Гідроксіетилкрохмаль

Плазмозамінювальне

Плазмозамінювальний засіб, гідроксіетилований крохмаль (ГЕК). ГЕК - це високомолекулярна сполука, що складається з полімеризованих залишків глюкози, яку отримують шляхом гідроксіетилювання амілопектину - природного полісахариду, що міститься в крохмалі картоплі та кукурудзи воскової стиглості. Амілопектин швидко гідролізується в крові, час його присутності в кровоносному руслі становить близько 20 хв. Для підвищення стабільності та збільшення тривалості дії амілопектин піддають гідроксіетилюванню. Глибина цього процесу характеризується ступенем заміщення.

Інтенсивність і тривалість об'ємозамінювальної дії препаратів ГЕК визначаються молекулярною масою і ступенем заміщення субстанції ГЕК. Чим вищий ступінь заміщення, тим довше зберігається ГЕК в циркулюючій крові. При співвідношенні C2/C6 більше 8 ГЕК метаболізується в організмі значно повільніше, ніж при співвідношенні менше 8.

Пентакрахмаль має молекулярну масу близько 200 000 дальтон і ступінь заміщення близько 0.5; співвідношення C2/C6, що визначає особливості заміщення, дорівнює 6.

Покращує реологічні властивості крові за рахунок зниження показників гематокриту, зменшує в'язкість плазми, знижує агрегацію еритроцитів, сприяє відновленню порушеної мікроциркуляції.

Депонується в клітинах РЕС, що не має клінічного значення.

Після в/в інфузії пентакрахмаль піддається інтенсивному метаболізму, розщеплюючись (під дією амілази сироватки) до низькомолекулярних фрагментів. Продукти метаболізму з молекулярною масою менше 50 000 дальтон швидко виводяться нирками. Близько 70% дози виводиться з сечею протягом 24 год і близько 80% - протягом тижня.

Для дорослих:

Як плазмозамінювальний засіб при гіповолемії та шоці, пов'язаних з оперативними втручаннями, пораненнями, інфекційними захворюваннями та опіками; порушення мікроциркуляції; терапевтична гемодилюція.

Підвищена чутливість до ГЕК; опіки, сепсис, внутрішньочерепна гіпертензія, артеріальна гіпертензія, триваюче внутрішньочерепне або внутрішньомозкове кровотеча, хронічна серцева недостатність, ниркова недостатність або проведення замісної ниркової терапії, тяжка печінкова недостатність, набряк легень, стан після трансплантації органів, гіпергідратація, гіперволемія, дегідратація, тяжка коагулопатія, тяжка гіперхлоремія або тяжка гіпернатріємія, гіпокаліємія, гемодіаліз; дитячий і підлітковий вік до 18 років; I триместр вагітності.

Не застосовувати при відкритих операціях на серці в умовах штучного кровообігу.

Протипоказано застосування у пацієнтів реанімаційного профілю (зазвичай знаходяться у відділенні реанімації та інтенсивної терапії).

З обережністю: компенсована хронічна серцева недостатність, хронічні захворювання печінки, порушення згортання крові, хвороба Віллебранда, геморагічний діатез, гіпофібриногенемія, пацієнти, які піддалися хірургічному втручанню і/або з наявністю травми, похилий вік, II-III триместри вагітності; період грудного вигодовування.

Для запобігання ускладнень з боку серцево-судинної системи та нирок, викликаних гіперволемією, літнім пацієнтам, у яких більш ймовірна наявність серцевої та/або ниркової недостатності, необхідний ретельний підбір дози та контроль під час лікування.

Особливу обережність слід дотримуватися при застосуванні розчинів ГЕК у пацієнтів з порушеннями згортання крові, з порушенням функції печінки. Слід ретельно оцінити доцільність застосування ГЕК для лікування гіповолемії та здійснювати моніторинг гемодинамічних параметрів для контролю досягнення необхідного ефекту та визначення дози ГЕК. Необхідно уникати перевантаження об'ємом, пов'язаного з передозуванням засобу або з високою швидкістю інфузії. Дозу необхідно підбирати з обережністю, особливо у пацієнтів із захворюваннями легень та серцево-судинної системи.

Слід уникати призначення високих доз пентакрахмалю пацієнтам з гіповолемією через можливу виражену гемодилюцію. У разі повторного застосування пентакрахмалю необхідно ретельно контролювати параметри згортання крові.

При розвитку реакцій підвищеної чутливості слід негайно припинити введення пентакрахмалю та провести необхідні невідкладні заходи. Пацієнти повинні знаходитися під безперервним медичним наглядом, додаткові терапевтичні заходи слід приймати залежно від стану пацієнтів.

При застосуванні пентакрахмалю слід контролювати ОЦК, концентрацію електролітів, лейкоцитів, тромбоцитів, гемоглобіну, показників згортання крові. При перших ознаках коагулопатії застосування засобу слід припинити.

При операціях на відкритому серці, пов'язаних з проведенням штучного кровообігу, підвищений ризик кровотечі, тому застосування ГЕК протипоказано.

До початку і під час застосування ГЕК необхідно перевіряти функцію нирок, здійснювати постійний контроль вмісту креатиніну в сироватці крові, водно-електролітного балансу, а також показників затримки сечі. При перших ознаках ураження нирок на фоні лікування застосування пентакрахмалю слід припинити. Моніторинг функції нирок необхідно проводити протягом 90 днів після застосування пентакрахмалю (ризик ураження нирок у віддаленому періоді).

Порушення функції нирок на фоні терапії розчином ГЕК може погіршити вихідну печінкову недостатність (з портальною гіпертензією), і може призвести до механічної обструкції жовчних проток.

Під час лікування необхідно забезпечити достатнє надходження рідини в організм (не менше 2-3 л рідини на добу).

При лікуванні пацієнтів, група крові яких не встановлена, необхідно мати на увазі, що введення великих об'ємів ГЕК може ускладнювати трактування результатів реакції аглютинації.

Пентакрахмаль може дати позитивний результат при проведенні допінг-контролю.

• З боку системи згортання крові: дуже часто - зниження гематокриту та розвиток дилюційної гіпопротеїнемії; часто (частота залежить від введеної дози) - збільшення часу кровотечі та АЧТВ, зниження вмісту комплексу факторів згортання крові VIII та Віллебранда.
• З боку імунної системи: дуже рідко - анафілактичні реакції різного ступеня тяжкості.
• З боку шкіри та підшкірних тканин: рідко - стійкий, але зворотний шкірний свербіж.
• З боку печінки та жовчовивідних шляхів: частота не встановлена - ураження печінки.
• З боку сечовидільної системи: рідко - болі в області нирок; частота не встановлена - порушення функції нирок.
• З боку лабораторних показників: часто - підвищення активності альфа-амілази плазми крові, не пов'язане з порушенням функції підшлункової залози; можливо - зміна концентрації глюкози, білка, жирних кислот, холестерину, сорбітдегідрогенази в плазмі крові, показників ШОЕ, біуретової проби, питомої ваги сечі.

При швидкому введенні у великих об'ємах можливий розвиток гострої лівошлуночкової недостатності та набряку легень, порушення згортання крові.

У разі появи скарг на відчуття стиснення в грудях, утруднення дихання, болі в попереку, виникнення ознобу, ціанозу, порушення кровообігу та дихання необхідно припинити введення препарату та проводити симптоматичну терапію; можливе призначення діуретиків.

При одночасному застосуванні з аміноглікозидами збільшується ризик нефротоксичності, тому рекомендується уникати одночасного тривалого застосування пентакрахмалю та аміноглікозидів.

При одночасному застосуванні з антикоагулянтами можливе збільшення часу кровотечі.

Пентакрахмаль несумісний з розчинами інших лікарських засобів.

Розчин для інфузій, 6%, 10%.
По 200 мл, 250 мл, 400 мл, 500 мл або 1000 мл у контейнери полімерні для інфузійних розчинів з ПВХ з одним або з додатковим ін'єкційним портом.
По 200 мл, 250 мл, 400 мл, 500 мл або 1000 мл у контейнери полімерні для інфузійних розчинів з поліпропілену.