Брайдан

Антидот міорелаксантів селективний

Засіб для реверсії нейром'язової блокади. Сугаммадекс - модифікований гамма-циклодекстрин. Формує комплекс з периферичними міорелаксантами рокуронієм і верокуронієм, знижуючи кількість молекул, що зв'язуються з н-холінорецепторами в нейром'язовому комплексі. Це призводить до реверсії нейром'язової блокади, викликаної рокуронієм або верокуронієм.
Показана чітка залежність ефекту сугаммадекса від дози.
Сугаммадекс можна застосовувати в різний час після введення рокуронію або векуронію броміду.

При в/в введенні у вигляді болюсної ін'єкції сугаммадекс характеризується лінійною кінетикою в дозах від 1 до 16 мг/кг.

Після в/в введення дорослим пацієнтам сугаммадекс має такі фармакокінетичні параметри: швидка фаза розподілу з періодом піврозподілу 2.9 хв; повільна фаза розподілу з періодом піврозподілу 27 хв; T1/2 2.2 год і Vd у рівноважному стані – 15 л, плазмовий кліренс - 91 мл/хв.

Не зв'язується з білками плазми або з еритроцитами. Метаболіти сугаммадекса не виявлені. Більше >90% дози виводиться протягом 24 год. 96% дози виводиться з сечею, з яких 95% становить незмінений сугаммадекс. Виведення з калом і видихуваним повітрям становить <0.02%.

У пацієнтів з порушенням функції нирок кліренс сугаммадекса зменшується, T1/2 збільшується.

У пацієнтів віком 75 років кліренс сугаммадекса характеризується тенденцією до зменшення, T1/2 - тенденцією до збільшення, порівняно з пацієнтами віком 40 років.

У дітей віком 8 і 15 років, T1/2 сугаммадекса становить відповідно 0.9 год і 1.7 год, Vd у рівноважному стані - 3.1 л і 9.1 л, кліренс - 41 мл/хв і 71 мл/хв.

Для дорослих:

Для дітей:

• Усунення нейром'язової блокади, викликаної рокуронія бромідом або векуронія бромідом;
• усунення нейром'язової блокади, викликаної рокуронія бромідом, у дітей і підлітків віком від 2 до 17 років.

• Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої з допоміжних речовин;
• діти до 2 років;
• тяжкі порушення функції нирок (кліренс креатиніну < 30 мл/хв) і/або печінки.

Сугаммадекс застосовується тільки лікарем-анестезіологом або під його наглядом. Рекомендується використання відповідної техніки нейром'язового моніторингу для спостереження за відновленням після нейром'язової блокади.

Рекомендується контролювати стан пацієнта у післяопераційному періоді для попередження випадків відновлення блокади.

Після реверсії нейром'язової блокади до відновлення адекватного самостійного дихання обов'язкове проведення ІВЛ.

Вентиляція легень може бути продовжена при застосуванні препаратів, що пригнічують дихальну функцію.

Якщо після екстубації повторно виникає нейром'язова блокада, необхідно забезпечити адекватну вентиляцію легень.

У клінічних дослідженнях повідомлялося про відновлення блокади при застосуванні сугаммадекса у дозах, нижчих за оптимальні. Для запобігання відновлення блокади сугаммадекс слід застосовувати у дозах, рекомендованих для стандартної або негайної реверсії.

Якщо необхідне повторне введення рокуронія або векуронія, рекомендований час очікування становить 24 год. Якщо необхідна нейром'язова блокада до закінчення рекомендованого часу очікування, необхідно застосовувати нестероїдний блокатор нейром'язової передачі.

При реверсії нейром'язової блокади під час анестезії іноді відзначали зниження глибини анестезії (наприклад, рухи, кашель, гримаси, смоктання трахеальної трубки), тому при реверсії анестезії необхідно застосовувати додаткові дози анестетиків або опіоїдів.

Внаслідок застосування деяких препаратів після сугаммадекса можливе взаємодія за типом заміщення - витіснення сугаммадексом рокуронія і векуронія. В результаті може статися відновлення блокади. У таких випадках необхідно застосувати ІВЛ. У разі введення препарату, що викликав витіснення, шляхом інфузії, інфузію необхідно припинити. У разі, коли можна очікувати потенційної взаємодії подібного типу, необхідно ретельно спостерігати за станом пацієнта для виявлення симптомів відновлення блокади (близько 15 хв) після парентерального введення препарату, яке відбулося протягом 6 год після введення сугаммадекса. Взаємодія за типом заміщення відзначається для деяких лікарських засобів (тореміфен, флуклоксацилін і фузидинова кислота).

При застосуванні препаратів, що підсилюють нейром'язову блокаду, у післяопераційному періоді необхідно враховувати можливість відновлення блокади. Необхідно звернутися до інструкції з медичного застосування рокуронія або векуронія для отримання специфічної інформації щодо препаратів, які підсилюють нейром'язову блокаду. У разі відновлення блокади пацієнту може знадобитися механічна вентиляція або повторне введення сугаммадекса.

Дані щодо застосування сугаммадекса в умовах інтенсивної терапії відсутні.

Сугаммадекс не слід застосовувати для реверсії нейром'язової блокади, викликаної іншими міорелаксантами, оскільки дані щодо ефективності та безпеки

Безпека та ефективність сугаммадекса для реверсії нейром'язової блокади, викликаної іншими міорелаксантами, не вивчена, тому його не слід застосовувати у таких випадках.

При застосуванні сугаммадекса ефективність деяких лікарських препаратів може знижуватися у зв'язку зі зниженням їх плазмових концентрацій. У таких випадках необхідно розглянути можливість повторного введення лікарських препаратів, введення терапевтично еквівалентних лікарських препаратів (бажано іншого хімічного класу) і/або нефармакологічного втручання.

У дослідженнях in vitro відзначено фармакодинамічну взаємодію (пролонгування АЧТВ і протромбінового часу) з антагоністами вітаміну К, нефракціонованим гепарином, низькомолекулярними гепариноїдами, ривароксабаном і дабігатраном.

Беручи до уваги короткочасний вплив сугаммадекса на пролонгування АЧТВ або протромбінового часу, при застосуванні сугаммадекса як монотерапії або в комбінації з іншими препаратами малоймовірно, що він підвищує ризик розвитку кровотечі. Оскільки інформації щодо застосування сугаммадекса у пацієнтів з встановленою коагулопатією недостатньо, необхідно ретельно контролювати показники коагуляції з дотриманням стандартів клінічної практики.

У пацієнтів з тяжким порушенням функції нирок (КК <30 мл/хв) виведення сугаммадекса і комплексу сугаммадекс-рокуроній уповільнено, але симптомів відновлення нейром'язової блокади не виявлено. Дані щодо обмеженої кількості пацієнтів з нирковою недостатністю, які перебувають на діалізі, свідчать про непослідовне зниження концентрації сугаммадекса в плазмі крові при гемодіалізі. Застосування сугаммадекса у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю не рекомендується.

Необхідності у корекції дози при печінковій недостатності легкої і помірної ступеня немає, оскільки сугаммадекс переважно екскретується нирками. З обережністю застосовувати у пацієнтів з печінковою недостатністю тяжкої ступеня.

При станах, що супроводжуються уповільненням кровотоку (наприклад, захворювання серцево-судинної системи, похилий вік, набряки), час відновлення може подовжуватися.

Слід враховувати ризик розвитку алергічних реакцій і необхідність вжиття заходів для їх попередження.

Загалом сугаммадекс не впливає на лабораторні показники, за ймовірним винятком кількісного визначення прогестерону в сироватці крові. Порушення цього тесту можливе при плазмовій концентрації сугаммадекса 100 мкг/мл.

Використання в педіатрії
У педіатрії сугаммадекс рекомендується тільки для стандартної реверсії блокади, викликаної рокуронієм.

Дані про ефективність і безпеку сугаммадекса у дітей обмежені. Для стандартної реверсії нейром'язової блокади, викликаної рокуронієм при повторному появленні Т2, рекомендована доза сугаммадекса для дітей віком 2–17 років становить 2 мг/кг. Інші стандартні ситуації реверсії і негайна реверсія не досліджені, тому застосування препарату не рекомендується до отримання подальшої інформації.

У разі застосування у дітей сугаммадекс можна розвести 0.9% розчином натрію хлориду до концентрації 10 мг/мл.
Не рекомендується застосування сугаммадекса і новонароджених і дітей віком до 2 років досвід застосування у цій віковій групі вкрай обмежений.

З боку нервової системи: часто - ускладнення при анестезії, що вказують на відновлення нейром'язової функції (в т.ч. рухи кінцівок або тіла, кашель під час процедури анестезії або під час самої операції, гримаси або смоктання ендотрахеальної трубки); в окремих випадках - небажане повернення свідомості під час анестезії (зв'язок із застосуванням сугаммадекса достовірно не встановлено); при введенні у дозах нижче оптимальної (

До теперішнього часу за даними клінічних досліджень описано одне повідомлення про випадкове передозування препарату у дозі 40 мг/кг. Які-небудь значні побічні ефекти відсутні. У дослідженні з безпеки сугаммадекс застосовувався у дозах до 96 мг/кг. Не було виявлено яких-небудь побічних ефектів (як серйозних, так і не серйозних), пов'язаних з введеними дозами.

Можливе видалення сугаммадекса з кровотоку методом гемодіалізу з використанням фільтра з високою гідравлічною проникністю, але не фільтра з низькою гідравлічною проникністю. На підставі клінічних досліджень після 3-6-годинного сеансу гемодіалізу з фільтром з високою гідравлічною проникністю концентрація сугаммадекса в плазмі зменшується приблизно на 70%.

Не можна виключити лікарську взаємодію сугаммадекса з тореміфеном, флуклоксациліном і фузидовою кислотою (клінічно значущої взаємодії за типом захоплення не передбачається), з гормональними контрацептивами (клінічно значущої взаємодії за типом заміщення не передбачається).

Для тореміфена, що має відносно високу константу спорідненості і відносно високу концентрацію в плазмі крові, існує ймовірність витіснення векуронія або рокуронія з комплексу з сугаммадексом. Тому відновлення співвідношення T4/T1 до 0.9 може бути уповільнено у пацієнтів, які отримали тореміфен у день операції.

В/в введення флуклоксациліну у високих дозах (інфузія 500 мг або більше) або фузидової кислоти може призвести до витіснення рокуронія або векуронія з комплексу з сугаммадексом. Застосування флуклоксациліну або фузидової кислоти у високих дозах у передопераційному періоді може призвести до затримки відновлення співвідношення T4/T1 до 0.9. Слід уникати застосування цих препаратів у високих дозах у післяопераційному періоді (до 6 год). Якщо застосування флуклоксациліну або фузидової кислоти уникнути неможливо, слід строго контролювати вентиляцію легень, особливо протягом наступних 15 хв.

Взаємодія між сугаммадексом у дозі 4 мг/кг і прогестероном може призвести до зниження сили дії прогестерону (34% AUC), що подібно до зниження, яке відзначали при застосуванні добової дози перорального контрацептиву на 12 год пізніше; це, у свою чергу, може призвести до зниження ефективності. Для естрогенів можна очікувати зниження ефекту. Тому застосування болюсної дози сугаммадекса розглядається як еквівалент однієї пропущеної добової дози пероральних контрацептивів. Якщо пероральний контрацептив був прийнятий у день застосування сугаммадекса, то необхідно діяти також як при пропуску прийому відповідно до інструкції з застосування перорального контрацептиву.

У разі застосування пероральних контрацептивів пацієнт повинен використовувати додатковий негормональний контрацептивний метод протягом наступних 7 днів.

Розчин для внутрішньовенного введення, 100 мг/мл.
По 2 мл або 5 мл у флакони з гідролітичного скла типу 1 (ЄФ), закупорені гумовими пробками і обтискними алюмінієвими ковпачками.
По 10 флаконів у картонній пачці разом з інструкцією із застосування.