Доксорубіцину гідрохлорид

Доксорубіцин вводять строго в/в. Перед застосуванням вміст флакона (10 мг доксорубіцину) розчиняють у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або води для ін'єкцій (концентрація - 2 мг/мл). Ін'єкція повинна тривати не менше 2-5 хвилин. При найменших ознаках потрапляння препарату під шкіру вливання слід негайно припинити і вибрати для ін'єкції іншу вену.
Препарат вводять в/в в одному з наступних режимів:
по 20-30 мг/м протягом трьох днів, інтервали між курсами становлять 3-4 тижні;
по 20-30 мг/м в 1-й, 8-й і 15-й дні курсу, курси повторюють з інтервалом в 3-4 тижні;
по 60-75 мг/м одноразово з повтореннями курсу кожні 3 тижні. У складі комбінованої терапії зазвичай препарат застосовується в дозі 25-50 мг/м2 кожні 3-4 тижні.
Дітям препарат вводять в/в в дозі 30 мг/м /добу протягом 3 днів кожні 4 тижні.
При лікуванні раку сечового міхура доксорубіцин вводиться внутрішньоміхурово. Рекомендована доза доксорубіцину для внутрішньоміхурового введення - 30-50 мг на інстиляцію, з інтервалами між введеннями від 1 тижня до 1 місяця. Рекомендована концентрація розчину - 1 мг/1 мл води для ін'єкцій. Після завершення інстиляції, для забезпечення рівномірного впливу препарату на слизову оболонку сечового міхура, пацієнти повинні перевертатися з боку на бік кожні 15 хв. Препарат повинен знаходитися в сечовому міхурі протягом 1-2 год, після чого хворий повинен його спорожнити. Щоб уникнути надмірного розведення препарату сечею пацієнтам слід утримуватися від прийому рідини протягом 12 год перед інстиляцією. Системна абсорбція доксорубіцину при інстиляції в сечовий міхур дуже низька. При проявах місцевої токсичної дії (хімічний цистит, який може проявлятися дизурією, поліурією, ніктурією, болісним сечовипусканням, гематурією, дискомфортом в області сечового міхура, некрозом стінки сечового міхура) дозу, призначену для інстиляції, слід додатково розчинити в 50-100 мл 0.9 % розчину хлориду натрію. Особливу увагу слід приділити проблемам, пов'язаним з катетеризацією (наприклад, при обструкції сечовипускального каналу, обумовленої масивними внутрішньоміхуровими пухлинами).
Рекомендується призначення більш низьких доз або збільшення інтервалів між циклами у пацієнтів, які раніше отримували масивну протипухлинну терапію, а також у дітей, пацієнтів похилого віку, пацієнтів з ожирінням (якщо маса тіла становить понад 130% від "ідеальної", відзначається зниження системного кліренсу доксорубіцину) і у пацієнтів з пухлинною інфільтрацією кісткового мозку.
При призначенні доксорубіцину пацієнтам з порушеннями функції печінки слід врахувати, що у разі підвищення рівня білірубіну в 2-3 рази дозу доксорубіцину знижують на 50-75%, відповідно. При числі лейкоцитів менше 3.3 – 3.5x109/л і тромбоцитів менше 100-149x109/л дозу зменшують на 50% і 75% відповідно.
Сумарна доза доксорубіцину для дорослих не повинна перевищувати 500-550 мг/м2. У хворих, які раніше отримували променеву терапію на область легень і середостіння або лікувалися іншими кардіотоксичними препаратами, сумарна доза доксорубіцину не повинна бути більше 400 мг/м2.