Коринфар ретард
Corinfar retard
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Кордафлекс, Коринфар, Кордафен, Ніфедипін 20 ретард, Ніфедипін, Ніфекард ХЛ, Фенігідин, Фармадипін, Адалат, Кальцигард ретард, Кордафлекс РД, Кордипін XЛ, Осмо-Адалат
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Tab. "Corinfar retard" 0,02 № 50
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, після їжі
D.S. Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, після їжі
Фармакологічні властивості
Антиангінальне, гіпотензивне.
Фармакодинаміка
Селективний блокатор повільних кальцієвих каналів (БМКК), похідне 1.4-дигідропіридину. Чинить антиангінальну та гіпотензивну дію. Зменшує потік позаклітинного Ca2+ всередину кардіоміоцитів і гладком'язових клітин коронарних і периферичних артерій; у високих дозах інгібує вивільнення Ca2+ з внутрішньоклітинних депо. У терапевтичних дозах нормалізує трансмембранний потік Ca2+, порушений при ряді патологічних станів, передусім при артеріальній гіпертензії. Не впливає на тонус вен. Посилює коронарний кровотік, покращує кровопостачання ішемізованих зон міокарда без розвитку феномену "обкрадання", активує функціонування колатералей. Розширюючи периферичні артерії, знижує загальний периферичний судинний опір, тонус міокарда, постнавантаження та потребу в кисні. Практично не впливає на синоатріальний та атріовентрикулярні вузли, має антиаритмічну активність. Посилює нирковий кровотік, викликає помірний натрійурез. Негативна хроно-, дромо- та інотропна дія перекривається рефлекторною активацією симпатоадреналової системи та збільшенням ЧСС у відповідь на периферичну вазодилатацію.
Час настання клінічного ефекту - 20 хв, тривалість – 12 год.
При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.
Час настання клінічного ефекту - 20 хв, тривалість – 12 год.
При тривалому прийомі (2-3 місяці) розвивається толерантність до дії препарату.
Фармакокінетика
Всмоктування і розподіл
Абсорбція висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Прийом їжі підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. Cmax ніфедипіну після одноразового прийому 1 таблетки (20 мг ніфедипіну) досягається через 0.9-3.7 год і становить в середньому 28.3 нг/мл.
Зв'язування з білками плазми крові (з альбумінами) – 95%.
Проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
Метаболізм і виведення
Повністю метаболізується в печінці.
Виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози). 20% - з жовчю. T1/2 становить 2-5 год. Кумулятивний ефект відсутній.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз і перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується загальний кліренс і збільшується T1/2.
Абсорбція висока (більше 90%). Біодоступність – 50-70%. Прийом їжі підвищує біодоступність. Має ефект "першого проходження" через печінку. Cmax ніфедипіну після одноразового прийому 1 таблетки (20 мг ніфедипіну) досягається через 0.9-3.7 год і становить в середньому 28.3 нг/мл.
Зв'язування з білками плазми крові (з альбумінами) – 95%.
Проникає через ГЕБ і плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
Метаболізм і виведення
Повністю метаболізується в печінці.
Виводиться нирками у вигляді неактивного метаболіту (60-80% прийнятої дози). 20% - з жовчю. T1/2 становить 2-5 год. Кумулятивний ефект відсутній.
Фармакокінетика в особливих клінічних випадках
Хронічна ниркова недостатність, гемодіаліз і перитонеальний діаліз не впливають на фармакокінетику. У пацієнтів з печінковою недостатністю знижується загальний кліренс і збільшується T1/2.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, після їжі, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини. Одночасний прийом їжі затримує, але не зменшує всмоктування діючої речовини з ШКТ.
Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання і чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів з супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у літніх хворих доза повинна бути знижена.
Хронічна стабільна і вазоспастична стенокардія: по 20 мг (1 табл.) 2 рази на день. При недостатньо вираженому клінічному ефекті дозу препарату поступово збільшують до 40 мг (2 табл.) 2 рази на день. Максимальна добова доза — 80 мг (4 табл.).
Есенціальна гіпертензія: по 20 мг (1 табл.) 2 рази на день. При недостатньо вираженому клінічному ефекті дозу препарату поступово збільшують до 40 мг (2 табл.) 2 рази на день. Максимальна добова доза — 80 мг (4 табл.).
При 2-кратному призначенні препарату на добу інтервал між прийомами повинен становити в середньому 12 год. Мінімальний інтервал між прийомами препарату — не менше 4 год.
Тривалість курсу лікування визначається лікарем.
У тих випадках, коли препарат приймається у великих дозах і/або протягом тривалого часу, лікування слід припиняти поступово, щоб уникнути синдрому відміни.
Доза препарату підбирається лікарем індивідуально відповідно до тяжкості захворювання і чутливості хворого до препарату. Для пацієнтів з супутніми тяжкими цереброваскулярними захворюваннями та у літніх хворих доза повинна бути знижена.
Хронічна стабільна і вазоспастична стенокардія: по 20 мг (1 табл.) 2 рази на день. При недостатньо вираженому клінічному ефекті дозу препарату поступово збільшують до 40 мг (2 табл.) 2 рази на день. Максимальна добова доза — 80 мг (4 табл.).
Есенціальна гіпертензія: по 20 мг (1 табл.) 2 рази на день. При недостатньо вираженому клінічному ефекті дозу препарату поступово збільшують до 40 мг (2 табл.) 2 рази на день. Максимальна добова доза — 80 мг (4 табл.).
При 2-кратному призначенні препарату на добу інтервал між прийомами повинен становити в середньому 12 год. Мінімальний інтервал між прийомами препарату — не менше 4 год.
Тривалість курсу лікування визначається лікарем.
У тих випадках, коли препарат приймається у великих дозах і/або протягом тривалого часу, лікування слід припиняти поступово, щоб уникнути синдрому відміни.
Показання
- хронічна стабільна стенокардія (стенокардія напруження);
- вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала, варіантна стенокардія);
- артеріальна гіпертензія.
- вазоспастична стенокардія (стенокардія Принцметала, варіантна стенокардія);
- артеріальна гіпертензія.
Протипоказання
- підвищена чутливість до ніфедипіну та інших похідних 1,4-дигідропіридину або до інших компонентів препарату;
- артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм рт.ст.);
- кардіогенний шок, колапс;
- виражений аортальний стеноз;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- нестабільна стенокардія;
- гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні);
- I триместр вагітності;
- період лактації;
- спільне застосування з рифампіцином.
З обережністю: виражений стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпотензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність ШКТ, ниркова та печінкова недостатність, гемодіаліз, II і III триместри вагітності, дитячий і підлітковий вік до 18 років, одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.
- артеріальна гіпотензія (систолічний тиск нижче 90 мм рт.ст.);
- кардіогенний шок, колапс;
- виражений аортальний стеноз;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- нестабільна стенокардія;
- гострий інфаркт міокарда (перші 4 тижні);
- I триместр вагітності;
- період лактації;
- спільне застосування з рифампіцином.
З обережністю: виражений стеноз мітрального клапана, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, виражена брадикардія або тахікардія, СССУ, злоякісна артеріальна гіпотензія, гіповолемія, тяжкі порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда з лівошлуночковою недостатністю, непрохідність ШКТ, ниркова та печінкова недостатність, гемодіаліз, II і III триместри вагітності, дитячий і підлітковий вік до 18 років, одночасний прийом бета-адреноблокаторів, дигоксину.
Особливі вказівки
У період лікування пацієнтам необхідно утримуватися від прийому етанолу.
Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово.
Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після недавньої різкої відміни бета-адреноблокаторів (останні слід відміняти поступово).
Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може обумовити надмірне зниження АТ, а в деяких випадках – погіршення симптомів серцевої недостатності.
При вираженій серцевій недостатності препарат дозують з великою обережністю.
Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвердження (наприклад, при різному порозі напруження або при нестабільній стенокардії, коли дані електрокардіограми свідчать про перехідний ангіоспазм).
Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у даному випадку необхідна відміна препарату.
У пацієнтів з необоротною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, мають високе АТ і зменшений ОЦК, препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе різке падіння АТ.
Пацієнтам з порушенням функції печінки потрібне ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують і/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну.
При необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном.
При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни в головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося з незрозумілої причини, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі.
Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла.
При спектрофотометричному визначенні ванілілминдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання хибно-завищеного результату, однак, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін впливу не має.
З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом і флекаїнамідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Припиняти лікування препаратом рекомендується поступово.
Слід мати на увазі, що на початку лікування може виникнути стенокардія, особливо після недавньої різкої відміни бета-адреноблокаторів (останні слід відміняти поступово).
Одночасне призначення бета-адреноблокаторів необхідно проводити в умовах ретельного лікарського контролю, оскільки це може обумовити надмірне зниження АТ, а в деяких випадках – погіршення симптомів серцевої недостатності.
При вираженій серцевій недостатності препарат дозують з великою обережністю.
Діагностичними критеріями призначення препарату при вазоспастичній стенокардії є: класична клінічна картина, що супроводжується підвищенням сегмента ST, виникнення ергоновін-індукованої стенокардії або спазму коронарних артерій, виявлення коронароспазму при ангіографії або виявлення ангіоспастичного компонента без підтвердження (наприклад, при різному порозі напруження або при нестабільній стенокардії, коли дані електрокардіограми свідчать про перехідний ангіоспазм).
Для пацієнтів з тяжкою обструктивною кардіоміопатією існує ризик збільшення частоти, тяжкості прояву та тривалості нападів стенокардії після прийому ніфедипіну; у даному випадку необхідна відміна препарату.
У пацієнтів з необоротною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, мають високе АТ і зменшений ОЦК, препарат слід застосовувати з обережністю, оскільки можливе різке падіння АТ.
Пацієнтам з порушенням функції печінки потрібне ретельне спостереження; при необхідності дозу препарату знижують і/або використовують інші лікарські форми ніфедипіну.
При необхідності хірургічного втручання під наркозом необхідно інформувати лікаря-анестезіолога про лікування пацієнта ніфедипіном.
При екстракорпоральному заплідненні в окремих випадках БМКК викликали зміни в головній частині сперматозоїдів, що може призвести до порушення функцій сперматозоїдів. У випадках, при яких повторне екстракорпоральне запліднення не здійснилося з незрозумілої причини, застосування БМКК, включаючи ніфедипін, можна вважати можливою причиною невдачі.
Під час лікування можливе отримання хибнопозитивного результату прямої реакції Кумбса та лабораторних тестів на антинуклеарні антитіла.
При спектрофотометричному визначенні ванілілминдальної кислоти в сечі ніфедипін може бути причиною отримання хибно-завищеного результату, однак, на результати тестів, проведених за допомогою ВЕРХ, ніфедипін впливу не має.
З обережністю слід проводити одночасне лікування ніфедипіном, дизопірамідом і флекаїнамідом внаслідок можливого посилення інотропного ефекту.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, аритмії, серцебиття, периферичні набряки (щиколоток, стоп, гомілок), прояви надмірної вазодилатації (безсимптомне зниження АТ, розвиток або погіршення серцевої недостатності, припливи крові до шкіри обличчя, гіперемія шкіри обличчя, відчуття жару), виражене зниження АТ (рідко), синкопе. У деяких пацієнтів, особливо на початку лікування або при збільшенні дози, можливе виникнення нападів стенокардії, і в поодиноких випадках - розвиток інфаркту міокарда, що вимагає відміни препарату.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезія кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, шаркаюча хода, тремор кистей і пальців рук, утруднення ковтання), депресія.
З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко - гіперплазія ясен, повністю зникаюча після відміни препарату. При тривалому прийомі - порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ).
З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів.
Алергічні реакції: рідко - свербіж, кропив'янка, екзантема, аутоімунний гепатит, фотодерматит, анафілактичні реакції, ексфоліативний дерматит.
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз.
З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу в перші тижні прийому, погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю).
Інші: рідко - порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при Cmax ніфедипіну в плазмі), гінекомастія (у пацієнтів похилого віку, повністю зникаюча після відміни), галакторея, гіперглікемія, набряк легень, збільшення маси тіла.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, підвищена втомлюваність, сонливість. При тривалому прийомі препарату у високих дозах - парестезія кінцівок, тремор, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, шаркаюча хода, тремор кистей і пальців рук, утруднення ковтання), депресія.
З боку травної системи: диспепсія (нудота, діарея або запор), сухість у роті, метеоризм, підвищення апетиту; рідко - гіперплазія ясен, повністю зникаюча після відміни препарату. При тривалому прийомі - порушення функції печінки (внутрішньопечінковий холестаз, підвищення активності печінкових трансаміназ).
З боку кістково-м'язової системи: артрит, міалгія, набряклість суглобів.
Алергічні реакції: рідко - свербіж, кропив'янка, екзантема, аутоімунний гепатит, фотодерматит, анафілактичні реакції, ексфоліативний дерматит.
З боку системи кровотворення: анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз.
З боку сечовидільної системи: збільшення добового діурезу в перші тижні прийому, погіршення функції нирок (у хворих з нирковою недостатністю).
Інші: рідко - порушення зору (в т.ч. транзиторна сліпота при Cmax ніфедипіну в плазмі), гінекомастія (у пацієнтів похилого віку, повністю зникаюча після відміни), галакторея, гіперглікемія, набряк легень, збільшення маси тіла.
Передозування
Симптоми: головний біль, гіперемія шкіри обличчя, тривале виражене зниження АТ, пригнічення функції синусового вузла, брадикардія/тахікардія, брадиаритмія. При тяжкому отруєнні — втрата свідомості, кома.
Лікування: симптоматичне. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (за необхідності, тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано в/в введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату з подальшим переключенням на тривалу інфузію.
При вираженому зниженні АТ показано повільне в/в введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (K+, Ca2+).
При розвитку серцевої недостатності — в/в введення строфантину.
При порушеннях провідності — атропін, ізопреналін або штучний водій ритму.
Гемодіаліз не ефективний, рекомендується плазмаферез.
Потрібна обережність при застосуванні у пацієнтів зі злоякісною артеріальною гіпертензією та необоротною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, оскільки можливе значне падіння АТ через вазодилатацію.
Лікування: симптоматичне. При тяжкому отруєнні (колапс, пригнічення синусового вузла) проводять промивання шлунка (за необхідності, тонкого кишечника), призначають активоване вугілля. Антидотом є препарати кальцію, показано в/в введення 10% кальцію хлориду або кальцію глюконату з подальшим переключенням на тривалу інфузію.
При вираженому зниженні АТ показано повільне в/в введення допаміну, добутаміну, адреналіну або норадреналіну. Рекомендується проводити контроль вмісту глюкози (може знижуватися вивільнення інсуліну) та електролітів у крові (K+, Ca2+).
При розвитку серцевої недостатності — в/в введення строфантину.
При порушеннях провідності — атропін, ізопреналін або штучний водій ритму.
Гемодіаліз не ефективний, рекомендується плазмаферез.
Потрібна обережність при застосуванні у пацієнтів зі злоякісною артеріальною гіпертензією та необоротною нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, оскільки можливе значне падіння АТ через вазодилатацію.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні інших гіпотензивних засобів, а також трициклічних антидепресантів, нітратів, циметидину, інгаляційних анестетиків, діуретиків, гіпотензивний ефект ніфедипіну може посилюватися.
Блокатори повільних кальцієвих каналів можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритміків, як аміодарон і хінідин.
При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія.
Дилтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати при одночасному призначенні цих препаратів зниження дози ніфедипіну.
Знижує концентрацію хінідину в плазмі.
Підвищує концентрацію дигоксину і теофіліну в плазмі крові.
Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну в організмі, не рекомендується спільне призначення.
При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксим) може збільшуватися біологічна доступність цефалоспоринів на 70%.
Симпатоміметики, НПЗП (пригнічення синтезу простагландинів у нирках і затримка іонів натрію і рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект.
Ніфедипін може витісняти з зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти – похідні кумарину і індандіону, протисудомні препарати, НПЗП, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок чого може підвищитися їх концентрація в плазмі крові.
Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту.
При необхідності дозу вінкристину знижують, оскільки ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може викликати посилення побічних реакцій.
Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає.
Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому він протипоказаний під час лікування ніфедипіном.
Ніфедипін метаболізується за участю ізоферментів системи цитохрому P450 3A, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему, може призвести до взаємодії цього препарату і ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквінавір); протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Беручи до уваги досвід застосування БМКК ніфедипіну, не можна виключити аналогічну взаємодію також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть викликати зниження концентрації ніфедипіну в плазмі крові; а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Блокатори повільних кальцієвих каналів можуть ще більше посилювати негативну інотропну дію таких антиаритміків, як аміодарон і хінідин.
При комбінуванні ніфедипіну з нітратами посилюється тахікардія.
Дилтіазем пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, що може вимагати при одночасному призначенні цих препаратів зниження дози ніфедипіну.
Знижує концентрацію хінідину в плазмі.
Підвищує концентрацію дигоксину і теофіліну в плазмі крові.
Рифампіцин прискорює метаболізм ніфедипіну в організмі, не рекомендується спільне призначення.
При одночасному призначенні з цефалоспоринами (наприклад, цефіксим) може збільшуватися біологічна доступність цефалоспоринів на 70%.
Симпатоміметики, НПЗП (пригнічення синтезу простагландинів у нирках і затримка іонів натрію і рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі) знижують гіпотензивний ефект.
Ніфедипін може витісняти з зв'язку з білками препарати з високим ступенем зв'язування (в т.ч. непрямі антикоагулянти – похідні кумарину і індандіону, протисудомні препарати, НПЗП, хінін, саліцилати, сульфінпіразон), внаслідок чого може підвищитися їх концентрація в плазмі крові.
Ніфедипін пригнічує метаболізм празозину та інших альфа-адреноблокаторів, що може призвести до посилення гіпотензивного ефекту.
При необхідності дозу вінкристину знижують, оскільки ніфедипін гальмує його виведення з організму, що може викликати посилення побічних реакцій.
Препарати літію можуть посилювати токсичні ефекти (нудота, блювання, діарея, атаксія, тремор, шум у вухах).
При одночасному призначенні прокаїнаміду, хінідину та інших препаратів, що викликають подовження інтервалу QT, ризик значного подовження інтервалу QT зростає.
Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм ніфедипіну в організмі, тому він протипоказаний під час лікування ніфедипіном.
Ніфедипін метаболізується за участю ізоферментів системи цитохрому P450 3A, у зв'язку з цим одночасне застосування препаратів, що інгібують цю систему, може призвести до взаємодії цього препарату і ніфедипіну: так, макроліди, противірусні препарати (наприклад, ампренавір, індинавір, нелфінавір, ритонавір або саквінавір); протигрибкові засоби групи азолів (кетоконазол, ітраконазол або флуконазол) викликають збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Беручи до уваги досвід застосування БМКК ніфедипіну, не можна виключити аналогічну взаємодію також з ніфедипіном: карбамазепін, фенобарбітал можуть викликати зниження концентрації ніфедипіну в плазмі крові; а вальпроєва кислота – збільшення концентрації ніфедипіну в плазмі крові.
Лікарська форма
Таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 20 мг.
По 10 таблеток у блістер (ПВХ/алюміній). По 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки
По 50 або по 100 таблеток у флакон коричневого скла з пробкою білого кольору з ПЕ низької щільності з рельєфним написом "AWD". По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
По 10 таблеток у блістер (ПВХ/алюміній). По 3 блістери разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки
По 50 або по 100 таблеток у флакон коричневого скла з пробкою білого кольору з ПЕ низької щільності з рельєфним написом "AWD". По 1 флакону разом з інструкцією по застосуванню в картонну пачку, на яку додатково можуть бути нанесені захисні наклейки.
