Фрізіум

Анксіолітичний, протисудомний.

Протисудомний, анксіолітичний засіб, похідне 1,5-бензодіазепіну. При прийомі в одноразовій дозі до 20 мг або розділеній дозі до 30 мг клобазам не впливає на психомоторні функції організму, виконання кваліфікованої роботи, пам'ять або вищі психічні функції.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо клобазам швидко і повністю всмоктується. Час досягнення максимальної концентрації в плазмі крові (Tmax) становить 0,5–4,0 год. Прийом препарату з їжею або рідиною уповільнює абсорбцію приблизно на 1 год, але не впливає на загальний ступінь абсорбції. Прийом їжі не впливає на фармакокінетичний профіль препарату. Одночасне застосування алкоголю може збільшити біодоступність клобазаму на 50%.

Розподіл

Після одноразового прийому дозування 20 мг спостерігалася міжіндивідуальна варіабельність у значеннях максимальної концентрації (Cmax) в плазмі крові (222–709 нг/мл) через 0,25–4 год. Клобазам є ліпофільною речовиною і швидко розподіляється по всьому організму.

Згідно з даними фармакокінетичного аналізу уявний об'єм розподілу в стаціонарному стані становить приблизно 102 л і не залежить від концентрації в терапевтичному діапазоні. Приблизно 80–90% клобазаму зв'язано з білками плазми крові.

Накопичення клобазаму до рівноважної концентрації відбувається за 2–3 прийоми, тоді як активний метаболіт N‑десметилклобазам накопичується приблизно в 20 разів довше після прийому клобазаму двічі на день. Рівноважні концентрації досягаються приблизно протягом 2 тижнів.

Метаболізм

Клобазам швидко і широко метаболізується в печінці. Метаболізм клобазаму відбувається головним чином шляхом деметилювання в печінці до N‑десметилклобазаму, опосередкованого дією цитохрому CYP3A4 і меншою мірою CYP2C19. N‑десметилклобазам є активним метаболітом і основним циркулюючим метаболітом, зафіксованим у плазмі крові людини.

N‑десметилклобазам піддається подальшому метаболізму в печінці з утворенням 4‑гідрокси-N‑десметилклобазаму в основному під дією CYP2C19.

У пацієнтів з низькою активністю метаболізму CYP2C19 відзначалося п'ятикратне збільшення концентрації N‑десметилклобазаму порівняно з пацієнтами, які мають високу активність метаболізму CYP2C19.

Клобазам є слабким інгібітором CYP2D6. Одночасний прийом з декстрометорфаном призводить до збільшення AUC на 90% і значень Cmax на 59% для декстрометорфану.

Одночасний прийом 400 мг кетоконазолу (інгібітор CYP3A4) збільшував AUC клобазаму на 54% без впливу на Cmax. Ці зміни не вважаються клінічно значущими.

Виведення

Згідно з даними фармакокінетичного аналізу період напіввиведення (T1/2) з плазми крові клобазаму і основного метаболіту N‑десметилклобазаму становить 36 год і 79 год відповідно.

Клобазам очищається головним чином шляхом метаболізму в печінці з подальшою нирковою елімінацією. Приблизно 80% введеної дози клобазаму відновлюється в сечі і приблизно 11% в калі. Менше 1% незміненого клобазаму і менше 10% незміненого N‑десметилклобазаму виводяться через нирки.

Для дорослих:

- неврозів, психопатій;
- легких тривожних станів, пов'язаних з збудженням, нервовою напругою, дратівливістю;
- безсоння, неврози, мігрені;

- Підвищена чутливість до клобазаму, похідних бензодіазепіну;
- стани гострого алкогольного отруєння, передозування снодійними або знеболювальними засобами, нейролептиками, антидепресантами, солями літію;
- спінальна і мозочкова атаксія; важкі порушення функції підшлункової залози;
- важка печінкова недостатність (ризик розвитку печінкової енцефалопатії), важкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта і/або у його близьких кровних родичів (ризик розвитку енцефалопатії);
- наркотична або алкогольна залежність в анамнезі (підвищений ризик розвитку залежності);
- міастенія гравіс (ризик погіршення м'язової слабкості);
- важка дихальна недостатність (ризик погіршення стану);
- синдром апное уві сні (ризик погіршення стану);
- синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз;
- вагітність;
- період грудного вигодовування;
- дитячий вік до 3 років.

З обережністю

Печінкова недостатність легкої і помірної ступені і підшлункової залози в анамнезі; вроджені ферментопатії; пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія); ниркова недостатність (потрібна корекція дози); одночасний прийом кількох протисудомних препаратів (через підвищений ризик розвитку ураження печінки); одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, похідні фенотіазину, похідні бутерофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів); одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів моноамінооксидази (МАО), антидепресантів, бензодіазепінів (можливість потенціювання їх ефектів).

Прийом бензодіазепінів може викликати амнезію. У разі втрати пам'яті або важкої амнезії застосування бензодіазепінів може перешкоджати психологічній адаптації.

У пацієнтів з м'язовою слабкістю, атаксія хребта або мозочка, а також апное уві сні в анамнезі може знадобитися зниження дози клобазаму.

У пацієнтів з депресією і агресивною поведінкою по відношенню до себе і оточуючих, може відзначатися схильність до суїциду, тому слід дотримуватися особливої обережності при призначенні бензодіазепінів у пацієнтів з розладами особистості.

Використання бензодіазепінів (включаючи клобазам) може призвести до розвитку фізичної і психічної залежності. Ризик розвитку залежності збільшується з збільшенням дозування і тривалості лікування, а також підвищується у пацієнтів з алкогольної або наркотичної залежністю в анамнезі. Тому тривалість лікування повинна бути максимально короткою.
У разі розвитку фізичної залежності різке припинення лікування буде супроводжуватися симптомами відміни (або синдромом "рикошету"). Синдром відміни характеризується рецидивом в посиленій формі початкових показань до застосування клобазаму, що може супроводжуватися іншими реакціями, включаючи зміни настрою, занепокоєння або порушення сну. Синдром відміни може також виникати при різкому переході від бензодіазепіну з тривалою тривалістю дії (наприклад, клобазам) до препаратів з короткою тривалістю дії.

У ході постмаркетингового спостереження застосування клобазаму як у дітей, так і у дорослих повідомлялося про серйозні небажані реакції з боку шкірних покривів, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз. Більшість зареєстрованих випадків пов'язано з супутнім використанням інших лікарських засобів, які можуть призводити до розвитку серйозних небажаних реакцій з боку шкірних покривів, в т.ч. протиепілептичних препаратів.

Синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз можуть призвести до летального результату. Пацієнтам слід уважно стежити за ознаками або симптомами синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу, особливо протягом перших 8 тижнів лікування. Прийом клобазаму повинен бути негайно припинений при підозрі на розвиток синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу. Якщо всі ознаки або симптоми вказують на розвиток синдрому Стівенса-Джонсона і токсичного епідермального некролізу застосування клобазаму не може бути відновлено, необхідно розглянути можливість призначення альтернативної терапії.

Клобазам протипоказаний пацієнтам з важкою дихальною недостатністю. У пацієнтів з хронічною або гострою дихальною недостатністю необхідно ретельно моніторити дихальну функцію, може знадобитися зниження дози клобазаму.

У пацієнтів з порушенням функції нирок або печінки підвищується чутливість до клобазаму і ризик розвитку небажаних реакцій. У цих випадках може знадобитися зниження дози препарату. При тривалому лікуванні необхідно регулярно контролювати функцію печінки і нирок.

При лікуванні епілепсії бензодіазепінами, включаючи клобазам, слід враховувати можливість зниження протисудомного ефекту (розвитку толерантності) в ході лікування.

Очікується, що у пацієнтів з повільним метаболізмом ізоферменту CYP2C19 концентрація активного метаболіту N-десметилклобазаму буде підвищена порівняно з пацієнтами - швидкими метаболізаторами ізоферменту CYP2C19. Оскільки це може призвести до посилення небажаних явищ необхідна корекція дози клобазаму (наприклад, низька початкова доза з ретельним титруванням дози).

Пацієнтам рекомендується утримуватися від вживання алкоголю під час лікування клобазамом (підвищений ризик розвитку седативного ефекту та інших небажаних реакцій).

Одночасний прийом опіоїдів і бензодіазепінів, включаючи клобазам, може призвести до розвитку седативного ефекту, пригнічення дихання, коми і летального результату. Таким чином, одночасне призначення опіоїдів і бензодіазепінів може розглядатися тільки у пацієнтів, для яких альтернативні варіанти лікування неефективні. Якщо прийнято рішення призначати лікування клобазамом одночасно з опіоїдами, необхідно застосовувати мінімальні ефективні дози і протягом мінімального часу, а також уважно спостерігати за пацієнтами щодо ознак і симптомів пригнічення дихання і седативних симптомів.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

Керування транспортними засобами і механізмами протипоказано.

Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100 і

Передозування бензодіазепінів зазвичай проявляється ступенями пригнічення центральної нервової системи (ЦНС) від сонливості до коми. У легких випадках симптоми включають сонливість, сплутаність свідомості і летаргію, у більш серйозних випадках симптоми можуть включати атаксія, гіпотонію, гіпотензію, пригнічення дихання, рідко кому і дуже рідко летальний результат. Як і у випадку з іншими бензодіазепінами, передозування не повинно становити загрози для життя, якщо воно не поєднується з прийомом інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (включаючи алкоголь).

У лікуванні передозування рекомендується враховувати можливу участь кількох речовин. Після передозування пероральними бензодіазепінами слід викликати блювоту (протягом 1 год), якщо пацієнт знаходиться у свідомості, або промити шлунок з захистом дихальних шляхів, якщо пацієнт без свідомості. Якщо спорожнення шлунка не принесло користі, слід дати активоване вугілля, щоб зменшити всмоктування. Особливу увагу слід приділити дихальній і серцево-судинній функціям в інтенсивній терапії.

Вторинна елімінація клобазаму (шляхом форсованого діурезу або гемодіалізу) неефективна.

Слід розглянути можливість використання флумазенілу як антагоніста бензодіазепіну.

Супутнє вживання алкоголю може збільшити біодоступність клобазаму на 50% і, отже, посилити дію клобазаму, наприклад, седативний ефект

Препарати, що впливають на центральну нервову систему (ЦНС)
Особливо при застосуванні клобазаму в більш високих дозах, посилення центрального депресивного ефекту може спостерігатися у випадках одночасного застосування з антипсихотиками, снодійними засобами, анксіолітиками або седативними засобами, антидепресантами, наркотичними анальгетиками, протисудомними препаратами, анестетиками і седативними антигістамінними засобами. Особлива обережність також необхідна при призначенні клобазаму у випадках інтоксикації перерахованими засобами або літієм.

Посилення пригнічуючого впливу на ЦНС, особливо при застосуванні клобазаму в підвищених дозах може спостерігатися у випадках одночасного застосування з антипсихотиками, снодійними засобами, анксіолітиками або седативними засобами, антидепресантами, наркотичними анальгетиками, протисудомними препаратами, анестетиками і седативними антигістамінними засобами. Особлива обережність також необхідна при призначенні клобазаму у випадках інтоксикації перерахованими засобами або літієм.

Одночасний прийом бензодіазепінів, в т.ч. клобазаму, і опіоїдних анальгетиків, підвищує ризик розвитку седативного ефекту, пригнічення дихання, коми і летального результату через адитивний вплив на ЦНС. Необхідно зменшити дозу і тривалість одночасного застосування бензодіазепінів і опіоїдів.

Одночасне застосування клобазаму з протисудомними препаратами (наприклад, фенітоїн, вальпроєва кислота) може викликати зміну концентрації цих препаратів у плазмі крові. При використанні в якості додаткової терапії для лікування епілепсії дозування клобазаму слід титрувати шляхом моніторингу ЕЕГ і концентрації інших препаратів у плазмі крові.

Фенітоїн і карбамазепін можуть викликати збільшення метаболічної конверсії клобазаму в активний метаболіт N-десметилклобазам.

Стирипентол підвищує концентрації клобазаму і його активного метаболіту N-десметилклобазаму в плазмі крові шляхом інгібування CYP3A і CYP2C19. Моніторинг рівнів клобазаму і активного метаболіту в плазмі крові рекомендується проводити до початку застосування стрипентолу, а потім, після досягнення нової рівноважної концентрації, тобто приблизно через 2 тижні. Рекомендується проводити клінічний моніторинг, може знадобитися корекція дози.

Ефект міорелаксантів, анальгетиків і закису азоту може бути посилений.

Сильні і помірні інгібітори CYP2С19 можуть призвести до посилення дії N-десметилклобазаму, активного метаболіту клобазаму. Може знадобитися корекція дози клобазаму при одночасному застосуванні з сильними (наприклад, флуконазолом, флувоксаміном, тиклопідином) або помірними (наприклад, омепразолом) інгібіторами CYP2С19.

Клобазам є слабким інгібітором ізоферменту CYP2D6. Може знадобитися корекція дози препаратів, що метаболізуються ізоферментом CYP2D6 (наприклад, декстрометорфан, пімозид, пароксетин, небіволол).

Таблетки 0.005,0.01 і 0.02 г по 50 шт. в упаковці