Хартил
Hartil
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Амприлан, Тритаце, Раміприл, Рамітрен
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Hartil" 10 mg
D.t.d. № 28 in tab.
S. Внутрішньо, по 1 табл. 2 рази на день, незалежно від прийому їжі
Rp.: Tab. "Hartil" 0,005 № 28
D.S. Внутрішньо, по 1 табл. 1 раз на день, незалежно від прийому їжі
Rp.: Tab. "Hartil" 0,005 № 28
D.S. Внутрішньо, по 1 табл. 1 раз на день, незалежно від прийому їжі
Фармакологічні властивості
Гіпотензивний, кардіопротекторний.
Фармакодинаміка
Інгібітор АПФ. Є проліками, з яких в організмі утворюється активний метаболіт раміприлат. Вважається, що механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, який є потужною судинозвужувальною речовиною. В результаті зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну і пряме зниження секреції альдостерону. Завдяки судинорозширювальній дії зменшує ОПСС (постнавантаження), тиск заклинювання в легеневих капілярах (преднавантаження) і опір в легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця і толерантність до навантаження.
У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності в тяжку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту і серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність і потребу в процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення і прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти відзначаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.
Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 год, досягає максимуму в межах 3-6 год, триває не менше 24 год.
У пацієнтів з ознаками хронічної серцевої недостатності після інфаркту міокарда раміприл знижує ризик раптової смерті, прогресування серцевої недостатності в тяжку/резистентну недостатність і зменшує кількість госпіталізацій з приводу серцевої недостатності.
Відомо, що раміприл значно знижує частоту інфаркту міокарда, інсульту і серцево-судинної смерті у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком внаслідок судинних захворювань (ІХС, перенесений інсульт або захворювання периферичних судин) або цукрового діабету, у яких є як мінімум один додатковий фактор ризику (мікроальбумінурія, артеріальна гіпертензія, підвищення рівня загального холестерину, низький рівень ЛПВЩ, куріння). Знижує загальну смертність і потребу в процедурах по реваскуляризації, уповільнює виникнення і прогресування хронічної серцевої недостатності. Як у пацієнтів з цукровим діабетом, так і без нього, раміприл значно знижує наявну мікроальбумінурію і ризик розвитку нефропатії. Ці ефекти відзначаються у пацієнтів як з підвищеним, так і з нормальним АТ.
Гіпотензивний ефект раміприлу розвивається приблизно через 1-2 год, досягає максимуму в межах 3-6 год, триває не менше 24 год.
Фармакокінетика
При прийомі внутрішньо абсорбція становить 50-60%, їжа не впливає на ступінь всмоктування, але уповільнює абсорбцію. Cmax досягається через 2-4 год. У печінці метаболізується з утворенням активного метаболіту раміприлату (в 6 разів активніше інгібує АПФ, ніж раміприл), неактивного дикетопіперазину і глюкуронізується. Усі утворені метаболіти, за винятком раміприлату, фармакологічної активності не мають. Зв'язування з білками плазми для раміприлу - 73%, раміприлату - 56%. Біодоступність після прийому внутрішньо 2.5-5 мг раміприлу - 15-28%; для раміприлату - 45%. Після щоденного прийому раміприлу в дозі 5 мг/добу стійка концентрація раміприлату в плазмі досягається до 4 дня.
T1/2 для раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу і елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі і T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник - 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу і його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню КК; при порушенні функції печінки уповільнюється перетворення в раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується в 1.5-1.8 рази.
T1/2 для раміприлу - 5.1 год; у фазі розподілу і елімінації падіння концентрації раміприлату в сироватці крові відбувається з T1/2 - 3 год, потім слідує перехідна фаза з T1/2 - 15 год, і тривала кінцева фаза з дуже низькими концентраціями раміприлату в плазмі і T1/2 - 4-5 днів. T1/2 збільшується при хронічній нирковій недостатності. Vd раміприлу - 90 л, раміприлату - 500 л. Нирками виводиться 60%, через кишечник - 40% (переважно у вигляді метаболітів). При порушенні функції нирок виведення раміприлу і його метаболітів уповільнюється пропорційно зниженню КК; при порушенні функції печінки уповільнюється перетворення в раміприлат; при серцевій недостатності концентрація раміприлату підвищується в 1.5-1.8 рази.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Таблетки приймають незалежно від прийому їжі. Рекомендується запивати таблетку великою кількістю рідини і ковтати, не розжовуючи. Тривалість курсу лікування і дози лікар підбирає індивідуально для кожного пацієнта.
Залежно від діагнозу призначають зазвичай:
При артеріальній гіпертензії на початку терапії приймають 2,5 мг 1 раз на добу. Після чого дозу підвищують залежно від стану пацієнта, збільшувати дозу рекомендується кожні 2-3 тижні до досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза в середньому становить 2,5-5 мг 1 раз на добу.
Якщо пацієнту для підтримання нормального артеріального тиску необхідна доза раміприлу більше 5 мг, рекомендується монотерапію препаратом Хартил доповнити іншими антигіпертензивними засобами, оскільки регулярний прийом більше 5 мг раміприлу підвищує ризик розвитку побічних ефектів і не є доцільним. Препарат комбінують зазвичай з сечогінними засобами або блокаторами кальцієвих каналів.
При застійній серцевій недостатності на початку терапії призначають зазвичай по 1,25 мг раміприлу 1 раз на добу. Далі дозу збільшують кожні 2-3 тижні залежно від індивідуальних потреб пацієнта.
При серцевій недостатності після гострого інфаркту міокарда призначають препарат у початковій дозі 1,25-2,5 мг 2 рази на добу. Терапію раміприлом рекомендується починати на 2-9 день після перенесеного гострого інфаркту міокарда. При необхідності дозу препарату збільшують до 2,5-5 мг 2 рази на добу.
При діабетичній і недіабетичній нефропатії на початку терапії призначають раміприл у дозі 1,25 мг 1 раз на добу, далі при недостатньому терапевтичному ефекті дозу препарату збільшують кожні 2-3 тижні.
Не рекомендується призначати більше 5 мг раміприлу на добу для терапії пацієнтів з діабетичною і недіабетичною нефропатією.
Для профілактики інсульту і інфаркту міокарда призначають у початковій дозі 2,5 мг 1 раз на добу. При хорошій переносимості препарату Хартил через 1 тиждень дозу збільшують удвічі. Через 3 тижні після початку прийому дозу збільшують до 10 мг.
Підтримуюча доза препарату для профілактики порушень кровообігу становить 10 мг 1 раз на добу.
Максимальна добова доза препарату – 10 мг.
Максимальна добова доза препарату для пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, – 5 мг.
Максимальна добова доза для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки – 2,5 мг.
У пацієнтів, які приймають діуретики, потреба в раміприлі нижча, тому рекомендується починати терапію препаратом Хартил у дозі 1,25 мг.
Залежно від діагнозу призначають зазвичай:
При артеріальній гіпертензії на початку терапії приймають 2,5 мг 1 раз на добу. Після чого дозу підвищують залежно від стану пацієнта, збільшувати дозу рекомендується кожні 2-3 тижні до досягнення необхідного терапевтичного ефекту. Підтримуюча доза в середньому становить 2,5-5 мг 1 раз на добу.
Якщо пацієнту для підтримання нормального артеріального тиску необхідна доза раміприлу більше 5 мг, рекомендується монотерапію препаратом Хартил доповнити іншими антигіпертензивними засобами, оскільки регулярний прийом більше 5 мг раміприлу підвищує ризик розвитку побічних ефектів і не є доцільним. Препарат комбінують зазвичай з сечогінними засобами або блокаторами кальцієвих каналів.
При застійній серцевій недостатності на початку терапії призначають зазвичай по 1,25 мг раміприлу 1 раз на добу. Далі дозу збільшують кожні 2-3 тижні залежно від індивідуальних потреб пацієнта.
При серцевій недостатності після гострого інфаркту міокарда призначають препарат у початковій дозі 1,25-2,5 мг 2 рази на добу. Терапію раміприлом рекомендується починати на 2-9 день після перенесеного гострого інфаркту міокарда. При необхідності дозу препарату збільшують до 2,5-5 мг 2 рази на добу.
При діабетичній і недіабетичній нефропатії на початку терапії призначають раміприл у дозі 1,25 мг 1 раз на добу, далі при недостатньому терапевтичному ефекті дозу препарату збільшують кожні 2-3 тижні.
Не рекомендується призначати більше 5 мг раміприлу на добу для терапії пацієнтів з діабетичною і недіабетичною нефропатією.
Для профілактики інсульту і інфаркту міокарда призначають у початковій дозі 2,5 мг 1 раз на добу. При хорошій переносимості препарату Хартил через 1 тиждень дозу збільшують удвічі. Через 3 тижні після початку прийому дозу збільшують до 10 мг.
Підтримуюча доза препарату для профілактики порушень кровообігу становить 10 мг 1 раз на добу.
Максимальна добова доза препарату – 10 мг.
Максимальна добова доза препарату для пацієнтів, які страждають на ниркову недостатність, – 5 мг.
Максимальна добова доза для пацієнтів з тяжкими порушеннями функції печінки – 2,5 мг.
У пацієнтів, які приймають діуретики, потреба в раміприлі нижча, тому рекомендується починати терапію препаратом Хартил у дозі 1,25 мг.
Показання
Препарат застосовують у терапії пацієнтів з такими станами: Артеріальна гіпертензія. Хронічна серцева недостатність, у тому числі після інфаркту міокарда у пацієнтів зі стабільною гемодинамікою. У комплексній терапії застійної серцевої недостатності. Порушення функції нирок, у тому числі діабетична і недіабетична нефропатія.
Препарат також застосовують з метою профілактики у пацієнтів, схильних до порушень кровообігу серцевого м'яза і головного мозку, у тому числі для запобігання інсульту і інфаркту міокарда.
Препарат також застосовують з метою профілактики у пацієнтів, схильних до порушень кровообігу серцевого м'яза і головного мозку, у тому числі для запобігання інсульту і інфаркту міокарда.
Протипоказання
- Підвищена індивідуальна чутливість до компонентів препарату.
- Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.
- Системний червоний вовчак.
- Знижена функція кровотворення в кістковому мозку.
- Ниркова недостатність, трансплантація нирки. Стеноз ниркових артерій.
- Порушення електролітного (натрій, калій) балансу крові.
- Тяжкі порушення функції печінки. Первинний гіперальдостеронізм.
- Дитячий вік до 15 років.
- Період вагітності та лактації.
З обережністю призначають пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, пацієнтам похилого віку.
- Ангіоневротичний набряк в анамнезі, пов'язаний із застосуванням інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту.
- Системний червоний вовчак.
- Знижена функція кровотворення в кістковому мозку.
- Ниркова недостатність, трансплантація нирки. Стеноз ниркових артерій.
- Порушення електролітного (натрій, калій) балансу крові.
- Тяжкі порушення функції печінки. Первинний гіперальдостеронізм.
- Дитячий вік до 15 років.
- Період вагітності та лактації.
З обережністю призначають пацієнтам, які страждають на цукровий діабет, пацієнтам похилого віку.
Особливі вказівки
У пацієнтів з супутнім порушенням функції нирок дози підбирають індивідуально відповідно до значень КК. Перед початком лікування всім хворим необхідно проведення дослідження функції нирок. У процесі лікування раміприлом регулярно здійснюється контроль функції нирок, електролітного складу крові, рівня печінкових ферментів у крові, а також картини периферичної крові (особливо у пацієнтів з дифузними захворюваннями сполучної тканини, у пацієнтів, які отримують імунодепресанти, алопуринол). Хворим, у яких є дефіцит рідини і/або натрію, перед початком лікування необхідно провести корекцію водно-електролітних порушень. Під час лікування раміприлом не можна проводити гемодіаліз з використанням поліакрилонітрильних мембран (підвищений ризик виникнення анафілактичних реакцій).
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпотензія; рідко - болі в грудях, тахікардія.
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль; рідко - порушення сну, настрою.
З боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко - стоматит, болі в животі, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит.
З боку сечовидільної системи: рідко - протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові (головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок).
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості.
Інші: рідко - м'язові спазми, імпотенція, алопеція.
З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, головний біль; рідко - порушення сну, настрою.
З боку системи травлення: діарея, запор, втрата апетиту; рідко - стоматит, болі в животі, панкреатит, холестатична жовтяниця.
З боку дихальної системи: сухий кашель, бронхіт, синусит.
З боку сечовидільної системи: рідко - протеїнурія, підвищення концентрації креатиніну і сечовини в крові (головним чином у пацієнтів з порушенням функції нирок).
З боку системи кровотворення: рідко - нейтропенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, анемія.
З боку лабораторних показників: гіпокаліємія, гіпонатріємія.
Алергічні реакції: шкірний висип, ангіоневротичний набряк та інші реакції гіперчутливості.
Інші: рідко - м'язові спазми, імпотенція, алопеція.
Передозування
Симптоми: надмірна периферична вазодилатація з розвитком вираженого зниження АТ, шоку; брадикардія, порушення водно-електролітного балансу, гостра ниркова недостатність (ГНН), ступор.
Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів, натрію сульфату (по можливості протягом перших 30 хв після прийому).
У разі вираженого зниження АТ до терапії з відновлення ОЦК і відновлення електролітного балансу може бути додано введення альфа1-адренергічних агоністів (норепінефрин, допамін). У разі рефрактерної до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторувати сироваткові концентрації креатиніну і електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу і раміприлату з організму при передозуванні препарату.
Лікування: промивання шлунка, введення адсорбентів, натрію сульфату (по можливості протягом перших 30 хв після прийому).
У разі вираженого зниження АТ до терапії з відновлення ОЦК і відновлення електролітного балансу може бути додано введення альфа1-адренергічних агоністів (норепінефрин, допамін). У разі рефрактерної до медикаментозного лікування брадикардії може знадобитися встановлення тимчасового електрокардіостимулятора. При передозуванні необхідно моніторувати сироваткові концентрації креатиніну і електролітів. Відсутній досвід застосування форсованого діурезу, зміни pH сечі, гемофільтрації або гемодіалізу для прискореного виведення раміприлу і раміприлату з організму при передозуванні препарату.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні калійзберігаючих діуретиків (в т.ч. спиронолактону, тріамтерену, амілориду), препаратів калію, замінників солі і БАД до їжі, що містять калій, можливий розвиток гіперкаліємії (особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок), оскільки інгібітори АПФ зменшують вміст альдостерону, що призводить до затримки калію в організмі на фоні обмеження виведення калію або його додаткового надходження в організм.
При одночасному застосуванні з НПЗП можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, ймовірно, виникає за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторного посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Існує ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні із засобами, що мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з НПЗП можливе зменшення гіпотензивного ефекту раміприлу, порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні з "петльовими" або тіазидними діуретиками посилюється антигіпертензивна дія. Виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози діуретика, ймовірно, виникає за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторного посилення гіпотензивного ефекту раміприлу. Існує ризик розвитку гіпокаліємії. Підвищується ризик порушення функції нирок.
При одночасному застосуванні із засобами, що мають гіпотензивний ефект, можливе посилення гіпотензивного ефекту.
При одночасному застосуванні з інсуліном, гіпоглікемічними засобами похідними сульфонілсечовини, метформіном можливий розвиток гіпоглікемії.
При одночасному застосуванні з алопуринолом, цитостатиками, імунодепресантами, прокаїнамідом можливе підвищення ризику розвитку лейкопенії.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливе підвищення концентрації літію в сироватці крові.
Лікарська форма
Таблетки, 5 і 10 мг.
По 7 табл. в блістері. 2 або 4 бл. в картонній пачці разом з інструкцією по застосуванню.
По 7 табл. в блістері. 2 або 4 бл. в картонній пачці разом з інструкцією по застосуванню.
