Налтрексон

Блокуюче опіатні рецептори.

Налтрексон є чистим антагоністом опіоїдних рецепторів. Конкурентно зв'язується з опіоїдними рецепторами всіх типів і попереджає або усуває дію як ендогенних опіоїдів, так і екзогенних опіоїдних препаратів - опіоїдних анальгетиків та їх сурогатів. Найбільше споріднення має до μ- та k-рецепторів. Знижує ефект опіоїдних анальгетиків (анальгетичний, протидіарейний, протикашльовий); усуває побічні ефекти опіоїдів (в т.ч. ендогенних), за винятком симптомів, обумовлених гістаміновою реакцією. У порівнянні з налоксоном діє більш сильно і тривало. Може викликати міоз (механізм невідомий). Поєднання з опіоїдами у великих дозах призводить до підвищення вивільнення гістаміну з характерною клінічною картиною (гіперемія обличчя, свербіж, висип). У пацієнтів з опіоїдною залежністю викликає приступ абстиненції.

Налтрексон не викликає дисульфірам-подібні реакції, як в результаті вживання опіоїдів і етанолу. При алкоголізмі зв'язується з опіоїдними рецепторами і блокує ефекти ендорфінів. Знижує потребу в алкоголі і запобігає рецидивам протягом 6 місяців після 12-тижневого курсу терапії (успіх лікування залежить від згоди пацієнта). Тривале призначення не викликає толерантності і залежності.

При одночасному тривалому призначенні попереджає розвиток фізичної залежності до морфіну, героїну та інших опіоїдів. У дозі 50 мг блокує фармакологічні ефекти 25 мг внутрішньовенно введеного героїну протягом 24 год, подвійна доза (100 мг) - протягом 48 год, а 150 мг - протягом 3 діб. Конкурентна блокада опіоїдних рецепторів може бути подолана введенням більш високої дози опіоїдного анальгетика.

Всмоктування

Абсорбція після прийому внутрішньо - швидка і майже повна (96 %), піддається кишково-печінковій циркуляції. Максимальна концентрація (Сmах), період напіввиведення і загальна кількість ниркової екскреції як для налтрексону, так і для 6-бета-налтрексолу, збільшуються пропорційно збільшенню призначеної дози налтрексону від 50 до 200 мг. Початок дії - через 1 -2 години. ТCmax налтрексону і його активного метаболіту 6-бета-налтрексолу в плазмі - 1 год, після одноразового прийому 50 мг Сmах налтрексону - 8,6 нг/мл, Сmах - 6-бета-налтрексолу - 99,3 нг/мл.

Розподіл

Зв'язок з білками плазми - низький (21 %). Добре проникає через гістогематичні бар'єри. Об'єм розподілу - 1350 л. Біодоступність 5 - 40%.

При тривалому застосуванні в дозі 100 мг/добу налтрексон не кумулюється (при цьому концентрація 6-бета-налтрексолу в плазмі досягає 40 %).

Метаболізм

Метаболізується в печінці на 98 % з утворенням фармакологічно активних метаболітів, головний з яких - 6-бета-налтрексол також є антагоністом опіоїдів. Іншими метаболітами є - 2-гідрокси-3-метокси-6-бета-налтрексол і 2-гідрокси-3-метокси-налтрексон. Ферменти системи цитохрому Р450 не беруть участі в метаболізмі налтрексону. Налтрексон і його метаболіти утворюють кон'югати з глюкоронідом.

Виведення

Т/1/2 налтрексону -4 год, 6-бета-налтрексолу -13 год, що пояснює його здатність до кумуляції. Налтрексон і його метаболіти виводяться переважно (53-79 %) нирками (налтрексон - менше 2 %, 6-бета- налтрексол, в тому числі в кон'югованій формі - 43 %) і з каловими масами (в незначних кількостях). Загальний кліренс - 1,5 л/хв.

Печінкова недостатність. Фармакокінетика препарату налтрексон не змінюється у пацієнтів з легким або помірно вираженим порушенням функції печінки (класи А і В за Чайлд-П'ю), таким пацієнтам корекції дози не потрібно.

Ниркова недостатність. Легка ниркова недостатність (С1 креатиніну 50-80 мл/хв) майже не впливає на фармакокінетику препарату налтрексон і необхідність у корекції дози препарату відсутня. У зв'язку з тим, що налтрексон і його первинний метаболіт виводяться з організму в основному з сечею, призначати налтрексон пацієнтам з помірно вираженою і важкою нирковою недостатністю слід з обережністю.

Ефективність застосування налтрексону при алкоголізмі і опіоїдній залежності підтверджена клінічними дослідженнями.

Для дорослих:

- Лікування алкогольної залежності та блокада ефектів екзогенно введених опіоїдів.

- Комплексна терапія опіоїдної залежності з метою підтримання у пацієнта стану, при якому опіоїди не зможуть надати характерної дії.

- Лікарський препарат показаний для запобігання рецидиву опіоїдної залежності після опіодної детоксикації.

- Додаткова терапія в рамках комплексної програми лікування, що включає психотерапевтичну допомогу для детоксифікованих пацієнтів з опіоїдною та алкогольною залежністю для зниження ризику рецидиву.

Підвищена чутливість до налтрексону; пацієнти, які приймають опіоїдні анальгетики, в т.ч. пацієнти з поточною фізичною опіоїдною залежністю; пацієнти в стані гострої відміни опіоїдів (опіоїдний абстинентний синдром); пацієнти, які не пройшли провокаційну пробу налоксоном або мають позитивний результат аналізу на наявність опіоїдів у сечі; тяжкі порушення функції печінки (включаючи гострий гепатит і печінкову недостатність); вагітність, період лактації (грудного вигодовування); дитячий і підлітковий вік до 18 років.

З обережністю: порушення функції печінки і/або нирок.

Налтрексон можна застосовувати тільки в випадках, коли пацієнт не приймає опіоїдні анальгетики принаймні 7-10 днів.

З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки і/або нирок.

Налтрексон слід відмінити не менше ніж за 48 годин до хірургічного втручання, при якому буде потрібно застосування опіоїдних анальгетиків.

Прийом надмірних доз налтрексону може призвести до гепатоцелюлярних порушень. Призначення налтрексону пацієнтам з гострими захворюваннями печінки повинно бути ретельно продумане і обґрунтоване, враховуючи ризик виникнення порушень функції печінки. При застосуванні в рекомендованих дозах налтрексон не є гепатотоксичним. Пацієнтів слід попередити про ризик виникнення порушень печінки і рекомендувати звертатися за медичною допомогою у разі виникнення симптомів гепатиту. При виникненні таких симптомів лікування налтрексоном слід припинити. У період лікування рекомендується регулярний контроль функції печінки.

Необхідно мати на увазі, що при застосуванні налтрексону ймовірність повного відновлення від опіоїдної залежності варіабельна.

Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами

У період застосування налтрексону пацієнтам слід дотримуватися обережності при керуванні транспортними засобами і механізмами, а також при заняттях іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

З боку ЦНС: збудження, стан прострації, дратівливість, запаморочення; рідко - депресія, параноя, відчуття втоми, сплутаність свідомості, дезорієнтація в часі і просторі, галюцинації, кошмарні сновидіння, сонливість, зниження гостроти зору, біль і відчуття печіння в очах, світлобоязнь, біль і відчуття закладеності у вухах, шум у вухах.

З боку травної системи: зниження апетиту, діарея, запор; рідко - сухість у роті, метеоризм, загострення симптомів геморою, ерозивно-виразкові ураження ШКТ, підвищення активності печінкових трансаміназ.

З боку сечовидільної системи: рідко - частіше або порушення сечовипускання.

З боку статевої системи: уповільнена еякуляція, зменшення статевої потенції; рідко - підвищення або зниження лібідо.

Дерматологічні реакції: висип; рідко - підвищення секреції сальних залоз, епідермофітія стоп, зміни шкіри, відповідні 1-й стадії обмороження.

З боку дихальної системи: рідко - гіперемія судин носової порожнини, носова кровотеча, ринорея, чхання, сухість у горлі, підвищене слизоутворення, синусит, утруднене дихання, трахеофонія, кашель, задишка.

З боку серцево-судинної системи: рідко - флебіт, набряки, підвищення АТ, неспецифічні зміни кардіограми, тахікардія, відчуття жару в кінцівках, відчуття раптового припливу крові до обличчя.

Інші: можливе відчуття ознобу; рідко - підвищення або втрата апетиту, збільшення маси тіла, патологічна зевота, лихоманка, біль у паховій області, збільшення лімфатичних вузлів, лімфоцитоз; описаний один випадок ідіопатичної тромбоцитопенічної пурпури у хворого, який, ймовірно, був сенсибілізований до налтрексону в ході попереднього лікування.

Налтрексон є помірно безпечним препаратом. Згідно з дослідженнями, навіть великі дози не викликають серйозних симптомів. При підозрі на інтоксикацію слід призначити симптоматичне лікування.

На етапі доклінічного дослідження при повторному введенні налтрексону в дозі 100 мг/кг, що перевищує максимальну добову дозу для людини приблизно в 35 разів, не виявлено яких-небудь суттєвих змін у гематологічних і біохімічних показниках крові, а також у структурі внутрішніх органів. Місцево-подразнюючу дію налтрексон також не чинить.

Знижує ефективність лікарських засобів, що містять опіоїди (протикашльові лікарські засоби, опіоїдні анальгетики, протипростудні препарати). Там, де можливо, повинні використовуватися альтернативні препарати.

Гепатотоксичні лікарські засоби збільшують (взаємно) ризик ураження печінки.

Дисульфірам інгібує мікросомальне окислення в печінці, внаслідок чого може викликати підвищення концентрації препаратів у плазмі крові, метаболізуючихся в печінці (налтрексон), що збільшує ризик інтоксикації.

Можлива летаргія або підвищена сонливість при поєднанні з тіоридазином.

Прискорює появу симптомів синдрому «відміни» на фоні опіоїдної залежності, що характеризуються стійкістю і труднощами їх усунення.

Таблетки, капсули 50 мг.
По 10 капсул в контурну чарункову упаковку з плівки полівінілхлоридної і фольги алюмінієвої.
1, 2 або 5 контурних чарункових упаковок з інструкцією по застосуванню в пачку з картону.