Туліп
Tulip
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Торвакард, Тарден, Атрибет, Аторвастатин, Аторис, Аторвакор, Ліпримар, Атомакс, Ліпромак - ЛФ, Лівостор
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Tulip" 0,02 № 30
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, у будь-який час доби незалежно від прийому їжі.
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 1 раз на день, у будь-який час доби незалежно від прийому їжі.
Фармакологічні властивості
Інгибуюче ГМГ-КоА-редуктазу, гіполіпідемічне.
Фармакодинаміка
Гіполіпідемічний засіб з групи статинів. За принципом конкурентного антагонізму молекула статину зв'язується з тією частиною рецептора коензиму А, де прикріплюється ГМГ-КоА-редуктаза. Інша частина молекули статину інгібує процес перетворення гідроксиметилглутарату в мевалонат, проміжний продукт у синтезі молекули холестерину. Інгібування активності ГМГ-КоА-редуктази призводить до серії послідовних реакцій, в результаті яких знижується внутрішньоклітинний вміст холестерину і відбувається компенсаторне підвищення активності ЛПНП-рецепторів і відповідно прискорення катаболізму холестерину (Xc) ЛПНП.
Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний зі зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНП. Зниження рівня ЛПНП є дозозалежним і має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів.
Статини не впливають на активність ліпопротеїнової і гепатичної ліпази, не мають суттєвого впливу на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинний і опосередкований через їх основні ефекти по зниженню рівня Хс-ЛПНП. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, ймовірно, пов'язане з експресією ремнантних (апо Е) рецепторів на поверхні гепатоцитів, які беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин викликає більш виражене зниження рівня ТГ.
Окрім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічний ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості.
Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.
Гіполіпідемічний ефект статинів пов'язаний зі зниженням рівня загального Хс за рахунок Хс-ЛПНП. Зниження рівня ЛПНП є дозозалежним і має не лінійний, а експоненційний характер. Інгібуючий ефект аторвастатину щодо ГМГ-КоА-редуктази приблизно на 70% визначається активністю його циркулюючих метаболітів.
Статини не впливають на активність ліпопротеїнової і гепатичної ліпази, не мають суттєвого впливу на синтез і катаболізм вільних жирних кислот, тому їх вплив на рівень ТГ вторинний і опосередкований через їх основні ефекти по зниженню рівня Хс-ЛПНП. Помірне зниження рівня ТГ при лікуванні статинами, ймовірно, пов'язане з експресією ремнантних (апо Е) рецепторів на поверхні гепатоцитів, які беруть участь у катаболізмі ЛППП, у складі яких приблизно 30% ТГ. Порівняно з іншими статинами (за винятком розувастатину) аторвастатин викликає більш виражене зниження рівня ТГ.
Окрім гіполіпідемічної дії, статини мають позитивний вплив при дисфункції ендотелію (доклінічний ознака раннього атеросклерозу), на судинну стінку, стан атероми, покращують реологічні властивості крові, мають антиоксидантні, антипроліферативні властивості.
Аторвастатин знижує рівень холестерину у хворих з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, яка зазвичай не піддається терапії гіполіпідемічними засобами.
Фармакокінетика
Аторвастатин швидко абсорбується з ШКТ. Абсолютна біодоступність низька - близько 12%, що обумовлено пресистемним кліренсом у слизовій оболонці ШКТ і/або внаслідок "першого проходження" через печінку, переважно в місці дії.
Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням ряду речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.
T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів.
Зв'язування з білками плазми становить 98%.
Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно з жовчю.
Аторвастатин метаболізується за участю ізоферменту CYP3A4 з утворенням ряду речовин, які є інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази.
T1/2 з плазми становить близько 14 год, хоча T1/2 інгібітора активності ГМГ-КоА-редуктази становить приблизно 20-30 год, що обумовлено участю активних метаболітів.
Зв'язування з білками плазми становить 98%.
Аторвастатин виводиться у формі метаболітів переважно з жовчю.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Перед початком застосування препарату Туліп пацієнту необхідно рекомендувати стандартну гіпохолестеринемічну дієту, яку він повинен продовжувати дотримуватися протягом усього періоду терапії препаратом.
Внутрішньо, незалежно від часу прийому їжі, доза варіює від 10 до 80 мг/добу і підбирається з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНП, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на проведену терапію.
Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу.
На початку лікування, через 2–4 тижні терапії і/або після підвищення дози препарату Туліп необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові і при необхідності коригувати дозу препарату.
Максимальна добова доза — 80 мг.
Первинна (гетерозиготна спадкова і полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIa) і змішана гіперліпідемія (тип IIb)
У більшості випадків буває достатньо застосування дози 10 мг препарату Туліп 1 раз на добу. При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг залежно від реакції пацієнта, з інтервалом 2–4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект — через 4 тижні. При тривалому лікуванні ефект зберігається.
Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія
Препарат Туліп застосовують у більшості випадків у дозі 80 мг/добу.
Попередження розвитку серцево-судинних захворювань
Туліп застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнута оптимальна концентрація ЛПНП у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг/добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2–4 тижні.
Корекція дози препарату Туліп® у пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку не потрібна.
У пацієнтів з порушенням функції печінки уповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при регулярному контролі активності печінкових трансаміназ АСТ і АЛТ. Якщо спостережуване підвищення активності АСТ або АЛТ >3×ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп.
Внутрішньо, незалежно від часу прийому їжі, доза варіює від 10 до 80 мг/добу і підбирається з урахуванням вихідної концентрації Хс-ЛПНП, мети терапії та індивідуальної терапевтичної відповіді на проведену терапію.
Для більшості пацієнтів початкова доза становить 10 мг 1 раз на добу.
На початку лікування, через 2–4 тижні терапії і/або після підвищення дози препарату Туліп необхідно контролювати концентрації ліпідів у плазмі крові і при необхідності коригувати дозу препарату.
Максимальна добова доза — 80 мг.
Первинна (гетерозиготна спадкова і полігенна) гіперхолестеринемія (тип IIa) і змішана гіперліпідемія (тип IIb)
У більшості випадків буває достатньо застосування дози 10 мг препарату Туліп 1 раз на добу. При необхідності можливе поступове збільшення дози до 80 мг залежно від реакції пацієнта, з інтервалом 2–4 тижні, оскільки терапевтичний ефект відзначається через 2 тижні, а максимальний терапевтичний ефект — через 4 тижні. При тривалому лікуванні ефект зберігається.
Гомозиготна спадкова гіперхолестеринемія
Препарат Туліп застосовують у більшості випадків у дозі 80 мг/добу.
Попередження розвитку серцево-судинних захворювань
Туліп застосовують у дозі 10 мг 1 раз на добу. Якщо не досягнута оптимальна концентрація ЛПНП у плазмі, можливе збільшення дози препарату до 80 мг/добу залежно від реакції пацієнта з інтервалом 2–4 тижні.
Корекція дози препарату Туліп® у пацієнтів з порушенням функції нирок і пацієнтів похилого віку не потрібна.
У пацієнтів з порушенням функції печінки уповільнюється виведення аторвастатину з організму, тому рекомендується застосовувати його з обережністю при регулярному контролі активності печінкових трансаміназ АСТ і АЛТ. Якщо спостережуване підвищення активності АСТ або АЛТ >3×ВГН зберігається, рекомендується зниження дози або відміна препарату Туліп.
Для дітей:
Показання
- первинна гіперхолестеринемія, гетерозиготна сімейна і несімейна гіперхолестеринемія і комбінована (змішана) гіперліпідемія типу IIa і IIb за класифікацією Фредріксона – Туліп застосовується в поєднанні з гіпохолестеринемічною дієтою для зниження підвищених концентрацій загального холестерину (Хс), холестерину ліпопротеїнів низької щільності (Хс-ЛПНП), аполіпопротеїну B (апоВ), тиреоглобуліну (ТГ) і підвищення концентрації холестерину ліпопротеїнів високої щільності (Хс-ЛПВП), коли тільки дієтотерапія та інші немедикаментозні методи виявляють недостатній ефект;
- гомозиготна сімейна гіперхолестеринемія – для зниження підвищених концентрацій Хс-ЛПНП і загального Хс, коли тільки дієтотерапія та інші немедикаментозні методи недостатньо ефективні
- серцево-судинні ускладнення у пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але за наявності деяких факторів ризику її розвитку, таких як нікотинова залежність, артеріальна гіпертензія, ретинопатія, цукровий діабет, альбумінурія, низькі концентрації в плазмі крові Хс-ЛПВП, генетична схильність, в т. ч. на тлі дисліпідемії, вік понад 55 років – для первинної профілактики;
- серцево-судинні ускладнення у пацієнтів з ІХС – вторинна профілактика стану для зниження сумарного показника смертності, інсульту, інфаркту міокарда, повторної госпіталізації з приводу стенокардії та потреби в реваскуляризації.
Протипоказання
- підвищена чутливість до аторвастатину та інших допоміжних компонентів препарату;
- захворювання печінки в активній стадії або підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ у плазмі крові нез'ясованого генезу (>3×ВГН);
- дефіцит лактази, непереносимість лактози, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (оскільки в складі міститься лактоза);
- вагітність і період грудного вигодовування;
- вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені).
Особливі вказівки
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів, які зловживають алкоголем; при вказівках в анамнезі на захворювання печінки.
До початку і під час лікування аторвастатином, особливо при появі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їх активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або відміна аторвастатину.
При появі на фоні лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, то рекомендується знизити дозу або відмінити аторвастатин.
Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, і ніацину.
Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлено чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювання, алопеція, свербіж, висип, імпотенція, гіперглікемія і гіпоглікемія.
У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг/добу обмежений.
З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів з хронічним алкоголізмом.
До початку і під час лікування аторвастатином, особливо при появі симптомів ураження печінки, необхідно контролювати показники функції печінки. При підвищенні рівня трансаміназ їх активність слід контролювати аж до нормалізації. Якщо активність АСТ або АЛТ, більш ніж у 3 рази перевищує норму, зберігається, рекомендується зниження дози або відміна аторвастатину.
При появі на фоні лікування симптомів міопатії слід визначити активність КФК. Якщо значне підвищення рівня КФК зберігається, то рекомендується знизити дозу або відмінити аторвастатин.
Ризик міопатії під час лікування аторвастатином підвищується при одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів, еритроміцину, протигрибкових препаратів, що належать до азолів, і ніацину.
Існує ймовірність розвитку наступних побічних реакцій, однак не у всіх випадках встановлено чіткий зв'язок з прийомом аторвастатину: судоми м'язів, міозит, міопатія, парестезія, периферична невропатія, панкреатит, гепатит, холестатична жовтяниця, анорексія, блювання, алопеція, свербіж, висип, імпотенція, гіперглікемія і гіпоглікемія.
У дітей досвід застосування аторвастатину в дозі до 80 мг/добу обмежений.
З обережністю застосовують аторвастатин у пацієнтів з хронічним алкоголізмом.
Побічні ефекти
З боку нервової системи: > 1% - безсоння, запаморочення; < 1% - головний біль, астенія, нездужання, сонливість, кошмарні сновидіння, парестезії, периферична невропатія, амнезія, емоційна лабільність, атаксія, параліч лицевого нерва, гіперкінези, мігрень, депресія, гіпестезія, втрата свідомості.
З боку органів чуття: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітківку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, викривлення смаку; частота невідома - очна міастенія.
З боку серцево-судинної системи: > 1% - біль у грудях; < 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення АТ, флебіт, аритмія, стенокардія.
З боку системи кровотворення: < 1% - анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія.
З боку дихальної системи: > 1% - бронхіт, риніт; < 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча.
З боку травної системи: > 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми.
З боку кістково-м'язової системи: > 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (в деяких випадках з розривом сухожиль); частота невідома - виникнення або загострення міастенії.
З боку сечостатевої системи: > 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. полакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроррагія, епідидиміт, зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції.
Дерматологічні реакції: > 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії.
З боку ендокринної системи: < 1% - гінекомастія, мастодинія.
З боку обміну речовин: < 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри.
Алергічні реакції: < 1% - шкірний свербіж, шкірний висип, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Лабораторні показники: < 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.
З боку органів чуття: < 1% - амбліопія, дзвін у вухах, сухість кон'юнктиви, порушення акомодації, крововилив у сітківку ока, глухота, глаукома, паросмія, втрата смакових відчуттів, викривлення смаку; частота невідома - очна міастенія.
З боку серцево-судинної системи: > 1% - біль у грудях; < 1% - серцебиття, симптоми вазодилатації, ортостатична гіпотензія, підвищення АТ, флебіт, аритмія, стенокардія.
З боку системи кровотворення: < 1% - анемія, лімфаденопатія, тромбоцитопенія.
З боку дихальної системи: > 1% - бронхіт, риніт; < 1% - пневмонія, диспное, загострення бронхіальної астми, носова кровотеча.
З боку травної системи: > 1% - нудота; < 1% - печія, запор або діарея, метеоризм, гастралгія, біль у животі, зниження або підвищення апетиту, сухість у роті, відрижка, дисфагія, блювання, стоматит, езофагіт, глосит, ерозивно-виразкові ураження слизової оболонки порожнини рота, гастроентерит, гепатит, жовчна коліка, хейліт, виразка дванадцятипалої кишки, панкреатит, холестатична жовтяниця, порушення функції печінки, ректальна кровотеча, мелена, кровоточивість ясен, тенезми.
З боку кістково-м'язової системи: > 1% - артрит; < 1% - судоми м'язів ніг, бурсит, тендосиновіт, міозит, міопатія, артралгії, міалгія, рабдоміоліз, кривошия, м'язовий гіпертонус, контрактури суглобів, набряклість суглобів, тендопатія (в деяких випадках з розривом сухожиль); частота невідома - виникнення або загострення міастенії.
З боку сечостатевої системи: > 1% - урогенітальні інфекції, периферичні набряки; < 1% - дизурія (в т.ч. полакіурія, ніктурія, нетримання сечі або затримка сечовипускання, імперативні позиви на сечовипускання), лейкоцитурія, нефрит, гематурія, вагінальна кровотеча, нефроуролітіаз, метроррагія, епідидиміт, зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції.
Дерматологічні реакції: > 1% - алопеція, ксеродермія, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, екзема, себорея, екхімози, петехії.
З боку ендокринної системи: < 1% - гінекомастія, мастодинія.
З боку обміну речовин: < 1% - збільшення маси тіла, загострення подагри.
Алергічні реакції: < 1% - шкірний свербіж, шкірний висип, контактний дерматит, рідко - кропив'янка, ангіоневротичний набряк, набряк обличчя, анафілаксія, багатоформна ексудативна еритема (в т.ч. синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).
Лабораторні показники: < 1% - гіперглікемія, гіпоглікемія, підвищення сироваткової КФК, альбумінурія.
Передозування
Специфічного антидоту для лікування передозування немає. У разі передозування слід проводити симптоматичне лікування.
Гемодіаліз неефективний (через високе зв'язування препарату з білками плазми крові).
Гемодіаліз неефективний (через високе зв'язування препарату з білками плазми крові).
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні аторвастатину з дигоксином незначно підвищується концентрація дигоксину в плазмі крові.
Дилтіазем, верапаміл, ізрадіпін інгібують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові і збільшення ризику розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові, ймовірно, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється.
При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%.
При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетиндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону і (норетиндрону) в плазмі крові.
При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові, оскільки інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.
Дилтіазем, верапаміл, ізрадіпін інгібують ізофермент CYP3A4, який бере участь у метаболізмі аторвастатину, тому при одночасному застосуванні з цими блокаторами кальцієвих каналів можливе підвищення концентрації аторвастатину в плазмі крові і збільшення ризику розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні ітраконазолу значно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові, ймовірно, внаслідок інгібування ітраконазолом його метаболізму в печінці, який відбувається за участю ізоферменту CYP3A4; підвищення ризику розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні колестиполу можливе зменшення концентрації аторвастатину в плазмі крові, при цьому гіполіпідемічний ефект посилюється.
При одночасному застосуванні антациди, що містять магнію гідроксид і алюмінію гідроксид, знижують концентрацію аторвастатину приблизно на 35%.
При одночасному застосуванні циклоспорину, фібратів (в т.ч. гемфіброзилу), протигрибкових препаратів похідних азолу, нікотинової кислоти підвищується ризик розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні еритроміцину, кларитроміцину помірно підвищується концентрація аторвастатину в плазмі, підвищується ризик розвитку міопатії.
При одночасному застосуванні етинілестрадіолу, норетистерону (норетиндрону) незначно підвищується концентрація етинілестрадіолу, норетистерону і (норетиндрону) в плазмі крові.
При одночасному застосуванні інгібіторів протеаз підвищується концентрація аторвастатину в плазмі крові, оскільки інгібітори протеаз є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою 10 мг, 20 мг і 40 мг.
По 10 таблеток (10 або 20 мг) поміщають у блістер з А1/А1 фольги.
По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом з інструкцією по медичному застосуванню.
По 10 таблеток (10 або 20 мг) поміщають у блістер з А1/А1 фольги.
По 3, 6 або 9 блістерів поміщають у картонну пачку разом з інструкцією по медичному застосуванню.
