Онсарт

Антагоніст рецепторів ангіотензину II. Ангіотензин II - основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності та інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного росту. Усі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами 1 типу (АТ1-рецептори).

Онсарт - селективний антагоніст АТ1-рецепторів. Кандесартан не інгібує АПФ, який здійснює перетворення ангіотензину I в ангіотензин II і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартану цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. В результаті блокування AT1-рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II і зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

При артеріальній гіпертензії Онсарт викликає дозозалежне тривале зниження АТ. Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням ОПСС, без зміни ЧСС. Не відзначалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також ефекту відміни (синдром "рикошету") після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози Онсарту зазвичай розвивається протягом 2-х год. На тлі продовження терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ зазвичай досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Онсарт, призначений один раз на добу, забезпечує ефективне і плавне зниження АТ протягом 24 год з незначними коливаннями АТ в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування Онсарту разом з гідрохлоротіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту. Спільне застосування Онсарту і гідрохлоротіазиду (або амлодипіну) добре переноситься.

Ефективність препарату не залежить від віку і статі пацієнтів. Онсарт збільшує нирковий кровотік і не змінює або ж підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір і фільтраційна фракція знижуються. Прийом Онсарту в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не чинить негативного впливу на рівень глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом 2 типу.

У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛШ< 40%), прийом Онсарту сприяв зниженню ОПСС і капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну і концентрації ангіотензину II в плазмі, а також зниженню рівня альдостерону.

Ангіотензин  II - основний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, який відіграє важливу роль у патогенезі артеріальної гіпертензії, серцевої недостатності і інших серцево-судинних захворювань. Основними фізіологічними ефектами ангіотензину II є вазоконстрикція, стимуляція продукції альдостерону, регуляція водно-електролітного гомеостазу та стимуляція клітинного росту. Усі ці ефекти опосередковані взаємодією ангіотензину II з ангіотензиновими рецепторами 1 типу (АТ1 рецептори).
Онсарт - селективний антагоніст рецепторів ангіотензину II 1 типу (АТ1 рецептори). Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ), який здійснює перетворення ангіотензину I в ангіотензин II і руйнує брадикінін; не впливає на АПФ і не призводить до накопичення брадикініну або субстанції Р. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан цилексетил. Кандесартан не зв'язується з рецепторами інших гормонів і не блокує іонні канали, що беруть участь у регуляції функцій серцево-судинної системи. В результаті блокування AT1 рецепторів ангіотензину II відбувається дозозалежне підвищення рівня реніну, ангіотензину I, ангіотензину II і зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.
При артеріальній гіпертензії Онсарт викликає дозозалежне тривале зниження артеріального тиску (АТ). Антигіпертензивний ефект препарату обумовлений зниженням загального периферичного опору судин, без зміни частоти серцевих скорочень (ЧСС). Не відзначалося випадків вираженої артеріальної гіпотензії після прийому першої дози препарату, а також ефекту відміни (синдром «рикошету») після припинення терапії. Початок антигіпертензивної дії після прийому першої дози Онсарту зазвичай розвивається протягом 2-х годин. На тлі продовження терапії препаратом у фіксованій дозі максимальне зниження АТ зазвичай досягається протягом 4 тижнів і зберігається протягом лікування. Онсарт, призначений один раз на добу, забезпечує ефективне і плавне зниження АТ протягом 24 годин з незначними коливаннями АТ в інтервалах між прийомами чергової дози препарату. Застосування Онсарту разом з гідрохлоротіазидом призводить до посилення гіпотензивного ефекту. Спільне застосування Онсарту і гідрохлоротіазиду (або амлодипіну) добре переноситься.
Ефективність препарату не залежить від віку і статі пацієнтів. Онсарт збільшує нирковий кровотік і не змінює або ж підвищує швидкість клубочкової фільтрації, тоді як нирковий судинний опір і фільтраційна фракція знижуються. Прийом Онсарту в дозі 8-16 мг протягом 12 тижнів не чинить негативного впливу на рівень глюкози і ліпідний профіль у пацієнтів з артеріальною гіпертензією і цукровим діабетом II типу.
У пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю і зниженою систолічною функцією лівого шлуночка (ФВЛШ <40%), прийом Онсарту сприяв зниженню загального периферичного судинного опору і капілярного тиску в легенях, підвищенню активності реніну і концентрації ангіотензину II в плазмі, а також зниженню рівня альдостерону.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

Для дорослих:

• лікування есенціальної артеріальної гіпертензії;
• лікування серцевої недостатності у пацієнтів з систолічною дисфункцією лівого шлуночка (фракція викиду 40%) з метою зниження кардіоваскулярної смертності та рівня госпіталізації пацієнтів внаслідок серцевої недостатності.

• тяжкі порушення функції печінки і/або холестаз;
• тяжкі порушення функції нирок, трансплантація нирок в анамнезі;
• двосторонній стеноз ниркових артерій;
• хронічна серцева недостатність, стеноз аортального і мітрального клапана;
• гіповолемія;
• гіперкаліємія;
• дитячий і підлітковий вік до 18 років;
• вагітність;
• період лактації;
• підвищена чутливість до компонентів препарату.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

• З боку серцево-судинної системи: часто - артеріальна гіпотензія, тахікардія; рідко - периферичні набряки.
• З боку травної системи: часто - диспепсія, гастроентерит; рідко - нудота, діарея, підвищення рівня печінкових ферментів, порушення функції печінки.
• З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, нейтропенія, агранулоцитоз.
• З боку ЦНС: рідко - запаморочення, головний біль, парестезії, депресія.
• З боку сечовидільної системи: часто - порушення функції нирок, підвищення рівня креатиніну, гіперурикемія; рідко - гематурія.
• З боку обміну речовин: часто - гіперглікемія, гіпертригліцеридемія, гіперкаліємія; рідко - гіпонатріємія.
• З боку кістково-м'язової системи: рідко - болі в спині, артралгія, міалгія.
• Алергічні реакції: рідко - висип, кропив'янка, шкірний свербіж.

Симптоми - виражена артеріальна гіпотензія, запаморочення.
Лікування - симптоматичне. Кандесартан не виводиться за допомогою гемодіалізу.

При спільному застосуванні Онсарту з гідрохлоротіазидом, дигоксином, пероральними контрацептивами (етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламідом, ніфедипіном і еналаприлом, клінічно значущих лікарських взаємодій виявлено не було. Спільне застосування Онсарту з іншими антигіпертензивними засобами потенціює гіпотензивний ефект. Супутня терапія калійзберігаючими діуретиками, препаратами   калію, замінниками солі, що містять калій, та іншими засобами, які можуть підвищувати рівень калію в сироватці крові (наприклад, гепарин) може призводити до розвитку гіперкаліємії. При поєднаному призначенні препаратів літію з інгібіторами АПФ повідомлялося про оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові і розвиток токсичних реакцій. Подібні реакції можуть зустрічатися і при використанні антагоністів рецепторів ангіотензину II,   у зв'язку з   чим, рекомендується контролювати рівень   літію в сироватці крові. При одночасному застосуванні з нестероїдними протизапальними препаратами може спостерігатися ослаблення гіпотензивного ефекту, а також можливий ризик погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, і збільшення сироваткового калію, особливо у пацієнтів з існуючою зниженою нирковою функцією. Необхідно з обережністю призначати комбіноване лікування, особливо у літніх пацієнтів. Необхідно заповнювати рідину в достатній мірі, і вести моніторинг ниркової функції на початку супутнього лікування і періодично після цього.

Таб. 16 мг: 28 шт.
Таблетки рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з рискою на одній стороні.
1 таб. = кандесартану цилексетил 16 мг

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний (аеросил 200), лактози моногідрат (гранули), кальцію карбоксиметилцелюлоза, поліетиленгліколь мікронізований (PEG 8000), заліза (III) оксид червоний (E172), гідроксипропілцелюлоза (HPC-M), магнію стеарат.
14 шт. - упаковки чарункові контурні (2) - пачки картонні.

Препарат відпускається за рецептом таб. 8 мг: 28 шт.
Таблетки світло-рожевого кольору, круглі, двоопуклі, з рискою на одній стороні.
1 таб. = кандесартану цилексетил 8 мг

Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, крохмаль прежелатинізований, кремнію діоксид колоїдний (аеросил 200), лактози моногідрат (гранули), кальцію карбоксиметилцелюлоза, поліетиленгліколь мікронізований (PEG 8000), заліза (III) оксид червоний (E172), гідроксипропілцелюлоза (HPC-M), магнію стеарат.
14 шт. - упаковки чарункові контурні (2) - п.