Не-Бол

Анальгезуюча, жарознижувальна, протизапальна.

Ібупрофен чинить протизапальну, анальгезуючу та жарознижувальну дію. Виявляє свою дію шляхом пригнічення ферменту циклооксигенази, що викликає значне зниження рівня простагландинів, які відіграють значну роль у патогенезі запалення, болю та лихоманки. Анальгезуюча дія обумовлена двома механізмами: периферичним (через пригнічення синтезу простагландинів) та центральним (через пригнічення синтезу простагландинів у центральній та периферичній нервовій системі). Ібупрофен зменшує чутливість судин до брадикинину та гістаміну, впливає на вироблення лімфокіну в Т-лімфоцитах, а також пригнічує розширення судин, інгібує агрегацію тромбоцитів. Період до початку анальгезуючої дії становить 30 хвилин, максимальна жарознижувальна дія досягається протягом 2 – 4 годин. Жарознижувальна дія триває протягом 4 – 8 годин або більше, анальгезуюча дія триває до 4 – 6 годин.

Ібупрофен швидко і майже повністю всмоктується з шлунково-кишкового тракту. Пікові значення концентрації в плазмі крові досягаються приблизно через 1-2 години після прийому. Ібупрофен на 90-99% зв'язується з білками плазми і має період напіввиведення 2 години. Інтенсивно метаболізується в печінці і швидко виводиться з сечею (80%), головним чином, у вигляді метаболітів та їх кон'югатів. Ібупрофен у незначній кількості виділяється в грудне молоко.

Для дорослих:

Для дітей:

- симптоматичне лікування больового синдрому легкої та середньої інтенсивності: головний біль, зубний біль, болісні менструації, невралгії, м'язові, ревматичні та інші види болю

- грип та простудні захворювання

- підвищена чутливість до компонентів препарату
- гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних препаратів, що проявляється у вигляді астми, кропив'янки або інших алергічних реакцій
- шлунково-кишкові кровотечі або перфорації в анамнезі, пов'язані з попереднім лікуванням із застосуванням НПЗП, геморагічні діатези, гіпопротромбінемія, гемофілія
- шлунково-кишкова кровотеча, рецидивуюча пептична виразка (два або більше чітко виражених епізоди доведеної виразки або кровотечі), хвороба Крона
- бронхіальна астма
- порушення кровотворення та гемокоагуляції
- тяжка серцева недостатність
- тяжкий перебіг артеріальної гіпертензії
- стан після проведення аортокоронарного шунтування
- дефіцит вітаміну К
- церебрально-васкулярні або інші кровотечі
- підтверджена гіперкаліємія
- запальні захворювання кишечника
- захворювання зорового нерва, скотома, амбліопія, порушення кольорового зору
- патологія вестибулярного апарату, зниження слуху
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази
- портальна гіпертензія,
- тяжкі порушення функції печінки або нирок, при зниженні швидкості клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв
- дитячий вік до 3-х місяців
- третій триместр вагітності та період лактації

З обережністю:
- похилий вік
- цитопенія (лейкопенія та анемія)

Щоб уникнути розвитку ерозивно-виразкових уражень шлунково-кишкового тракту препарат слід приймати після їжі. Інтервал між прийомами повинен становити не менше 4 годин.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

При прийомі будь-яких НПЗП можливий розвиток шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації, які можуть стати смертельними, ці побічні ефекти можуть розвинутися в будь-який час під час лікування, з попереджувальними симптомами або без таких (частіше у випадку наявності в анамнезі тяжких уражень ШКТ).

Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації стає вищим при підвищенні дози НПЗП у хворих з виразковою хворобою в анамнезі, зокрема, якщо вона була ускладнена кровотечею або перфорацією, а також у осіб похилого віку. Такі хворі повинні починати лікування з найменшої ефективної дози.

Для пацієнтів, яким потрібне постійне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, які підвищують ризик ураження ШКТ, слід проводити лікування під прикриттям допоміжних засобів (таких, як мізопростол або інгібітори протонового насоса). Пацієнти з ураженням ШКТ внаслідок прийому НПЗП в анамнезі, зокрема похилого віку, повинні повідомляти лікаря про будь-які незвичайні абдомінальні симптоми (зокрема шлунково-кишкову кровотечу), особливо на початкових етапах лікування.


Рекомендується дотримуватися заходів обережності у хворих, одночасно приймаючих препарати, які можуть підвищити ризик розвитку виразки або кровотечі, наприклад, пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (варфарин), селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну або аспірин.

У разі шлунково-кишкової кровотечі або виразки, у хворих, які приймають ібупрофен, необхідно припинити лікування.

НПЗП слід приймати з обережністю пацієнтам із захворюваннями ШКТ такими як виразковий коліт, хвороба Крона в анамнезі, оскільки прийом НПЗП може призвести до погіршення їх стану.

Вплив на серцево-судинну систему

Рекомендується дотримуватися заходів обережності у хворих з артеріальною гіпертензією і (або) серцевою недостатністю, оскільки у зв'язку з терапією НПЗП відзначалися випадки затримки рідини та набряки.

За даними клінічних та епідеміологічних досліджень деякі НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) можуть підвищувати ризик артеріальних тромботичних ускладнень (таких як, інфаркт міокарда або інсульт). У ході епідеміологічних досліджень не було виявлено взаємозв'язку між підвищеним ризиком інфаркту міокарда з прийомом низьких доз ібупрофену (1200 мг на добу).

Хворі з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, серцевою недостатністю із застійними явищами, хронічною ішемічною хворобою серця, атеросклерозом периферичних артерій і (або) цереброваскулярними захворюваннями повинні отримувати лікування ібупрофеном, тільки після вивчення співвідношення користь/ризик. Аналогічний ретельний розгляд питання про призначення препарату, потрібен перед початком тривалого лікування хворих з факторами ризику розвитку серцево-судинного захворювання (наприклад, артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).

Додаткові заходи обережності

Підвищені заходи обережності необхідні у хворих:

з нирковою та печінковою недостатністю,
страждаючих астмою,
системною червоною вовчанкою та іншими захворюваннями сполучної тканини (ризик виникнення асептичного менінгіту).
Для хворих з високим ступенем ризику при порушенні функції серця та нирок, лікуванні діуретиками, гіпогідратації будь-якої етіології, рекомендується спостереження за нирковою функцією.

У разі появи порушень зору, затуманеного зору, скотоми або порушень кольоросприйняття необхідно припинити лікування. Лікування також має бути припинено у разі персистуючого порушення функції печінки або у разі виникнення клінічних симптомів печінкової недостатності. При тривалому лікуванні рекомендується спостереження за гемограмою та періодична перевірка функції печінки. У хворих, які приймають антикоагулянти кумаринового типу, параметри коагуляції крові слід контролювати частіше. Також доцільно час від часу контролювати рівень цукру в крові.

Тяжкі шкірні реакції, деякі з яких смертельні, в тому числі ексфоліативний дерматит, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса - Джонсона) і токсичний епідермальний некроліз у зв'язку з прийомом НПЗП відзначалися дуже рідко. Частіше ці реакції розвиваються на початковому етапі лікування: початок реакції, припадає на перший місяць лікування. Слід припинити прийом препарату при першому прояві шкірної висипки, уражень слизових оболонок або будь-якого іншого знака гіперчутливості.


Прийом інгібіторів циклооксигенази / інгібіторів синтезу простагландинів може мати негативний вплив на жіночу фертильність через вплив на овуляцію. Цей вплив зворотний і зникає після припинення лікування.

У жінок, які мають проблеми із зачаттям, і при виявленні істинної причини безпліддя, слід розглянути необхідність застосування ібупрофену.

Застосування у дітей

Існує ризик ниркової недостатності у зневоднених дітей.

Ібупрофен не слід давати дітям віком молодше 3 місяців, а також дітям з масою тіла менше 5 кг, оскільки відсутній достатній досвід застосування ібупрофену в цій віковій групі.

Хворі з рідкісними спадковими проблемами непереносимості фруктози не повинні приймати цей препарат.

Період вагітності та годування груддю

Пригнічення синтезу простагландинів може мати несприятливий вплив на вагітність і (або) розвиток ембріона або плода. Дані епідеміологічних досліджень вказують на підвищений ризик переривання вагітності, розвитку вади серця та гастрошизису після прийому інгібіторів синтезу простагландинів на ранніх етапах вагітності. Абсолютний ризик аномалій серцево-судинної системи підвищується з менше 1% до 1.5%. Ризик підвищується при збільшенні дози та тривалості лікування.

Під час третього триместру вагітності всі інгібітори синтезу простагландинів чинять на плід таку дію:

- серцево-легенева токсичність (з передчасним закриттям артеріального протоку та легеневою гіпертензією);

- ниркова дисфункція, яка може прогресувати аж до ниркової недостатності з олігогідроамніоном.

Стан матері та плода в кінці вагітності:

- можливо, збільшення часу кровотечі, протисвертуюча дія, яка може відзначатися навіть при дуже низьких дозах,

- зменшення скоротливої активності матки, що може призвести до зниження активності родової діяльності або її затримки.

Внаслідок цих фактів прийом препарату протипоказаний під час третього триместру вагітності.

Не слід приймати препарат при вагітності та жінкам, які намагаються завагітніти.

Ібупрофен та його метаболіти у невеликій кількості проникають у материнське молоко. Оскільки на даний момент дані про негативний вплив на дітей грудного віку відсутні, немає необхідності у припиненні грудного вигодовування при короткочасному прийомі препарату в терапевтичних дозах.

Особливості впливу лікарського засобу на здатність керувати транспортним засобом або потенційно небезпечними механізмами

З огляду на можливість розвитку таких побічних реакцій, як запаморочення, сонливість, погіршення розвитку зору, сплутаність свідомості необхідно дотримуватися обережності при керуванні транспортним засобом або проведенні робіт з рухомими механізмами.

З боку травної системи:
НПЗП-гастропатія (абдомінальні болі, нудота, блювання, печія, зниження апетиту), діарея, метеоризм, запор; виразки слизової оболонки ШКТ, які в ряді випадків ускладнюються перфорацією та кровотечами; подразнення або сухість слизової оболонки ротової порожнини, біль у роті, виразки слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит, гепатит.

З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.

З боку органів чуття: порушення слуху: зниження слуху, дзвін або шум у вухах; порушення зору: токсичне ураження зорового нерва, нечіткість зорового сприйняття, скотома, сухість та подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу).

З боку центральної та периферичної нервової системи:
головний біль, запаморочення, безсоння, тривожність, нервозність та дратівливість, психомоторне збудження, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).

З боку серцево-судинної системи:
серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску.

З боку сечовидільної системи:
гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит. 

Алергічні реакції:
шкірний висип (зазвичай еритематозний або кропив'янка), шкірний свербіж, набряк Квінке, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм або диспное, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еозинофілія, алергічний риніт.

З боку органів кровотворення:
анемія (в т.ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія та тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія. Інші: посилення потовиділення. З боку лабораторних показників: час кровотечі (може збільшуватися), концентрація глюкози в сироватці (може знижуватися), кліренс креатиніну (може зменшуватися), гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися), сироваткова концентрація креатиніну (може збільшуватися), активність печінкових трансаміназ (може підвищуватися).

До теперішнього часу про випадки передозування препарату Не-Бол не повідомлялося.


Ібупрофен мало токсичний, щоб викликати симптоми передозування, особливо в дозі менше 400 мг/кг ваги.

Симптоми: нудота, блювання, болі в підложечній області, головний біль. Іноді з'являються сонливість та атаксія. Рідко відзначається артеріальна гіпотонія, ацидоз, порушення функції нирок або печінки та шлунково-кишкова кровотеча.

Лікування - на ранній стадії передозування показано промивання шлунка, необхідно викликати блювання, призначають активоване вугілля, проводять підтримуючі заходи та симптоматичне лікування.

При одночасному застосуванні Не-Бола з антикоагулянтами можливе посилення їх дії, при прийомі з калійзберігаючими діуретиками – можлива гіперкаліємія, з глюкокортикоїдними препаратами, іншими нестероїдними протизапальними засобами – підвищується ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту.

Не-Бол зменшує дію діуретиків та антигіпертензивних засобів.

Одночасне застосування барбітуратів, протисудомних засобів, рифампіцину та алкоголю з Не-Болом підвищує ризик гепатотоксичної дії. Активність зидовудину при прийомі Не-Бола може знижуватися.

Не-Бол підвищує концентрацію дигоксину, фенітоїну, метотрексату, літію в плазмі крові. Спільний прийом ацетилсаліцилової кислоти та Не-Бола веде до зниження рівня ібупрофену в плазмі крові.

Одночасний прийом пробенециду може змінити концентрацію парацетамолу в плазмі та його виведення. Холестирамін знижує всмоктування препарату. Домперидон та метоклопрамід підвищують всмоктування Не-Бола.

По 100 мл препарату поміщають у поліетиленовий темний флакон, закупорений навинчуваною металевою кришкою сріблястого кольору з прокладкою з контролем першого відкриття. На флакон наклеюють паперову самоклеючу етикетку.

По 1 флакону разом з мірним стаканчиком на 10 мл та інструкцією з медичного застосування на державній та російській мовах поміщають у пачку з картону.

Таблетки Ібупрофен – круглі, гладкі, двоопуклі білого кольору. 200 мг, 400 мг