форми з півсферичними кінцями, з корпусом білого кольору і кришечкою зеленого кольору.
1 капс. орлістат (пелети 50%) 240 мг, в т.ч. орлістат (у складі пелет) 120 мг.
Допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза, натрію лаурилсульфат, натрію крохмалю гліколят.

Склад оболонки желатинової капсули: титану діоксид (Е171), пунцовий 4R (Е124), хіноліновий жовтий (Е104), апельсиновий жовтий (Е110), патентований блакитний V (Е131), вода очищена, желатин.

10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (6) - пачки картонні.

Капс. 60 мг: 30 або 60 шт.
Капсули тверді желатинові, розмір №1, циліндричної форми з півсферичними кінцями, білого кольору.

1 капс. орлістат (у складі пелет) 60 мг.
Допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза, натрію лаурилсульфат, натрію крохмалю гліколят.
Склад оболонки желатинової капсули: титану діоксид (Е171), вода очищена, желатин.

10 шт. - упаковки чарункові контурні (3) - пачки картонні.
10 шт. - упаковки чарункові контурні (6) - пачки картонні.