Аллеста

Гіполіпідемічний

Після прийому внутрішньо симвастатин, який є неактивним лактоном, гідролізується в печінці з утворенням відповідного β-гідроксикислотного похідного, що має високу інгібуючу активність щодо ГМГ-КоА-редуктази (3-гідрокси-3-метилглютарил-КоА-редуктази) — ферменту, що каталізує перетворення ГМГ-КоА в мевалонат, початкову і найбільш значущу стадію біосинтезу ХС.
Доведено, що симвастатин знижує нормальні та підвищені рівні ХС ЛПНЩ. ЛПНЩ утворюються з ЛПДНЩ і катаболізуються головним чином рецепторами з високою спорідненістю до ЛПНЩ. Механізм ЛПНЩ-знижуючого ефекту симвастатину може полягати як у зниженні концентрації ХС ЛПДНЩ, так і у стимуляції рецепторів ЛПНЩ, що призводить до зменшеного продукування і збільшеного катаболізму ХС ЛПНЩ. Рівні аполіпопротеїну B також значно знижуються в період лікування симвастатином. Крім того, симвастатин помітно збільшує ХС ЛПВЩ і знижує рівень ТГ у плазмі крові. В результаті цих змін знижується співвідношення загального ХС до ХС ЛПВЩ і ХС ЛПНЩ до ХС ЛПВЩ.

Симвастатин є неактивним лактоном, який легко гідролізується, перетворюючись in vivo в β-гідроксикислоту, потужний інгібітор ГМГ-КоА-редуктази. Гідроліз відбувається головним чином у печінці, швидкість гідролізу в плазмі крові людини дуже мала.
Фармакокінетичні властивості оцінювали за участю дорослих. Фармакокінетичні дані щодо дітей і підлітків відсутні.
Абсорбція. У людини симвастатин добре всмоктується і проходить екстенсивний первинний печінковий метаболізм. Виділення в печінку залежить від кровотоку в печінці. Печінка є первинним центром дії активної форми. Виявлено, що доступність β-гідроксикислоти в системний кровотік після пероральної дози симвастатину становить <5% дози. Cmax активних інгібіторів у плазмі крові досягається приблизно через 1–2 год після прийому симвастатину. Супутній прийом їжі не впливає на абсорбцію. Фармакокінетика одноразової і багаторазових доз симвастатину продемонструвала, що накопичення лікарського препарату після багаторазового дозування не відбувається.
Розподіл. Зв'язування симвастатину і його активного метаболіту з білками плазми крові становить >95%.
Виведення. Симвастатин є субстратом CYP 3A4 (див. ПРОТИПОКАЗАННЯ, ВЗАЄМОДІЇ). Найбільшими метаболітами симвастатину, представленими в плазмі крові людини, є β-гідроксикислота і 4 додаткових активних метаболіти. Після перорального введення людині дози радіоактивного симвастатину за 96 год 60% міченого препарату було виділено з калом і 13% — з сечею. Виявлене в калі кількість представляє собою еквівалентний абсорбований лікарський препарат, який виділяється з жовчю, а також неабсорбований лікарський препарат. Після в/в ін'єкції метаболіту β-гідроксикислоти його T½ становить в середньому 1,9 год. У формі інгібіторів з сечею виводиться в середньому тільки 0,3% дози.
Симвастатинова кислота активно захоплюється гепатоцитами за допомогою переносника OATP1B1.
Поліморфізм SLCO1B1. У носіїв алеля с.521Т>C гена SLCO1B1 спостерігається знижена активність білка OATP1B1. Середня експозиція (AUC) основного активного метаболіту — симвастатинової кислоти — становить 120% у гетерозиготних носіїв (СТ) алеля С і 221% у гомозиготних (СС) носіїв порівняно з пацієнтами, які мають найпоширеніший генотип (ТТ). Алель С в європейській популяції відзначають з частотою 18%, при цьому гомозиготний генотип СС виявляють з частотою 1,5%. У пацієнтів з поліморфізмом гена SLCO1B1 існує ризик збільшеної експозиції симвастатинової кислоти, що може призводити до підвищення ризику розвитку рабдоміолізу

Для дорослих:

Для дітей:

Гіперхолестеринемія.
Лікування первинної гіперхолестеринемії або змішаної дисліпідемії, як доповнення до дієти, коли відповідь на дієту та інші немедикаментозні засоби лікування (наприклад фізичні вправи, зниження маси тіла) недостатня.

Лікування гомозиготної сімейної гіперхолестеринемії як доповнення до дієти та іншого ліпідознижуючого лікування (наприклад аферез ліпідів низької щільності) або, якщо такі методи лікування не є належними.

Серцево-судинна профілактика.
Зниження ризику летальності у пацієнтів з серцево-судинним захворюванням та захворюваності у пацієнтів з явною атеросклеротичною серцево-судинною хворобою або цукровим діабетом з нормальними або підвищеними рівнями холестерину, як додаткова терапія для корекції інших факторів ризику та до іншої кардіопротекторної терапії.

Розглянуте лікарський засіб протипоказано застосовувати у випадках, коли у пацієнта є виражена гіперчутливість (алергія) до основного або до одного з допоміжних компонентів.

Також протипоказаний при:
- захворюваннях печінки;
- одночасному прийомі потужних інгібіторів CYP3A4 (ітраконазолу, кетоконазолу, посаконазолу, інгібіторів ВІЛ-протеази, ін.)

Не приймають одночасно з гемфіброзилом, циклоспорином або даназолом.

Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.

З боку системи крові та лімфатичної системи: рідко — анемія.

З боку імунної системи: дуже рідко — анафілаксія.

З боку психіки: дуже рідко — безсоння; невідомо — депресія.

З боку нервової системи: рідко — головний біль, парестезія, запаморочення, периферична нейропатія; дуже рідко — порушення пам'яті.

З боку органа зору: рідко — затуманення зору, погіршення зору.

З боку респіраторного тракту, органів грудної клітки та середостіння: невідомо — інтерстиціальне захворювання легень

З боку ШКТ: рідко — запор, абдомінальний біль, метеоризм, диспепсія, діарея, нудота, блювання, панкреатит.

З боку гепатобіліарного тракту: рідко — гепатит/жовтяниця; дуже рідко — летальна і нелетальна печінкова недостатність.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: рідко — висипання, свербіж, алопеція.

З боку скелетно-м'язової системи та сполучної тканини: рідко — міопатія* (включаючи міозит), рабдоміоліз з або без ОПН міалгія, м'язові спазми; дуже рідко — розрив м'язів; невідомо — тендинопатія, іноді ускладнена розривом, імуноопосередкована некротична міопатія (ІОНМ)

*Під час клінічних досліджень міопатія частіше виникала у пацієнтів, які приймали симвастатин у дозі 80 мг/добу, порівняно з пацієнтами, які приймали 20 мг/добу (1,0% проти 0,02% відповідно).

З боку репродуктивної системи та молочних залоз: дуже рідко — гінекомастія; невідомо — еректильна дисфункція.

Порушення загального стану та пов'язані зі способом застосування препарату: рідко — астенія.
Рідко повідомлялося про синдром гіперчутливості, який включав такі стани: ангіоневротичний набряк, вовчанкоподібний синдром, ревматична поліміалгія, дерматоміозит, васкуліт, тромбоцитопенія, еозинофілія, підвищення ШОЕ, артрит і артралгія, кропив'янка, фоточутливість, лихоманка, припливи, диспное і нездужання.

Вплив на результати лабораторних досліджень: рідко — підвищення рівня трансаміназ у плазмі крові (АлАТ, АсАТ і гамма-глутамілтранспептидази)

Описано кілька випадків передозування препаратом Аллеста, максимальна прийнята пацієнтом доза становила 3,6 г. Специфічного лікування немає, у разі необхідності застосовуються заходи симптоматичної терапії.

Аміодарон, амлодипін, верапаміл і дилтіазем вступають у взаємодію з діючою речовиною препарату Аллеста, від чого підвищується ризик розвитку міопатії. Він збільшується також під час одночасного прийому системної фузидової кислоти і симвастатину.
При прийомі симвастатину уникати вживання грейпфрутового соку, оскільки під його дією властивості діючої речовини препарату Аллеста здатні можуть збільшитися в 7 разів
Дослідження взаємодії симвастатину з іншими медпрепаратами проводили виключно за участю дорослих.

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою:
10 мг і 20 мг: по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в картонній коробці.
40 мг: по 15 таблеток у блістері, по 2 блістери в картонній коробці