Вазилип

Гіполіпідемічний

Гіполіпідемічний засіб з групи статинів, інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Є проліками, оскільки має в своїй структурі закрите лактонове кільце, яке після потрапляння в організм гідролізується.

Лактонове кільце статинів за своєю структурою схоже з частиною ферменту ГМГ-КоА-редуктази. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину зв'язується з тією частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється цей фермент. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату в мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, в результаті яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину і відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНЩ-рецепторів і відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНЩ.

Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний зі зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНЩ. Зниження рівня ЛПНЩ є дозозалежним і має не лінійний, а експоненційний характер.
Статини не впливають на активність ліпопротеїнової і гепатичної ліпази, не мають суттєвого впливу на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинний і опосередкований через їх основні ефекти по зниженню рівня Хс-ЛПНЩ. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, ймовірно, пов'язане з експресією ремнантних (апо Е) рецепторів на поверхні гепатоцитів, що беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ.

За даними контрольованих досліджень симвастатин підвищує рівень Хс-ЛПВЩ до 14%.
Окрім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічний ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості. Існують дані про те, що симвастатин покращує функцію ендотелію вже через 30 днів терапії.

Застосування симвастатину супроводжувалося зменшенням частоти серцево-судинних порушень незалежно від вихідного рівня Хс-ЛПНЩ.

Після прийому внутрішньо симвастатин добре абсорбується з ШКТ (в середньому 85%). Cmax досягається через 4 год. Прийом безпосередньо перед їжею з низьким вмістом жирів не впливає на фармакокінетичні параметри симвастатину.
При "першому проходженні" через печінку симвастатин біотрансформується з утворенням активних бета-метаболітів. Зв'язування з білками плазми становить 95%.
Концентрація активного метаболіту симвастатину в системному кровотоці людини становить менше 5%.
Виводиться в незміненому вигляді і у вигляді метаболітів, головним чином, з жовчю - 60-85%; 10-15% - у вигляді неактивних метаболітів виводиться нирками.

Для дорослих:

• гіперхолестеринемія:

- первинна гіперхолестеринемія типів IIа і IIb, включаючи полігенну гіперхолестеринемію, гетерозиготну спадкову гіперхолестеринемію і змішану гіперліпідемію. Препарат застосовується у вигляді монотерапії в тих випадках, коли дотримання дієти та інших методів лікування виявилося недостатнім.

• серцево-судинна профілактика:

- зменшення серцево-судинної смертності та захворюваності у пацієнтів з клінічними проявами атеросклеротичних серцево-судинних захворювань або цукровим діабетом; при нормальному або підвищеному рівні холестерину і як додатковий захід до корекції інших факторів ризику і кардіопротективної терапії.

• підвищена чутливість до симвастатину та інших компонентів препарату;
• захворювання печінки в активній фазі або стійке підвищення активності печінкових трансаміназ неясної етіології;
• одночасний прийом інгібіторів цитохрому Р450 3А4 (CYP3A4) (наприклад ітраконазол, кетоконазол, інгібітори протеаз ВІЛ, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин і нефазодон);
• вагітність;
• період лактації;
• вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не вивчені).

З обережністю: зловживання алкоголем до початку терапії, захворювання печінки в анамнезі, тяжкі порушення електролітного балансу, виражені ендокринні та метаболічні порушення, артеріальна гіпотензія, тяжкі гострі інфекції (сепсис), міопатія, неконтрольована епілепсія, обширні хірургічні втручання, травма, дефіцит лактази, галактоземія або синдром мальабсорбції глюкози-галактози (оскільки препарат містить лактозу), одночасний прийом з гемфіброзилом, циклоспорином, нікотиновою кислотою (більше 1 г/добу), аміодароном, верапамілом, дилтіаземом, фенофібратом, грейпфрутовим соком.

З обережністю застосовують симвастатин у пацієнтів із захворюваннями печінки, з хронічним алкоголізмом, при артеріальній гіпотензії, зниженому або підвищеному тонусі скелетних м'язів неясної етіології, при епілепсії, тяжкій нирковій недостатності.

Перед початком і під час лікування необхідний контроль функції печінки.
У пацієнтів, які отримують антикоагулянти похідні кумарину, перед початком і під час лікування симвастатином слід контролювати протромбіновий час.
Застосування симвастатину слід припинити при значному збільшенні активності КФК або підозрі на міопатію, при розвитку гострого або тяжкого захворювання, при появі будь-якого фактора ризику, що передбачає розвиток ниркової недостатності внаслідок рабдоміолізу.
Не рекомендується застосовувати симвастатин одночасно з імунодепресантами, фібратами, нікотиновою кислотою (в дозах, що викликають гіполіпідемію), протигрибковими препаратами похідними азолу.

Використання в педіатрії
Безпека і ефективність застосування симвастатину в педіатричній практиці не встановлені. Не рекомендується застосовувати у дітей.

З боку травної системи: запор, діарея, втрата апетиту, метеоризм, нудота, болі в животі, панкреатит, підвищення активності АЛТ, АСТ, ГГТ, ЩФ.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, м'язові судоми, парестезії, периферична невропатія.

З боку серцево-судинної системи: можлива транзиторна артеріальна гіпотензія.

З боку кістково-м'язової системи: міалгії, міопатія, рабдоміоліз, підвищення активності КФК.

Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк, вовчакоподібний синдром, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, збільшення ШОЕ, артрит, кропив'янка, лихоманка, задишка.

Дерматологічні реакції: фотосенсибілізація, шкірний висип, свербіж, гіперемія шкіри, алопеція.

Інші: анемія.

Симптоми: є дані про кілька випадків передозування симвастатину. Максимальна прийнята доза становила 3,6 г.

Лікування: у разі передозування проводиться симптоматичне лікування; необхідно проводити загальні заходи: моніторинг і підтримка життєвих функцій, запобігання подальшому всмоктуванню ліків (промивання шлунка, прийом активованого вугілля або проносних засобів). Рекомендується контроль функції печінки і КФК. Специфічного антидоту не існує.

При розвитку міопатії з рабдоміолізом (рідкісний, але тяжкий побічний ефект) слід негайно припинити прийом препарату, ввести хворому діуретик і натрію гідрокарбонат (в/в інфузія). Рабдоміоліз може викликати гіперкаліємію, яку можна усунути в/в введенням кальцію хлориду і кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іонообмінників або, в тяжких випадках, за допомогою гемодіалізу.

При одночасному застосуванні посилюється дія непрямих антикоагулянтів (в т.ч. варфарину).

При одночасному застосуванні з цитостатиками, ітраконазолом, фібратами, нікотиновою кислотою у високих дозах, імунодепресантами підвищується ризик розвитку міопатії.

При одночасному застосуванні з дигоксином підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові.

Описаний випадок розвитку симптомів рабдоміолізу після одноразового прийому дози силденафілу у пацієнта, що отримує симвастатин.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 10 мг, 20 мг, 40 мг.
По 7 таблеток у блістері з комбінованого матеріалу ПВХ/ПЕ/ПВДХ і фольги алюмінієвої.
2 або 4 блістери разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку картонну.