Літію карбонат

Антипсихотичний, нормотимічний, седативний.

Нормотимічний засіб (нормалізує психічний стан, не викликаючи загальної загальмованості). Має також антидепресивну, седативну та антиманіакальну дію. Ефект обумовлений іонами літію, які, будучи антагоністами іонів натрію, витісняють їх з клітин і тим самим знижують біоелектричну активність нейронів мозку. Прискорює розпад біогенних амінів (знижується концентрація норепінефрину та серотоніну в тканинах мозку). Підвищує чутливість нейронів гіпокампа та інших областей мозку до дії дофаміну. Взаємодіє з ліпідами, що утворюються при метаболізмі інозиту.

У терапевтичних концентраціях блокує активність інозил1-фосфатази і знижує концентрацію нейронального інозиту, який бере участь у регуляції чутливості нейронів.

Сприятлива дія літію при мігрені може бути пов'язана зі зміною концентрацій серотоніну та гістаміну в тромбоцитах. Антидепресивна дія може бути пов'язана з посиленням серотонінергічної активності та зниженням регуляції функції β-адренорецепторів.

При прийомі внутрішньо абсорбується з ШКТ. Cmax активної речовини в плазмі досягається приблизно через 9 год. Не зв'язується з білками плазми. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Не метаболізується.

Виводиться нирками - 95%, з калом - менше 1%, при потовиділенні - 4-5%.

Для дорослих:

Для дітей:

Маніакальні стани різного генезу, профілактика та лікування афективних психозів, профілактика та лікування афективних порушень у пацієнтів з хронічним алкоголізмом.

Сексуальні відхилення, мігрень, синдром Меньєра, які не піддаються іншій терапії.

Гіперчутливість, важкі оперативні втручання, важкі серцево-судинні захворювання (можуть загострюватися, можливе порушення виведення літію), епілепсія та паркінсонізм (можуть загострюватися, нейротоксичний ефект літію може маскуватися), лейкоз в анамнезі (літій може викликати загострення лейкозу), ниркова недостатність, сильне зневоднення (збільшується ризик токсичності літію),
Протипоказано при вагітності.

Категорія дії на плід за FDA — D.

З обережністю застосовують при серцево-судинних захворюваннях (в т.ч. AV-блокада, внутрішньошлуночкова блокада), захворюваннях ЦНС (в т.ч. епілепсія, паркінсонізм, органічні ураження, шизофренія), сильному зневодненні, інфекційних захворюваннях, затримці сечі, нирковій недостатності, а також при цукровому діабеті, гіперпаратиреозі, тиреотоксикозі, псоріазі, у ослаблених пацієнтів і при гіпонатріємії будь-якої етіології.

Пацієнтам похилого віку та ослабленим хворим потрібна корекція режиму дозування.

Нудота та блювання, як ранні ознаки токсичності літію, можуть маскуватися протиблювотним ефектом деяких фенотіазинів.

Протягом першого місяця терапії слід щотижня контролювати концентрацію літію в плазмі крові. При досягненні стабільної концентрації контроль проводять щомісячно, потім 1 раз на 2-3 місяці.

У період лікування не допускати вживання алкоголю.

Лікарські форми пролонгованої дії не застосовувати у дітей віком до 12 років, не чергувати з іншими лікарськими формами.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами

У період лікування слід дотримуватися обережності при водінні автотранспорту та занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги та швидкості психомоторних реакцій.

З боку ЦНС та периферичної нервової системи: м'язова слабкість, тремор рук, адинамія, сонливість, при тривалому застосуванні можливі порушення артикуляції, гіперрефлексія.

З боку серцево-судинної системи: порушення серцевого ритму.

З боку травної системи: диспепсія.

З боку ендокринної системи: рідко - порушення функції щитовидної залози.

Інші: підвищена спрага, порушення кровотворення, лейкоцитоз, підвищення маси тіла.

Симптоми: ранні - діарея, сонливість, втрата апетиту, м'язова слабкість, нудота, блювання, дизартрія, тремор; пізні - запаморочення, нечіткість зорового сприйняття, порушення координації руху, поліурія, сплутана свідомість, судоми.

Лікування: як перша допомога доцільно введення внутрішньо великої кількості рідини та кухонної солі, у важких випадках потрібне стаціонарне лікування.

При одночасному застосуванні з тіазидними діуретиками, індапамідом можливе швидке підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток токсичних ефектів.

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток токсичних ефектів; з НПЗП - можливе посилення токсичних ефектів літію; з препаратами йоду - можливе підвищення ризику порушень функції щитовидної залози; з похідними ксантину - можливе підвищення виведення літію з сечею, що може призвести до зменшення його ефективності.

При одночасному застосуванні з алпразоламом можливе клінічно значуще підвищення концентрації літію в плазмі крові; з ацикловіром - описаний випадок посилення токсичної дії літію; з баклофеном - описані випадки посилення гіперкінетичних симптомів у хворих з хореєю Гентінгтона.

При одночасному застосуванні літію карбонату з верапамілом лікарська взаємодія має непередбачуваний характер. При одночасному застосуванні літію карбонату з дилтіаземом описаний випадок розвитку психозу.

При одночасному застосуванні з галоперидолом можливе посилення екстрапірамідних симптомів; з карбамазепіном, клоназепамом - можливий розвиток нейротоксичності.

При одночасному застосуванні з метилдопою можливий розвиток токсичної дії літію; з метронидазолом - можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з натрію хлоридом, натрію гідрокарбонатом високе споживання натрію посилює виведення літію, що може призвести до зменшення його ефективності.

При одночасному застосуванні з норепінефрином можливе зменшення судинозвужувальної дії норепінефрину; з фенітоїном - описані випадки розвитку симптомів токсичної дії літію; з флуоксетином - можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові та розвиток токсичних ефектів; з фуросемідом, буметанідом описані випадки посилення токсичної дії літію.

При одночасному застосуванні з хлорпромазином та іншими фенотіазинами можливе зменшення всмоктування фенотіазинів з ШКТ та зменшення їх концентрації в плазмі крові на 40%, збільшення внутрішньоклітинної концентрації літію та швидкості його виведення з сечею, підвищення ризику розвитку екстрапірамідних реакцій, делірію, порушення функції мозочка (особливо у осіб похилого віку).

Таблетки по 0,3 г в упаковці по 100 штук.