Тенектеплаза
Tenecteplase
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Металізе
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp. "Tenecteplase" 10 ml
D.S. В/в, одноразово
D.S. В/в, одноразово
Фармакологічні властивості
Тенектеплаза — рекомбінантний фібрин-специфічний активатор плазміногену, є похідним природного тканинного активатора плазміногену, модифікованого в трьох ділянках. Тенектеплаза зв'язується з фібриновим компонентом тромбу і вибірково каталізує перетворення зв'язаного з тромбом плазміногену в плазмін, який руйнує фібринову основу тромбу.
У порівнянні з природним тканинним активатором плазміногену тенектеплаза має вищу спорідненість до фібрину та стійкість до інактивуючої дії ендогенного інгібітора активатора плазміногену. Після введення тенектеплази спостерігається дозозалежне споживання а2-антиплазміну (інгібітор плазміну в рідкій фазі) з подальшим підвищенням концентрації системного плазміну, що відповідає передбачуваному ефекту активації плазміногену.
У порівняльних дослідженнях у пацієнтів, які отримували максимальні дози тенектеплази (10 000 ОД, еквівалентно 50 мг), відзначено зниження концентрації фібриногену менш ніж на 15%, а концентрації плазміногену — менш ніж на 25%, а застосування альтеплази призводило до зниження концентрації фібриногену і плазміногену приблизно на 50%. Через 30 днів після початку застосування металізе антитіла до тенектеплази не були виявлені.
Ангіографічні дані показують, що одноразове в/в введення тенектеплази сприяє реканалізації артерії, внаслідок тромбозу якої розвинувся гострий ІМ. Цей ефект є дозозалежним. Застосування тенектеплази знижує рівень смертності від ІМ (на 6,2% через 30 днів).
При застосуванні тенектеплази частота кровотеч (виключаючи внутрішньочерепні) становить 26,4% (нижче, ніж при використанні альтеплази — 28,9%). Тому потреба в трансфузійній терапії при використанні тенектеплази суттєво нижча (4,3% в групі тенектеплази і 5,5% в групі альтеплази).
Частота внутрішньочерепних крововиливів становила 0,93% в групі тенектеплази і 0,94% в групі альтеплази. У випадках, коли лікування було розпочато пізніше, ніж через 6 годин після появи симптомів ІМ, застосування тенектеплази (порівняно з альтеплазою) мало переваги за показниками 30-денної смертності (4,3% в групі тенектеплази і 9,6% в групі альтеплази), частоти інсульту (0,4% і 3,3% відповідно) і частоти внутрішньочерепних крововиливів (0% і 1,7% відповідно).
Фармакокінетика
Метаболізм і виведення. Препарат виводиться з кровотоку шляхом зв'язування з рецепторами в печінці і деградації з утворенням невеликих пептидів. Після одноразової ін'єкції тенектеплази у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда відзначено двофазне виведення антигену тенектеплази з плазми крові. Початковий Т1/2 становить 24±5,5 хв, кінцевий Т1/2 становить 129+87 хв; плазмовий кліренс — 119±49 мл/хв.
Тенектеплаза виводиться з жовчю, тому передбачається, що при порушеннях функції нирок не відзначається змін фармакокінетики. Дослідження фармакокінетики при порушеннях функції печінки не проводилися.
У порівнянні з природним тканинним активатором плазміногену тенектеплаза має вищу спорідненість до фібрину та стійкість до інактивуючої дії ендогенного інгібітора активатора плазміногену. Після введення тенектеплази спостерігається дозозалежне споживання а2-антиплазміну (інгібітор плазміну в рідкій фазі) з подальшим підвищенням концентрації системного плазміну, що відповідає передбачуваному ефекту активації плазміногену.
У порівняльних дослідженнях у пацієнтів, які отримували максимальні дози тенектеплази (10 000 ОД, еквівалентно 50 мг), відзначено зниження концентрації фібриногену менш ніж на 15%, а концентрації плазміногену — менш ніж на 25%, а застосування альтеплази призводило до зниження концентрації фібриногену і плазміногену приблизно на 50%. Через 30 днів після початку застосування металізе антитіла до тенектеплази не були виявлені.
Ангіографічні дані показують, що одноразове в/в введення тенектеплази сприяє реканалізації артерії, внаслідок тромбозу якої розвинувся гострий ІМ. Цей ефект є дозозалежним. Застосування тенектеплази знижує рівень смертності від ІМ (на 6,2% через 30 днів).
При застосуванні тенектеплази частота кровотеч (виключаючи внутрішньочерепні) становить 26,4% (нижче, ніж при використанні альтеплази — 28,9%). Тому потреба в трансфузійній терапії при використанні тенектеплази суттєво нижча (4,3% в групі тенектеплази і 5,5% в групі альтеплази).
Частота внутрішньочерепних крововиливів становила 0,93% в групі тенектеплази і 0,94% в групі альтеплази. У випадках, коли лікування було розпочато пізніше, ніж через 6 годин після появи симптомів ІМ, застосування тенектеплази (порівняно з альтеплазою) мало переваги за показниками 30-денної смертності (4,3% в групі тенектеплази і 9,6% в групі альтеплази), частоти інсульту (0,4% і 3,3% відповідно) і частоти внутрішньочерепних крововиливів (0% і 1,7% відповідно).
Фармакокінетика
Метаболізм і виведення. Препарат виводиться з кровотоку шляхом зв'язування з рецепторами в печінці і деградації з утворенням невеликих пептидів. Після одноразової ін'єкції тенектеплази у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда відзначено двофазне виведення антигену тенектеплази з плазми крові. Початковий Т1/2 становить 24±5,5 хв, кінцевий Т1/2 становить 129+87 хв; плазмовий кліренс — 119±49 мл/хв.
Тенектеплаза виводиться з жовчю, тому передбачається, що при порушеннях функції нирок не відзначається змін фармакокінетики. Дослідження фармакокінетики при порушеннях функції печінки не проводилися.
Фармакодинаміка
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Фармакокінетика
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Для розчинення препарату необхідно додати повний обсяг води для ін'єкцій, що міститься в доданому шприці, у флакон з порошком. Доза препарату розраховується залежно від маси тіла, максимальна доза не повинна перевищувати 10 000 ОД (50 мг). Обсяг розчину для введення необхідної дози розраховується індивідуально. Необхідна доза препарату вводиться шляхом швидкої одноразової в/в ін'єкції протягом 5-10 сек.
Встановлений раніше катетер для в/в введення тільки 0,9% розчину натрію хлориду може бути використаний для введення препарату. Після введення катетер необхідно промити перед подальшим його використанням для введення інших лікарських засобів.
Для ефективності терапії препаратом необхідне застосування ацетилсаліцилової кислоти та гепарину. Ці препарати слід вводити відразу ж після встановлення діагнозу гострого ІМ для запобігання тромбоутворенню. Застосування ацетилсаліцилової кислоти необхідно починати відразу після виявлення симптомів гострого ІМ і продовжувати щонайменше до виписки пацієнта зі стаціонару.
Рекомендована початкова доза для прийому всередину становить 150-325 мг/добу. Якщо пацієнт не може ковтати таблетки, початкова доза 150-250 мг ацетилсаліцилової кислоти може бути введена в/в. Доза ацетилсаліцилової кислоти в наступні дні визначається лікарем. Введення гепарину необхідно почати відразу після підтвердження діагнозу гострого ІМ і продовжувати щонайменше протягом 24 годин.
Доза гепарину розраховується залежно від маси тіла.
Для пацієнтів з масою тіла 67 кг і менше початкова одноразова доза гепарину для в/в струменевого введення не повинна перевищувати 4000 ОД з подальшим інфузійним введенням гепарину зі швидкістю 800 ОД/год. Для пацієнтів з масою тіла більше 67 кг початкова одноразова доза гепарину для в/в струменевого введення не повинна перевищувати 5000 ОД з подальшим інфузійним введенням гепарину зі швидкістю 1000 ОД/год.
Встановлений раніше катетер для в/в введення тільки 0,9% розчину натрію хлориду може бути використаний для введення препарату. Після введення катетер необхідно промити перед подальшим його використанням для введення інших лікарських засобів.
Для ефективності терапії препаратом необхідне застосування ацетилсаліцилової кислоти та гепарину. Ці препарати слід вводити відразу ж після встановлення діагнозу гострого ІМ для запобігання тромбоутворенню. Застосування ацетилсаліцилової кислоти необхідно починати відразу після виявлення симптомів гострого ІМ і продовжувати щонайменше до виписки пацієнта зі стаціонару.
Рекомендована початкова доза для прийому всередину становить 150-325 мг/добу. Якщо пацієнт не може ковтати таблетки, початкова доза 150-250 мг ацетилсаліцилової кислоти може бути введена в/в. Доза ацетилсаліцилової кислоти в наступні дні визначається лікарем. Введення гепарину необхідно почати відразу після підтвердження діагнозу гострого ІМ і продовжувати щонайменше протягом 24 годин.
Доза гепарину розраховується залежно від маси тіла.
Для пацієнтів з масою тіла 67 кг і менше початкова одноразова доза гепарину для в/в струменевого введення не повинна перевищувати 4000 ОД з подальшим інфузійним введенням гепарину зі швидкістю 800 ОД/год. Для пацієнтів з масою тіла більше 67 кг початкова одноразова доза гепарину для в/в струменевого введення не повинна перевищувати 5000 ОД з подальшим інфузійним введенням гепарину зі швидкістю 1000 ОД/год.
Показання
Гострий інфаркт міокарда (тромболітична терапія).
Протипоказання
Кровотечі, геморагічний васкуліт, артеріальна гіпертензія (при систолічному тиску понад 200 мм ртутного стовпа), період протягом 3-х місяців після перенесеного геморагічного інсульту, гострий панкреатит, активна форма туберкульозу, сепсис, індивідуальна непереносимість, дитячий вік до 18 років.
Особливі вказівки
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Побічні ефекти
Центральна та периферична нервова система: рідко - внутрішньочерепне крововилив.
Згортальна система крові: крововиливи в пери- та міокард, гематома, кровотечі в місцях ін'єкцій, внутрішні кровотечі.
Серцево-судинна система: реперфузійна аритмія, кровотеча з місця пункції, тромбоемболія внаслідок фрагментації тромбу.
Репродуктивна система: порушення менструального циклу.
Алергічні реакції.
Згортальна система крові: крововиливи в пери- та міокард, гематома, кровотечі в місцях ін'єкцій, внутрішні кровотечі.
Серцево-судинна система: реперфузійна аритмія, кровотеча з місця пункції, тромбоемболія внаслідок фрагментації тромбу.
Репродуктивна система: порушення менструального циклу.
Алергічні реакції.
Передозування
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарняна взаємодія
Данных по этому разделу нет. В текущий момент мы обрабатываем информацию, пожалуйста вернитесь позже.
Лікарська форма
Тенектеплаза. Ліофілізат для приготування розчину для в/в введення [(в 1 фл. — 30 мг (6000.ОЕ); (в 1 фл. — 40 мг (8000 ОЕ);
(в 1 фл. — 50 мг (10 000 ОЕ); (в 1 мл готового р-ра — 5 мг (1000 ОЕ)]
(в 1 фл. — 50 мг (10 000 ОЕ); (в 1 мл готового р-ра — 5 мг (1000 ОЕ)]
