Наніпрус
Naniprus
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Натрій нітропрусид, Ніприд, Ніпрутон, Гіпотен, Ніпрус
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Naniprus" 30 mg
D.t.d. № 10 in ampull.
S. Внутрішньовенно, перед застосуванням розчинити в 5% розчині глюкози. Вводити одразу після приготування (внутрішньовенно крапельно)
D.t.d. № 10 in ampull.
S. Внутрішньовенно, перед застосуванням розчинити в 5% розчині глюкози. Вводити одразу після приготування (внутрішньовенно крапельно)
Фармакологічні властивості
Периферичний вазодилататор. Чинить артеріодилатуючу, венодилатуючу та антигіпертензивну дію.
Наніпрус знижує тонус артерій і вен завдяки прямій міотропній дії. Розширюючи периферичні артеріальні судини, нітропрусид натрію зменшує постнавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка, знижує АТ. Розширюючи периферичні вени, зменшує переднавантаження на серце, що призводить до покращення системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки, зниження тиску в малому колі кровообігу. У деяких випадках викликає рефлекторну тахікардію.
Механізм дії пов'язаний як з активацією гуанілатциклази та підвищенням внутрішньоклітинного циклічного гуанозинмонофосфату, так і з пригніченням потоку іонів кальцію (пряме гальмування входу іонів кальцію через повільні канали) та порушенням фосфорилювання міозину.
Антигіпертензивний ефект розвивається на першій хвилині після в/в введення. Дія препарату нетривала через швидкий метаболізм у крові.
Наніпрус знижує тонус артерій і вен завдяки прямій міотропній дії. Розширюючи периферичні артеріальні судини, нітропрусид натрію зменшує постнавантаження, знижує тиск наповнення лівого шлуночка, знижує АТ. Розширюючи периферичні вени, зменшує переднавантаження на серце, що призводить до покращення системної та внутрішньосерцевої гемодинаміки, зниження тиску в малому колі кровообігу. У деяких випадках викликає рефлекторну тахікардію.
Механізм дії пов'язаний як з активацією гуанілатциклази та підвищенням внутрішньоклітинного циклічного гуанозинмонофосфату, так і з пригніченням потоку іонів кальцію (пряме гальмування входу іонів кальцію через повільні канали) та порушенням фосфорилювання міозину.
Антигіпертензивний ефект розвивається на першій хвилині після в/в введення. Дія препарату нетривала через швидкий метаболізм у крові.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
В/в (у вигляді інфузій).
Лікування Наніпрусом проводиться в стаціонарних умовах з можливістю моніторингу АТ, проведення реанімаційних заходів та за наявності засобів для боротьби з інтоксикацією ціанідами.
В/в болюсне введення препарату протипоказане.
Наніпрус у вигляді ліофілізованого порошку слід використовувати тільки для приготування розведеного інфузійного розчину.
Приготування розчину
Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням (не допускається застосування розчину пізніше ніж через 4 год після приготування.)
Вміст 1 амп. розводять у розчиннику (додається в комплекті). Приготований розчин додатково розводять у 500 мл 5% розчину декстрози (глюкози) або 0,9% розчину натрію хлориду, захищаючи розчин від впливу світла. Інфузію проводять за допомогою інфузійного насоса при безперервному контролі АТ.
Інфузійний розчин не можна змішувати з іншими ЛЗ.
Доза встановлюється індивідуально при постійному контролі АТ.
Дорослі. Для пацієнтів, які не отримували антигіпертензивні засоби, доза зазвичай становить 3 мкг/кг/хв. Початкова доза — 0,3–1,5 мкг/кг/хв. Дозу збільшують поступово (на 0,5 мкг/кг/хв кожні 5 хв) до досягнення антигіпертензивного ефекту. Дозу адаптують так, щоб зниження АТ протягом першої години проведення інфузії не перевищувало 25% від вихідного рівня, через ризик виникнення ішемії міокарда, головного мозку та нирок. Максимальна доза для дорослих становить 8–10 мкг/кг/хв.
Якщо введення протягом 10 хв зі швидкістю 10 мкг/кг/хв не викликає адекватного зниження АТ, рекомендується негайно припинити інфузію.
Не перевищувати дозу, що становить 500 мкг/хв.
Для контролю артеріальної гіпотензії під час хірургічної операції або на фоні прийому антигіпертензивних засобів за 3 год до інфузії, достатньо ввести сумарну дозу 1 мг/кг.
Щоб уникнути компенсаторної реакції (різке підвищення катехоламінів і реніну, тахікардія), особливо у молодих пацієнтів, дозу треба підвищувати поступово до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Швидкість введення також знижують поступово, в межах 10–30 хв, щоб уникнути різкого підвищення АТ.
Діти. Досвід застосування препарату у дітей обмежений. Звичайна дозування — та ж, як і у дорослих пацієнтів.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Лікування починають з низьких доз, оскільки пацієнти похилого віку більш чутливі до препарату (більш швидкий розвиток антигіпертензивного ефекту).
Тривалість лікування. При досягненні антигіпертензивного ефекту введення повинно тривати лише кілька годин, щоб уникнути ризику інтоксикації ціанідами.
Лікування Наніпрусом не повинно тривати більше 72 год. Після закінчення необхідно розпочати альтернативне лікування пероральними антигіпертензивними засобами.
Серцева недостатність. Початкова доза повинна бути 10–15 мкг/хв, з поступовим збільшенням кожні 5–10 хв на 10–15 мкг/хв. При необхідності доза може бути збільшена в межах 10–200 мкг/хв.
Якщо під час введення препарату будуть спостерігатися симптоми артеріальної гіпотензії, гіпоперфузії або деякі інші побічні реакції, швидкість інфузії необхідно зменшити або припинити введення.
Інфузійне введення можна продовжувати до моменту безпечного переходу на терапію пероральними препаратами. Зазвичай інфузійне введення не повинно перевищувати 3 днів.
Лікування Наніпрусом проводиться в стаціонарних умовах з можливістю моніторингу АТ, проведення реанімаційних заходів та за наявності засобів для боротьби з інтоксикацією ціанідами.
В/в болюсне введення препарату протипоказане.
Наніпрус у вигляді ліофілізованого порошку слід використовувати тільки для приготування розведеного інфузійного розчину.
Приготування розчину
Інфузійний розчин готують безпосередньо перед застосуванням (не допускається застосування розчину пізніше ніж через 4 год після приготування.)
Вміст 1 амп. розводять у розчиннику (додається в комплекті). Приготований розчин додатково розводять у 500 мл 5% розчину декстрози (глюкози) або 0,9% розчину натрію хлориду, захищаючи розчин від впливу світла. Інфузію проводять за допомогою інфузійного насоса при безперервному контролі АТ.
Інфузійний розчин не можна змішувати з іншими ЛЗ.
Доза встановлюється індивідуально при постійному контролі АТ.
Дорослі. Для пацієнтів, які не отримували антигіпертензивні засоби, доза зазвичай становить 3 мкг/кг/хв. Початкова доза — 0,3–1,5 мкг/кг/хв. Дозу збільшують поступово (на 0,5 мкг/кг/хв кожні 5 хв) до досягнення антигіпертензивного ефекту. Дозу адаптують так, щоб зниження АТ протягом першої години проведення інфузії не перевищувало 25% від вихідного рівня, через ризик виникнення ішемії міокарда, головного мозку та нирок. Максимальна доза для дорослих становить 8–10 мкг/кг/хв.
Якщо введення протягом 10 хв зі швидкістю 10 мкг/кг/хв не викликає адекватного зниження АТ, рекомендується негайно припинити інфузію.
Не перевищувати дозу, що становить 500 мкг/хв.
Для контролю артеріальної гіпотензії під час хірургічної операції або на фоні прийому антигіпертензивних засобів за 3 год до інфузії, достатньо ввести сумарну дозу 1 мг/кг.
Щоб уникнути компенсаторної реакції (різке підвищення катехоламінів і реніну, тахікардія), особливо у молодих пацієнтів, дозу треба підвищувати поступово до досягнення бажаного терапевтичного ефекту. Швидкість введення також знижують поступово, в межах 10–30 хв, щоб уникнути різкого підвищення АТ.
Діти. Досвід застосування препарату у дітей обмежений. Звичайна дозування — та ж, як і у дорослих пацієнтів.
Пацієнти похилого віку (старше 65 років). Лікування починають з низьких доз, оскільки пацієнти похилого віку більш чутливі до препарату (більш швидкий розвиток антигіпертензивного ефекту).
Тривалість лікування. При досягненні антигіпертензивного ефекту введення повинно тривати лише кілька годин, щоб уникнути ризику інтоксикації ціанідами.
Лікування Наніпрусом не повинно тривати більше 72 год. Після закінчення необхідно розпочати альтернативне лікування пероральними антигіпертензивними засобами.
Серцева недостатність. Початкова доза повинна бути 10–15 мкг/хв, з поступовим збільшенням кожні 5–10 хв на 10–15 мкг/хв. При необхідності доза може бути збільшена в межах 10–200 мкг/хв.
Якщо під час введення препарату будуть спостерігатися симптоми артеріальної гіпотензії, гіпоперфузії або деякі інші побічні реакції, швидкість інфузії необхідно зменшити або припинити введення.
Інфузійне введення можна продовжувати до моменту безпечного переходу на терапію пероральними препаратами. Зазвичай інфузійне введення не повинно перевищувати 3 днів.
Показання
- гіпертонічний криз;
- контрольована артеріальна гіпотензія під час хірургічних втручань (з метою зниження крововтрати);
- гостра серцева недостатність при необхідності швидкого зменшення постнавантаження лівого шлуночка, для зниження тиску наповнення лівого шлуночка;
- гостра лівошлуночкова недостатність з набряком легень.
- контрольована артеріальна гіпотензія під час хірургічних втручань (з метою зниження крововтрати);
- гостра серцева недостатність при необхідності швидкого зменшення постнавантаження лівого шлуночка, для зниження тиску наповнення лівого шлуночка;
- гостра лівошлуночкова недостатність з набряком легень.
Протипоказання
- симптоматична (компенсаторна) артеріальна гіпертензія (при артеріовенозному шунтуванні або коарктації аорти);
- гостре порушення мозкового кровообігу;
- підвищений внутрішньочерепний тиск;
- артеріальна гіпотензія;
- хронічна серцева недостатність, асоційована з пониженою периферичною судинною резистентністю;
- аортальний стеноз;
- гіповолемія;
- гіпотиреоз (тіоціанат пригнічує поглинання і зв'язування йоду);
- гіповітаміноз вітаміну В12;
- дефіцит сульфорилтрансферази (роданази) у пацієнтів з очною атрофією Лебера;
- атрофія зорового нерва;
- глаукома;
- виражена печінкова недостатність;
- виражена ниркова недостатність;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- підвищена чутливість до активної та допоміжних речовин.
В екстрених ситуаціях (за життєвими показаннями) ці протипоказання є відносними.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з гіпотермією, гіпонатріємією, ІХС, у пацієнтів похилого віку.
- гостре порушення мозкового кровообігу;
- підвищений внутрішньочерепний тиск;
- артеріальна гіпотензія;
- хронічна серцева недостатність, асоційована з пониженою периферичною судинною резистентністю;
- аортальний стеноз;
- гіповолемія;
- гіпотиреоз (тіоціанат пригнічує поглинання і зв'язування йоду);
- гіповітаміноз вітаміну В12;
- дефіцит сульфорилтрансферази (роданази) у пацієнтів з очною атрофією Лебера;
- атрофія зорового нерва;
- глаукома;
- виражена печінкова недостатність;
- виражена ниркова недостатність;
- вагітність;
- період лактації (грудного вигодовування);
- підвищена чутливість до активної та допоміжних речовин.
В екстрених ситуаціях (за життєвими показаннями) ці протипоказання є відносними.
З обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів з гіпотермією, гіпонатріємією, ІХС, у пацієнтів похилого віку.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
Побічні реакції обумовлені здатністю препарату швидко і значно знижувати АТ або токсичністю його основних метаболітів (ціаніду і тіоціанату).
Можливо: нудота, блювання, підвищене потовиділення, головний біль, занепокоєння, запаморочення, м'язові спазми, гіперрефлексія, швидке зниження АТ, тахікардія, брадикардія, дискомфорт за грудиною, біль в області живота; при застосуванні в надмірно високих дозах - розвиток інтоксикації ціанідами (блювання, втрата свідомості, тканинна гіпоксія); при швидкому припиненні інфузії - синдром "рикошету". Ці симптоми зникають при уповільненні швидкості інфузії або при тимчасовому припиненні інфузії.
Дерматологічні реакції: дуже рідко - шкірні висипання, свербіж, еритема (вимагають припинення інфузії).
Місцеві реакції: почервоніння, набряк, гострий флебіт.
Інші: рідко - зниження вмісту тромбоцитів; дуже рідко - гіпотиреоз.
Можливо: нудота, блювання, підвищене потовиділення, головний біль, занепокоєння, запаморочення, м'язові спазми, гіперрефлексія, швидке зниження АТ, тахікардія, брадикардія, дискомфорт за грудиною, біль в області живота; при застосуванні в надмірно високих дозах - розвиток інтоксикації ціанідами (блювання, втрата свідомості, тканинна гіпоксія); при швидкому припиненні інфузії - синдром "рикошету". Ці симптоми зникають при уповільненні швидкості інфузії або при тимчасовому припиненні інфузії.
Дерматологічні реакції: дуже рідко - шкірні висипання, свербіж, еритема (вимагають припинення інфузії).
Місцеві реакції: почервоніння, набряк, гострий флебіт.
Інші: рідко - зниження вмісту тромбоцитів; дуже рідко - гіпотиреоз.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій, 30 мг (у комплекті з розчинником (вода для ін'єкцій).
Ліофілізат у кількості, еквівалентній 30 мг нітропрусиду натрію дигідрату поміщають в ампули темного скла ємністю 10 мл з маркуванням для відкриття ампули (кольорова точка)*.
5 мл розчинника (вода для ін'єкцій) поміщають в ампули безбарвного скла ємністю 5 мл з маркуванням для відкриття ампули (кольорова точка).
1 амп. з ліофілізатом, 1 амп. з розчинником і чорний ПЕ пакет для захисту препарату від світла поміщають в пачку картонну.
* У разі виробничої необхідності для кодування ампул можливе додаткове нанесення кольорового кільця/кольорових кілець.
Ліофілізат у кількості, еквівалентній 30 мг нітропрусиду натрію дигідрату поміщають в ампули темного скла ємністю 10 мл з маркуванням для відкриття ампули (кольорова точка)*.
5 мл розчинника (вода для ін'єкцій) поміщають в ампули безбарвного скла ємністю 5 мл з маркуванням для відкриття ампули (кольорова точка).
1 амп. з ліофілізатом, 1 амп. з розчинником і чорний ПЕ пакет для захисту препарату від світла поміщають в пачку картонну.
* У разі виробничої необхідності для кодування ампул можливе додаткове нанесення кольорового кільця/кольорових кілець.
