ДляЖенс клімо

Протиклімактеричний

Протиклімактеричний лікарський засіб, що містить естроген і гестаген.
Естрадіол (естроген) в організмі людини перетворюється на природний 17β-естрадіол.

Додавання гестагену левоноргестрелу протягом 12 днів кожного циклу запобігає розвитку гіперплазії та раку ендометрія.

Завдяки складу та циклічній схемі прийому (прийом лише естрогену протягом 9 днів, потім - комбінації естрогену та гестагену протягом 12 днів і потім - 7-денна перерва), у жінок з не видаленою маткою при регулярному прийомі встановлюється менструальний цикл.

Естрадіол компенсує дефіцит естрогенів у жіночому організмі після настання менопаузи і забезпечує ефективне лікування психоемоційних і вегетативних клімактеричних симптомів (таких як припливи, підвищене потовиділення, порушення сну, підвищена нервова збудливість, дратівливість, серцебиття, кардіалгії, запаморочення, головний біль, зниження лібідо, м'язові та суглобові болі); інволюції шкіри та слизових оболонок, особливо слизових сечостатевої системи (нетримання сечі, сухість і подразнення слизової піхви, болючість при статевому акті).

Естрадіол запобігає втраті кісткової маси, викликаної дефіцитом естрогенів. Це пов'язано головним чином з пригніченням функції остеокластів і зсувом процесу кісткового ремоделювання в бік утворення кістки. Було доведено, що тривале застосування ЗГТ дозволяє знизити ризик переломів периферичних кісток у жінок після настання менопаузи. При відміні ЗГТ темпи зниження кісткової маси порівнянні з показниками, характерними для періоду безпосередньо після менопаузи. Не доведено, що, застосовуючи ЗГТ, можна досягти відновлення кісткової маси до преклімактеричного рівня.

ЗГТ також має благотворний вплив на вміст колагену в шкірі, на її щільність, а також може уповільнити процес утворення зморшок.

Сприяє зниженню рівня загального холестерину, ЛПНЩ і до підвищення ЛПВЩ, в результаті цього значно підвищується співвідношення ЛПВЩ/ЛПНЩ, а також до підвищення рівня ТГ.

Естрадіол
Абсорбція
Після перорального прийому естрадіолу гемігідрат швидко і повністю всмоктується в шлунково-кишковому тракті (ШКТ). Абсолютна біодоступність естрадіолу становить приблизно 3-5% від пероральної дози естрадіолу гемігідрату. У процесі абсорбції естрадіолу гемігідрат розщеплюється на 17β-естрадіол і валеріанову кислоту. Максимальна концентрація естрадіолу в плазмі крові досягається через 0,5-3 години.

Розподіл
У плазмі естрадіол частково зв'язується з білками плазми.

Метаболізм
Більше ніж 90% естрадіолу метаболізується при "первинному" проходженні через печінку, перетворюючись на естрон, сульфат естрона і естріол, а також на вільні і метильовані катехолестрагени. Метаболізм естрадіолу відбувається, в основному, в печінці, але також і в інших органах-мішенях.

Виведення
Естрадіол і його метаболіти (естрон і естріол), виводяться протягом 48 годин, в основному, нирками у вигляді глюкуронідів і сульфатів. Невелика кількість естрадіолу виводиться в незміненому вигляді. Частина естрадіолу виводиться через кишечник.

Левоноргестрел
Абсорбція
Після прийому внутрішньо левоноргестрел швидко і повністю всмоктується в ШКТ, максимальна концентрація в плазмі крові досягається приблизно через 1-2 години.

Розподіл
93-95% левоноргестрелу зв'язується з альбуміном плазми крові і специфічно з глобуліном, що зв'язує статеві гормони (ГСПГ). Невеликі кількості левоноргестрелу проникають у грудне молоко.

Метаболізм
Левоноргестрел повністю метаболізується через відомі шляхи метаболізму статевих гормонів.

Виведення
Концентрація левоноргестрелу в плазмі крові знижується двофазно. Період напіввиведення в термінальну фазу становить від 10 до 24 годин. У незміненому вигляді левоноргестрел не виводиться. Метаболіти виводяться нирками і через кишечник, головним чином, у вигляді сульфатів і глюкуронідів.

Для дорослих:

• Замісна гормональна терапія (ЗГТ) при симптомах дефіциту естрогенів у жінок з інтактною (збереженою) маткою в постменопаузі (не раніше, ніж через 6 місяців після останньої менструації, у разі природної менопаузи, або відразу ж після менопаузи в результаті хірургічного втручання, наприклад, після двосторонньої оваріектомії або променевої терапії).
• Профілактика остеопорозу в постменопаузі у жінок з високим ризиком переломів при непереносимості або наявності протипоказань до застосування інших лікарських засобів для профілактики остеопорозу.

Досвід застосування комбінації левоноргестрел+естрадіол у жінок у віці старше 65 років обмежений.

Підвищена чутливість до естрадіолу валерату, левоноргестрелу; діагностований або підозрюваний рак молочної залози (РМЗ), або наявність РМЗ в анамнезі; діагностовані або підозрювані естрогенозалежні злоякісні пухлини (особливо рак ендометрія); наявність венозного тромбозу або тромбоемболії (тромбоз глибоких вен, тромбоемболія легеневої артерії) в даний час або в анамнезі; артеріальний тромбоз або тромбоемболія, в тому числі інфаркт міокарда, інсульт, цереброваскулярні порушення або продромальні стани (транзиторна ішемічна атака, стенокардія) в даний час або в недавньому анамнезі; діагностована вроджена або набута схильність до артеріальних або венозних тромбозів (наприклад, дефіцит протеїну С, протеїну 8, антитромбіну III);
гострі захворювання печінки або захворювання печінки тяжкого ступеня в анамнезі (якщо показники функції печінки не нормалізувалися); нелікована гіперплазія ендометрія; порфірія;
вагітність, період грудного вигодовування; кровотеча з піхви неясного генезу; вік до 18 років.

З обережністю
Під ретельним наглядом лікаря слід застосовувати препарати, що містять дану комбінацію, при наявності (в т.ч. в анамнезі) будь-яких з нижчеперелічених захворювань/станів або факторів ризику: лейоміома (фіброміома матки) або ендометріоз; фактори ризику розвитку тромбозів і тромбоемболій; фактори ризику естрогенозалежних пухлин, в тому числі, наявність в сімейному анамнезі РМЗ у родичів 1-ї лінії (мати, сестри); артеріальна гіпертензія; доброякісні пухлини печінки (наприклад, аденома печінки);
цукровий діабет з діабетичною ангіопатією або без ангіопатії;
гіпертригліцеридемія в анамнезі; жовчнокам'яна хвороба;
холестатична жовтяниця або холестатичний свербіж в анамнезі під час попередньої вагітності; вроджені гіпербілірубінемії (синдроми Жильбера, Дубіна-Джонсона і Ротора); спадковий ангіоневротичний набряк; хронічна серцева або ниркова недостатність; мігрень або сильний головний біль; системний червоний вовчак; гіперплазія ендометрія в анамнезі; епілепсія; бронхіальна астма; отосклероз.

Не застосовується з метою контрацепції.
При початку ЗГТ необхідно припинити застосування гормональних контрацептивів. При необхідності пацієнтці слід рекомендувати негормональні контрацептиви.

Перед початком або відновленням ЗГТ жінці рекомендується пройти ретельне загальномедичне та гінекологічне обстеження (включаючи дослідження молочних залоз і цитологічне дослідження цервікального слизу), виключити вагітність. Крім того, слід виключити порушення системи згортання крові. Періодично слід проводити контрольні обстеження.
При необхідності контрацепції слід застосовувати негормональні методи (за винятком календарного і температурного методів). При підозрі на вагітність слід призупинити прийом драже до тих пір, поки вагітність не буде виключена.

При наявності або погіршенні будь-якого з зазначених нижче станів або факторів ризику, перш ніж почати або продовжити ЗГТ слід оцінити співвідношення індивідуального ризику і користі лікування.

У ряді контрольованих рандомізованих, а також епідеміологічних досліджень виявлено підвищений відносний ризик розвитку венозної тромбоемболії (ВТЕ) на фоні ЗГТ, тобто тромбозу глибоких вен або емболії легеневої артерії. Тому при призначенні ЗГТ жінкам з факторами ризику ВТЕ співвідношення ризику і користі від лікування повинно бути ретельно зважено і обговорено з пацієнткою.

Фактори ризику розвитку ВТЕ включають індивідуальний і сімейний анамнез (наявність ВТЕ у найближчих родичів у відносно молодому віці може вказувати на генетичну схильність) і важке ожиріння. Ризик ВТЕ також підвищується з віком. Питання про можливу роль варикозного розширення вен у розвитку ВТЕ залишається спірним.

Ризик ВТЕ може тимчасово збільшуватися при тривалій іммобілізації, обширних планових і травматологічних операціях або масивній травмі. Залежно від причини або тривалості іммобілізації слід вирішити питання про доцільність тимчасового припинення ЗГТ.

Слід негайно припинити лікування при появі симптомів тромботичних порушень або при підозрі на їх виникнення.

За даними клінічних випробувань і результатами спостережних досліджень було виявлено збільшення відносного ризику розвитку раку молочної залози у жінок, які отримують ЗГТ протягом декількох років. Це може бути пов'язано з більш ранньою діагностикою, біологічною дією ЗГТ або поєднанням обох факторів. Відносний ризик зростає з збільшенням тривалості лікування (на 2.3% при застосуванні протягом року), можливо ще більше зростає при поєднанні естрогенів з прогестагенами. Це зростання порівнянне з збільшенням ризику виникнення раку молочних залоз у жінок з кожним роком затримки настання природної менопаузи (на 2.8% за рік затримки), а також при ожирінні і зловживанні алкоголем. Підвищений ризик поступово знижується до звичайного рівня протягом перших 5 років після припинення ЗГТ.
За даними досліджень рак молочної залози, виявлений у жінок, які отримують ЗГТ, зазвичай більш диференційований, ніж у жінок, які не отримують її.

ЗГТ збільшує мамографічну щільність молочних залоз, що в деяких випадках може мати негативний вплив на рентгенологічне виявлення раку молочної залози.
На фоні застосування статевих стероїдів, до яких відносяться і засоби для ЗГТ, в рідкісних випадках спостерігалися доброякісні, і ще рідше - злоякісні пухлини печінки. В окремих випадках ці пухлини призводили до загрозливого для життя внутрішньочеревного кровотечі. При болях у верхній частині живота, збільшеній печінці або ознаках внутрішньочеревного кровотечі при диференційній діагностиці слід врахувати ймовірність наявності пухлини печінки.

Відомо, що естрогени збільшують літогенність жовчі. Деякі жінки схильні до розвитку жовчнокам'яної хвороби при лікуванні з використанням естрогенів.
Слід негайно припинити лікування при появі вперше мігренеподібних або частих і надзвичайно сильних головних болів, а також при появі інших симптомів - можливих провісників тромботичного інсульту головного мозку.

Взаємозв'язок між ЗГТ і розвитком клінічно вираженої артеріальної гіпертензії не встановлено. У жінок, які отримують ЗГТ, описано невелике підвищення АТ, клінічно значиме підвищення відзначається рідко. Однак в окремих випадках, при розвитку на фоні прийому ЗГТ стійкої клінічно значимої артеріальної гіпертензії, може бути розглянуто скасування ЗГТ.

При нетяжких порушеннях функції печінки, в т.ч. при різних формах гіпербілірубінемії, таких як синдром Дубіна-Джонсона або синдром Ротора, необхідні спостереження лікаря, а також періодичні дослідження функції печінки. При погіршенні показників функції печінки ЗГТ слід скасувати.
При рецидиві холестатичної жовтяниці або холестатичного свербежу, що спостерігалися вперше при вагітності або попереднього лікування статевими стероїдними гормонами, необхідно негайно припинити ЗГТ.
Необхідно особливе спостереження за жінками з помірно підвищеним рівнем ТГ. У подібних випадках застосування ЗГТ може викликати подальше зростання рівня ТГ в крові, що підвищує ризик розвитку гострого панкреатиту.

Хоча ЗГТ може впливати на периферичну інсулінорезистентність і толерантність до глюкози, необхідності змінювати схему лікування хворих на цукровий діабет при проведенні ЗГТ зазвичай не виникає. Тим не менш пацієнткам з цукровим діабетом при проведенні ЗГТ потрібне спостереження.

У деяких пацієнток під дією ЗГТ можуть розвинутися небажані прояви стимуляції естрогенами, наприклад патологічна маткова кровотеча. Часті або персистуючі патологічні маткові кровотечі на фоні лікування є показанням для дослідження ендометрія.
Якщо лікування нерегулярних менструальних циклів не дасть результатів, слід провести обстеження для виключення захворювання органічного характеру.

Під впливом естрогенів можливо збільшення розміру міоми матки. У цьому випадку лікування слід припинити.
Рекомендується припинити лікування при розвитку рецидиву ендометріозу на фоні ЗГТ.
При підозрі на наявність пролактиноми перед початком лікування слід виключити це захворювання.

У деяких випадках може спостерігатися хлоазма, особливо у жінок з хлоазмою вагітних в анамнезі. Під час проведення ЗГТ жінки зі схильністю до виникнення хлоазми повинні уникати тривалого перебування на сонці або УФ-випромінювання.

Наступні захворювання і стани можуть виникати або погіршуватися на фоні ЗГТ: епілепсія, доброякісна пухлина молочної залози, бронхіальна астма, мігрень, порфірія, отосклероз, системний червоний вовчак, мала хорея. Хоча зв'язок зазначених захворювань і станів з проведенням ЗГТ не доведено, такі пацієнтки при проведенні ЗГТ повинні знаходитися під спостереженням лікаря.

Прийом статевих стероїдів може впливати на біохімічні показники функції печінки, щитовидної залози, наднирників і нирок, на вміст у плазмі транспортних білків, таких як кортикостероїд-зв'язуючий глобулін і ліпідні/ліпопротеїнові фракції, показники вуглеводного обміну, коагуляції і фібринолізу.

З боку статевих органів і молочної залози: часто - болючість/біль у молочних залозах, новоутворення молочної залози (доброякісна мастопатія); нечасто - ациклічні кровотечі, мастит, вагініт, гіперплазія/дисплазія шийки матки, гіпертрофія/гіперплазія ендометрія, дискомфорт в області вульви і піхви, рак молочної залози.

З боку травної системи: нечасто - нудота/блювання, метеоризм, запор, біль у животі.

З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - холангіт, холецистит, порушення функції печінки.

З боку нервової системи: часто - головний біль, мігрень; нечасто - запаморочення, сонливість, порушення пам'яті; рідко - порушення сну.

Психічні розлади: часто - перепади настрою, включаючи тривожність і депресивний настрій; рідко - зміна лібідо.

З боку органу зору: нечасто - зорові порушення

З боку серцево-судинної системи: часто - підвищення АТ; нечасто - варикозне розширення вен, геморой, тахікардія, пальпітація, серцево-судинні захворювання; рідко - венозні і артеріальні тромбоемболічні ускладнення, зниження АТ.

З боку обміну речовин: можливі набряки, зміни маси тіла.

З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - акне, себорея, шкірний свербіж; рідко - випадання волосся.

З боку обміну речовин: нечасто - зміна маси тіла.

З боку дихальної системи: нечасто - інфекції дихальних шляхів, бронхіт.

З боку імунної системи: нечасто - алергічні реакції.

З боку лабораторних показників: нечасто - підвищення концентрації глюкози в крові, гіпербілірубінемія, анемія.

Інші: інші небажані реакції, які можуть бути пов'язані з застосуванням естрогенів/прогестагенів - хлоазма, багатоформна еритема, вузлувата еритема, судинна пурпура; у разі початку ЗГТ у жінок у віці старше 65 років підвищується ризик розвитку деменції; у жінок з спадковим ангіоневротичним набряком введені екзогенно естрогени можуть викликати або погіршити симптоми ангіоневротичного набряку.

Симптоми
У деяких жінок передозування може викликати нудоту, блювання і кровотечу "відміни".

Лікування
Лікування симптоматичне, специфічного антидоту немає.

Тривале лікування препаратами, що викликають індукцію ферментів печінки (наприклад, деякими протисудомними і протимікробними препаратами), може підвищувати кліренс статевих гормонів і знижувати їх клінічну ефективність. Подібна властивість індукувати ферменти печінки була виявлена у гідантоїнів, барбітуратів, примідону, карбамазепіну і рифампіцину, наявність цієї особливості також передбачається у окскарбазепіну, топірамату, фелбамату і гризеофульвіну. Максимальна індукція ферментів зазвичай спостерігається не раніше, ніж через 2-3 тижні, але потім вона може зберігатися ще, принаймні, протягом 4 тижнів після припинення прийому препарату.

У рідкісних випадках на фоні супутнього прийому деяких антибіотиків (наприклад, групи пеніцилінів і тетрациклінів) спостерігалося зниження рівня естрадіолу.

Речовини, в значній мірі піддаються кон'югації (наприклад, парацетамол), можуть збільшувати біодоступність естрадіолу внаслідок конкурентного інгібування системи кон'югації в процесі всмоктування.

Внаслідок впливу ЗГТ на толерантність до глюкози в окремих випадках може змінитися потреба в пероральних гіпоглікемічних засобах або інсуліні.

Надмірне споживання алкоголю під час ЗГТ може призвести до підвищення вмісту естрадіолу в крові.

Таблетки, вкриті оболонкою, 2 мг і таблетки, вкриті оболонкою, 0,15 мг + 2 мг.
Первинна упаковка лікарського препарату.
По 21 таблетці (9 білих і 12 жовтих) в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої лакованої.
Вторинна упаковка лікарського препарату.
По 1 або 3 контурних чарункових упаковок разом з інструкцією по застосуванню поміщають в пачку з картону для споживчої тари.