Толізор

Мембраностабілізуюче, міорелаксуюче.

Толперизон є міорелаксантом центральної дії. Механізм дії повністю не з'ясований. Толперизон має високу афінність до нервової тканини, досягаючи найбільших концентрацій у стовбурі головного мозку, спинному мозку та периферичній нервовій системі. Основний ефект толперизону опосередкований гальмуванням спінальних рефлекторних дуг. Ймовірно, цей ефект разом з усуненням полегшення проведення збудження по низхідних шляхах забезпечує терапевтичний вплив толперизону. Хімічна структура толперизону схожа зі структурою лідокаїну. Подібно до лідокаїну, толперизон має мембраностабілізуючу дію і знижує електричну збудливість рухових нейронів і первинних аферентних волокон. Толперизон дозозалежно гальмує активність потенціал-залежних натрієвих каналів. Відповідно, знижується амплітуда і частота потенціалу дії. Було доведено пригнічуючий ефект на потенціал-залежні кальцієві канали. Припускається, що на додаток до його мембраностабілізуючої дії, толперизон може також гальмувати викид медіатора. Толперизон має деякі слабкі властивості антагоністів α-адренорецепторів і антимускаринову дію.

Всмоктування

Після прийому внутрішньо толперизон добре всмоктується з тонкої кишки. Максимальна плазмова концентрація (Cmax) відзначається через 0,5-1 год після прийому. Через виражений пресистемний метаболізм біодоступність становить близько 20%. Багата жирами їжа збільшує біодоступність прийнятого внутрішньо толперизону приблизно до 100% і збільшує максимальну плазмову концентрацію приблизно на 45% порівняно з прийомом препарату натще, затримуючи час досягнення Cmax приблизно на 30 хв.

Метаболізм

Толперизон інтенсивно метаболізується в печінці та нирках. Фармакологічна активність метаболітів невідома.

Виведення

Практично повністю (більше 99%) виводиться нирками у вигляді метаболітів. Т1/2 після прийому внутрішньо - близько 2,5 год.

Для дорослих:

- Спинномозкові та церебральні паралічі (гіпертонус, м'язовий спазм, спінальний автоматизм; контрактура кінцівок).

- Захворювання, що супроводжуються дистонією, ригідністю, спазмом м'язів; облітеруючі захворювання артерій: облітеруючий атеросклероз судин кінцівок, діабетична ангіопатія, облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера), синдром Рейно.

- Наслідки розладів судинної іннервації (акроціаноз, переміжна ангіоневротична дисбазія).

- Екстрапірамідні розлади (постенцефалітний і атеросклеротичний паркінсонізм).

- Посттромботичні розлади лімфообігу та венозного кровообігу, трофічна виразка гомілки, дитячий спастичний параліч (хвороба Літтла), епілепсія, енцефалопатія судинного генезу; гіпертонус у поєднанні з порушенням м'язового тонусу іншого типу.

- міастенія гравіс;
- непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, недостатність лактази;
- вік до 18 років;
- період лактації;
- гіперчутливість до будь-якого з компонентів Толізора.

Найбільш частими небажаними реакціями є реакції гіперчутливості.

Алергічні реакції проявляються від легких шкірних до важких системних, включаючи анафілактичний шок. Симптоми алергічної реакції: почервоніння, висип, кропив'янка, свербіж, ангіоневротичний набряк (набряк Квінке), тахікардія, артеріальна гіпотензія та задишка.

Пацієнтки з реакціями гіперчутливості до інших препаратів або алергічними реакціями в анамнезі піддаються більш високому ризику.

У разі відомої гіперчутливості до лідокаїну при застосуванні толперизону слід дотримуватися підвищеної обережності через можливі перехресні реакції.

Пацієнтам слід бути уважними щодо будь-яких симптомів гіперчутливості. Якщо виникли симптоми, слід негайно припинити прийом толперизону і негайно звернутися до лікаря. Не слід повторно призначати толперизон після епізоду гіперчутливості до лікарського препарату, що його містить.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

Толізор не впливає на здатність керувати транспортними засобами та механізмами. Пацієнти, у яких спостерігалося запаморочення, сонливість, порушення уваги, судоми, порушення зору або м'язова слабкість під час прийому препарату, повинні звернутися до лікаря.

З боку крові та лімфатичної системи: дуже рідко — анемія, лімфаденопатія.

З боку імунної системи: рідко — реакції гіперчутливості*, анафілактичні реакції; дуже рідко — анафілактичний шок.

З боку обміну речовин і харчування: нечасто — анорексія; дуже рідко — полідипсія.

З боку психіки: нечасто — порушення сну, безсоння; рідко — слабкість, депресія; дуже рідко — сплутаність свідомості.

З боку нервової системи: нечасто — головний біль, запаморочення, сонливість; рідко — синдром дефіциту уваги, тремор, епілепсія, парестезія, судоми, нездужання, летаргія.

З боку органа зору: рідко — зниження гостроти зору.

З боку органа слуху: рідко — шум у вухах, вертиго.

З боку ССС: нечасто — артеріальна гіпотензія; рідко — стенокардія, тахікардія, відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; дуже рідко — брадикардія.

З боку дихальної системи: рідко — задишка, носова кровотеча, тахіпное.

З боку ШКТ: нечасто — дискомфорт у животі, диспепсія, діарея, сухість у роті, нудота; рідко — болі в епігастрії, запор, метеоризм, блювання.

З боку печінки та жовчовивідних шляхів: рідко — печінкова недостатність середнього ступеня.

З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко — алергічний дерматит, гіпергідроз, шкірний свербіж, шкірний висип, кропив'янка.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: нечасто — біль у м'язах, м'язова слабкість, біль у кінцівках; рідко — дискомфорт у кінцівках; дуже рідко — остеопенія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко — енурез, протеїнурія.

Загальні розлади: нечасто — астенія, відчуття втоми, нездужання; рідко — відчуття сп'яніння, відчуття тепла, дратівливість, спрага; дуже рідко — дискомфорт у грудній клітці.

Лабораторні показники: рідко — гіпербілірубінемія, порушення функції печінки, тромбоцитопенія, лейкоцитоз; дуже рідко — гіперкреатинінемія.

Симптоми: сонливість, шлунково-кишкові порушення (нудота, блювання, біль в епігастрії), тахікардія, підвищення АТ, брадикинезія і вертиго. У важких випадках судоми і кома.

Лікування: симптоматичне, специфічного антидоту немає.

Дослідження фармакокінетичної лікарської взаємодії з маркерним субстратом ізоферменту CYP2D6 декстрометорфаном показали, що одночасне застосування толперизону може підвищити вміст у крові лікарських засобів, які метаболізуються переважно ізоферментом CYP2D6 (тіорідазин, толтеродин, венлафаксин, атомоксетин, дезипрамін, декстрометорфан, метопролол, небіволол, перфеназин).

У лабораторних експериментах на мікросомах печінки людини і гепатоцитах людини значного інгібування або індукції інших ізоферментів CYP (CYP2B6, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP1A2, CYP3A4) не виявлено.

У зв'язку з різноманітністю метаболічних шляхів толперизону підвищення експозиції толперизону при одночасному застосуванні субстратів ізоферменту CYP2D6 і/або інших препаратів не очікується.

Біодоступність толперизону знижується при прийомі натще.

Незважаючи на те, що толперизон є препаратом центральної дії, седативний ефект його дуже низький. При одночасному застосуванні з іншими міорелаксантами центральної дії дозу толперизону слід зменшувати.

Толперизон посилює дію ніфлумової кислоти, тому при одночасному застосуванні слід розглядати зменшення дози ніфлумової кислоти або інших НПЗЗ.

Капсули, 50 і 150 мг. По 5, 7, 10, 20, 30 капс. у контурній чарунковій упаковці з плівки ПВХ і фольги алюмінієвої друкованої лакованої.

1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають у картонну упаковку (пачку).

Для дозування 150 мг: комплект (по 3 контурні чарункові упаковки по 10 капс. у пачці з картону і по 3 контурні чарункові упаковки по 10 капс. у пачці з картону) у пачці з картону для споживчої тари.