Сімгал

Гіполіпідемічний

Гіполіпідемічний препарат, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази, отриманий синтетичним шляхом з продукту ферментації Aspergillus terreus. Є неактивним лактоном, в організмі піддається гідролізу з утворенням гідроксикислотного похідного. Активний метаболіт інгібує ГМГ-КоА-редуктазу, фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалонату з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА в мевалонат є раннім етапом синтезу холестерину (Хс), то застосування симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі.

Викликає зниження вмісту в плазмі крові ТГ, ЛПНЩ, ЛПОНЩ і загального Хс (у випадках гетерозиготної сімейної та несімейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину є фактором ризику).

Підвищує вміст ЛПВЩ і зменшує співвідношення ЛПНЩ/ЛПВЩ і загальний Хс/ЛПВЩ.
Початок прояву ефекту - через 2 тижні від початку прийому, максимальний терапевтичний ефект досягається через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування, при припиненні терапії вміст Хс поступово повертається до початкового рівня.

Всмоктування
Абсорбція симвастатину висока. Cmax досягається через 1.3-2.4 год після прийому внутрішньо і знижується на 90% через 12 год. Піддається ефекту "першого проходження" через печінку.

Розподіл і метаболізм
Зв'язування з білками плазми крові становить близько 95%.
Симвастатин метаболізується в печінці шляхом гідролізу з утворенням фармакологічно активних бета-гідроксиметаболітів. Утворюються також інші активні та неактивні метаболіти.

Виведення
T1/2 активних метаболітів становить 1.9 год. Виводиться головним чином з калом (близько 60%), близько 10-15% виводиться нирками у вигляді неактивних метаболітів.

Для дорослих:

Гіперхолестеринемія:

• первинна гіперхолестеринемія (тип IIa і IIb) при неефективності дієтотерапії з низьким вмістом холестерину та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження і зниження маси тіла) у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу;
• комбінована гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія, не кориговані спеціальною дієтою і фізичним навантаженням.

ІХС:

• профілактика інфаркту міокарда;
• зменшення ризику смерті;
• уповільнення прогресування атеросклерозу;
• зменшення ризику процедур реваскуляризації.

Цереброваскулярна хвороба:

• інсульт або транзиторні ішемічні порушення.

• захворювання печінки в активній фазі, стійке підвищення активності печінкових ферментів нез'ясованої етіології;
• захворювання скелетної мускулатури (міопатія);
• вагітність;
• період лактації (грудне вигодовування);
• дитячий і підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені);
• підвищена чутливість до симвастатину та інших компонентів препарату (в т.ч. спадкова непереносимість лактози), а також до інших препаратів статинового ряду (інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази) в анамнезі.

З обережністю призначають препарат пацієнтам, які зловживають алкоголем, пацієнтам після трансплантації органів, яким проводиться терапія імунодепресантами (у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення рабдоміолізу і ниркової недостатності); при станах, які можуть призвести до розвитку вираженої недостатності функції нирок, таких як артеріальна гіпотензія, гострі інфекційні захворювання важкого перебігу, виражені метаболічні та ендокринні порушення, порушення водно-електролітного балансу, хірургічні втручання (в т.ч. стоматологічні) або травми; пацієнтам з пониженим або підвищеним тонусом скелетних м'язів нез'ясованої етіології; епілепсії.

На початку терапії препаратом Сімгал можливе тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів. Тому перед початком терапії і далі регулярно проводити дослідження функції печінки (контролювати активність печінкових ферментів кожні 6 тижнів протягом перших 3 міс, потім кожні 8 тижнів протягом залишку першого року, і потім 1 раз в 6 міс), а також при підвищенні доз слід проводити тест на визначення функції печінки. При підвищенні дози до 80 мг необхідно проводити тест кожні 3 міс. При стійкому підвищенні активності трансаміназ (більше ніж в 3 рази порівняно з початковим рівнем) прийом препарату Сімгал слід припинити.

Препарат Сімгал, як і інші інгібітори ГМГ-Ко-А-редуктази, не слід застосовувати при підвищеному ризику розвитку рабдоміолізу і ниркової недостатності (на фоні важкої гострої інфекції, артеріальної гіпотензії, планованої великої хірургічної операції, травм, важких метаболічних порушень).

Скасування гіполіпідемічних засобів при вагітності не впливає суттєво на результати тривалого лікування первинної гіперхолестеринемії.

У зв'язку з тим, що інгібітори ГМГ-КоА-редуктази гальмують синтез холестерину, а холестерин та інші продукти його синтезу відіграють суттєву роль у розвитку плода, включаючи синтез стероїдів і клітинних мембран, симвастатин може чинити несприятливий вплив на плід при призначенні його вагітним (жінки репродуктивного віку повинні уникати зачаття). Якщо в процесі лікування настала вагітність, препарат повинен бути скасований, а жінка попереджена про можливу небезпеку для плода.

Застосування препарату Сімгал не рекомендується у жінок дітородного віку, які не використовують контрацептивні засоби.

У пацієнтів зі зниженою функцією щитовидної залози (гіпотиреоз) або при наявності деяких захворювань нирок (нефротичний синдром) при підвищенні рівня холестерину слід спочатку проводити терапію основного захворювання.

Препарат Сімгал з обережністю призначають особам, які зловживають алкоголем і/або мають в анамнезі захворювання печінки.

До початку і під час лікування пацієнт повинен дотримуватися гіпохолестеринової дієти.
Одночасний прийом грейпфрутового соку може посилити ступінь вираженості побічних явищ, пов'язаних з прийомом препарату Сімгал, тому слід уникати їх одночасного прийому.

Препарат Сімгал не показаний у тих випадках, коли є гіпертригліцеридемія I, IV і V типів.
Лікування препаратом Сімгал може викликати міопатію, що призводить до рабдоміолізу і ниркової недостатності. Ризик виникнення цієї патології зростає у хворих, які отримують одночасно з препаратом Сімгал одне або кілька з наступних лікарських засобів: фібрати (гемфіброзил, фенофібрат), циклоспорин, нефазодон, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин), протигрибкові засоби з групи азолів (кетоконазол, ітраконазол) і інгібітори ВІЛ-протеази (ритонавір). Ризик розвитку міопатії підвищується також у хворих з важкою нирковою недостатністю.

Усі пацієнти, які починають терапію препаратом Сімгал, а також пацієнти, яким необхідно збільшити дозу препарату, повинні бути попереджені про можливість виникнення міопатії і необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення незрозумілих болей, болючості в м'язах, в'ялості або м'язової слабкості, особливо якщо це супроводжується нездужанням або лихоманкою. Терапія препаратом повинна бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або передбачається.

З метою діагностування розвитку міопатії рекомендується регулярно проводити вимірювання величини КФК.
При лікуванні препаратом Сімгал можливе зростання вмісту сироваткової КФК, що слід враховувати при диференціальній діагностиці болей за грудиною. Критерієм скасування препарату служить збільшення вмісту КФК в сироватці крові більше ніж в 10 разів відносно ВГН. У хворих з міалгією, міастенією і/або вираженим підвищенням активності КФК лікування препаратом припиняють.

Препарат ефективний як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з секвестрантами жовчних кислот.
У разі пропуску поточної дози препарат необхідно прийняти якомога швидше. Якщо настало час прийому наступної дози, дозу не подвоювати.

Пацієнтам з важкою нирковою недостатністю лікування проводять під контролем функції нирок.
Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Про несприятливий вплив препарату Сімгал на здатність керувати автомобілем і роботу з механізмами не повідомлялося.

При застосуванні терапевтичних рекомендованих доз препарат Сімгал, як правило, добре переноситься.

З боку травної системи: можливі нудота, блювання, болі в животі, запор, діарея, панкреатит, метеоризм, гепатит, підвищення активності печінкових трансаміназ, ЩФ, КФК.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: астенічний синдром, головний біль, запаморочення, безсоння, судоми, парестезії, периферична невропатія, розмитість зору, порушення смакових відчуттів.

З боку кістково-м'язової системи: міопатія, судоми м'язів, міалгія, слабкість; рідко - рабдоміоліз.

З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу).

З боку системи кровотворення: тромбоцитопенія, анемія.

Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, ревматична поліміалгія, васкуліт, артрит, кропив'янка, гіперемія шкіри, вовчакоподібний синдром, лихоманка, підвищення ШОЕ, еозинофілія.

Дерматологічні реакції: фотосенсибілізація, шкірний висип, свербіж, алопеція, дерматоміозит.

Інші: припливи, задишка, серцебиття, зниження потенції.

Ні в одному з відомих кількох випадків передозування (максимально прийнята доза 450 мг) специфічних симптомів виявлено не було.

Лікування: слід викликати блювання, призначити активоване вугілля; при необхідності проводять симптоматичну терапію. Слід контролювати функції печінки і нирок, рівень КФК в сироватці крові.
При розвитку міопатії з рабдоміолізом і гострою нирковою недостатністю (рідкісний, але важкий побічний ефект) слід негайно припинити прийом препарату і ввести хворому діуретик і натрію бікарбонат (в/в інфузія). При необхідності показаний гемодіаліз.

Рабдоміоліз може викликати гіперкаліємію, яку можна усунути в/в введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іонообмінників або, в важких випадках, за допомогою гемодіалізу.

Цитостатики, протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), фібрати, високі дози нікотинової кислоти, імунодепресанти, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон підвищують ризик розвитку міопатії.

Ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при спільному призначенні циклоспорину або даназолу з високими дозами симвастатину.

Ризик розвитку міопатії підвищується при спільному призначенні інших гіполіпідемічних засобів (гемфіброзил та інші фібрати /крім фенофібрату/, а також нікотинова кислота в дозі ≥1 г/добу), які не є потужними інгібіторами CYP3А4, але здатні викликати міопатію в умовах монотерапії.

Ризик розвитку міопатії збільшується при спільному прийомі аміодарону або верапамілу з високими дозами симвастатину.

Ризик розвитку міопатії незначно збільшується у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно з симвастатином в дозі 80 мг.

Симвастатин потенціює дію пероральних антикоагулянтів (фенпрокумон, варфарин) і збільшує ризик виникнення кровотеч, що вимагає необхідності проведення контролю показників згортання крові до початку лікування, а також досить часто в початковий період терапії. Як тільки досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або МНО, його подальший контроль слід проводити з інтервалами, рекомендованими для пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. При зміні дозування або припиненні прийому симвастатину також слід проводити контроль протромбінового часу або МНО за вищезазначеною схемою.

Терапія симвастатином не викликає змін протромбінового часу і ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти.

Симвастатин підвищує рівень дигоксину в плазмі крові.

Колестирамін і колестипол знижують біодоступність (застосування симвастатину можливе через 4 год після прийому зазначених лікарських засобів, при цьому відзначається адитивний ефект).

Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які інгібують ізофермент CYP3А4 і можуть підвищувати концентрацію в плазмі крові засобів, метаболізованих ізоферментом CYP3А4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку в день є мінімальним і не має клінічного значення. Однак споживання великого обсягу соку (більше 1 л в день) при прийомі симвастатину значно збільшує рівень інгібуючої активності щодо ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові. У зв'язку з цим необхідно уникати споживання соку грейпфрута у великих кількостях.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг, 20 мг, 40 мг
По 7 таблеток у блістер з ПВХ/А1. 1 блістер поміщений у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню. По 14 таблеток у блістер з ПВХ/А1, 1, 2 або 6 блістерів поміщені у картонну пачку разом з інструкцією по застосуванню.