Іпратерол-натив
Ipraterol-nativ
Аналоги (дженерики, синоніми)
Беродуал Н, Беродуал, Іпратерол-аеронатив, Астмасол бронхо, Астмасол нео, Біфрадуал, Інспіракс, Іпратерол, Респірафен
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: Sol. "Iprateroli-nativ" 20 ml
D.t.d. № 1 in flac.
S. Інгаляційно, по 10 крапель 1 раз на день
D.t.d. № 1 in flac.
S. Інгаляційно, по 10 крапель 1 раз на день
Фармакологічні властивості
Бета-адреноміметичний, м-холіноблокуючий, бронхолітичний.
Фармакодинаміка
Іпратерол-натив містить два компоненти, що мають бронхолітичну активність: іпратропію бромід — м-холіноблокатор і фенотерол — β2-адреноміметик.
Бронходилатація при інгаляційному введенні іпратропію броміду зумовлена, головним чином, місцевою, а не системною антихолінергічною дією. У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаним з хронічними обструктивними захворюваннями легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), значне поліпшення функції легень (збільшення ОФВ1 і ПСВ на 15% і більше) відзначено протягом 15 хв, максимальний ефект досягався через 1–2 год і тривав у більшості пацієнтів до 6 год після введення.
Іпратропію бромід не чинить негативного впливу на секрецію слизу в дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс і газообмін.
Фенотерол вибірково стимулює β2-адренорецептори в терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається при використанні високих доз.
Фенотерол розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин і протидіє розвитку бронхоспастичних реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря і алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після застосування фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з тучних клітин. Крім того, при використанні фенотеролу у більш високих дозах, відзначалося посилення мукоциліарного кліренсу. β-адренергічний вплив препарату на серцеву діяльність, таке як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, зумовлено судинною дією фенотеролу, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при використанні доз, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів. Як і при використанні інших β-адренергічних препаратів відзначалося подовження інтервалу QTс при використанні високих доз. Клінічне значення цього прояву не з'ясовано.
Тремор є найбільш частим небажаним ефектом при використанні агоністів β-адренорецепторів.
При спільному застосуванні цих двох активних речовин бронхорозширювальний ефект досягається шляхом впливу на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють один одного, в результаті чого посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів і забезпечується широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються констрикцією дихальних шляхів. Взаємодоповнююча дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна більш низька доза β-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу при практично повній відсутності побічних ефектів.
Бронходилатація при інгаляційному введенні іпратропію броміду зумовлена, головним чином, місцевою, а не системною антихолінергічною дією. У пацієнтів з бронхоспазмом, пов'язаним з хронічними обструктивними захворюваннями легень (хронічний бронхіт і емфізема легень), значне поліпшення функції легень (збільшення ОФВ1 і ПСВ на 15% і більше) відзначено протягом 15 хв, максимальний ефект досягався через 1–2 год і тривав у більшості пацієнтів до 6 год після введення.
Іпратропію бромід не чинить негативного впливу на секрецію слизу в дихальних шляхах, мукоциліарний кліренс і газообмін.
Фенотерол вибірково стимулює β2-адренорецептори в терапевтичній дозі. Стимуляція β1-адренорецепторів відбувається при використанні високих доз.
Фенотерол розслабляє гладку мускулатуру бронхів і судин і протидіє розвитку бронхоспастичних реакцій, зумовлених впливом гістаміну, метахоліну, холодного повітря і алергенів (реакції гіперчутливості негайного типу). Відразу після застосування фенотерол блокує вивільнення медіаторів запалення і бронхообструкції з тучних клітин. Крім того, при використанні фенотеролу у більш високих дозах, відзначалося посилення мукоциліарного кліренсу. β-адренергічний вплив препарату на серцеву діяльність, таке як збільшення частоти і сили серцевих скорочень, зумовлено судинною дією фенотеролу, стимуляцією β2-адренорецепторів серця, а при використанні доз, що перевищують терапевтичні, стимуляцією β1-адренорецепторів. Як і при використанні інших β-адренергічних препаратів відзначалося подовження інтервалу QTс при використанні високих доз. Клінічне значення цього прояву не з'ясовано.
Тремор є найбільш частим небажаним ефектом при використанні агоністів β-адренорецепторів.
При спільному застосуванні цих двох активних речовин бронхорозширювальний ефект досягається шляхом впливу на різні фармакологічні мішені. Зазначені речовини доповнюють один одного, в результаті чого посилюється спазмолітичний ефект на м'язи бронхів і забезпечується широта терапевтичної дії при бронхолегеневих захворюваннях, що супроводжуються констрикцією дихальних шляхів. Взаємодоповнююча дія така, що для досягнення бажаного ефекту потрібна більш низька доза β-адренергічного компонента, що дозволяє індивідуально підібрати ефективну дозу при практично повній відсутності побічних ефектів.
Фармакокінетика
Відсутні докази того, що фармакокінетика комбінованого препарату відрізняється від такої кожного з окремих компонентів.
Всмоктування
Іпратропію бромід. При інгаляційному шляху введення для іпратропію броміду характерна вкрай низька абсорбція зі слизової дихальних шляхів. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться на нижній межі визначення, і виміряти її можна лише при застосуванні високих доз активної речовини, а також завдяки використанню специфічних методів збагачення. При інгаляційному застосуванні в терапевтичних дозах концентрації іпратропію броміду в плазмі були в 1000 разів нижчі, ніж після прийому всередину і в/в введення.
Фенотерол. Залежно від методу інгаляції та використовуваної інгаляційної системи близько 10–30% активної речовини досягає нижніх дихальних шляхів, а частина, що залишилася у верхніх дихальних шляхах, проковтується. В результаті деяка кількість інгаляційного фенотеролу потрапляє в ШКТ.
Не існує кореляції між концентраціями фенотеролу в плазмі крові, досягнутими після інгаляції, і фармакодинамічною кривою «час-ефект». Тривалий бронхорозширювальний ефект препарату після інгаляції, порівнянний з відповідним ефектом, досягнутим після в/в введення, не підтримується високими концентраціями активної речовини в системному кровотоці. Після введення всередину всмоктується близько 60% фенотеролу. Час досягнення Cmax в плазмі крові — 2 год.
Розподіл
Іпратропію бромід. Будучи похідним четвертинного азоту, погано розчиняється в жирах і слабо проникає через біологічні мембрани. Не кумулює.
Фенотерол. Зв'язок з білками плазми 40–55%. Фенотерол у незміненому вигляді проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Іпратропію бромід. Метаболізується в печінці. Відомо до 8 метаболітів іпратропію, які слабо зв'язуються з мускариновими рецепторами.
Фенотерол. Метаболізується в печінці. Через 24 год 60% від введеної в/в дози і 35% — від пероральної екскретується з сечею. Ця частка активної речовини піддається біотрансформації внаслідок ефекту первинного проходження через печінку, в результаті чого біодоступність препарату після введення всередину падає приблизно до 1,5%. Цим пояснюється те, що проковтнута кількість препарату практично ніяк не позначається на рівні активної речовини в плазмі крові, досягнутому після інгаляції. Біотрансформація фенотеролу у людини протікає виключно шляхом кон'югації з сульфатами переважно в стінці кишечника.
Виведення
Іпратропію бромід. Виводиться переважно через кишечник. Близько 25% виводиться в незміненому вигляді, решта — у вигляді численних метаболітів.
Фенотерол. Виводиться нирками і з жовчю у вигляді неактивних сульфатних кон'югатів. При парентеральному введенні фенотерол виводиться відповідно до трифазної моделі з T1/2 — 0,42; 14,3 хв і 3,2 год.
Фармакокінетика комбінації іпратропію броміду і фенотеролу в популяції осіб похилого і дитячого віку, а також у пацієнтів з порушеними функціями печінки і нирок не вивчена.
Всмоктування
Іпратропію бромід. При інгаляційному шляху введення для іпратропію броміду характерна вкрай низька абсорбція зі слизової дихальних шляхів. Концентрація активної речовини в плазмі знаходиться на нижній межі визначення, і виміряти її можна лише при застосуванні високих доз активної речовини, а також завдяки використанню специфічних методів збагачення. При інгаляційному застосуванні в терапевтичних дозах концентрації іпратропію броміду в плазмі були в 1000 разів нижчі, ніж після прийому всередину і в/в введення.
Фенотерол. Залежно від методу інгаляції та використовуваної інгаляційної системи близько 10–30% активної речовини досягає нижніх дихальних шляхів, а частина, що залишилася у верхніх дихальних шляхах, проковтується. В результаті деяка кількість інгаляційного фенотеролу потрапляє в ШКТ.
Не існує кореляції між концентраціями фенотеролу в плазмі крові, досягнутими після інгаляції, і фармакодинамічною кривою «час-ефект». Тривалий бронхорозширювальний ефект препарату після інгаляції, порівнянний з відповідним ефектом, досягнутим після в/в введення, не підтримується високими концентраціями активної речовини в системному кровотоці. Після введення всередину всмоктується близько 60% фенотеролу. Час досягнення Cmax в плазмі крові — 2 год.
Розподіл
Іпратропію бромід. Будучи похідним четвертинного азоту, погано розчиняється в жирах і слабо проникає через біологічні мембрани. Не кумулює.
Фенотерол. Зв'язок з білками плазми 40–55%. Фенотерол у незміненому вигляді проникає через плацентарний бар'єр і виділяється з грудним молоком.
Метаболізм
Іпратропію бромід. Метаболізується в печінці. Відомо до 8 метаболітів іпратропію, які слабо зв'язуються з мускариновими рецепторами.
Фенотерол. Метаболізується в печінці. Через 24 год 60% від введеної в/в дози і 35% — від пероральної екскретується з сечею. Ця частка активної речовини піддається біотрансформації внаслідок ефекту первинного проходження через печінку, в результаті чого біодоступність препарату після введення всередину падає приблизно до 1,5%. Цим пояснюється те, що проковтнута кількість препарату практично ніяк не позначається на рівні активної речовини в плазмі крові, досягнутому після інгаляції. Біотрансформація фенотеролу у людини протікає виключно шляхом кон'югації з сульфатами переважно в стінці кишечника.
Виведення
Іпратропію бромід. Виводиться переважно через кишечник. Близько 25% виводиться в незміненому вигляді, решта — у вигляді численних метаболітів.
Фенотерол. Виводиться нирками і з жовчю у вигляді неактивних сульфатних кон'югатів. При парентеральному введенні фенотерол виводиться відповідно до трифазної моделі з T1/2 — 0,42; 14,3 хв і 3,2 год.
Фармакокінетика комбінації іпратропію броміду і фенотеролу в популяції осіб похилого і дитячого віку, а також у пацієнтів з порушеними функціями печінки і нирок не вивчена.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Доза повинна підбиратися індивідуально. Під час проведення терапії потрібне медичне спостереження. Рекомендуються такі дози:
У дорослих (включаючи літніх людей) і підлітків старше 12 років:
Гострі напади бронхіальної астми
При легких і помірних нападах у багатьох випадках рекомендується 1 мл (20 крапель).
В особливо важких випадках, наприклад у пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії, при неефективності доз, зазначених вище, можуть знадобитися більш високі дози, до 2,5 мл (50 крапель).
Максимальна доза може досягати 4,0 мл (80 крапель).
Максимальна добова доза - 8,0 мл (160 крапель).
Курсове і тривале лікування
При необхідності повторного застосування для кожного введення використовують 1-2 мл (20-40 крапель) до 4 разів на добу.
У разі помірного бронхоспазму або як допоміжний засіб при здійсненні вентиляції легень рекомендується доза, нижній рівень якої становить 0,5 мл (10 крапель).
Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з відповідним небулайзером) і не застосовувати перорально.
Лікування слід зазвичай починати з найменшої рекомендованої дози. Рекомендована доза повинна розводитися 0,9% розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму, що становить 3-4 мл, і застосовуватися (повністю) за допомогою небулайзера. Розчин Іпратерола-натив для інгаляцій не повинен розводитися дистильованою водою.
Розведення розчину повинно здійснюватися кожного разу перед застосуванням, залишки розведеного розчину слід знищувати.
Розведений розчин слід використовувати відразу після приготування.
Дозування може залежати від методу інгаляції і виду небулайзера.
Тривалість інгаляції може контролюватися за витратою розведеного об'єму.
Розчин Іпратерола-натив для інгаляцій може застосовуватися з використанням різних комерційних моделей небулайзерів. У тих випадках, коли є настінний кисень, розчин найкраще застосовувати при швидкості потоку 6-8 літрів на хвилину. Необхідно дотримуватися інструкції щодо застосування, обслуговування та чищення приладу, що постачається разом з небулайзером.
У дорослих (включаючи літніх людей) і підлітків старше 12 років:
Гострі напади бронхіальної астми
При легких і помірних нападах у багатьох випадках рекомендується 1 мл (20 крапель).
В особливо важких випадках, наприклад у пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії, при неефективності доз, зазначених вище, можуть знадобитися більш високі дози, до 2,5 мл (50 крапель).
Максимальна доза може досягати 4,0 мл (80 крапель).
Максимальна добова доза - 8,0 мл (160 крапель).
Курсове і тривале лікування
При необхідності повторного застосування для кожного введення використовують 1-2 мл (20-40 крапель) до 4 разів на добу.
У разі помірного бронхоспазму або як допоміжний засіб при здійсненні вентиляції легень рекомендується доза, нижній рівень якої становить 0,5 мл (10 крапель).
Розчин для інгаляцій слід використовувати тільки для інгаляцій (з відповідним небулайзером) і не застосовувати перорально.
Лікування слід зазвичай починати з найменшої рекомендованої дози. Рекомендована доза повинна розводитися 0,9% розчином натрію хлориду до кінцевого об'єму, що становить 3-4 мл, і застосовуватися (повністю) за допомогою небулайзера. Розчин Іпратерола-натив для інгаляцій не повинен розводитися дистильованою водою.
Розведення розчину повинно здійснюватися кожного разу перед застосуванням, залишки розведеного розчину слід знищувати.
Розведений розчин слід використовувати відразу після приготування.
Дозування може залежати від методу інгаляції і виду небулайзера.
Тривалість інгаляції може контролюватися за витратою розведеного об'єму.
Розчин Іпратерола-натив для інгаляцій може застосовуватися з використанням різних комерційних моделей небулайзерів. У тих випадках, коли є настінний кисень, розчин найкраще застосовувати при швидкості потоку 6-8 літрів на хвилину. Необхідно дотримуватися інструкції щодо застосування, обслуговування та чищення приладу, що постачається разом з небулайзером.
Для дітей:
У дітей віком 6-12 років:
Гострі напади бронхіальної астми
У багатьох випадках для швидкого купірування симптомів рекомендується 0,5 - 1 мл (10 -20 крапель).
У важких випадках, якщо доза 1 мл (20 крапель) виявляється неефективною, можуть знадобитися більш високі дози, до 2 мл (40 крапель).
В особливо важких випадках, якщо доза до 2,0 мл (40 крапель) виявляється неефективною, можливе застосування (за умови медичного спостереження) максимальної дози, що досягає 3,0 мл (60 крапель).
Максимальна добова доза може досягати 4,0 мл (80 крапель).
Курсове і тривале лікування
При необхідності повторного застосування використовують для кожного введення 0,5 - 1 мл (10-20 крапель) до 4 разів на добу.
У випадках помірного бронхоспазму або як допоміжний засіб при здійсненні вентиляції легень рекомендована доза - 0,5 мл (10 крапель).
У дітей віком молодше 6 років (маса тіла яких становить менше 22 кг):
У зв'язку з тим, що інформація про застосування препарату в цій віковій групі обмежена, рекомендується використання наступної дози (тільки за умови медичного спостереження): близько 25 мкг іпратропію броміду і 50 мкг фенотеролу гідроброміду = 0,1 мл (2 краплі) на кг маси тіла (на одну дозу), але не більше 0,5 мл (10 крапель) (на одну дозу). Максимальна добова доза - 1,5 мл.
Гострі напади бронхіальної астми
У багатьох випадках для швидкого купірування симптомів рекомендується 0,5 - 1 мл (10 -20 крапель).
У важких випадках, якщо доза 1 мл (20 крапель) виявляється неефективною, можуть знадобитися більш високі дози, до 2 мл (40 крапель).
В особливо важких випадках, якщо доза до 2,0 мл (40 крапель) виявляється неефективною, можливе застосування (за умови медичного спостереження) максимальної дози, що досягає 3,0 мл (60 крапель).
Максимальна добова доза може досягати 4,0 мл (80 крапель).
Курсове і тривале лікування
При необхідності повторного застосування використовують для кожного введення 0,5 - 1 мл (10-20 крапель) до 4 разів на добу.
У випадках помірного бронхоспазму або як допоміжний засіб при здійсненні вентиляції легень рекомендована доза - 0,5 мл (10 крапель).
У дітей віком молодше 6 років (маса тіла яких становить менше 22 кг):
У зв'язку з тим, що інформація про застосування препарату в цій віковій групі обмежена, рекомендується використання наступної дози (тільки за умови медичного спостереження): близько 25 мкг іпратропію броміду і 50 мкг фенотеролу гідроброміду = 0,1 мл (2 краплі) на кг маси тіла (на одну дозу), але не більше 0,5 мл (10 крапель) (на одну дозу). Максимальна добова доза - 1,5 мл.
Показання
- профілактика і симптоматичне лікування хронічних обструктивних захворювань дихальних шляхів з оборотною обструкцією дихальних шляхів, таких як бронхіальна астма і, особливо, хронічна обструктивна хвороба легень, хронічний обструктивний бронхіт з наявністю емфіземи легень або без неї.
Протипоказання
- гіперчутливість до фенотеролу або атропіноподібних препаратів або інших компонентів препарату Іпратерол-натив;
- гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія;
- тахіаритмія;
- I і III триместри вагітності.
З обережністю: закритокутова глаукома, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, нещодавно перенесений інфаркт міокарда (протягом останніх 3 місяців), захворювання серця і судин, такі як хронічна серцева недостатність, ішемічна хвороба серця, аортальний стеноз, виражені ураження церебральних і периферичних артерій, гіпертиреоз, феохромоцитома, гіперплазія передміхурової залози, обструкція шийки сечового міхура, муковісцидоз, II триместр вагітності, грудне вигодовування, дитячий вік до 6 років.
Особливі вказівки
У разі несподіваного швидкого посилення задишки (утруднень дихання) слід без зволікання звернутися до лікаря.
Тривале застосування:
Регулярне використання зростаючих доз препаратів, що містять β2-адреноміметики, таких як препарат Іпратерол-натив, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У разі посилення бронхіальної обструкції збільшення дози β2-агоністів, включаючи препарат Іпратерол-натив, більше рекомендованої протягом тривалого часу не тільки не виправдано, але й небезпечно. Для запобігання загрозливому життю погіршенню перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта і адекватної протизапальної терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. У пацієнтів, які мають в анамнезі муковісцидоз, можливі порушення моторики ШКТ.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з препаратом Іпратерол-натив тільки під медичним наглядом. Пацієнти повинні бути проінструктовані про правильне застосування інгаляційного розчину препарату Іпратерол-натив. Для запобігання потраплянню розчину в очі рекомендується, щоб розчин, що використовується за допомогою небулайзера, вдихався через мундштук. При відсутності мундштука повинна використовуватися щільно прилегла до обличчя маска. Особливо ретельно повинні дбати про захист очей пацієнти, схильні до розвитку глаукоми.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність до водіння автотранспорту і управління механізмами не проводилося. Випадки запаморочення і нечіткості зору при застосуванні препарату можуть негативно вплинути на вищезгадану здатність
Тривале застосування:
- у пацієнтів, які страждають на бронхіальну астму або легкі і середньотяжкі форми ХОЗЛ, симптоматичне лікування може виявитися кращим за регулярне застосування;
- у пацієнтів з бронхіальною астмою або важкими формами ХОЗЛ слід пам'ятати про необхідність проведення або посилення протизапальної терапії для контролю запального процесу дихальних шляхів і перебігу захворювання.
Регулярне використання зростаючих доз препаратів, що містять β2-адреноміметики, таких як препарат Іпратерол-натив, для купірування бронхіальної обструкції може викликати неконтрольоване погіршення перебігу захворювання. У разі посилення бронхіальної обструкції збільшення дози β2-агоністів, включаючи препарат Іпратерол-натив, більше рекомендованої протягом тривалого часу не тільки не виправдано, але й небезпечно. Для запобігання загрозливому життю погіршенню перебігу захворювання слід розглянути питання про перегляд плану лікування пацієнта і адекватної протизапальної терапії інгаляційними глюкокортикостероїдами. У пацієнтів, які мають в анамнезі муковісцидоз, можливі порушення моторики ШКТ.
Інші симпатоміметичні бронходилататори слід призначати одночасно з препаратом Іпратерол-натив тільки під медичним наглядом. Пацієнти повинні бути проінструктовані про правильне застосування інгаляційного розчину препарату Іпратерол-натив. Для запобігання потраплянню розчину в очі рекомендується, щоб розчин, що використовується за допомогою небулайзера, вдихався через мундштук. При відсутності мундштука повинна використовуватися щільно прилегла до обличчя маска. Особливо ретельно повинні дбати про захист очей пацієнти, схильні до розвитку глаукоми.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
Досліджень з вивчення впливу препарату на здатність до водіння автотранспорту і управління механізмами не проводилося. Випадки запаморочення і нечіткості зору при застосуванні препарату можуть негативно вплинути на вищезгадану здатність
Побічні ефекти
З боку нервової системи: часто - дрібний тремор скелетної мускулатури, нервозність; рідко - головний біль, запаморочення, дуже рідко - зміна психіки.
З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, в тому числі суправентрикулярна тахікардія; відчуття серцебиття (особливо у пацієнтів з обтяжуючими факторами); рідко (при використанні у високих дозах)
- зниження діастолічного артеріального тиску, підвищення систолічного артеріального тиску, аритмія (в т.ч.
фібриляція передсердь).
З боку дихальної системи: рідко - кашель, місцеве подразнення дихальних шляхів, фарингіт; дуже рідко
парадоксальний бронхоспазм, ларингоспазм.
З боку ШКТ: часто - сухість у роті; нечасто - порушення моторики ШКТ, блювота, запор, діарея (особливо у пацієнтів з муковісцидозом).
З боку органу зору: при потраплянні препарату в око - мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, біль в очному яблуці; іноді при лікуванні препаратом відзначаються оборотні порушення акомодації і глаукома. Біль в очному яблуці або дискомфорт, нечітке зір, відчуття появи ореолу або кольорових плям перед очима, в поєднанні з гіперемією кон'юнктиви і рогівковим набряком можуть бути симптомами гострої глаукоми. Слід використовувати звужуючі зіницю краплі і негайно звернутися до офтальмолога.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, ангіоневротичний набряк язика, губ і обличчя, кропив'янка.
Інші: затримка сечі, підвищене потовиділення, гіпокаліємія, відчуття загальної слабкості, міалгії.
З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія, в тому числі суправентрикулярна тахікардія; відчуття серцебиття (особливо у пацієнтів з обтяжуючими факторами); рідко (при використанні у високих дозах)
- зниження діастолічного артеріального тиску, підвищення систолічного артеріального тиску, аритмія (в т.ч.
фібриляція передсердь).
З боку дихальної системи: рідко - кашель, місцеве подразнення дихальних шляхів, фарингіт; дуже рідко
парадоксальний бронхоспазм, ларингоспазм.
З боку ШКТ: часто - сухість у роті; нечасто - порушення моторики ШКТ, блювота, запор, діарея (особливо у пацієнтів з муковісцидозом).
З боку органу зору: при потраплянні препарату в око - мідріаз, підвищення внутрішньоочного тиску, глаукома, біль в очному яблуці; іноді при лікуванні препаратом відзначаються оборотні порушення акомодації і глаукома. Біль в очному яблуці або дискомфорт, нечітке зір, відчуття появи ореолу або кольорових плям перед очима, в поєднанні з гіперемією кон'юнктиви і рогівковим набряком можуть бути симптомами гострої глаукоми. Слід використовувати звужуючі зіницю краплі і негайно звернутися до офтальмолога.
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип, ангіоневротичний набряк язика, губ і обличчя, кропив'янка.
Інші: затримка сечі, підвищене потовиділення, гіпокаліємія, відчуття загальної слабкості, міалгії.
Передозування
Симптоми: зазвичай пов'язані з дією фенотеролу. Можлива поява симптомів, пов'язаних з надмірною стимуляцією β-адренорецепторів. Найбільш ймовірно поява тахікардії, серцебиття, тремору, підвищення АТ, збільшення різниці між сАТ і дАТ, стенокардії, аритмії і відчуття припливів крові до обличчя, відчуття тяжкості за грудиною, посилення бронхообструкції, метаболічного ацидозу. Можливі симптоми передозування, обумовлені іпратропію бромідом (сухість у роті, порушення акомодації), виражені слабо і транзиторно, що пояснюється його місцевим застосуванням.
Лікування: рекомендується призначення седативних засобів, анксіолітичних лікарських препаратів (транквілізаторів), у важких випадках — інтенсивна терапія.
Як специфічний антидот можливе застосування β-адреноблокаторів, переважно селективних β1-адреноблокаторів. Однак у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ слід враховувати можливість посилення бронхіальної обструкції, яка може призвести до летального результату під впливом β-адреноблокаторів і ретельно підбирати їх дозу.
Лікування: рекомендується призначення седативних засобів, анксіолітичних лікарських препаратів (транквілізаторів), у важких випадках — інтенсивна терапія.
Як специфічний антидот можливе застосування β-адреноблокаторів, переважно селективних β1-адреноблокаторів. Однак у пацієнтів з бронхіальною астмою або ХОЗЛ слід враховувати можливість посилення бронхіальної обструкції, яка може призвести до летального результату під впливом β-адреноблокаторів і ретельно підбирати їх дозу.
Лікарняна взаємодія
Одночасне застосування інших бета-адреноміметичних засобів, антихолінергічних препаратів системної дії і ксантинових похідних (наприклад, теофіліну) можуть посилювати бронхорозширювальну дію препарату Іпратерол-натив.
Можливе значне ослаблення бронхорозширювальної дії препарату при одночасному призначенні бета-адреноблокаторів.
Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним призначенням ксантинових похідних, глюкокортикостероїдів і діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу при лікуванні пацієнтів з важкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів. Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендується проводити моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Слід з обережністю призначати бета-адренергічні засоби пацієнтам, які отримували інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилити дію бета-адренергічних засобів. Інгаляція засобів для загальної анестезії галогенізованих вуглеводневих анестетиків, наприклад, галотану, три.хлоретилену або енфлурану, можуть посилити вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.
Спільне застосування препарату Іпратерол-натив з кромогліцієвою кислотою і/або глюкокортикостероїдами збільшує ефективність терапії
Можливе значне ослаблення бронхорозширювальної дії препарату при одночасному призначенні бета-адреноблокаторів.
Гіпокаліємія, пов'язана із застосуванням бета-адреноміметиків, може бути посилена одночасним призначенням ксантинових похідних, глюкокортикостероїдів і діуретиків. Цьому факту слід приділяти особливу увагу при лікуванні пацієнтів з важкими формами обструктивних захворювань дихальних шляхів. Гіпокаліємія може призводити до підвищення ризику виникнення аритмій у пацієнтів, які отримують дигоксин. Крім того, гіпоксія може посилювати негативний вплив гіпокаліємії на серцевий ритм. У подібних випадках рекомендується проводити моніторинг рівня калію в сироватці крові.
Слід з обережністю призначати бета-адренергічні засоби пацієнтам, які отримували інгібітори МАО і трициклічні антидепресанти, оскільки ці препарати здатні посилити дію бета-адренергічних засобів. Інгаляція засобів для загальної анестезії галогенізованих вуглеводневих анестетиків, наприклад, галотану, три.хлоретилену або енфлурану, можуть посилити вплив бета-адренергічних засобів на серцево-судинну систему.
Спільне застосування препарату Іпратерол-натив з кромогліцієвою кислотою і/або глюкокортикостероїдами збільшує ефективність терапії
Лікарська форма
Розчин для інгаляцій прозорий, безбарвний або з жовтуватим відтінком.
1 мл іпратропію бромід моногідрат 0.261 мг, що відповідає вмісту іпратропію броміду 0.25 мг, фенотеролу гідробромід 0.5 мг.
Допоміжні речовини: натрію бензоат - 0.5 мг, динатрію едетат - 0.554 мг, лимонної кислоти моногідрат - 1.5 мг, натрію гідроксид - до pH 3.2, вода д/і - до 1 мл.
20 мл - флакон-крапельниця темного скла (1) - пачки картонні.
1 мл іпратропію бромід моногідрат 0.261 мг, що відповідає вмісту іпратропію броміду 0.25 мг, фенотеролу гідробромід 0.5 мг.
Допоміжні речовини: натрію бензоат - 0.5 мг, динатрію едетат - 0.554 мг, лимонної кислоти моногідрат - 1.5 мг, натрію гідроксид - до pH 3.2, вода д/і - до 1 мл.
20 мл - флакон-крапельниця темного скла (1) - пачки картонні.
