Міродеп лонг
Mirodep long
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Ацедипрол, Конвулекс, Вальпроат натрію, Депакін, Депакін хроносфера, Депакін хроно, Енкорат хроно, Вальпарин, Конвульсофін, Енкорат Хроно, Депакін Хроно, Вальпроєва кислота, Орфірил,
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Mirodep long" 500 mg
D.t.d. № 30 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, під час їжі
D.t.d. № 30 in tab.
S.: Внутрішньо, по 1 таблетці 2 рази на день, під час їжі
Фармакологічні властивості
Міорелаксуюче, протиепілептичне, седативне.
Фармакодинаміка
Протиепілептичний засіб. Вважається, що механізм дії пов'язаний із підвищенням вмісту GABA в ЦНС, що зумовлено інгібуванням GABA-трансамінази, а також зменшенням зворотного захоплення GABA в тканинах головного мозку. Це, ймовірно, призводить до зменшення збудливості та судомної готовності моторних зон головного мозку. Сприяє покращенню психічного стану та настрою хворих.
Фармакокінетика
Вальпроєва кислота швидко і майже повністю абсорбується з ШКТ, біодоступність при прийомі внутрішньо становить близько 93%. Прийом їжі не впливає на ступінь всмоктування. Cmax у плазмі крові досягається через 1-3 год. Терапевтична концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі крові становить 50-100 мг/л.
Css досягається на 2-4 день лікування залежно від інтервалів між прийомами. Зв'язування з білками плазми становить 80-95%. Рівні концентрації в спинномозковій рідині корелюють з величиною незв'язаної з білками фракції. Вальпроєва кислота проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
Метаболізується шляхом глюкуронізації та окислення в печінці.
Вальпроєва кислота (1-3%) та її метаболіти виводяться нирками. T1/2 при монотерапії та у здорових добровольців становить 8-20 год.
При поєднанні з іншими лікарськими засобами T1/2 може становити 6-8 год внаслідок індукції метаболічних ферментів.
Css досягається на 2-4 день лікування залежно від інтервалів між прийомами. Зв'язування з білками плазми становить 80-95%. Рівні концентрації в спинномозковій рідині корелюють з величиною незв'язаної з білками фракції. Вальпроєва кислота проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком.
Метаболізується шляхом глюкуронізації та окислення в печінці.
Вальпроєва кислота (1-3%) та її метаболіти виводяться нирками. T1/2 при монотерапії та у здорових добровольців становить 8-20 год.
При поєднанні з іншими лікарськими засобами T1/2 може становити 6-8 год внаслідок індукції метаболічних ферментів.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Внутрішньо, не роздавлюючи і не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю води. Добова доза підбирається лікарем індивідуально.
Препарат призначений тільки для дорослих і дітей старше 6 років з масою тіла більше 17 кг. Ця лікарська форма не рекомендується дітям молодше 6 років через ризик потрапляння таблетки в дихальні шляхи при ковтанні. Для полегшення ковтання і прийому індивідуально підібраної дози таблетку можна ділити на кілька частин.
Уповільнене вивільнення дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові після прийому і більш тривало підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби.
Режим дозування при епілепсії
Слід підбирати мінімальну ефективну для запобігання розвитку нападів епілепсії дозу препарату, особливо під час вагітності. Добова доза повинна підбиратися відповідно до віку і маси тіла. Рекомендовано ступінчасте (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної дози.
У зв'язку з тим, що не встановлено прямого взаємозв'язку між величиною добової дози, плазмовими концентраціями і терапевтичним ефектом препарату, оптимальну дозу визначають за клінічним відгуком. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові може служити доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові становить 40-100 мкг/мл (300-700 мкмоль/л).
При монотерапії початкова доза зазвичай становить 5-10 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла, яку поступово підвищують кожні 4-7 днів з розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла до дози, необхідної для досягнення контролю над нападами епілепсії.
Середні добові дози (при тривалому застосуванні):
- для дітей 6-14 років (маса тіла 20-30 кг) - 30 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла (600-1200 мг);
- для підлітків (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла (1000-1500 мг);
- для дорослих і пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) - в середньому 20 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла (1200-2100 мг).
Незважаючи на те, що при розрахунку добової дози препарату враховується вік і маса тіла пацієнта, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату.
У разі якщо епілепсія не піддається контролю при призначенні вищезазначених доз, їх можна збільшити при забезпеченні медичного контролю над станом пацієнта і визначенні концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові.
У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не відразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Враховуючи цю обставину, не слід збільшувати добову дозу вище рекомендованої середньої добової дози раніше зазначеного терміну.
Добова доза препарату може бути розділена на 1-2 прийоми, переважно під час їжі.
Одноразове застосування препарату можливе при добре контрольованій епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають вальпроєву кислоту у вигляді лікарських форм непролонгованої дії, можуть бути переведені на таблетки пролонгованої дії (одномоментно або протягом кількох днів), при цьому пацієнти повинні приймати раніше підібрану добову дозу.
Для пацієнтів, які раніше приймали інші протиепілептичні препарати, рекомендовано поступовий перехід на прийом вальпроєвої кислоти приблизно протягом 2 тижнів. При цьому необхідно відразу ж знижувати дозу раніше прийнятого протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Не слід різко припиняти прийом іншого протиепілептичного препарату.
Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати активність мікросомальних ферментів печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторити плазмові концентрації вальпроєвої кислоти, і, при необхідності (в міру зменшення індукуючого їх метаболізм ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу вальпроєвої кислоти.
При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними препаратами їх слід додавати до лікування поступово
Режим дозування при маніакальних епізодах при біполярних розладах
Дорослі
Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. У клінічних дослідженнях початкова доза, що становила 20 мг вальпроату натрію на кг маси тіла, також показала прийнятний профіль безпеки.
Форми випуску з пролонгованим вивільненням можна приймати 1 або 2 рази на добу. Доза препарату повинна збільшуватися якомога швидше до досягнення мінімальної терапевтичної дози, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середньодобова доза становить 1000-2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які отримують добову дозу вище 45 мг/кг, повинні перебувати під постійним медичним наглядом.
Продовження лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах повинно проводитися шляхом прийому індивідуально підібраної мінімальної ефективної дози.
Діти та підлітки
Ефективність і безпека застосування вальпроєвої кислоти при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах у пацієнтів молодше 18 років не вивчена.
Застосування препарату у пацієнтів особливих груп
Діти та підлітки жіночої статі, жінки з репродуктивним потенціалом і вагітні жінки
Лікування препаратом Вальпроєва кислота слід починати під наглядом спеціаліста, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід починати тільки в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі і ризику. Переважним є застосування вальпроєвої кислоти в монотерапії і в найменших дозах і, якщо можливо, в лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися, як мінімум, на 2 разові дози.
Пацієнти похилого віку
Хоча у пацієнтів похилого віку є зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежене клінічне значення, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення забезпечення контролю над нападами епілепсії.
Ниркова недостатність і/або гіпопротеїнемія
У пацієнтів з нирковою недостатністю і/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації терапевтично активної (вільної) фракції вальпроєвої кислоти в плазмі крові, і, при необхідності, зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при підборі дози, головним чином, на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти в плазмі крові (вільної фракції і фракції, зв'язаної з білками плазми крові), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози.
Препарат призначений тільки для дорослих і дітей старше 6 років з масою тіла більше 17 кг. Ця лікарська форма не рекомендується дітям молодше 6 років через ризик потрапляння таблетки в дихальні шляхи при ковтанні. Для полегшення ковтання і прийому індивідуально підібраної дози таблетку можна ділити на кілька частин.
Уповільнене вивільнення дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові після прийому і більш тривало підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби.
Режим дозування при епілепсії
Слід підбирати мінімальну ефективну для запобігання розвитку нападів епілепсії дозу препарату, особливо під час вагітності. Добова доза повинна підбиратися відповідно до віку і маси тіла. Рекомендовано ступінчасте (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної дози.
У зв'язку з тим, що не встановлено прямого взаємозв'язку між величиною добової дози, плазмовими концентраціями і терапевтичним ефектом препарату, оптимальну дозу визначають за клінічним відгуком. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові може служити доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові становить 40-100 мкг/мл (300-700 мкмоль/л).
При монотерапії початкова доза зазвичай становить 5-10 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла, яку поступово підвищують кожні 4-7 днів з розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла до дози, необхідної для досягнення контролю над нападами епілепсії.
Середні добові дози (при тривалому застосуванні):
- для дітей 6-14 років (маса тіла 20-30 кг) - 30 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла (600-1200 мг);
- для підлітків (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла (1000-1500 мг);
- для дорослих і пацієнтів похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) - в середньому 20 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла (1200-2100 мг).
Незважаючи на те, що при розрахунку добової дози препарату враховується вік і маса тіла пацієнта, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату.
У разі якщо епілепсія не піддається контролю при призначенні вищезазначених доз, їх можна збільшити при забезпеченні медичного контролю над станом пацієнта і визначенні концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові.
У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти проявляється не відразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Враховуючи цю обставину, не слід збільшувати добову дозу вище рекомендованої середньої добової дози раніше зазначеного терміну.
Добова доза препарату може бути розділена на 1-2 прийоми, переважно під час їжі.
Одноразове застосування препарату можливе при добре контрольованій епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають вальпроєву кислоту у вигляді лікарських форм непролонгованої дії, можуть бути переведені на таблетки пролонгованої дії (одномоментно або протягом кількох днів), при цьому пацієнти повинні приймати раніше підібрану добову дозу.
Для пацієнтів, які раніше приймали інші протиепілептичні препарати, рекомендовано поступовий перехід на прийом вальпроєвої кислоти приблизно протягом 2 тижнів. При цьому необхідно відразу ж знижувати дозу раніше прийнятого протиепілептичного препарату, особливо фенобарбіталу. Не слід різко припиняти прийом іншого протиепілептичного препарату.
Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть оборотно індукувати активність мікросомальних ферментів печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторити плазмові концентрації вальпроєвої кислоти, і, при необхідності (в міру зменшення індукуючого їх метаболізм ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу вальпроєвої кислоти.
При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними препаратами їх слід додавати до лікування поступово
Режим дозування при маніакальних епізодах при біполярних розладах
Дорослі
Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. У клінічних дослідженнях початкова доза, що становила 20 мг вальпроату натрію на кг маси тіла, також показала прийнятний профіль безпеки.
Форми випуску з пролонгованим вивільненням можна приймати 1 або 2 рази на добу. Доза препарату повинна збільшуватися якомога швидше до досягнення мінімальної терапевтичної дози, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середньодобова доза становить 1000-2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які отримують добову дозу вище 45 мг/кг, повинні перебувати під постійним медичним наглядом.
Продовження лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах повинно проводитися шляхом прийому індивідуально підібраної мінімальної ефективної дози.
Діти та підлітки
Ефективність і безпека застосування вальпроєвої кислоти при лікуванні маніакальних епізодів при біполярних розладах у пацієнтів молодше 18 років не вивчена.
Застосування препарату у пацієнтів особливих груп
Діти та підлітки жіночої статі, жінки з репродуктивним потенціалом і вагітні жінки
Лікування препаратом Вальпроєва кислота слід починати під наглядом спеціаліста, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід починати тільки в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі і ризику. Переважним є застосування вальпроєвої кислоти в монотерапії і в найменших дозах і, якщо можливо, в лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності добова доза повинна ділитися, як мінімум, на 2 разові дози.
Пацієнти похилого віку
Хоча у пацієнтів похилого віку є зміни фармакокінетики вальпроєвої кислоти, вони мають обмежене клінічне значення, і доза вальпроєвої кислоти у пацієнтів похилого віку повинна підбиратися відповідно до досягнення забезпечення контролю над нападами епілепсії.
Ниркова недостатність і/або гіпопротеїнемія
У пацієнтів з нирковою недостатністю і/або гіпопротеїнемією слід враховувати можливість збільшення концентрації терапевтично активної (вільної) фракції вальпроєвої кислоти в плазмі крові, і, при необхідності, зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при підборі дози, головним чином, на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти в плазмі крові (вільної фракції і фракції, зв'язаної з білками плазми крові), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози.
Показання
Дорослі пацієнти: як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами:
- лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних;
- лікування синдрому Леннокса-Гасто;
- лікування парціальних епілептичних нападів, парціальних нападів з вторинною генералізацією або без неї;
- лікування і профілактика біполярних афективних розладів.
Пацієнти дитячого віку старше 6 років: як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами:
- лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних;
- лікування синдрому Леннокса-Гасто;
- лікування парціальних епілептичних нападів, парціальних нападів з вторинною генералізацією або без неї.
- лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних;
- лікування синдрому Леннокса-Гасто;
- лікування парціальних епілептичних нападів, парціальних нападів з вторинною генералізацією або без неї;
- лікування і профілактика біполярних афективних розладів.
Пацієнти дитячого віку старше 6 років: як монотерапія або в комбінації з іншими протиепілептичними засобами:
- лікування генералізованих епілептичних нападів: клонічних, тонічних, тоніко-клонічних, абсансів, міоклонічних, атонічних;
- лікування синдрому Леннокса-Гасто;
- лікування парціальних епілептичних нападів, парціальних нападів з вторинною генералізацією або без неї.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінатрію, вальпроміду або до якого-небудь з допоміжних речовин препарату;
- гострий і хронічний гепатит;
- тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта і/або його близьких кровних родичів;
- тяжкі ураження печінки з летальним наслідком при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта;
- тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози;
- печінкова порфірія;
- встановлені мітохондріальні захворювання, викликані мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад, синдром Альперса-Хуттенлохера, і підозра на захворювання, обумовлені дефектами γ-полімерази;
- пацієнти з встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини);
- одночасний прийом з мефлохіном, з препаратами звіробою продірявленого;
- період вагітності при епілепсії, за винятком випадків відсутності альтернативних методів лікування;
- період вагітності при лікуванні і профілактиці біполярних афективних розладів;
- жінки з збереженим репродуктивним потенціалом, якщо не виконані всі умови Програми запобігання вагітності;
- дитячий вік до 6 років.
З обережністю:
- Захворювання печінки і підшлункової залози в анамнезі;
- вроджені ферментопатії;
- пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія);
- ниркова недостатність (потрібна корекція дози);
- гіпопротеїнемія;
- одночасний прийом кількох протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки);
- одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, похідні фенотіазину, похідні бутерофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів);
- одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), антидепресантів, бензодіазепінів (можливість посилення їх ефектів);
- одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітину, ламотриджину, зидовудину, фелбамату, оланзапіну, пропофолу, азтреонаму, ацетилсаліцилової кислоти (АСК), непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестераміна (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можливе змінення плазмових концентрацій цих лікарських засобів і/або вальпроєвої кислоти;
- одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну і зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти);
- одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії);
- пацієнти з недостатністю карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (більш високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти);
- одночасне застосування з естроген-вмісними препаратами.
- гострий і хронічний гепатит;
- тяжкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта і/або його близьких кровних родичів;
- тяжкі ураження печінки з летальним наслідком при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта;
- тяжкі порушення функції печінки або підшлункової залози;
- печінкова порфірія;
- встановлені мітохондріальні захворювання, викликані мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент γ-полімеразу (POLG), наприклад, синдром Альперса-Хуттенлохера, і підозра на захворювання, обумовлені дефектами γ-полімерази;
- пацієнти з встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини);
- одночасний прийом з мефлохіном, з препаратами звіробою продірявленого;
- період вагітності при епілепсії, за винятком випадків відсутності альтернативних методів лікування;
- період вагітності при лікуванні і профілактиці біполярних афективних розладів;
- жінки з збереженим репродуктивним потенціалом, якщо не виконані всі умови Програми запобігання вагітності;
- дитячий вік до 6 років.
З обережністю:
- Захворювання печінки і підшлункової залози в анамнезі;
- вроджені ферментопатії;
- пригнічення кістковомозкового кровотворення (лейкопенія, тромбоцитопенія, анемія);
- ниркова недостатність (потрібна корекція дози);
- гіпопротеїнемія;
- одночасний прийом кількох протисудомних препаратів (через підвищений ризик ураження печінки);
- одночасний прийом препаратів, що провокують судомні напади або знижують поріг судомної готовності, таких як трициклічні антидепресанти, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, похідні фенотіазину, похідні бутерофенону, хлорохін, бупропіон, трамадол (ризик провокування судомних нападів);
- одночасний прийом нейролептиків, інгібіторів моноаміноксидази (МАО), антидепресантів, бензодіазепінів (можливість посилення їх ефектів);
- одночасний прийом фенобарбіталу, примідону, фенітину, ламотриджину, зидовудину, фелбамату, оланзапіну, пропофолу, азтреонаму, ацетилсаліцилової кислоти (АСК), непрямих антикоагулянтів, циметидину, еритроміцину, карбапенемів, рифампіцину, німодипіну, руфінаміду (особливо у дітей), інгібіторів протеаз (лопінавіру, ритонавіру), колестераміна (у зв'язку з фармакокінетичними взаємодіями на рівні метаболізму або на рівні зв'язку з білками плазми крові можливе змінення плазмових концентрацій цих лікарських засобів і/або вальпроєвої кислоти;
- одночасне застосування карбамазепіну (ризик потенціювання токсичних ефектів карбамазепіну і зниження плазмової концентрації вальпроєвої кислоти);
- одночасне застосування топірамату або ацетазоламіду (ризик розвитку енцефалопатії);
- пацієнти з недостатністю карнітин пальмітоїлтрансферази (КПТ) типу II (більш високий ризик розвитку рабдоміолізу при прийомі вальпроєвої кислоти);
- одночасне застосування з естроген-вмісними препаратами.
Особливі вказівки
З обережністю застосовують у пацієнтів з патологічними змінами крові, при органічних захворюваннях мозку, захворюваннях печінки в анамнезі, гіпопротеїнемії, порушеннях функції нирок.
Пацієнтам, які отримують інші протисудомні засоби, лікування вальпроєвою кислотою слід починати поступово, досягаючи клінічно ефективної дози через 2 тижні. Потім проводять поступову відміну інших протисудомних засобів. У пацієнтів, які не отримували лікування іншими протисудомними засобами, клінічно ефективна доза повинна бути досягнута через 1 тиждень.
Слід мати на увазі, що ризик розвитку побічних ефектів з боку печінки підвищений при проведенні комбінованої протисудомної терапії.
У період лікування необхідно регулярно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, стан згортальної системи крові (особливо протягом перших 6 місяців лікування).
У дітей підвищений ризик розвитку тяжкого або загрозливого для життя гепатотоксичного дії. У пацієнтів віком до 2 років і у дітей, які отримують комбіновану терапію, ризик ще більш високий, але з віком він знижується.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами
У період лікування слід дотримуватися обережності при водінні транспортних засобів та інших видах діяльності, що вимагають високої концентрації уваги і швидких психомоторних реакцій.
Пацієнтам, які отримують інші протисудомні засоби, лікування вальпроєвою кислотою слід починати поступово, досягаючи клінічно ефективної дози через 2 тижні. Потім проводять поступову відміну інших протисудомних засобів. У пацієнтів, які не отримували лікування іншими протисудомними засобами, клінічно ефективна доза повинна бути досягнута через 1 тиждень.
Слід мати на увазі, що ризик розвитку побічних ефектів з боку печінки підвищений при проведенні комбінованої протисудомної терапії.
У період лікування необхідно регулярно контролювати функцію печінки, картину периферичної крові, стан згортальної системи крові (особливо протягом перших 6 місяців лікування).
У дітей підвищений ризик розвитку тяжкого або загрозливого для життя гепатотоксичного дії. У пацієнтів віком до 2 років і у дітей, які отримують комбіновану терапію, ризик ще більш високий, але з віком він знижується.
Вплив на здатність до управління транспортними засобами і механізмами
У період лікування слід дотримуватися обережності при водінні транспортних засобів та інших видах діяльності, що вимагають високої концентрації уваги і швидких психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку ЦНС: можливий тремор кистей або рук; рідко - зміни поведінки, настрою або психічного стану, диплопія, ністагм, плями перед очима, порушення координації рухів, запаморочення, сонливість, головний біль, незвичайне збудження, рухове занепокоєння або дратівливість.
З боку травної системи: можливі слабкі спазми в животі або в області шлунка, втрата апетиту, діарея, порушення травлення, нудота, блювання; рідко - запори, панкреатит.
З боку системи згортання крові: тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі.
З боку обміну речовин: незвичайне зменшення або збільшення маси тіла.
З боку гінекологічного статусу: порушення менструального циклу.
Дерматологічні реакції: алопеція.
Алергічні реакції: шкірний висип.
З боку травної системи: можливі слабкі спазми в животі або в області шлунка, втрата апетиту, діарея, порушення травлення, нудота, блювання; рідко - запори, панкреатит.
З боку системи згортання крові: тромбоцитопенія, подовження часу кровотечі.
З боку обміну речовин: незвичайне зменшення або збільшення маси тіла.
З боку гінекологічного статусу: порушення менструального циклу.
Дерматологічні реакції: алопеція.
Алергічні реакції: шкірний висип.
Передозування
Клінічні прояви гострої масивної передозування зазвичай протікають у вигляді коми з гіпотонією м'язів, гіпорефлексією, міозом, пригніченням дихання, метаболічним ацидозом, надмірним зниженням артеріального тиску і судинним колапсом/шоком.
Описують випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком головного мозку. Присутність натрію в складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії.
При масивній передозуванні можливий летальний наслідок, однак зазвичай прогноз сприятливий.
Симптоми передозування можуть варіювати. Повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти.
Лікування передозування
Невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке ефективне протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля (в тому числі його введення через назогастральний зонд). Потрібно спостереження за станом серцево-судинної і дихальної системи і підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функцію печінки і підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення штучної вентиляції легень. В окремих випадках з успіхом застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивної передозування були ефективні гемодіаліз і гемоперфузія.
Описують випадки внутрішньочерепної гіпертензії, пов'язаної з набряком головного мозку. Присутність натрію в складі препаратів вальпроєвої кислоти при їх передозуванні може призводити до розвитку гіпернатріємії.
При масивній передозуванні можливий летальний наслідок, однак зазвичай прогноз сприятливий.
Симптоми передозування можуть варіювати. Повідомлялося про розвиток судомних нападів при дуже високих плазмових концентраціях вальпроєвої кислоти.
Лікування передозування
Невідкладна допомога при передозуванні в стаціонарі повинна бути наступною: промивання шлунка, яке ефективне протягом 10-12 годин після прийому препарату. Для зменшення всмоктування вальпроєвої кислоти може бути ефективним прийом активованого вугілля (в тому числі його введення через назогастральний зонд). Потрібно спостереження за станом серцево-судинної і дихальної системи і підтримання ефективного діурезу. Необхідно контролювати функцію печінки і підшлункової залози. При пригніченні дихання може знадобитися проведення штучної вентиляції легень. В окремих випадках з успіхом застосовувався налоксон. У дуже тяжких випадках масивної передозування були ефективні гемодіаліз і гемоперфузія.
Лікарняна взаємодія
При одночасному застосуванні нейролептиків, антидепресантів, інгібіторів МАО, похідних бензодіазепіну, етанолу посилюється пригнічуючий вплив на ЦНС.
При одночасному застосуванні засобів, що мають гепатотоксичну дію, можливо посилення гепатотоксичної дії.
При одночасному застосуванні посилюються ефекти антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти) і антикоагулянтів.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація зидовудину в плазмі крові, що призводить до посилення його токсичності.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном зменшується концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі крові внаслідок підвищення швидкості її метаболізму, обумовленого індукцією мікросомальних ферментів печінки під впливом карбамазепіну. Вальпроєва кислота потенціює токсичну дію карбамазепіну.
При одночасному застосуванні уповільнюється метаболізм ламотриджину і збільшується його T1/2.
При одночасному застосуванні з мефлохіном підвищується метаболізм вальпроєвої кислоти в плазмі крові і підвищується ризик розвитку судом.
При одночасному застосуванні з меропенемом можливо зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові; з примідоном - підвищення концентрації примідону в плазмі крові; з саліцилатами - можливо посилення ефектів вальпроєвої кислоти внаслідок її витіснення саліцилатами з зв'язку з білками плазми крові.
При одночасному застосуванні з фелбаматом підвищується концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі крові, що супроводжується проявами токсичної дії (нудота, сонливість, головний біль, зменшення кількості тромбоцитів, когнітивні порушення).
При одночасному застосуванні з фенітином протягом кількох перших тижнів загальна концентрація фенітину в плазмі крові може зменшуватися за рахунок його витіснення з місць зв'язування з білками плазми вальпроатом натрію, індукції мікросомальних ферментів печінки і прискорення метаболізму фенітину. Далі відбувається інгібування метаболізму фенітину вальпроатом і, внаслідок цього, підвищення концентрації фенітину в плазмі крові. Фенітин зменшує концентрацію вальпроату в плазмі крові, ймовірно, за рахунок підвищення його метаболізму в печінці. Вважають, що фенітин як індуктор печінкових ферментів, можливо, також підвищує утворення другорядного, але такого, що має гепатотоксичність, метаболіту вальпроєвої кислоти.
При одночасному застосуванні вальпроєва кислота витісняє фенобарбітал з зв'язку з білками плазми, в результаті збільшується його концентрація в плазмі крові. Фенобарбітал підвищує швидкість метаболізму вальпроєвої кислоти, що призводить до зменшення її концентрації в плазмі крові.
Є повідомлення про посилення ефектів флувоксаміну і флуоксетину при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. При одночасному застосуванні з флуоксетином у деяких пацієнтів спостерігалося збільшення або зменшення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові.
При одночасному застосуванні циметидину, еритроміцину можливо підвищення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі за рахунок зниження її метаболізму в печінці.
При одночасному застосуванні засобів, що мають гепатотоксичну дію, можливо посилення гепатотоксичної дії.
При одночасному застосуванні посилюються ефекти антиагрегантів (в т.ч. ацетилсаліцилової кислоти) і антикоагулянтів.
При одночасному застосуванні підвищується концентрація зидовудину в плазмі крові, що призводить до посилення його токсичності.
При одночасному застосуванні з карбамазепіном зменшується концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі крові внаслідок підвищення швидкості її метаболізму, обумовленого індукцією мікросомальних ферментів печінки під впливом карбамазепіну. Вальпроєва кислота потенціює токсичну дію карбамазепіну.
При одночасному застосуванні уповільнюється метаболізм ламотриджину і збільшується його T1/2.
При одночасному застосуванні з мефлохіном підвищується метаболізм вальпроєвої кислоти в плазмі крові і підвищується ризик розвитку судом.
При одночасному застосуванні з меропенемом можливо зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові; з примідоном - підвищення концентрації примідону в плазмі крові; з саліцилатами - можливо посилення ефектів вальпроєвої кислоти внаслідок її витіснення саліцилатами з зв'язку з білками плазми крові.
При одночасному застосуванні з фелбаматом підвищується концентрація вальпроєвої кислоти в плазмі крові, що супроводжується проявами токсичної дії (нудота, сонливість, головний біль, зменшення кількості тромбоцитів, когнітивні порушення).
При одночасному застосуванні з фенітином протягом кількох перших тижнів загальна концентрація фенітину в плазмі крові може зменшуватися за рахунок його витіснення з місць зв'язування з білками плазми вальпроатом натрію, індукції мікросомальних ферментів печінки і прискорення метаболізму фенітину. Далі відбувається інгібування метаболізму фенітину вальпроатом і, внаслідок цього, підвищення концентрації фенітину в плазмі крові. Фенітин зменшує концентрацію вальпроату в плазмі крові, ймовірно, за рахунок підвищення його метаболізму в печінці. Вважають, що фенітин як індуктор печінкових ферментів, можливо, також підвищує утворення другорядного, але такого, що має гепатотоксичність, метаболіту вальпроєвої кислоти.
При одночасному застосуванні вальпроєва кислота витісняє фенобарбітал з зв'язку з білками плазми, в результаті збільшується його концентрація в плазмі крові. Фенобарбітал підвищує швидкість метаболізму вальпроєвої кислоти, що призводить до зменшення її концентрації в плазмі крові.
Є повідомлення про посилення ефектів флувоксаміну і флуоксетину при їх одночасному застосуванні з вальпроєвою кислотою. При одночасному застосуванні з флуоксетином у деяких пацієнтів спостерігалося збільшення або зменшення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові.
При одночасному застосуванні циметидину, еритроміцину можливо підвищення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі за рахунок зниження її метаболізму в печінці.
Лікарська форма
Таблетки з пролонгованим вивільненням, покриті плівковою оболонкою, 300 мг і 500 мг.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці.
По 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банці полімерній з поліпропілену для лікарських засобів з контролем першого відкриття, закупорену кришкою з силікагелем.
По 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних чарункових упаковок з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої разом з інструкцією по застосуванню в пачці з картону.
По 10 таблеток у контурній чарунковій упаковці.
По 20, 30, 40, 50 або 100 таблеток у банці полімерній з поліпропілену для лікарських засобів з контролем першого відкриття, закупорену кришкою з силікагелем.
По 1, 2, 3, 4, 5, 6 або 10 контурних чарункових упаковок з плівки полівінілхлоридної/полівініліденхлоридної і фольги алюмінієвої друкованої лакованої разом з інструкцією по застосуванню в пачці з картону.
