Апбраві
Apbravi
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Apbravi" 800 мкг
D.t.d. № 60 in tab.
S.: Внутрішньо по 1 таблетці 2 рази на добу, під час їжі.
D.t.d. № 60 in tab.
S.: Внутрішньо по 1 таблетці 2 рази на добу, під час їжі.
Фармакологічні властивості
Простацикліноміметичний, вазодилатуючий, знижуючий легеневий судинний опір.
Фармакодинаміка
Селексипаг є селективним агоністом простациклінових (IP) рецепторів, відмінним від простацикліну та його аналогів.
Селексипаг гідролізується карбоксилестеразами з утворенням активного метаболіту, активність якого приблизно в 37 разів перевищує активність селексипагу. Селексипаг та його активний метаболіт є високоафінними агоністами IP-рецепторів з високою чутливістю до IP-рецепторів порівняно з іншими рецепторами простаноїдів (ЕР1–ЕР4, DP, FP і ТР). Селективність щодо рецепторів EP1, ЕР3, FP і ТР важлива, оскільки ці рецептори відповідають за скорочувальну активність у ШКТ та кровоносних судинах. Селективність щодо рецепторів ЕР2, ЕР4 і DP1 важлива, оскільки ці рецептори опосередковують імуносупресивні ефекти.
Стимулювання селексипагом та його активним метаболітом IP-рецепторів призводить до вазодилатації, а також антипроліферативного та антифібротичного ефектів.
Селексипаг запобігає ремоделюванню серця та легень у щурів з легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) та викликає пропорційне зниження легеневого та периферичного тиску, показуючи, що периферична вазодилатація відображає фармакодинамічну ефективність щодо легеневих судин. Селексипаг не викликає десенсибілізацію IP-рецепторів in vitro та тахіфілаксію у щурів.
Фармакодинаміка
Електрофізіологія серця
Застосування повторних доз 800 і 1600 мкг селексипагу 2 рази на день не впливало на серцеву реполяризацію (інтервал QTc) або проведення (інтервали PR і QRS) та викликало помірне підвищення ЧСС.
Фактори згортання крові
Спостерігалося незначне зниження рівня фактора Віллебранда в плазмі крові; рівень фактора Віллебранда при цьому залишався вище НГН.
Легенева гемодинаміка
При спільному застосуванні селексипагу в індивідуально переносимій дозі з антагоністами ендотелінових рецепторів та/або інгібіторами ФДЕ-5 у пацієнтів з ЛАГ (II–III функціональні класи за класифікацією ВООЗ) достовірно знижувався легеневий судинний опір та підвищувався серцевий індекс.
Селексипаг гідролізується карбоксилестеразами з утворенням активного метаболіту, активність якого приблизно в 37 разів перевищує активність селексипагу. Селексипаг та його активний метаболіт є високоафінними агоністами IP-рецепторів з високою чутливістю до IP-рецепторів порівняно з іншими рецепторами простаноїдів (ЕР1–ЕР4, DP, FP і ТР). Селективність щодо рецепторів EP1, ЕР3, FP і ТР важлива, оскільки ці рецептори відповідають за скорочувальну активність у ШКТ та кровоносних судинах. Селективність щодо рецепторів ЕР2, ЕР4 і DP1 важлива, оскільки ці рецептори опосередковують імуносупресивні ефекти.
Стимулювання селексипагом та його активним метаболітом IP-рецепторів призводить до вазодилатації, а також антипроліферативного та антифібротичного ефектів.
Селексипаг запобігає ремоделюванню серця та легень у щурів з легеневою артеріальною гіпертензією (ЛАГ) та викликає пропорційне зниження легеневого та периферичного тиску, показуючи, що периферична вазодилатація відображає фармакодинамічну ефективність щодо легеневих судин. Селексипаг не викликає десенсибілізацію IP-рецепторів in vitro та тахіфілаксію у щурів.
Фармакодинаміка
Електрофізіологія серця
Застосування повторних доз 800 і 1600 мкг селексипагу 2 рази на день не впливало на серцеву реполяризацію (інтервал QTc) або проведення (інтервали PR і QRS) та викликало помірне підвищення ЧСС.
Фактори згортання крові
Спостерігалося незначне зниження рівня фактора Віллебранда в плазмі крові; рівень фактора Віллебранда при цьому залишався вище НГН.
Легенева гемодинаміка
При спільному застосуванні селексипагу в індивідуально переносимій дозі з антагоністами ендотелінових рецепторів та/або інгібіторами ФДЕ-5 у пацієнтів з ЛАГ (II–III функціональні класи за класифікацією ВООЗ) достовірно знижувався легеневий судинний опір та підвищувався серцевий індекс.
Фармакокінетика
Фармакокінетика селексипагу та його активного метаболіту після застосування одноразової та повторних доз була пропорційною в діапазоні доз до 800 мкг для одноразової дози та до 1800 мкг 2 рази на день для повторних доз. Після застосування повторних доз рівноважні стани селексипагу та активного метаболіту досягаються протягом 3 днів. Кумуляція селексипагу або активного метаболіту в плазмі крові після застосування повторних доз не спостерігалася.
У здорових добровольців варіабельність ступеня впливу (AUC) між індивідуумами в рівноважному стані склала 43 і 39% для селексипагу та активного метаболіту відповідно. Індивідуальна варіабельність AUC склала 24 і 19% для селексипагу та активного метаболіту відповідно.
AUC селексипагу та його активного метаболіту в рівноважному стані у пацієнтів з ЛАГ та здорових добровольців була схожою. Фармакокінетика селексипагу та його активного метаболіту у пацієнтів з ЛАГ не залежала від тяжкості захворювання і не змінювалася з плином часу.
Абсорбція
Селексипаг швидко абсорбується і гідролізується карбоксилестеразами до його активного метаболіту. Tmax селексипагу та його активного метаболіту в плазмі крові після перорального застосування становить 1–3 і 3–4 год відповідно.
Абсолютна біодоступність селексипагу у людини становить близько 49%. Найбільш ймовірно, це є наслідком ефекту першого проходження селексипагу через печінку, оскільки концентрація його активного метаболіту в плазмі крові схожа після перорального та в/в введення.
AUC селексипагу після прийому одноразової дози 400 мкг під час їжі збільшується на 10% у представників європеоїдної раси і знижується на 15% у представників японської нації, тоді як ступінь впливу активного метаболіту знижується на 27% (у представників європеоїдної раси) і 12% (у представників японської нації). Небажані явища спостерігаються частіше при прийомі препарату натщесерце порівняно із застосуванням під час їжі.
Розподіл
Селексипаг та його активний метаболіт у високій мірі зв'язуються з білками плазми крові (приблизно 99% у сумі і в рівній мірі з альбуміном і альфа1-кислим глікопротеїном). Vss селексипагу становить 11,7 л.
Біотрансформація
Селексипаг гідролізується в активний метаболіт карбоксилестеразами в печінці та в кишечнику. Окислювальний метаболізм, катализований в основному ізоферментом CYP2C8 і в меншій мірі ізоферментом CYP3A4, призводить до утворення гідроксильованих і деалкілірованих продуктів. Ізоферменти UGT1А3 і UGT2B7 залучені в кон'югацію активного метаболіту з глюкуроновою кислотою. За винятком активного метаболіту, концентрація кожного метаболіту в плазмі крові не перевищує 3% від загального вмісту похідних селексипагу. У здорових добровольців і пацієнтів з ЛАГ після перорального прийому AUC активного метаболіту в рівноважному стані приблизно в 3–4 рази вище порівняно з незмінним селексипагом.
Виведення
Виведення селексипагу здійснюється переважно через метаболізм із середнім кінцевим T1/2 0,8–2,5 год. T1/2 активного метаболіту становить 6,2–13,5 год. Загальний кліренс селексипагу становить 17,9 л/год. Повне виведення спостерігається через 5 днів після прийому і здійснюється переважно через кишечник (93% від прийнятої дози) порівняно з виведенням через нирки (12%).
Особливі групи пацієнтів
Не виявлено клінічно значущого впливу статі, раси, віку або маси тіла на фармакокінетику селексипагу та його активного метаболіту у пацієнтів з ЛАГ.
Порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (розрахункова СКФ <30 мл/хв/1,73 м2) спостерігається збільшення AUC селексипагу та його активного метаболіту в 1,4–1,7 рази.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкої (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та середньої (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) ступеня AUC селексипагу в 2 і 4 рази вище відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. AUC активного метаболіту залишається практично незмінною у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої ступені і збільшується в 2 рази у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені. Лише два пацієнти з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) приймали селексипаг. AUC селексипагу та його активного метаболіту у цих пацієнтів була схожою з такою у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).
На підставі даних моделювання передбачається, що AUC в рівноважному стані у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), які отримують селексипаг 1 раз на день, буде в 2 рази вище, ніж у здорових добровольців, які отримують селексипаг 2 рази на день. AUC активного метаболіту в рівноважному стані у пацієнтів, які отримують селексипаг 1 раз на день, повинна бути схожою з AUC у здорових добровольців, які отримують селексипаг 2 рази на день. Передбачувана AUC в рівноважному стані у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) є схожою з відзначеною у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені, які отримують селексипаг 1 раз на день.
У здорових добровольців варіабельність ступеня впливу (AUC) між індивідуумами в рівноважному стані склала 43 і 39% для селексипагу та активного метаболіту відповідно. Індивідуальна варіабельність AUC склала 24 і 19% для селексипагу та активного метаболіту відповідно.
AUC селексипагу та його активного метаболіту в рівноважному стані у пацієнтів з ЛАГ та здорових добровольців була схожою. Фармакокінетика селексипагу та його активного метаболіту у пацієнтів з ЛАГ не залежала від тяжкості захворювання і не змінювалася з плином часу.
Абсорбція
Селексипаг швидко абсорбується і гідролізується карбоксилестеразами до його активного метаболіту. Tmax селексипагу та його активного метаболіту в плазмі крові після перорального застосування становить 1–3 і 3–4 год відповідно.
Абсолютна біодоступність селексипагу у людини становить близько 49%. Найбільш ймовірно, це є наслідком ефекту першого проходження селексипагу через печінку, оскільки концентрація його активного метаболіту в плазмі крові схожа після перорального та в/в введення.
AUC селексипагу після прийому одноразової дози 400 мкг під час їжі збільшується на 10% у представників європеоїдної раси і знижується на 15% у представників японської нації, тоді як ступінь впливу активного метаболіту знижується на 27% (у представників європеоїдної раси) і 12% (у представників японської нації). Небажані явища спостерігаються частіше при прийомі препарату натщесерце порівняно із застосуванням під час їжі.
Розподіл
Селексипаг та його активний метаболіт у високій мірі зв'язуються з білками плазми крові (приблизно 99% у сумі і в рівній мірі з альбуміном і альфа1-кислим глікопротеїном). Vss селексипагу становить 11,7 л.
Біотрансформація
Селексипаг гідролізується в активний метаболіт карбоксилестеразами в печінці та в кишечнику. Окислювальний метаболізм, катализований в основному ізоферментом CYP2C8 і в меншій мірі ізоферментом CYP3A4, призводить до утворення гідроксильованих і деалкілірованих продуктів. Ізоферменти UGT1А3 і UGT2B7 залучені в кон'югацію активного метаболіту з глюкуроновою кислотою. За винятком активного метаболіту, концентрація кожного метаболіту в плазмі крові не перевищує 3% від загального вмісту похідних селексипагу. У здорових добровольців і пацієнтів з ЛАГ після перорального прийому AUC активного метаболіту в рівноважному стані приблизно в 3–4 рази вище порівняно з незмінним селексипагом.
Виведення
Виведення селексипагу здійснюється переважно через метаболізм із середнім кінцевим T1/2 0,8–2,5 год. T1/2 активного метаболіту становить 6,2–13,5 год. Загальний кліренс селексипагу становить 17,9 л/год. Повне виведення спостерігається через 5 днів після прийому і здійснюється переважно через кишечник (93% від прийнятої дози) порівняно з виведенням через нирки (12%).
Особливі групи пацієнтів
Не виявлено клінічно значущого впливу статі, раси, віку або маси тіла на фармакокінетику селексипагу та його активного метаболіту у пацієнтів з ЛАГ.
Порушення функції нирок. У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (розрахункова СКФ <30 мл/хв/1,73 м2) спостерігається збільшення AUC селексипагу та його активного метаболіту в 1,4–1,7 рази.
Порушення функції печінки. У пацієнтів з порушенням функції печінки легкої (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) та середньої (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) ступеня AUC селексипагу в 2 і 4 рази вище відповідно порівняно зі здоровими добровольцями. AUC активного метаболіту залишається практично незмінною у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої ступені і збільшується в 2 рази у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені. Лише два пацієнти з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) приймали селексипаг. AUC селексипагу та його активного метаболіту у цих пацієнтів була схожою з такою у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю).
На підставі даних моделювання передбачається, що AUC в рівноважному стані у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю), які отримують селексипаг 1 раз на день, буде в 2 рази вище, ніж у здорових добровольців, які отримують селексипаг 2 рази на день. AUC активного метаболіту в рівноважному стані у пацієнтів, які отримують селексипаг 1 раз на день, повинна бути схожою з AUC у здорових добровольців, які отримують селексипаг 2 рази на день. Передбачувана AUC в рівноважному стані у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) є схожою з відзначеною у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені, які отримують селексипаг 1 раз на день.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Лікування препаратом повинно проводитися лікарем, який має досвід лікування ЛАГ.
Апбраві застосовують внутрішньо два рази на добу (вранці та ввечері). Для покращення переносимості рекомендовано приймати Апбраві одночасно з прийомом їжі, а також, на початку кожної фази титрування дози, приймати першу підвищену дозу ввечері. Не слід ділити, кришити або розжовувати таблетки, таблетки слід запивати водою.
Пацієнти зі слабким зором повинні бути проінструктовані про необхідність звернутися за допомогою до іншої людини на час титрування дози Апбраві.
Титрування дози
Для кожного пацієнта за допомогою титрування дози повинна бути підібрана індивідуальна максимальна переносима доза, в діапазоні від 200 мкг два рази на день до 1600 мкг два рази на день (індивідуальна підтримуюча доза).
Рекомендована початкова доза — 200 мкг два рази на день з інтервалом приблизно 12 год між прийомами. Дозу збільшують з кроком 200 мкг два рази на день, зазвичай з періодичністю 1 раз на тиждень. На початку терапії та на початку кожного етапу підвищення дози рекомендується приймати першу дозу ввечері.
Переривання застосування або відміна препарату
У разі пропуску однієї дози, вона повинна бути прийнята якомога раніше. Разом з тим, не слід приймати пропущену дозу менш ніж за 6 год до прийому наступної дози. Якщо лікування було призупинено на 3 дні і більше, прийом Апбраві повинен бути відновлений з застосуванням нижчої дози з подальшим титруванням.
Досвід різкої відміни селексипагу у пацієнтів з ЛАГ обмежений. Не спостерігалося випадків різкого відновлення симптомів. Однак, якщо було прийнято рішення про відміну Апбраві, відміна повинна здійснюватися поступово з подальшим призначенням альтернативної терапії.
Корекція режиму дозування у разі спільного застосування з помірним інгібітором ізоферменту СYР2С8
При спільному застосуванні Апбраві з помірним інгібітором ізоферменту СYР2С8 (наприклад, клопідогрелем, деферазироксом, теріфлуномідом), Апбраві повинен прийматися 1 раз на день. У разі, якщо пацієнт не може переносити терапію в даній дозі, симптоматичне лікування та/або зниження дози до попереднього рівня повинно бути розглянуто. При відміні помірного інгібітора ізоферменту СYР2С8 режим дозування Апбраві повинен бути відновлений до 2 разів на день.
Особливі групи пацієнтів
Літні пацієнти (старше 65 років)
Корекція режиму дозування препарату у літніх пацієнтів не потрібна. Досвід застосування Апбраві у літніх пацієнтів старше 75 років обмежений, у зв'язку з чим препарат повинен застосовуватися з обережністю у даної групи пацієнтів.
Порушення функції печінки
Селексипаг не повинен призначатися пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкої ступені. У пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 200 мкг один раз на день з кроком підвищення дози 200 мкг 1 раз на день з інтервалом близько 1 тижня до виникнення небажаних реакцій, пов'язаних з механізмом дії селексипагу, які не можуть переноситися або купуватися відповідним лікуванням. Корекція режиму дозування препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої ступені (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) не потрібна.
Порушення функції нирок
Корекція режиму дозування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок легкої або середньої ступені не потрібна. Не потрібна корекція початкової дози у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкої ступені (рСКФ < 30 мл/хв/1,73 м2); С титрування дози повинно виконуватися з обережністю у даної групи пацієнтів
Апбраві застосовують внутрішньо два рази на добу (вранці та ввечері). Для покращення переносимості рекомендовано приймати Апбраві одночасно з прийомом їжі, а також, на початку кожної фази титрування дози, приймати першу підвищену дозу ввечері. Не слід ділити, кришити або розжовувати таблетки, таблетки слід запивати водою.
Пацієнти зі слабким зором повинні бути проінструктовані про необхідність звернутися за допомогою до іншої людини на час титрування дози Апбраві.
Титрування дози
Для кожного пацієнта за допомогою титрування дози повинна бути підібрана індивідуальна максимальна переносима доза, в діапазоні від 200 мкг два рази на день до 1600 мкг два рази на день (індивідуальна підтримуюча доза).
Рекомендована початкова доза — 200 мкг два рази на день з інтервалом приблизно 12 год між прийомами. Дозу збільшують з кроком 200 мкг два рази на день, зазвичай з періодичністю 1 раз на тиждень. На початку терапії та на початку кожного етапу підвищення дози рекомендується приймати першу дозу ввечері.
Переривання застосування або відміна препарату
У разі пропуску однієї дози, вона повинна бути прийнята якомога раніше. Разом з тим, не слід приймати пропущену дозу менш ніж за 6 год до прийому наступної дози. Якщо лікування було призупинено на 3 дні і більше, прийом Апбраві повинен бути відновлений з застосуванням нижчої дози з подальшим титруванням.
Досвід різкої відміни селексипагу у пацієнтів з ЛАГ обмежений. Не спостерігалося випадків різкого відновлення симптомів. Однак, якщо було прийнято рішення про відміну Апбраві, відміна повинна здійснюватися поступово з подальшим призначенням альтернативної терапії.
Корекція режиму дозування у разі спільного застосування з помірним інгібітором ізоферменту СYР2С8
При спільному застосуванні Апбраві з помірним інгібітором ізоферменту СYР2С8 (наприклад, клопідогрелем, деферазироксом, теріфлуномідом), Апбраві повинен прийматися 1 раз на день. У разі, якщо пацієнт не може переносити терапію в даній дозі, симптоматичне лікування та/або зниження дози до попереднього рівня повинно бути розглянуто. При відміні помірного інгібітора ізоферменту СYР2С8 режим дозування Апбраві повинен бути відновлений до 2 разів на день.
Особливі групи пацієнтів
Літні пацієнти (старше 65 років)
Корекція режиму дозування препарату у літніх пацієнтів не потрібна. Досвід застосування Апбраві у літніх пацієнтів старше 75 років обмежений, у зв'язку з чим препарат повинен застосовуватися з обережністю у даної групи пацієнтів.
Порушення функції печінки
Селексипаг не повинен призначатися пацієнтам з порушенням функції печінки тяжкої ступені. У пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю) початкова доза повинна становити 200 мкг один раз на день з кроком підвищення дози 200 мкг 1 раз на день з інтервалом близько 1 тижня до виникнення небажаних реакцій, пов'язаних з механізмом дії селексипагу, які не можуть переноситися або купуватися відповідним лікуванням. Корекція режиму дозування препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки легкої ступені (клас А за класифікацією Чайлд-П'ю) не потрібна.
Порушення функції нирок
Корекція режиму дозування препарату у пацієнтів з порушенням функції нирок легкої або середньої ступені не потрібна. Не потрібна корекція початкової дози у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкої ступені (рСКФ < 30 мл/хв/1,73 м2); С титрування дози повинно виконуватися з обережністю у даної групи пацієнтів
Для дітей:
Ефективність та безпека застосування селексипагу у дітей до 18 років не встановлена. Дані відсутні. Застосування селексипагу у дітей не рекомендовано. Дослідження на тваринах показали підвищений ризик кишкової інвагінації, але клінічне значення цих даних невідоме.
Показання
Тривале лікування легеневої артеріальної гіпертензії у дорослих пацієнтів (ЛАГ, група I, II–IV функціональний клас за класифікацією ВООЗ) для запобігання прогресуванню захворювання. Прогресування захворювання може включати смерть, госпіталізацію з приводу ЛАГ, початок в/в або п/к введення простаноїдів або інші випадки прогресування захворювання (зниження дистанції в тесті 6-хвилинної ходьби, асоційоване з погіршенням симптомів ЛАГ або необхідністю в додатковій ЛАГ-специфічній терапії).
Селексипаг ефективний у поєднанні з антагоністами ендотеліальних рецепторів та/або інгібіторами ФДЕ-5, або в складі потрійної терапії з антагоністами ендотеліальних рецепторів та інгібіторами ФДЕ-5, або в монотерапії.
Ефективність селексипагу доведена щодо ідіопатичної та спадкової ЛАГ, ЛАГ, асоційованої з захворюваннями сполучної тканини або компенсованим простим вродженим пороком серця.
Селексипаг ефективний у поєднанні з антагоністами ендотеліальних рецепторів та/або інгібіторами ФДЕ-5, або в складі потрійної терапії з антагоністами ендотеліальних рецепторів та інгібіторами ФДЕ-5, або в монотерапії.
Ефективність селексипагу доведена щодо ідіопатичної та спадкової ЛАГ, ЛАГ, асоційованої з захворюваннями сполучної тканини або компенсованим простим вродженим пороком серця.
Протипоказання
- Підвищена чутливість до діючої та допоміжних речовин
- Тяжка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія
- Інфаркт міокарда, перенесений протягом попередніх 6 місяців
- Декомпенсована серцева недостатність при відсутності пильного спостереження лікаря
- Тяжкі порушення серцевого ритму
- Цереброваскулярні захворювання (наприклад, транзиторне порушення мозкового кровообігу, інсульт), перенесені протягом попередніх 3 місяців
- Вроджені або набуті вади серця з клінічно значущими порушеннями функції міокарда, не пов'язаними з ЛАГ
- Спільне застосування з потужними інгібіторами СYР2С8
- Вагітність та період грудного вигодовування
- Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені)
З обережністю:
У пацієнтів з артеріальною гіпотензією, у пацієнтів з венооклюзійною хворобою легень, у пацієнтів старше 75 років (обмежений досвід застосування), у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкої ступені (рСКФ < 30 мл/хв/1,73 м ), у пацієнтів з гіпертиреозом та у жінок дітородного віку.
- Тяжка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія
- Інфаркт міокарда, перенесений протягом попередніх 6 місяців
- Декомпенсована серцева недостатність при відсутності пильного спостереження лікаря
- Тяжкі порушення серцевого ритму
- Цереброваскулярні захворювання (наприклад, транзиторне порушення мозкового кровообігу, інсульт), перенесені протягом попередніх 3 місяців
- Вроджені або набуті вади серця з клінічно значущими порушеннями функції міокарда, не пов'язаними з ЛАГ
- Спільне застосування з потужними інгібіторами СYР2С8
- Вагітність та період грудного вигодовування
- Дитячий вік до 18 років (ефективність та безпека не вивчені)
З обережністю:
У пацієнтів з артеріальною гіпотензією, у пацієнтів з венооклюзійною хворобою легень, у пацієнтів старше 75 років (обмежений досвід застосування), у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю), у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкої ступені (рСКФ < 30 мл/хв/1,73 м ), у пацієнтів з гіпертиреозом та у жінок дітородного віку.
Особливі вказівки
Лікарський засіб має вазодилатуючі властивості, які можуть призводити до зниження тиску крові в судинах. До призначення слід ретельно оцінити, чи можуть певні патологічні стани у пацієнта погіршуватися внаслідок вазодилатуючих ефектів селексипагу (наприклад, у пацієнтів, які отримують антигіпертензивну терапію, пацієнтів з артеріальною гіпотензією в стані спокою, гіповолемією, тяжкою обструкцією вихідного відділу лівого шлуночка або вегетативною дисфункцією).
У деяких пацієнтів може спостерігатися гіпертиреоз. У разі появи ознак і симптомів гіпертиреозу рекомендовані відповідні дослідження функції щитовидної залози.
Повідомлялося про випадки набряку легень при застосуванні вазодилататорів (в основному похідних простацикліну) у пацієнтів з венооклюзійною хворобою легень. Отже, у разі появи ознак набряку легень у пацієнтів з ЛАГ, пацієнт повинен бути обстежений на предмет венооклюзійної хвороби легень. У разі підтвердження діагнозу, лікування повинно бути припинено.
Спільне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (клопідогрелем, деферазироксом, теріфлуномідом) може призводити до збільшення AUC селексипагу та його активного метаболіту. Слід розглянути питання про корекцію дози у разі спільного призначення помірного інгібітора ізоферменту CYP2C8 або його відміни.
Досвід застосування у пацієнтів старше 75 років обмежений, у зв'язку з чим повинен призначатися з обережністю у даної групи пацієнтів.
Досвід застосування селексипагу у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) відсутній, у зв'язку з чим препарат не показаний для лікування даної групи пацієнтів. AUC діючої речовини та його активного метаболіту збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені повинен застосовуватися один раз на день.
Титрування дози у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкої ступені (рСКФ <30 мл/хв/1.73 м2) повинно проводитися з обережністю. Досвід застосування у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, відсутній, у зв'язку з чим селексипаг не рекомендується застосовувати у даної групи пацієнтів.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування пацієнтам слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
У деяких пацієнтів може спостерігатися гіпертиреоз. У разі появи ознак і симптомів гіпертиреозу рекомендовані відповідні дослідження функції щитовидної залози.
Повідомлялося про випадки набряку легень при застосуванні вазодилататорів (в основному похідних простацикліну) у пацієнтів з венооклюзійною хворобою легень. Отже, у разі появи ознак набряку легень у пацієнтів з ЛАГ, пацієнт повинен бути обстежений на предмет венооклюзійної хвороби легень. У разі підтвердження діагнозу, лікування повинно бути припинено.
Спільне застосування з помірними інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (клопідогрелем, деферазироксом, теріфлуномідом) може призводити до збільшення AUC селексипагу та його активного метаболіту. Слід розглянути питання про корекцію дози у разі спільного призначення помірного інгібітора ізоферменту CYP2C8 або його відміни.
Досвід застосування у пацієнтів старше 75 років обмежений, у зв'язку з чим повинен призначатися з обережністю у даної групи пацієнтів.
Досвід застосування селексипагу у пацієнтів з порушенням функції печінки тяжкої ступені (клас С за класифікацією Чайлд-П'ю) відсутній, у зв'язку з чим препарат не показаний для лікування даної групи пацієнтів. AUC діючої речовини та його активного метаболіту збільшується у пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені (клас В за класифікацією Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушенням функції печінки середньої ступені повинен застосовуватися один раз на день.
Титрування дози у пацієнтів з порушенням функції нирок тяжкої ступені (рСКФ <30 мл/хв/1.73 м2) повинно проводитися з обережністю. Досвід застосування у пацієнтів, які знаходяться на гемодіалізі, відсутній, у зв'язку з чим селексипаг не рекомендується застосовувати у даної групи пацієнтів.
Вплив на здатність до керування транспортними засобами та механізмами
У період лікування пацієнтам слід уникати водіння автотранспорту та іншої діяльності, що вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
З боку системи кровотворення: часто - анемія, зниження гемоглобіну.
З боку ендокринної системи: часто - гіпертиреоз, зниження концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) в крові.
З боку обміну речовин: часто - зниження апетиту, зниження ваги.
З боку ЦНС: дуже часто - головний біль.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - припливи крові до обличчя та верхньої половини тіла; часто - артеріальна гіпотензія; нечасто - синусова тахікардія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто - назофарингіт (неінфекційної природи), часто - закладеність носа.
З боку травної системи: дуже часто - діарея, блювання, нудота; часто - біль у животі.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - висип, кропив'янка, еритема.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - біль у щелепі, міалгія, артралгія, біль у кінцівках.
З боку ендокринної системи: часто - гіпертиреоз, зниження концентрації тиреотропного гормону (ТТГ) в крові.
З боку обміну речовин: часто - зниження апетиту, зниження ваги.
З боку ЦНС: дуже часто - головний біль.
З боку серцево-судинної системи: дуже часто - припливи крові до обличчя та верхньої половини тіла; часто - артеріальна гіпотензія; нечасто - синусова тахікардія.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: дуже часто - назофарингіт (неінфекційної природи), часто - закладеність носа.
З боку травної системи: дуже часто - діарея, блювання, нудота; часто - біль у животі.
З боку шкіри та підшкірних тканин: часто - висип, кропив'янка, еритема.
З боку кістково-м'язової системи: дуже часто - біль у щелепі, міалгія, артралгія, біль у кінцівках.
Передозування
Повідомлялося про окремі випадки передозування при прийомі до 3200 мкг селексипагу, наслідком якої була лише легка транзиторна нудота.
Лікування: у разі передозування показана відповідна підтримуюча терапія. Малоймовірно, що діаліз буде ефективним через високу зв'язок селексипагу та його активного метаболіту з білками плазми крові.
Лікування: у разі передозування показана відповідна підтримуюча терапія. Малоймовірно, що діаліз буде ефективним через високу зв'язок селексипагу та його активного метаболіту з білками плазми крові.
Лікарняна взаємодія
Інгібітори ізоферменту CYP2C8
Супутнє застосування гемфіброзилу, потужного інгібітора ізоферменту CYP2C8, два рази на день збільшує AUC селексипагу приблизно в два рази, тоді як AUC активного метаболіту, що надає основний фармакологічний ефект, збільшується приблизно в 11 разів. Спільне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (гемфіброзилом) протипоказано.
Індуктори ізоферменту CYP2C8
Супутнє застосування рифампіцину, індуктора ізоферменту CYP2C8 (і ферментів групи УДФ-глюкуронозилтрансферази (UGT)), один раз на день не впливає на AUC, однак призводить до зниження AUC його активного метаболіту в 2 рази. Може знадобитися корекція дози у разі спільного застосування з індукторами ізоферменту CYP2C8 (рифампіцином, карбамазепіном, фенітоїном).
ЛАГ-специфічна терапія
У комбінації з антагоністами рецепторів ендотеліну та інгібіторами ФДЕ5 призводить до зниження AUC активного метаболіту селексипагу на 30%.
Супутнє застосування гемфіброзилу, потужного інгібітора ізоферменту CYP2C8, два рази на день збільшує AUC селексипагу приблизно в два рази, тоді як AUC активного метаболіту, що надає основний фармакологічний ефект, збільшується приблизно в 11 разів. Спільне застосування з потужними інгібіторами ізоферменту CYP2C8 (гемфіброзилом) протипоказано.
Індуктори ізоферменту CYP2C8
Супутнє застосування рифампіцину, індуктора ізоферменту CYP2C8 (і ферментів групи УДФ-глюкуронозилтрансферази (UGT)), один раз на день не впливає на AUC, однак призводить до зниження AUC його активного метаболіту в 2 рази. Може знадобитися корекція дози у разі спільного застосування з індукторами ізоферменту CYP2C8 (рифампіцином, карбамазепіном, фенітоїном).
ЛАГ-специфічна терапія
У комбінації з антагоністами рецепторів ендотеліну та інгібіторами ФДЕ5 призводить до зниження AUC активного метаболіту селексипагу на 30%.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 200 мкг і 800 мкг.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 200 мкг
По 10 таблеток у блістері з поліамід/алюміній/ПЕ високої щільності/ПЕ з осушувачем/ ПЕ високої щільності, запаяному алюмінієвою фольгою.
По 6 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття.
По 14 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття (упаковка для титрування дози).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 800 мкг
По 10 таблеток у блістері з поліамід/алюміній/ПЕ високої щільності/ПЕ з осушувачем/ ПЕ високої щільності, запаяному алюмінієвою фольгою.
По 6 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття.
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 200 мкг
По 10 таблеток у блістері з поліамід/алюміній/ПЕ високої щільності/ПЕ з осушувачем/ ПЕ високої щільності, запаяному алюмінієвою фольгою.
По 6 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття.
По 14 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття (упаковка для титрування дози).
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, 800 мкг
По 10 таблеток у блістері з поліамід/алюміній/ПЕ високої щільності/ПЕ з осушувачем/ ПЕ високої щільності, запаяному алюмінієвою фольгою.
По 6 блістерів з інструкцією по медичному застосуванню в картонній пачці з контролем першого відкриття.