Хлорпромазин

Антипсихотичне.

Антипсихотичний засіб (нейролептик) з групи похідних фенотіазину. Має виражену антипсихотичну, седативну, протиблювотну дію. Послаблює або повністю усуває марення та галюцинації, купірує психомоторне збудження, зменшує афективні реакції, тривогу, неспокій, знижує рухову активність.

Механізм антипсихотичної дії пов'язаний з блокадою постсинаптичних дофамінергічних рецепторів у мезолімбічних структурах головного мозку. Має також блокуючу дію на α-адренорецептори та пригнічує вивільнення гормонів гіпофіза та гіпоталамуса. Однак блокада дофамінових рецепторів збільшує секрецію гіпофізом пролактину.

Центральна протиблювотна дія обумовлена пригніченням або блокадою дофамінових D2-рецепторів у хеморецепторній тригерній зоні мозочка, периферична - блокадою блукаючого нерва в ШКТ. Протиблювотний ефект посилюється, ймовірно, завдяки антихолінергічним, седативним та антигістамінним властивостям. Седативна дія обумовлена, ймовірно, альфа-адреноблокуючою активністю. Має помірну або слабку екстрапірамідну дію.

При прийомі внутрішньо хлорпромазин швидко, але іноді не повністю всмоктується з ШКТ. Cmax у плазмі крові досягається через 2-4 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку. У зв'язку з цим ефектом концентрації в плазмі після прийому внутрішньо менші, ніж концентрації після в/м введення.

Інтенсивно метаболізується в печінці з утворенням ряду активних і неактивних метаболітів.

Шляхи метаболізму хлорпромазину включають гідроксилювання, кон'югацію з глюкуроновою кислотою, N-окислення, окислення атомів сірки, деалкілювання.

Хлорпромазин має високий зв'язок з білками плазми (95-98%). Широко розподіляється в організмі, проникає через ГЕБ, при цьому концентрація в мозку вища, ніж у плазмі.

Відзначена виражена варіабельність фармакокінетичних параметрів у одного і того ж пацієнта. Відсутня пряма кореляція між концентраціями в плазмі хлорпромазину та його метаболітів і терапевтичним ефектом.

T1/2 хлорпромазину становить близько 30 год; вважають, що елімінація його метаболітів може бути більш тривалою. Виводиться з сечею та з жовчю у вигляді метаболітів.

Для дорослих:

- хронічні параноїдні та галюцинаторно-параноїдні стани
- стани психомоторного збудження при шизофренії (галюцинаторно-маревний, гебефренічний, кататонічний синдроми)
- алкогольний психоз
- маніакальне збудження при маніакально-депресивному психозі
- психічні розлади при епілепсії
- ажитована депресія у пацієнтів з пресенільним психозом
- маніакально-депресивним психозом, а також при інших захворюваннях, що супроводжуються збудженням, напругою.
- невротичні захворювання
- супроводжуються підвищенням м'язового тонусу.
- стійкі болі, в т.ч. каузалгії (у поєднанні з анальгетиками)
- порушення сну стійкого характеру (у поєднанні зі снодійними та транквілізаторами).
- хвороба Меньєра
- блювання вагітних 
- лікування та профілактика блювання при лікуванні протипухлинними засобами та при променевій терапії.
- сверблячі дерматози.
- у складі "літичних сумішей" в анестезіології.

- порушення функції печінки, нирок, кровотворних органів, прогресуючі системні захворювання головного та спинного мозку, мікседема, тяжкі серцево-судинні захворювання, тромбоемболічна хвороба;
- пізня стадія бронхоектатичної хвороби;
- закритокутова глаукома;
- затримка сечі, пов'язана з гіперплазією передміхурової залози;
- виражене пригнічення ЦНС, коматозний стан, травми мозку.

З особливою обережністю фенотіазини застосовують у пацієнтів з патологічними змінами картини крові, при порушеннях функції печінки, алкогольній інтоксикації, синдромі Рея, а також при раку молочної залози, серцево-судинних захворюваннях, схильності до розвитку глаукоми, хворобі Паркінсона, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, затримці сечі, хронічних захворюваннях органів дихання (особливо у дітей), епілептичних нападах.

Фенотіазини слід застосовувати з обережністю у пацієнтів похилого віку (підвищення ризику надмірної седативної та гіпотензивної дії), у виснажених та ослаблених хворих.

У разі появи гіпертермії, яка є одним із симптомів ЗНС, хлорпромазин слід негайно відмінити.

У дітей, особливо з гострими захворюваннями, при застосуванні фенотіазинів більш ймовірний розвиток екстрапірамідних симптомів.

У період лікування не допускати вживання алкоголю.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Слід з обережністю застосовувати у пацієнтів, які займаються потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають високої швидкості психомоторних реакцій.

- З боку ЦНС: можливі акатизія, нечіткість зору; рідко - дистонічні екстрапірамідні реакції, паркінсонічний синдром, пізня дискінезія, порушення терморегуляції, ЗНС; в окремих випадках - судоми.
- З боку серцево-судинної системи: можливі артеріальна гіпотензія (особливо при в/в введенні), тахікардія.
- З боку травної системи: можливі диспептичні явища (при прийомі внутрішньо); рідко - холестатична жовтяниця.
- З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, агранулоцитоз.
- З боку сечовидільної системи: рідко - утруднення сечовипускання.
- З боку ендокринної системи: порушення менструального циклу, імпотенція, гінекомастія, збільшення маси тіла.
- Алергічні реакції: можливі шкірний висип, свербіж; рідко - ексфоліативний дерматит, багатоформна еритема.
- Дерматологічні реакції: рідко - пігментація шкіри, фотосенсибілізація.
- З боку органа зору: при тривалому застосуванні у високих дозах можливе відкладення хлорпромазину в передніх структурах ока (рогівці та кришталику), що може прискорювати процеси нормального старіння кришталика.

Хлорпромазин при передозуванні викликає нейролептичний синдром, стійку гіпотензію, гіпотермію, токсичний гепатит.
Призначається симптоматичне лікування.

При одночасному застосуванні лікарських засобів, що мають пригнічувальний вплив на ЦНС, етанолу, етанолвмісних препаратів можливе посилення пригнічувальної дії на ЦНС, а також пригнічення дихання.

При одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів, мапротиліну, інгібіторів МАО можливе збільшення ризику розвитку ЗНС.

При одночасному застосуванні з протисудомними засобами можливе зниження порогу судомної готовності; зі засобами для лікування гіпертиреозу - підвищення ризику розвитку агранулоцитозу; з препаратами, що викликають екстрапірамідні реакції - можливе збільшення частоти та тяжкості екстрапірамідних порушень; з препаратами, що викликають артеріальну гіпотензію - можливе адитивне діяння на АТ, що призводить до вираженої артеріальної гіпотензії, посилення ортостатичної гіпотензії.

При одночасному застосуванні з амфетамінами можливе антагоністичне взаємодія; з антихолінергічними засобами - посилення антихолінергічної дії; з антихолінестеразними засобами - м'язова слабкість, погіршення перебігу міастенії.

При одночасному застосуванні з антацидами, що містять алюмінію та магнію гідроксид, зменшується концентрація хлорпромазину в плазмі крові внаслідок порушення його всмоктування з ШКТ.

При одночасному застосуванні барбітуратів посилюється метаболізм хлорпромазину, індукуючи мікросомальні ферменти печінки і зменшуючи тим самим його концентрації в плазмі крові.

При одночасному застосуванні гормональних контрацептивів для прийому внутрішньо описано випадок підвищення концентрації хлорпромазину в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з епінефрином можливе "перевернення" пресорної дії епінефрину, внаслідок чого відбувається лише стимуляція β-адренорецепторів і виникають тяжка гіпотензія та тахікардія.

При одночасному застосуванні з амітриптиліном підвищується ризик розвитку пізньої дискінезії. Описані випадки розвитку паралітичного ілеусу.

При одночасному застосуванні хлорпромазин може зменшувати або навіть повністю пригнічувати антигіпертензивну дію гуанетидину, хоча у деяких пацієнтів може проявлятися гіпотензивний ефект хлорпромазину.

При одночасному застосуванні з діазоксидом можлива виражена гіперглікемія; з доксепіном - потенціювання гіперпірексії; з золпідемом - значно посилюється седативна дія; з зопіклоном - можливо посилення седативної дії; з іміпраміном - підвищується концентрація іміпраміну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні хлорпромазин пригнічує ефекти леводопи внаслідок блокади дофамінових рецепторів у ЦНС. Можливе посилення екстрапірамідних симптомів.

При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливі виражені екстрапірамідні симптоми, нейротоксична дія; з морфіном - можливий розвиток міоклонуса.

При одночасному застосуванні нортриптиліну у пацієнтів з шизофренією можливе погіршення клінічного стану, незважаючи на підвищений рівень хлорпромазину в плазмі крові. Описані випадки розвитку паралітичного ілеусу.

При одночасному застосуванні з піперазином описано випадок розвитку судом; з пропранололом - підвищення концентрацій у плазмі крові пропранололу та хлорпромазину; з тразодоном - можлива артеріальна гіпотензія; з тригексіфенідилом - є повідомлення про розвиток паралітичного ілеусу; з трифлуоперазином - описані випадки тяжкої гіперпірексії; з фенітоїном - можливо підвищення або зменшення концентрації фенітоїну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з флуоксетином підвищується ризик розвитку екстрапірамідних симптомів; з хлорохіном, сульфадоксином/піриметаміном підвищується концентрація хлорпромазину в плазмі крові з ризиком розвитку токсичної дії хлорпромазину.

При одночасному застосуванні цизаприду адитивно подовжується інтервал QT на ЕКГ.

При одночасному застосуванні з циметидином можливе зменшення концентрації хлорпромазину в плазмі крові. Також є дані, що дозволяють припускати підвищення концентрації хлорпромазину в плазмі крові.

При одночасному застосуванні ефедрину можливе ослаблення судинозвужувального ефекту ефедрину.

Драже. 1 драже хлорпромазин 25 мг -"- 50 мг -"- 100 мг
Таблетки, вкриті оболонкою. 1 таб. хлорпромазин 10 мг
Розчин для ін'єкцій 2.5%. 1 мл хлорпромазин 25 мг
Розчин розфасований по 1 мл, 2 мл, 5 мл і 10 мл в ампули.