Мідрімакс

Діагностичне.

Фенілефрин - неселективний альфа-адреноміметик. При інстиляції в око викликає розширення зіниці, покращує відтік внутрішньоочної рідини та звужує судини кон'юнктиви. Фенілефрин має виражену стимулюючу дію на постсинаптичні α-адренорецептори, чинить дуже слабкий вплив на β1-адренорецептори. Має вазоконстрикторну дію, подібну до дії норепінефрину (норадреналіну), при цьому у нього практично відсутня хронотропна та інотропна дія на серце. Вазопресорний ефект фенілефрину слабший, ніж у норадреналіну, але є більш тривалим. Після інстиляції фенілефрин скорочує дилататор зіниці та гладкі м'язи артеріол кон'юнктиви, тим самим, викликаючи розширення зіниці. Мідріаз настає протягом 10-60 хв після одноразового закапування і зберігається протягом 4-6 год. Мідріаз, викликаний фенілефрином, не супроводжується циклоплегією. Фенілефрин доповнює дію тропікаміду, оскільки механізми їх дії відрізняються.

Введення разом з тропікамідом фенілефрину знижує або купірує здатність тропікаміду підвищувати внутрішньоочний тиск.

Тропікамід - м-холіноблокатор, блокує м-холінорецептори сфінктера зіниці та циліарного м'яза, викликаючи короткочасний мідріаз та параліч акомодації. Незначно підвищує внутрішньоочний тиск. Мідріаз на фоні застосування тропікаміду розвивається через 5-10 хв і досягає максимуму до 20-45 хв.

Максимальне розширення зіниці зберігається протягом 1 год і нормалізується через 6 год.

Фенілефрин легко проникає в тканини ока, Cmax в плазмі досягається через 10-20 хв після місцевого застосування. Фенілефрин виводиться нирками в незміненому вигляді (<20%) або у вигляді неактивних метаболітів.

Тропікамід легко проникає в тканини ока і швидко всмоктується в кровотік. При використанні модифікованого радіорецепторного аналізу, нижня межа визначення тропікаміду в плазмі становила менше 240 нг/мл, діапазон визначення - 240-10 нг/мл. Середнє значення Cmax в плазмі на 5 хвилині після введення становило 2.8±1.7 нг/мл. На 60-й хвилині концентрація тропікаміду в плазмі становила 0.46±0.51 нг/мл, а на 120-й - нижче 240 нг/мл.

Для дорослих:

Застосовується як мідріатичний засіб:
— при діагностичних офтальмологічних процедурах;
— перед хірургічними та лазерними операціями.

— гіперчутливість до будь-якого з компонентів;
— вузькокутова та закритокутова глаукома;
— вік до 18 років;
— захворювання серцево-судинної системи (в т.ч. коронаросклероз, стенокардія, аритмія, гіпертонічний криз);
— тиреотоксикоз;
— цукровий діабет 1 типу;
— одночасний прийом (а також 3 тижні після їх відміни) інгібіторів моноамінооксидази (МАО);
— вагітність;
— період годування груддю.

З обережністю: цукровий діабет 2 типу, похилий вік (ризик розвитку шлуночкових аритмій та інфаркту міокарда у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи).

Внаслідок значного скорочення дилататора зіниці через 30-45 хв після інстиляції у волозі передньої камери ока можуть виявлятися частинки пігменту з пігментного шару райдужної оболонки. Взвесь у камерній волозі необхідно диференціювати з проявами переднього увеїту або з потраплянням формених елементів крові у вологу передньої камери.

Консерванти, що містяться в препараті, можуть абсорбуватися м'якими контактними лінзами. Препарат може чинити подразнюючу дію на око при носінні контактних лінз, тому будь-які контактні лінзи слід знімати перед закапуванням і надягати не раніше ніж через 15 хв після нього.

Циклоплегіки можуть підвищувати внутрішньоочний тиск і провокувати розвиток закритокутової глаукоми у схильних осіб, що необхідно враховувати і проводити ретельну оцінку перед початком лікування; тропікамід може індукувати виникнення психозів.

При застосуванні крапель необхідно уникати контакту кінчика флакона з будь-якою поверхнею.

Для зменшення ризику розвитку системної побічної дії рекомендується легке натискання пальцем на область проекції слізних мішків у внутрішньому куті ока протягом 1-2 хв після закапування.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Після використання препарату внаслідок зміни акомодації та ширини зіниці, можливо зниження гостроти зору, тому використання препарату не рекомендується при водінні транспортних засобів та при занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Місцеве:

Алергічні реакції, підвищення внутрішньоочного тиску, перехідний біль, печіння в оці та світлобоязнь, перехідне зниження зору, алергічні реакції, вивільнення пігменту у водянисту вологу з тимчасовим підвищенням внутрішньоочного тиску, блокування кута передньої камери (при звуженні кута), біль в області надбрівних дуг, сльозотеча, гіперемія кон'юнктиви, кератит; рідко - реактивний міоз на наступний день після застосування (повторні інстиляції препарату в цей час можуть давати менш виражений мідріаз, ніж напередодні; цей ефект частіше проявляється у літніх пацієнтів).

Системне:

Блідість шкірних покривів, сухість у роті, почервоніння та сухість шкіри, контактний дерматит, головний біль, брадикардія, тахікардія та аритмія, підвищення артеріального тиску, шлуночкова оклюзія коронарних артерій, емболія легеневої артерії, порушення з боку ЦНС та м'язова ригідність, часті позиви до сечовипускання, утруднення сечовипускання, зниження тонусу шлунково-кишкового тракту та перистальтики, що веде до запору. Іноді - блювання та запаморочення.

У літніх пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи можливі шлуночкові аритмії, інфаркт міокарда.

Дані про передозування тропікаміду та фенілефрину при місцевому застосуванні відсутні.

Симптоми (у разі випадкового прийому препарату всередину): сухість шкіри та слизових оболонок, гіпертермія, тахікардія, мідріаз, ажитація, судоми, кома, пригнічення дихання.

Лікування: промивання шлунка, прийом активованого вугілля; як антидот - фізостигмін (0,03 мг/кг внутрішньовенно повільно), бензодіазепіни; для усунення гіпертермії - холодні компреси. Для купірування системної дії фенілефрину - α-адреноблокатори (5-10 мг фентоламіну внутрішньовенно, при необхідності ін'єкцію повторюють).

Адреноміметики підсилюють, м-холіноміметики - послаблюють ефект тропікаміду.

Трициклічні антидепресанти, фенотіазини, амантадин, хінідин, антигістамінні лікарські засоби підвищують ймовірність розвитку системних побічних ефектів тропікаміду.

Атропін підсилює мідріатичний ефект фенілефрину.

Одночасне застосування з інгібіторами МАО, а також протягом 21 дня після припинення їх прийому підвищує ризик розвитку системних адренергічних ефектів.

Вазопресорна дія альфа-адреноміметиків може також підсилюватися при спільному застосуванні з трициклічними антидепресантами, пропранололом, гуанетидином, метилдопою та м-холіноблокаторами.

Бета-адреноблокатори збільшують ризик різкого підвищення АТ.

Фенілефрин збільшує ризик пригнічення серцево-судинної діяльності при інгаляційній загальній анестезії

При призначенні бета-адреноблокаторів можливе підсилення судинозвужувальної дії фенілефрину за рахунок пригнічення ними вазодилатації.

Через ризик виникнення гіпертонічного кризу не рекомендується спільне використання фенілефрину та гуанетидину, а також будь-якого іншого адреноблокатора або інгібітора зворотного захоплення моноамінів.

Попередня інстиляція місцевих анестетиків може збільшувати системну абсорбцію діючих речовин і пролонгувати мідріаз.

Краплі очні.
По 5 мл у пластиковий флакон-крапельницю з навинчуваним ковпачком або в пластиковому флаконі, закупореному пробкою-крапельницею, закритому пластиковим навинчуваним ковпачком з контролем першого відкриття. Кожен флакон-крапельницю або пластиковий флакон разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну пачку.