Ефір для наркозу стабілізований

Наркозний інгаляційний засіб.

Засіб для інгаляційної анестезії чинить анальгетичну та міорелаксуючу дію. Наркоз при застосуванні ефіру відносно безпечний і легко керований. Скелетна мускулатура добре розслабляється. Чинить прямий негативний інотропний ефект (зниження скоротливості міокарда компенсується підвищенням вмісту катехоламінів у крові). Викликає тимчасове (до 24 годин) зниження функції печінки і нирок, знижує перистальтику кишечника (стимуляція симпатоадреналової системи). Зменшує ОЦК і плазми (приблизно на 10%). На відміну від фторотану, трихлоретилену і циклопропану ефір не підвищує чутливість міокарда до епінефрину і норепінефрину. Пробудження настає через 20-40 хвилин після припинення подачі ефіру, а повністю наркозна депресія проходить через кілька годин.

Ефірний наркоз відрізняється хорошою контрольованістю і керованістю. При масковому способі ефект розвивається повільно, стадія хірургічного наркозу настає через 15–20 хвилин (у дітей молодшого віку швидше). Пробудження поступове — (20–40 хвилин). І в наступний період тривало зберігається пригнічення ЦНС, сонливість і анальгезія (функції мозку повністю відновлюються через кілька годин). На фоні барбітуратів і міорелаксантів зазвичай відсутня стадія збудження (введення в наркоз не супроводжується задухою, страхом та іншими неприємними відчуттями), потенціюється міорелаксація і знижується вираженість післянаркозної депресії.

Добре проходить через ГЕБ, легко дифундує до нейронів через міжнейронну рідину (низькомолекулярна незаряджена сполука). Розподіляється в органах нерівномірно: рівень у мозку перевищує концентрацію в крові та інших органах (вміст у довгастому і спинному мозку приблизно на 50% більше, ніж у головному, внаслідок більшого вмісту ліпідів у нервових провідниках). Концентрації в крові становлять: 10–25 мг% (стадія анальгезії), 25–70 мг% (стадія збудження) і 80–110 мг% (стадія хірургічного наркозу). Проходить через плацентарний бар'єр і створює високі концентрації в організмі плода. Відкладається в мембранах гепатоцитів. Незначно (10–15%) біотрансформується. Швидко еліміюється протягом перших кількох хвилин, потім виведення поступово уповільнюється: 85–90% виводиться в незміненому вигляді легенями, решта — нирками. Ефір медичний при місцевій аплікації на тканини зуба, викликає «підсушуючий» ефект (швидко випаровується при кімнатній температурі), проявляє слабку антибактеріальну і місцевоанестезуючу активність (внаслідок подразнюючого ефекту). Місцевоподразнююча дія ефіру на шкірні покриви може використовуватися для відволікаючої терапії (розтирання).

Для дорослих:

- інгаляційна загальна анестезія за відкритою (крапельно), напіввідкритою, напівзакритою і закритою системами (в основному при короткочасних хірургічних втручаннях);
- підтримання загальної анестезії при проведенні комбінованої загальної анестезії з застосуванням
- психоактивних лікарських засобів і периферичних міорелаксантів.

- гіперчутливість;
- гострі захворювання дихальних шляхів;
- черепномозкова гіпертензія;
- артеріальна гіпертензія;
- хронічна серцева недостатність;
- печінкова і/або ниркова недостатність;
- кахексія;
- цукровий діабет;
- ацидоз;
- необхідність проведення під час хірургічного втручання електрокоагуляції або електроножа.
З обережністю: операції на щелепно-лицевій області (через вибухонебезпечність), масковий наркоз з використанням тільки ефіру, дитячий вік, вагітність і годування груддю.

Пари ефіру легко займаються; з киснем, повітрям, закисом азоту утворюють в певних концентраціях вибухонебезпечні суміші. З метою зменшення збудження ефірний наркоз часто застосовують після вводної анестезії барбітуратами. Іноді починають наркоз з закису азоту, а ефір використовують для підтримання загальної анестезії. Застосування міорелаксантів дозволяє посилити розслаблення мускулатури і значно зменшити кількість необхідного для анестезії ефіру - до 2-4 об.% (для підтримання загальної анестезії при напіввідкритій системі). Для загальної анестезії можна застосовувати ефір тільки з флаконів, відкритих безпосередньо перед операцією. При впливі світла, повітря і вологи в ефірі утворюються шкідливі продукти (перекиси, альдегіди, кетони), що викликають сильне подразнення дихальних шляхів.

• З боку респіраторної системи: гіперсекреція бронхіальних залоз, кашель, ларинго- і бронхоспазм, порушення легеневої вентиляції, прискорення або пригнічення дихання, аж до зупинки дихання, пневмонії і бронхопневмонії (в післяопераційному періоді), дифузійна аноксія (на фоні порушення функцій легень і серця або тривалому застосуванні у високих концентраціях).
• З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): тахікардія або брадикардія, аж до зупинки серця; аритмії; гіпер- або гіпотензія; колапс; кровоточивість.
• З боку органів шлунково-кишкового тракту: гіперсалівація, нудота, блювання, зниження тонусу і моторики ШКТ, паралітичний ілеус (при тривалому наркозі), транзиторна жовтяниця, зміни печінкових проб.
• З боку нервової системи і органів чуття: збудження, рухова активність, рідко - судоми у дітей, сонливість, депресія (після операції).
• Інші: метаболічний ацидоз, гіпоальбумінемія, гіпогаммаглобулінемія, зниження клубочкової фільтрації і діурезу, альбумінурія.

Симптоми: головний біль, нудота, біль у попереку, збудження, неадекватна поведінка, потім - загальна слабкість, сонливість, ціаноз, акроціаноз, тахікардія, ниткоподібний пульс, виражений мідріаз, пригнічення дихального і судинорухового центру, асфіксія, артеріальна гіпотензія, колапс, серцева недостатність, втрата свідомості, кома, зупинка дихання і серця. При хронічній інтоксикації - зниження апетиту, нудота (рідко блювання), запори, апатія, блідість шкірних покривів, головний біль, запаморочення, непереносимість етанолу.

Лікування: припинення наркозу, забезпечення прохідності дихальних шляхів, штучна вентиляція легень з гіпервентиляцією, трансфузійна терапія, введення гідрокортизону, допаміну (0.2 г в 500 мл ізотонічного розчину натрію хлориду зі швидкістю 2 мкг/кг/хв), кофеїну (1 мл 10-20% розчину п/к), бемегріду (5-10 мл 0.5% розчину внутрішньовенно повільно), проведення заходів з профілактики пневмонії, в т.ч. зігрівання пацієнта.

Посилює дію засобів, що пригнічують центральну нервову систему (взаємно), ефект недеполяризуючих міорелаксантів типу тубокурарину, гіпотензивну дію бета-адреноблокаторів. Знижує гіпоглікемічний ефект інсуліну і похідних сульфонілсечовини, знижує дію окситоцину та інших гормональних стимуляторів матки. Несумісний з аналептиками і психостимуляторами. Інгібітори моноамінооксидази пригнічують метаболізм, тим самим посилюють наркозну дію; епінефрин і еуфілін підвищують ризик розвитку аритмій; м-холіноблокатори і антигістамінні засоби нівелюють побічні ефекти; міорелаксанти вдвічі зменшують витрату ефіру.
Мінімальна альвеолярна концентрація знижується при одночасному застосуванні закису азоту.

Рідина для інгаляцій безбарвна, прозора, легкозаймиста, рухлива, летка, зі своєрідним запахом.

Діетиловий ефір
Допоміжні речовини: фенилендіамін 0.0001%.

100 мл - флакони темного скла (18) - ящики картонні.
100 мл - флакони темного скла (48) - ящики картонні.
100 мл - флакони темного скла (72) - ящики картонні.
140 мл - флакони темного скла (18) - ящики картонні.
140 мл - флакони темного скла (48) - ящики картонні.
140 мл - флакони темного скла (72) - ящики картонні.
150 мл - флакони темного скла (18) - ящики картонні.
150 мл - флакони темного скла (48) - ящики картонні.
150 мл - флакони темного скла (72) - ящики картонні.