Ресулід Таб

Анальгезуючий, жарознижувальний, протизапальний

НПЗЗ з класу сульфонамідів, селективний конкурентний оборотний інгібітор ЦОГ-2. Чинить протизапальну, знеболювальну та жарознижувальну дію. Чинить менш виражену пригнічувальну дію на ЦОГ-1.

Знижує концентрацію короткоживучого простагландину Н2, субстрату для кінін-стимульованого синтезу простагландину Е2, у вогнищі запалення та у висхідних шляхах проведення больових імпульсів у спинному мозку. Зниження концентрації простагландину Е2 (медіатора запалення та болю) зменшує активацію простаноїдних рецепторів ЕР типу, що проявляється анальгетичними та протизапальними ефектами.

Абсорбція
Абсорбція при прийомі внутрішньо — висока. Прийом їжі знижує швидкість абсорбції, не впливаючи на її ступінь. Час досягнення максимальної концентрації (Tmax) — 1,5–2,5 год.

Розподіл
Зв'язок з білками плазми становить 95%, з еритроцитами — 2%, з ліпопротеїнами — 1%, з кислими альфа 1-глікопротеїдами — 1%. Зміна дози препарату не впливає на ступінь його зв'язування з білками крові. Максимальна концентрація (Cmax) німесуліду в плазмі крові — 3,5–6,5 мг/л. Об'єм розподілу — 0,19–0,35 л/кг. Проникає в тканини жіночих статевих органів, де після одноразового прийому його концентрація становить близько 40% від концентрації в плазмі. Добре проникає в кисле середовище вогнища запалення (40%), синовіальну рідину (43%). Легко проникає через гістогематичні бар'єри.

Біотрансформація
Метаболізується в печінці тканинними монооксигеназами. Основний метаболіт — 4-гідроксинімесулід (25%) має схожу фармакологічну активність, але, внаслідок зменшення розмірів молекул, здатний дифундувати по гідрофобному каналу ЦОГ-2 до активного центру зв'язування метильної групи.

Елімінація
4-Гідроксинімесулід є водорозчинною сполукою, для виведення якої не потрібні глутатіон та реакції кон'югації II фази метаболізму (сульфатування, глюкуронування тощо).
Період напіввиведення (T1/2) німесуліду становить 1,56–4,95 год, 4-гідроксинімесуліду — 2,89–4,78 год. 4-Гідроксинімесулід виводиться нирками (65%) та з жовчю (35%), підлягає ентерогепатичній рециркуляції.

Ниркова недостатність
У пацієнтів з нирковою недостатністю (КК 1,8–4,8 л/год або 30–80 мл/хв), фармакокінетичний профіль німесуліду суттєво не змінюється.

Особи похилого віку
У осіб похилого віку фармакокінетичний профіль німесуліду суттєво не змінюється.

Діти
У дітей фармакокінетичний профіль німесуліду суттєво не змінюється.

Для дорослих:

Гострий біль (біль у спині, попереку; больовий синдром у кістково-м'язовій системі, включаючи забої, розтягнення зв'язок і вивихи суглобів; тендиніти, бурсити; зубний біль); симптоматичне лікування остеоартрозу (остеоартриту) з больовим синдромом; первинна альгодисменорея.

• Гіперчутливість до німесуліду або до будь-якої з допоміжних речовин.
• Повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа, навколоносових пазух і непереносимість ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ (в т. ч. в анамнезі).
• Гепатотоксичні реакції на німесулід в анамнезі.
• Одночасне застосування з іншими лікарськими препаратами з потенційною гепатотоксичністю (наприклад, іншими НПЗЗ).
• Хронічні запальні захворювання кишечника (хвороба Крона, виразковий коліт) у фазі загострення.
• Період після аортокоронарного шунтування.
• Лихоманковий синдром при застуді та гострих респіраторно-вірусних інфекціях.
• Підозра на гостру хірургічну патологію.
• Виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки у фазі загострення.
• Ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту у фазі загострення.
• Ерозивно-виразкове ураження шлунково-кишкового тракту в анамнезі.
• Перфорації або шлунково-кишкові кровотечі в анамнезі, в тому числі пов'язані з попередньою терапією НПЗЗ.
• Цереброваскулярні кровотечі в анамнезі, інші активні кровотечі або захворювання, що супроводжуються підвищеною кровоточивістю.
• Тяжкі порушення згортання крові.
• Тяжка серцева недостатність.
• Тяжка ниркова недостатність (КК менше 30 мл/хв).
• Прогресуюче захворювання нирок.
• Підтверджена гіперкаліємія.
• Печінкова недостатність, активне захворювання печінки.
• Дитячий вік до 12 років.
• Вагітність і період грудного вигодовування.
• Алкоголізм, наркотична залежність.
• Вроджена непереносимість лактози, порушення всмоктування глюкози-галактози, недостатність лактази.

З обережністю

• Артеріальна гіпертензія.
• Ішемічна хвороба серця.
• Цереброваскулярні захворювання.
• Тяжка серцева недостатність.
• Дисліпідемія/гіперліпідемія.
• Цукровий діабет.
• Захворювання периферичних артерій.
• Геморагічний діатез.
• Куріння.
• Ниркова недостатність (КК 30–60 мл/хв).
• Анамнестичні дані про розвиток ерозивно-виразкового ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ), наявність інфекції Helicobacter pylori.
• Похилий вік.
• Тривале застосування нестероїдних протизапальних препаратів.
• Часте вживання алкоголю, тяжкі соматичні захворювання, системний червоний вовчак та інші системні захворювання сполучної тканини.
• Супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин), антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрель), пероральні глюкокортикостероїди (наприклад, преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).

При появі симптомів, схожих з ознаками ураження печінки (анорексія, шкірний свербіж, пожовтіння шкіри, нудота, блювання, біль у животі, потемніння сечі, підвищення активності печінкових трансаміназ) слід негайно припинити застосування німесуліду та звернутися до лікаря. Повторне застосування німесуліду у таких пацієнтів протипоказано.

Повідомляється про реакції з боку печінки, що мають у більшості випадків оборотний характер, при короткочасному застосуванні німесуліду.

Під час застосування німесуліду пацієнт повинен утримуватися від прийому інших анальгетиків, включаючи НПЗЗ (в т.ч. селективні інгібітори ЦОГ-2).

З обережністю у пацієнтів з шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки можливе загострення цих захворювань. Ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі, пептичної виразки/перфорації шлунка або дванадцятипалої кишки підвищується у пацієнтів з наявністю виразкового ураження ШКТ (виразковий коліт, хвороба Крона) в анамнезі, а також у пацієнтів похилого віку, з підвищенням дози НПЗЗ, тому лікування слід починати з найменшої можливої дози. Таким пацієнтам, а також пацієнтам, яким потрібно одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших засобів, що підвищують ризик виникнення ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту, рекомендується додатково призначати прийом гастропротекторів (мізопростол або блокатори протонної помпи). Пацієнти з захворюваннями ШКТ в анамнезі, особливо пацієнти похилого віку, повинні повідомляти лікаря про нові симптоми з боку ШКТ (особливо про симптоми, які можуть свідчити про можливу шлунково-кишкову кровотечу).
У разі виникнення шлунково-кишкової кровотечі або виразкового ураження ШКТ у пацієнтів, які приймають німесулід, його слід відмінити.

Зважаючи на повідомлення про порушення зору у пацієнтів, які приймали інші НПЗЗ, при появі будь-якого порушення зору застосування німесуліду слід негайно припинити та провести офтальмологічне обстеження.
Німесулід може викликати затримку рідини, тому у пацієнтів з артеріальною гіпертензією, з нирковою та/або серцевою недостатністю його слід застосовувати з особливою обережністю. У разі погіршення стану, лікування німесулідом необхідно припинити.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані дозволяють зробити висновок про те, що НПЗЗ, особливо у високих дозах і при тривалому застосуванні, можуть призвести до незначного ризику виникнення інфаркту міокарда або інсульту. Для виключення ризику виникнення таких подій при застосуванні німесуліду даних недостатньо.

При виникненні ознак застуди або ГРВІ в процесі застосування німесуліду його слід негайно відмінити.
Німесулід може змінювати властивості тромбоцитів, тому необхідно дотримуватися обережності при його застосуванні у осіб з геморагічним діатезом, однак німесулід не замінює профілактичної дії ацетилсаліцилової кислоти при серцево-судинних захворюваннях.
Пацієнти похилого віку особливо піддаються несприятливим реакціям на НПЗЗ, в т.ч. ризику виникнення шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій, що загрожують життю пацієнта, зниженню функцій нирок, печінки і серця. При прийомі німесуліду для цієї категорії пацієнтів необхідний належний клінічний контроль.
При перших проявах шкірного висипу, ураженні слизових оболонок або інших ознаках алергічної реакції прийом німесуліду слід негайно припинити.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами
У період застосування німесуліду слід дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та заняттях потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З боку системи кровотворення: рідко - анемія, еозинофілія, геморагії; дуже рідко - тромбоцитопенія, панцитопенія, пурпура тромбоцитопенічна.

З боку імунної системи: рідко - реакції гіперчутливості; дуже рідко - анафілактоїдні реакції, дуже кропив'янка, ангіоневротичний набряк.

З боку шкіри та підшкірних тканин: нечасто - свербіж, шкірний висип, підвищена пітливість; рідко - еритема, дерматит; дуже рідко - кропив'янка, набряк обличчя, багатоформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

З боку нервової системи: нечасто - запаморочення; дуже рідко - головний біль, сонливість, енцефалопатія (синдром Рея).

Порушення психіки: рідко - почуття страху, нервозність, нічні кошмарні сновидіння.

З боку органу зору: рідко - нечіткість зору; дуже рідко - порушення зору.

З боку органу слуху та лабіринтні порушення: дуже рідко - вертиго.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - підвищення АТ; рідко - тахікардія, лабільність АТ, "припливи" крові до шкіри обличчя, відчуття серцебиття.

З боку дихальної системи: нечасто - задишка; дуже рідко - загострення бронхіальної астми, бронхоспазм.

З боку травної системи: часто - діарея, нудота, блювання; нечасто - запор, метеоризм, гастрит, шлунково-кишкова кровотеча, виразка і/або перфорація шлунка або дванадцятипалої кишки; дуже рідко - біль у животі, диспепсія, стоматит, дьогтеподібний стілець.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: часто - підвищення активності «печінкових» ферментів; дуже рідко - гепатит, блискавичний (фульмінантний) гепатит (включаючи летальні наслідки), жовтяниця, холестаз.

З боку сечовидільної системи: рідко - дизурія, гематурія, затримка сечовипускання; дуже рідко - ниркова недостатність, олігурія, інтерстиціальний нефрит.

З боку обміну речовин: рідко - гіперкаліємія; нечасто - периферичні набряки; дуже рідко - гіпотермія.

Інші: рідко - нездужання, астенія

Симптоми
Апатія, сонливість, нудота, блювання, біль в епігастральній області. Ці симптоми зазвичай оборотні при проведенні симптоматичної та підтримуючої терапії. Можливе підвищення артеріального тиску, виникнення шлунково-кишкової кровотечі, гострої ниркової недостатності, пригнічення дихання, кома, анафілактоїдні реакції.

Лікування
Симптоматична та підтримуюча терапія. Специфічного антидоту немає. У разі, якщо симптоми передозування виникли протягом 4 годин після прийому препарату, необхідно викликати блювання та/або забезпечити прийом активованого вугілля (від 60 до 100 г для дорослої людини) та/або осмотичного проносного засобу. Форсований діурез, гемодіаліз, гемоперфузія, защелачування сечі неефективні через високу ступінь зв'язування німесуліду з білками плазми крові (до 97,5%). Необхідний контроль за станом функції нирок і печінки.

ГКС підвищують ризик виникнення шлунково-кишкової виразки або кровотечі.

Антитромбоцитарні засоби та селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наприклад, флуоксетин, збільшують ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі.

НПЗЗ можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин. Через підвищений ризик кровотечі така комбінація не рекомендується і протипоказана пацієнтам з тяжкими порушеннями коагуляції. Якщо комбінованої терапії все ж не можна уникнути, необхідно проводити ретельний контроль показників згортання крові.

НПЗЗ здатні знижувати дію діуретиків. У здорових добровольців німесулід тимчасово знижує виведення натрію під дією фуросеміду, меншою мірою - виведення калію і знижує власне діуретичний ефект.
Одночасне застосування німесуліду та фуросеміду призводить до зменшення (приблизно на 20%) AUC і зниження кумулятивної екскреції фуросеміду без зміни ниркового кліренсу фуросеміду. Одночасне застосування фуросеміду та німесуліду вимагає обережності у пацієнтів з нирковою або серцевою недостатністю.

НПЗЗ здатні знижувати дію гіпотензивних препаратів. У пацієнтів з нирковою недостатністю легкої та помірної тяжкості (КК 30-80 мл/хв) при одночасному застосуванні інгібіторів АПФ, антагоністів рецепторів ангіотензину II та засобів, що пригнічують систему ЦОГ (НПЗЗ, антиагреганти), можливе подальше погіршення функції нирок і виникнення гострої ниркової недостатності, яка, як правило, буває оборотною. Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають німесулід у поєднанні з інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину II. Тому одночасне застосування цих препаратів слід здійснювати з обережністю, особливо у пацієнтів похилого віку. Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, а ниркову функцію слід ретельно контролювати після початку одночасного застосування.

Теоретично можливо зниження ефективності міфепристону та аналогів простагландину при одночасному застосуванні з НПЗЗ (в т.ч. і ацетилсаліциловою кислотою) за рахунок антипростагландинової дії останніх. Обмежені дані показують, що застосування НПЗЗ в день застосування аналога простагландину не чинить негативного впливу на дію міфепристону або аналога простагландину на розкриття шийки матки, скоротливість матки і не зменшує клінічну ефективність медикаментозного переривання вагітності.

Існують дані про те, що НПЗЗ зменшують кліренс літію, що призводить до підвищення концентрації літію в плазмі крові та його токсичності. При застосуванні німесуліду у пацієнтів, які перебувають на терапії препаратами літію, слід здійснювати регулярний контроль концентрації літію в плазмі крові.

Німесулід пригнічує активність ізоферменту CYP2C9. При одночасному застосуванні з німесулідом препаратів, які є субстратами цього ферменту, концентрація останніх у плазмі може підвищуватися.

При застосуванні німесуліду менш ніж за 24 години до або після застосування метотрексату слід дотримуватися обережності, оскільки в таких випадках концентрація метотрексату в плазмі крові і, відповідно, токсичні ефекти можуть підвищуватися.

У зв'язку з дією на ниркові простагландини, інгібітори синтетаз простагландинів, до яких належить німесулід, можуть підвищувати нефротоксичність циклоспоринів.

Таблетки, 100 мг.
По 10 таблеток у блістер з ПВХ/алюмінієвої фольги.
По 1,2 або 3 блістери поміщають у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.