Уробактоцин
Urobaktocin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Урофосфабол, Монурал, Мономіцин, Овеа, Рефламейд, Уронормін-Ф, Фосфоміцин, Екофомурал
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Pulv. "Urobaktocin" 1,0
D.t.d. № 10 in flac.
S. Внутрішньовенно, по 1 флакону 3 рази на добу
D.t.d. № 10 in flac.
S. Внутрішньовенно, по 1 флакону 3 рази на добу
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра, бактерицидне.
Фармакодинаміка
Антибактеріальний засіб широкого спектра дії. Бактерицидна дія фосфоміцину заснована на порушенні (на ранніх стадіях) синтезу пептидоглікану клітинної стінки бактерій. Проникаючи в мікробну клітину по системах транспорту D-глюкоза-6-фосфату, препарат необоротно інгібує фермент уридинтрифосфат-N-ацетилглюкозаміненолпірувілтрансферазу, який каталізує реакцію утворення уридинтрифосфат-N-ацетил-3-О-(1-карбоксивініл)-D-глюкозаміну з фосфоенолпірувату і уридинтрифосфат-N-ацетил-D-глюкозаміну.
Фосфоміцин активний (як in vitro, так і в умовах клінічної практики при лікуванні ряду інфекцій) щодо:
грампозитивних аеробів - Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (в тому числі штамів, стійких до метициліну), Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis;
грамнегативних аеробів - Escherichia coli, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia (Proteus) rettgeri, Serratia marcescens, Haemophilus influenzae, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., і Yersisnia enterocolitica. Більшість штамів Klebsiella spp. і Providencia spp. помірно чутливі до препарату.
Стійкі Bacteroides spp., Brucella spp., Cory neb acterium spp., Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Treponema spp., Borrelia spp., і Mycobacterium spp.
Вторинна стійкість мікроорганізмів до фосфоміцину розвивається рідко. Цінною властивістю препарату є відсутність перехресної резистентності з іншими антибактеріальними засобами. При поєднанні з бета-лактамами, фторхінолонами, глікопептидами або аміноглікозидами відзначається виражений синергізм антимікробної дії щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних аеробних бактерій.
Фосфоміцин активний (як in vitro, так і в умовах клінічної практики при лікуванні ряду інфекцій) щодо:
грампозитивних аеробів - Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis (в тому числі штамів, стійких до метициліну), Streptococcus pyogenes, Streptococcus pneumoniae, Enterococcus faecalis;
грамнегативних аеробів - Escherichia coli, Citrobacter spp., Enterobacter spp., Proteus mirabilis, Proteus vulgaris, Providencia (Proteus) rettgeri, Serratia marcescens, Haemophilus influenzae, Pseudomonas aeruginosa, Neisseria meningitidis, Neisseria gonorrhoeae, Salmonella spp., Shigella spp., Campylobacter spp., і Yersisnia enterocolitica. Більшість штамів Klebsiella spp. і Providencia spp. помірно чутливі до препарату.
Стійкі Bacteroides spp., Brucella spp., Cory neb acterium spp., Mycoplasma spp., Chlamydia spp., Treponema spp., Borrelia spp., і Mycobacterium spp.
Вторинна стійкість мікроорганізмів до фосфоміцину розвивається рідко. Цінною властивістю препарату є відсутність перехресної резистентності з іншими антибактеріальними засобами. При поєднанні з бета-лактамами, фторхінолонами, глікопептидами або аміноглікозидами відзначається виражений синергізм антимікробної дії щодо широкого спектра грампозитивних і грамнегативних аеробних бактерій.
Фармакокінетика
1) Концентрація лікарського препарату в плазмі крові
Через 30 хвилин після внутрішньовенного (в/в) введення 1 г препарату - протягом 5 хвилин концентрація фосфоміцину в сироватці крові становить 74 мкг/мл; період напіввиведення (Т1/2) - 1,7 години. При повільному (протягом 1 години) в/в введенні препарату в дозі 2 г максимальна концентрація фосфоміцину становила 157,3 мкг/мл, Т1/2- 1,7 години. У дітей з масою тіла від 20 до 37 кг через 0,5-1 годину після в/в введення 1 г фосфоміцину протягом 4 хвилин концентрація фосфоміцину в сироватці крові становила 93,8-107 мкг/мл, Т1/2- 1,3 години
2) Зв'язування з білками плазми
Ступінь зв'язування фосфоміцину з білками плазми крові низька - 2,16% від введеної дози.
3) Концентрація лікарського препарату в мокроті
У п'яти пацієнтів з респіраторними інфекціями через три години після в/в введення 1,0 г фосфоміцину концентрація в мокроті становила 7,0 мкг/мл.
Метаболізм і виведення
Завдяки низькій молекулярній масі фосфоміцин добре розподіляється в багатьох органах і тканинах організму. Бактерицидні концентрації визначаються в тканинах легень, плевральній рідині, перитонеальній рідині, підшкірній жировій клітковині, м'язах, кістках, синовіальній рідині, тканинах ока, ендокарді клапанів серця; швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Концентрація препарату в спинномозковій рідині значно зростає при запаленні мозкових оболонок.
Проникає і накопичується в фагоцитах (нейтрофілах і макрофагах). Проникає через плаценту. У малих концентраціях проникає в грудне молоко.
Виводиться фосфоміцин переважно нирками в незміненому вигляді з утворенням високих концентрацій антибіотика в сечі. У дослідженнях, проведених за участю дорослих здорових добровольців, після внутрішньовенного крапельного введення 1 г фосфоміцину протягом години або 2 г фосфоміцину протягом 2 годин рівень екскреції з сечею становив 95-99% протягом 10-11 годин після введення.
Мала частина від введеної дози екскретується кишечником, однак, цей шлях елімінації не має суттєвого значення. Фосфоміцин може бути легко видалений з плазми за допомогою гемодіалізу.
Через 30 хвилин після внутрішньовенного (в/в) введення 1 г препарату - протягом 5 хвилин концентрація фосфоміцину в сироватці крові становить 74 мкг/мл; період напіввиведення (Т1/2) - 1,7 години. При повільному (протягом 1 години) в/в введенні препарату в дозі 2 г максимальна концентрація фосфоміцину становила 157,3 мкг/мл, Т1/2- 1,7 години. У дітей з масою тіла від 20 до 37 кг через 0,5-1 годину після в/в введення 1 г фосфоміцину протягом 4 хвилин концентрація фосфоміцину в сироватці крові становила 93,8-107 мкг/мл, Т1/2- 1,3 години
2) Зв'язування з білками плазми
Ступінь зв'язування фосфоміцину з білками плазми крові низька - 2,16% від введеної дози.
3) Концентрація лікарського препарату в мокроті
У п'яти пацієнтів з респіраторними інфекціями через три години після в/в введення 1,0 г фосфоміцину концентрація в мокроті становила 7,0 мкг/мл.
Метаболізм і виведення
Завдяки низькій молекулярній масі фосфоміцин добре розподіляється в багатьох органах і тканинах організму. Бактерицидні концентрації визначаються в тканинах легень, плевральній рідині, перитонеальній рідині, підшкірній жировій клітковині, м'язах, кістках, синовіальній рідині, тканинах ока, ендокарді клапанів серця; швидко проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Концентрація препарату в спинномозковій рідині значно зростає при запаленні мозкових оболонок.
Проникає і накопичується в фагоцитах (нейтрофілах і макрофагах). Проникає через плаценту. У малих концентраціях проникає в грудне молоко.
Виводиться фосфоміцин переважно нирками в незміненому вигляді з утворенням високих концентрацій антибіотика в сечі. У дослідженнях, проведених за участю дорослих здорових добровольців, після внутрішньовенного крапельного введення 1 г фосфоміцину протягом години або 2 г фосфоміцину протягом 2 годин рівень екскреції з сечею становив 95-99% протягом 10-11 годин після введення.
Мала частина від введеної дози екскретується кишечником, однак, цей шлях елімінації не має суттєвого значення. Фосфоміцин може бути легко видалений з плазми за допомогою гемодіалізу.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньовенно.
Дорослим:
- середня разова доза становить 2-4 г, яку вводять кожні 6-8 годин.
З метою запобігання виникненню резистентних до фосфоміцину мікроорганізмів терапія повинна проводитися після підтвердження чутливості збудника до фосфоміцину, а її тривалість повинна бути обмежена терміном, мінімально необхідним для лікування пацієнта.
Інструкція з використання препарату:
Спосіб приготування розчинів і введення:
При розчиненні препарату Уробактоцин можлива екзотермічна реакція.
Сумісні рідини для інфузій: 0,9% розчин натрію хлориду (фізіологічний розчин), 5% розчин декстрози, розчин Рінгера, розчин Рінгера лактату, 1,4% розчин гідрокарбонату натрію.
Розчини препарату, приготовлені з використанням води для ін'єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду, 5 % розчину декстрози, 1,4 % розчину гідрокарбонату натрію, можна зберігати протягом 8 годин при кімнатній температурі (25 °C) або протягом 24 годин у холодильнику (від 2 до 8 °C).
Дорослим:
- середня разова доза становить 2-4 г, яку вводять кожні 6-8 годин.
З метою запобігання виникненню резистентних до фосфоміцину мікроорганізмів терапія повинна проводитися після підтвердження чутливості збудника до фосфоміцину, а її тривалість повинна бути обмежена терміном, мінімально необхідним для лікування пацієнта.
Інструкція з використання препарату:
Спосіб приготування розчинів і введення:
- для прямого внутрішньовенного струменевого введення 0,5 або 1 г препарату розчинити в 10 мл води для ін'єкцій, 2 г препарату розчинити в 20 мл води для ін'єкцій; вводити повільно не менше 5 хв (рекомендований режим дозування - 2 г кожні 6-8 годин);
- для швидкої внутрішньовенної інфузії 0,5 г або 1 г препарату попередньо розчинити в 10 мл води для ін'єкцій, 2 г або 4 г препарату попередньо розчинити в 20 мл води для ін'єкцій; отриманий розчин додати до 100-200 мл сумісної рідини для інфузій; вводити протягом 0,5-1 години (рекомендований режим дозування - 4 г кожні 6-8 годин);
- для тривалого внутрішньовенного крапельного введення 0,5 г або 1 г препарату розчинити в 10 мл води для ін'єкцій, 2 г або 4 г препарату розчинити в 20 мл води для ін'єкцій; отриманий розчин додати в 200-400 мл сумісної рідини для інфузій і вводити протягом 1-3 годин (рекомендований режим дозування - 4 г кожні 6-8 годин; в деяких клінічних випадках - 8 г кожні 8 годин).
При розчиненні препарату Уробактоцин можлива екзотермічна реакція.
Сумісні рідини для інфузій: 0,9% розчин натрію хлориду (фізіологічний розчин), 5% розчин декстрози, розчин Рінгера, розчин Рінгера лактату, 1,4% розчин гідрокарбонату натрію.
Розчини препарату, приготовлені з використанням води для ін'єкцій, 0,9 % розчину натрію хлориду, 5 % розчину декстрози, 1,4 % розчину гідрокарбонату натрію, можна зберігати протягом 8 годин при кімнатній температурі (25 °C) або протягом 24 годин у холодильнику (від 2 до 8 °C).
Для дітей:
Внутрішньовенно, починаючи з періоду новонародженості, вводять з розрахунку 200-400 мг/кг маси тіла на добу.
Добову дозу ділять на 3 введення; інтервали між введеннями становлять 8 годин.
Тривалість курсу лікування фосфоміцином і режим дозування встановлюють індивідуально в залежності від локалізації процесу і тяжкості захворювання.
Добову дозу ділять на 3 введення; інтервали між введеннями становлять 8 годин.
Тривалість курсу лікування фосфоміцином і режим дозування встановлюють індивідуально в залежності від локалізації процесу і тяжкості захворювання.
Показання
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до фосфоміцину збудниками:
При наступних захворюваннях в комбінації з іншими антибактеріальними лікарськими засобами:
- інфекції м'яких тканин, в тому числі у пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу (цукровий діабет, захворювання артерій нижніх кінцівок), інфекції опікових ран;
- інфекції кісток і суглобів;
- інфекції нижніх дихальних шляхів, в тому числі пневмонія і інфекції у пацієнтів з муковісцидозом;
- інтраабдомінальні інфекції: гострий холецистит, холангіт, перитоніт;
- інфекційно-запальні захворювання органів малого таза: сальпінгіт, ендометрит, пельвіоперитоніт;
- інфекції сечовивідних шляхів, в тому числі гострий і загострення хронічного пієлонефриту.
При наступних захворюваннях в комбінації з іншими антибактеріальними лікарськими засобами:
- інфекції центральної нервової системи: бактеріальний менінгіт, в тому числі післяопераційний;
- бактеріальний ендокардит;
Протипоказання
- Гіперчутливість до фосфоміцину або до будь-якої з допоміжних речовин, що входять до складу препарату.
З обережністю:
Схильність в анамнезі до алергічних захворювань (таких, як бронхіальна астма, кропив'янка), захворювання печінки, серцева і ниркова недостатність, похилий вік, артеріальна гіпертензія.
Особливі вказівки
При проведенні тривалої терапії фосфоміцином слід періодично контролювати функцію печінки, нирок (в т.ч. за даними біохімічного аналізу крові: вміст електролітів, азоту сечовини, білірубіну, активності печінкових ферментів), а також показники загального аналізу крові.
Можливі специфічні проблеми, пов'язані зі зміною міжнародного нормалізованого відношення (МНО). У пацієнтів, які отримують антибіотики, були зареєстровані численні випадки підвищеної активності антагоністів вітаміну К. До факторів ризику відносяться важка інфекція або запалення, вік і поганий загальний стан здоров'я. У цих умовах важко визначити, чи є зміна в МНО наслідком інфекційного захворювання або його лікування. Тим не менш, певні класи антибіотиків частіше згадуються в цьому зв'язку, а саме фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол і деякі цефалоспорини.
Фосфоміцин при застосуванні в комбінаціях з пеніцилінами, цефалоспоринами, карбапенемами, аміноглікозидами, глікопептидами і фторхінолами проявляє виражений синергетичний ефект; ця властивість фосфоміцину використовується при терапії важких інфекцій, а також інфекцій, викликаних полірезистентними збудниками (метицилін-резистентними стафілококами, ентерококами, ентеробактеріями та ін.).
Можливі специфічні проблеми, пов'язані зі зміною міжнародного нормалізованого відношення (МНО). У пацієнтів, які отримують антибіотики, були зареєстровані численні випадки підвищеної активності антагоністів вітаміну К. До факторів ризику відносяться важка інфекція або запалення, вік і поганий загальний стан здоров'я. У цих умовах важко визначити, чи є зміна в МНО наслідком інфекційного захворювання або його лікування. Тим не менш, певні класи антибіотиків частіше згадуються в цьому зв'язку, а саме фторхінолони, макроліди, цикліни, ко-тримоксазол і деякі цефалоспорини.
Фосфоміцин при застосуванні в комбінаціях з пеніцилінами, цефалоспоринами, карбапенемами, аміноглікозидами, глікопептидами і фторхінолами проявляє виражений синергетичний ефект; ця властивість фосфоміцину використовується при терапії важких інфекцій, а також інфекцій, викликаних полірезистентними збудниками (метицилін-резистентними стафілококами, ентерококами, ентеробактеріями та ін.).
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення: рідко - лейкопенія, анемія, гранулоцитопенія, еозинофілія, панцитопенія, агранулоцитоз або тромбоцитопенія; дуже рідко - апластична анемія.
З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк та інші реакції підвищеної чутливості.
З боку травної системи: часто - симптоми диспепсії; нечасто - нудота, блювання, діарея; рідко - антибіотик-асоційований коліт, стоматит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - висип, кропив'янка, свербіж, екзантема, прурит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - короткочасне підвищення активності ЩФ і печінкових трансаміназ.
Інші: рідко - відчуття втоми.
З боку імунної системи: частота невідома - анафілактичний шок, ангіоневротичний набряк та інші реакції підвищеної чутливості.
З боку травної системи: часто - симптоми диспепсії; нечасто - нудота, блювання, діарея; рідко - антибіотик-асоційований коліт, стоматит.
З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - висип, кропив'янка, свербіж, екзантема, прурит.
З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота невідома - короткочасне підвищення активності ЩФ і печінкових трансаміназ.
Інші: рідко - відчуття втоми.
Передозування
Симптоми
Відсутні повідомлення про передозування фосфоміцином. Ймовірні прояви гострого передозування - симптоми гіпернатріємії (слабкість, підвищена нейром'язова збудливість, сонливість, сплутаність свідомості).
Лікування
Симптоматична і підтримуюча терапія, компенсаційне введення рідини і форсований діурез; у важких випадках - гемодіаліз.
Відсутні повідомлення про передозування фосфоміцином. Ймовірні прояви гострого передозування - симптоми гіпернатріємії (слабкість, підвищена нейром'язова збудливість, сонливість, сплутаність свідомості).
Лікування
Симптоматична і підтримуюча терапія, компенсаційне введення рідини і форсований діурез; у важких випадках - гемодіаліз.
Лікарняна взаємодія
При спільному застосуванні метоклопрамід знижує концентрацію фосфоміцину в сироватці крові і сечі.
Одночасне застосування антацидів або солей кальцію призводить до зменшення концентрації фосфоміцину в плазмі крові і сечі.
Фосфоміцин при застосуванні в комбінаціях з пеніцилінами, цефалоспоринами, карбапенемами, аміноглікозидами, глікопептидами і фторхінолами проявляє виражений синергетичний ефект.
У зв'язку з фізико-хімічною несумісністю не слід змішувати фосфоміцин в одному шприці з ампіциліном, гентаміцином, стрептоміцином, канаміцином і рифампіцином.
Одночасне застосування антацидів або солей кальцію призводить до зменшення концентрації фосфоміцину в плазмі крові і сечі.
Фосфоміцин при застосуванні в комбінаціях з пеніцилінами, цефалоспоринами, карбапенемами, аміноглікозидами, глікопептидами і фторхінолами проявляє виражений синергетичний ефект.
У зв'язку з фізико-хімічною несумісністю не слід змішувати фосфоміцин в одному шприці з ампіциліном, гентаміцином, стрептоміцином, канаміцином і рифампіцином.
Лікарська форма
Порошок для приготування розчину для внутрішньовенного введення у флаконах по 0,5 г, 1,0 г, 2,0 г і 4,0 г.
По 0,5 г; 1,0 г; 2,0 г; 4,0 г препарату у флакони типу I ємністю від 10 мл до 30 мл з безбарвного прозорого скла, герметично закупорені гумовими пробками, обжатими алюмінієвими ковпачками з запобіжними пластиковими кришечками.
На кожен флакон наклеюють етикетки з паперу.
По 0,5 г; 1,0 г; 2,0 г; 4,0 г препарату у флакони типу I ємністю від 10 мл до 30 мл з безбарвного прозорого скла, герметично закупорені гумовими пробками, обжатими алюмінієвими ковпачками з запобіжними пластиковими кришечками.
На кожен флакон наклеюють етикетки з паперу.
