Солікса-Ксантіс

Спазмолітичний, холінолітичний.

Спазмолітик. Соліфенацин є специфічним конкурентним інгібітором м-холінорецепторів, переважно підтипу М3. Також було встановлено, що соліфенацин має низьку спорідненість або відсутність спорідненості до різних інших рецепторів та іонних каналів.

Ефективність соліфенацину при застосуванні в дозах 5 мг і 10 мг при синдромі гіперактивного сечового міхура спостерігається вже протягом першого тижня лікування і стабілізується протягом наступних 12 тижнів лікування. Максимальний ефект може спостерігатися через 4 тижні. Ефективність зберігається протягом тривалого застосування (не менше 12 міс).

Після прийому внутрішньо Cmax у плазмі крові досягається через 3-8 год. Tmax не залежить від дози. Cmax і AUC збільшуються пропорційно підвищенню дози від 5 до 40 мг. Абсолютна біодоступність - 90%. Прийом їжі не впливає на Cmax і AUC соліфенацину.

Фармакокінетика соліфенацину має лінійний характер у терапевтичному діапазоні доз.

Після в/в введення Vd соліфенацину становить близько 600 л. Зв'язування соліфенацину з білками плазми, переважно з α1-кислим глікопротеїном, становить близько 98%.

Соліфенацин активно метаболізується в печінці, переважно ізоферментом CYP3A4. Однак існують альтернативні шляхи метаболізму соліфенацину. Системний кліренс соліфенацину становить близько 9.5 л/год, а кінцевий T1/2 становить 45-68 год. Після прийому препарату внутрішньо в плазмі, окрім соліфенацину, були ідентифіковані наступні метаболіти: один фармакологічно активний (4R-гідроксисоліфенацин) і три неактивних (N-глюкуронід, N-оксид і 4R-гідрокси-N-оксид соліфенацину).

Після одноразового введення 10 мг 14C-міченого соліфенацину через 26 діб близько 70% радіоактивності було виявлено в сечі і 23% в калі. У сечі приблизно 11% радіоактивності виявлено у вигляді незміненого активного речовини, близько 18% у вигляді N-оксидного метаболіту, 9% - у вигляді 4R-гідрокси-N-оксиду соліфенацину і 8% - у вигляді 4R-гідрокси метаболіту (активний метаболіт).

У пацієнтів з нирковою недостатністю легкого і помірного ступеня Cmax і AUC соліфенацину незначно відрізняються від відповідних показників у здорових добровольців.

У пацієнтів з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (КК ≤30 мл/хв) експозиція соліфенацину значно вища - збільшення Cmax становить близько 30%, AUC - більше 100% і T1/2 - більше 60%. Відзначено статистично значущий взаємозв'язок між КК і кліренсом соліфенацину.

У пацієнтів з помірною печінковою недостатністю (від 7 до 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) величина Cmax не змінюється, AUC збільшується на 60%, T1/2 збільшується в 2 рази. Фармакокінетика у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю не вивчена.

Для дорослих:

Для дітей:

Симптоматичне лікування нетримання сечі, частого сечовипускання та ургентних позивів до сечовипускання у пацієнтів з синдромом гіперактивного сечового міхура.

-  Затримка сечовипускання;

-  Тяжкі шлунково-кишкові захворювання (включаючи токсичний мегаколон);

-  Міастенія gravis;

-  Закритокутова глаукома;

-  Гіперчутливість до соліфенацину або будь-якої з допоміжних речовин;

-  Проведення гемодіалізу;

-  Печінкова недостатність тяжкого ступеня;

-  Ниркова недостатність тяжкого ступеня або печінкова недостатність середнього ступеня тяжкості при одночасному лікуванні сильними інгібіторами ізоферменту CYP3A4, такими як кетоконазол;

-  Дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції;

-  Період грудного вигодовування;

-  Дитячий вік до 18 років.

З обережністю
Перед початком терапії соліфенацином слід виключити інші причини частого сечовипускання (хронічна серцева недостатність або захворювання нирок). При виявленні інфекції сечових шляхів слід провести відповідну антибактеріальну терапію. Дотримання заходів обережності при застосуванні соліфенацину потрібно у пацієнтів:

-  з клінічно значущою обструкцією вихідного отвору сечового міхура, що веде до ризику розвитку затримки сечі;
-  з шлунково-кишковими захворюваннями з обструкцією;
-  з ризиком зниженої моторики шлунково-кишкового тракту;
-  з нирковою недостатністю тяжкого ступеня (кліренс креатиніну

З обережністю: клінічно значуща обструкція вихідного отвору сечового міхура з ризиком затримки сечі; шлунково-кишкові обструктивні захворювання (в т.ч. застій їжі в шлунку); ризик зниженої моторики ШКТ; ниркова недостатність тяжкого ступеня (КК <30 мл/хв), помірна печінкова недостатність (7-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) недостатністю (дози для цих пацієнтів не повинні перевищувати 5 мг); одночасний прийом сильних інгібіторів ізоферменту CYP3A4, наприклад, кетоконазолу; грижа стравохідного отвору діафрагми, гастроезофагеальний рефлюкс, одночасний прийом з лікарськими препаратами (наприклад, бісфосфонати), які можуть викликати або посилити езофагіт; периферична невропатія; з такими факторами ризику, як синдром подовження інтервалу QT і гіпокаліємія (спостерігалося пролонгування інтервалу QT і порушення серцевого типу "пірует").

Перш ніж почати лікування соліфенацином, слід встановити, чи немає інших причин порушення сечовипускання (серцева недостатність або захворювання нирок). Якщо виявлена інфекція сечовивідних шляхів, слід почати відповідне протимікробне лікування.

Вплив на здатність до водіння автотранспорту та управління механізмами

Соліфенацин, подібно до інших м-холіноблокаторів, може викликати нечіткість зорового сприйняття, а також сонливість (рідко) і відчуття втоми, що може негативно позначитися на здатності керувати автомобілем і працювати з механізмами. Пацієнти повинні дотримуватися заходів обережності при управлінні транспортними засобами та занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.

Найчастіше - сухість у роті (11% при дозі 5 мг/добу, 22% при дозі 10 мг/добу, 4% - плацебо).

З боку травної системи: часто - запор, нудота, диспепсія, біль у животі; нечасто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, сухість глотки; рідко - кишкова непрохідність, копростаз; дуже рідко - блювання, зниження апетиту.

З боку сечовидільної системи: нечасто - інфекції сечовивідних шляхів, утруднення сечовипускання; рідко - затримка сечовипускання; дуже рідко - ниркова недостатність.

З боку ЦНС: нечасто - сонливість, дисгевзія (порушення смаку); дуже рідко - запаморочення, головний біль.

З боку органу зору: часто - нечіткість зорового сприйняття (порушення акомодації); нечасто - сухість очей.

З боку дихальної системи: нечасто - сухість порожнини носа.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: нечасто - сухість шкіри; дуже рідко - багатоформна еритема, свербіж, висип, кропив'янка, ангіоневротичний набряк, ексфоліативний дерматит.

Інші: нечасто - втома, набряки нижніх кінцівок; не можна виключити подовження інтервалу QT і порушень серцевого ритму типу "пірует", порушення функції печінки з підвищенням активності АЛТ, ACT, ГГТ, випадки гіперкаліємії, алергічні реакції.

Передозування соліфенацином потенційно може призвести до тяжких антихолінергічних ефектів. Найвища доза соліфенацину, яка випадково була прийнята одним пацієнтом — 280 мг протягом 5 годин. Ця доза призвела до зміни психічного стану пацієнта, але не вимагала госпіталізації. У випадках передозування слід призначити активоване вугілля, промивання шлунка ефективне протягом години, але не слід викликати блювання. Як і у випадках передозування інших антихолінергічних засобів, симптоми слід лікувати наступним чином:

-     при тяжких антихолінергічних ефектах центральної дії (галюцинації, виражена збудженість) — карбахол;

-     при судомах або вираженій збудженості — бензодіазепіни;

-     при дихальній недостатності — штучне дихання;

-     при тахікардії — бета-блокатори;

-     при гострій затримці сечі — катетеризація;

-     при мідріазі — закапувати в очі пілокарпін і/або помістити хворого в темне приміщення.

Як і у випадку передозування іншими антихолінергічними препаратами, особливу увагу слід приділяти пацієнтам з встановленим ризиком подовження інтервалу QT (тобто при гіпокаліємії, брадикардії і при одночасному прийомі препаратів, що викликають подовження інтервалу QT) і пацієнтам з раніше виявленими серцевими захворюваннями (ішемія міокарда, аритмії, хронічна серцева недостатність).

При супутньому лікуванні препаратами з м-холіноблокуючими властивостями може відзначатися більш виражена терапевтична дія і розвиток небажаних ефектів. Після припинення прийому соліфенацину слід зробити тижневу перерву, перш ніж починати лікування іншим м-холіноблокатором. Терапевтичний ефект може бути знижений при одночасному прийомі м-холіноміметиків.

Соліфенацин може знизити ефект препаратів, що стимулюють моторику ШКТ, наприклад, метоклопраміду і цизаприду.

Соліфенацин метаболізується CYP3A4. Одночасне введення кетоконазолу в дозі 200 мг/добу, інгібітора CYP3A4, викликало дворазове збільшення AUC соліфенацину, а в дозі 400 мг/добу - триразове збільшення. Тому максимальна доза соліфенацину не повинна перевищувати 5 мг, якщо пацієнт одночасно приймає кетоконазол або терапевтичні дози інших інгібіторів CYP3A4 (таких як ритонавір, нелфінавіри, ітраконазол). Одночасне застосування соліфенацину та інгібітора CYP3A4 протипоказано пацієнтам з нирковою недостатністю тяжкого ступеня або з помірною печінковою недостатністю. Оскільки соліфенацин метаболізується CYP3A4, можливе фармакокінетичне взаємодія з іншими субстратами CYP3A4 з більш високою спорідненістю (верапаміл, дилтіазем) і з індукторами CYP3A4 (рифампіцин, фенітоїн, карбамазепін).

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 5 мг і 10 мг.
По 10 таблеток в оПА/Ал/ПВХ/Ал блістер.
По 1, 2, 3, 5, 6, 9 або 10 блістерів разом з інструкцією по застосуванню в картонній пачці.