Зиромін
Ziromin
АТХ код:
Аналоги (дженерики, синоніми)
Азитрокс, Азимак, Сумамед, Азимед, Азитроміцин, Хемоміцин, Азатрил, Азелтин, АЗИ-Онс, Азівок, Азипар-200, Азитро, Азитровід, Азитромед, Азитроміцин Сандоз, АзитРус, АзитРус Форте, Азицид, Азо, Затрин 250, Зетамакс ретард, Зетрон, Зиромін, Зитмак125, Зитрокс-200, Зитролід, Зитролід форте, Зомакс
Діюча речовина
Фармакологічна група
З тієї ж фармакологічної групи
Рецепт латинською
Rp.: "Ziromin" 500 mg
D.t.d. № 3 in tab.
S.: Внутрішньо по 1 таблетці 1 раз на день, за годину до їжі або через 2 години після їжі
D.t.d. № 3 in tab.
S.: Внутрішньо по 1 таблетці 1 раз на день, за годину до їжі або через 2 години після їжі
Фармакологічні властивості
Антибактеріальне широкого спектра.
Фармакодинаміка
Азитроміцин - бактеріостатичний антибіотик широкого спектра дії з групи макролідів-азалідів. Має широкий спектр антимікробної дії. Механізм дії азитроміцину пов'язаний з пригніченням синтезу білка мікробної клітини. Зв'язуючись з 50S-субодиницею рибосоми, пригнічує пептидтранслоказу на стадії трансляції і пригнічує синтез білка, уповільнюючи ріст і розмноження бактерій. У високих концентраціях має бактерицидну дію.
Має активність щодо ряду грампозитивних, грамнегативних, анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів.
Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або набувати стійкість до нього.
У більшості випадків препарат Зиромін активний щодо наступних мікроорганізмів:
1. Грампозитивні аероби
Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами)
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін - чутливі штами)
Streptococcus pyogenes;
2. Грамнегативні аероби
Haemophilus influenzae
Haemophilus parainfluenzae
Legionella pneumophila
Moraxella catarrhalis
Pasteurella multocida
Neisseria gonorrhoeae
3. Анаероби
Clostridium perfringens
Fusohacterium spp.
Prevotella spp.
Porphyromonas spp.
4. Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis
Chlamydia pneumoniae
Chlamydia psittaci
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma hominis
Borrelia burgdorferi
Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину
Грампозитивні аероби
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін - стійкі штами)
Спочатку стійкі мікроорганізми
Грампозитивні аероби
Enterococcus faecalis
Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі штами стафілокока проявляють дуже високу ступінь стійкості до макролідів)
Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.
Анаероби
Bacteroides fragilis.
Має активність щодо ряду грампозитивних, грамнегативних, анаеробів, внутрішньоклітинних та інших мікроорганізмів.
Мікроорганізми можуть бути спочатку стійкими до дії антибіотика або набувати стійкість до нього.
У більшості випадків препарат Зиромін активний щодо наступних мікроорганізмів:
1. Грампозитивні аероби
Staphylococcus aureus (метицилін-чутливі штами)
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін - чутливі штами)
Streptococcus pyogenes;
2. Грамнегативні аероби
Haemophilus influenzae
Haemophilus parainfluenzae
Legionella pneumophila
Moraxella catarrhalis
Pasteurella multocida
Neisseria gonorrhoeae
3. Анаероби
Clostridium perfringens
Fusohacterium spp.
Prevotella spp.
Porphyromonas spp.
4. Інші мікроорганізми
Chlamydia trachomatis
Chlamydia pneumoniae
Chlamydia psittaci
Mycoplasma pneumoniae
Mycoplasma hominis
Borrelia burgdorferi
Мікроорганізми, здатні розвинути стійкість до азитроміцину
Грампозитивні аероби
Streptococcus pneumoniae (пеніцилін - стійкі штами)
Спочатку стійкі мікроорганізми
Грампозитивні аероби
Enterococcus faecalis
Staphylococcus spp. (метицилін-стійкі штами стафілокока проявляють дуже високу ступінь стійкості до макролідів)
Грампозитивні бактерії, стійкі до еритроміцину.
Анаероби
Bacteroides fragilis.
Фармакокінетика
Всмоктування
Після прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується і швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому в дозі 500 мг біодоступність становить 37% (за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку). Максимальна концентрація (0,4 мг/л) в крові створюється через 2-3 години.
Розподіл
Уявний об'єм розподілу 31,1 л/кг, зв'язування з білками обернено пропорційне концентрації в крові і становить 7-50%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, викликаних внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється в присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація азитроміцину в тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції - на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах.
Метаболізм
Азитроміцин деметилюється в печінці, втрачаючи активність.
Виведення
У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення - 35-50 год. Період напіввиведення з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози. Азитроміцин виводиться, в основному, в незміненому вигляді - 50% через кишечник, 6% нирками.
Після прийому внутрішньо азитроміцин добре всмоктується і швидко розподіляється в організмі. Після одноразового прийому в дозі 500 мг біодоступність становить 37% (за рахунок ефекту "першого проходження" через печінку). Максимальна концентрація (0,4 мг/л) в крові створюється через 2-3 години.
Розподіл
Уявний об'єм розподілу 31,1 л/кг, зв'язування з білками обернено пропорційне концентрації в крові і становить 7-50%. Проникає через мембрани клітин (ефективний при інфекціях, викликаних внутрішньоклітинними збудниками). Транспортується фагоцитами до місця інфекції, де вивільняється в присутності бактерій. Легко проникає через гістогематичні бар'єри і надходить у тканини. Концентрація азитроміцину в тканинах і клітинах у 10-50 разів вища, ніж у плазмі крові, а в осередку інфекції - на 24-34% більше, ніж у здорових тканинах.
Метаболізм
Азитроміцин деметилюється в печінці, втрачаючи активність.
Виведення
У азитроміцину дуже довгий період напіввиведення - 35-50 год. Період напіввиведення з тканин значно більший. Терапевтична концентрація азитроміцину зберігається до 5-7 днів після прийому останньої дози. Азитроміцин виводиться, в основному, в незміненому вигляді - 50% через кишечник, 6% нирками.
Спосіб застосування
Для дорослих:
Препарат приймають внутрішньо, не розжовуючи, принаймні за 1 год до або через 2 год після їжі.
При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 1 таб. (500 мг) 1 раз/добу протягом 3 днів (курсове дозування 1.5 г).
При acne vulgaris середнього ступеня тяжкості: по 1 таб. (500 мг) 1 раз/добу протягом 3 днів, потім по 1 таб. (500 мг) 1 раз/тиждень протягом 9 тижнів (курсове дозування 6.0 г). Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток слід приймати з інтервалом у 7 днів.
При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) мігруючій еритемі (erythema migrans) препарат призначають 1 раз/добу протягом 5 днів: у 1-й день - у дозі 1.0 г (2 таб. по 500 мг), потім з 2-го по 5-й дні - 1 таб. (500 мг) 1 раз/добу (курсове дозування 3.0 г).
При інфекціях сечостатевих шляхів, викликаних Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): при неускладненому уретриті/цервіциті препарат застосовують у дозі 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово.
У разі пропуску прийому однієї дози препарату Зиромін пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з інтервалами у 24 год.
При порушенні функції нирок у пацієнтів з СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна.
При застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Оскільки пацієнти похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Зиромін у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, в т.ч. поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует".
При інфекціях верхніх і нижніх дихальних шляхів, ЛОР-органів, шкіри та м'яких тканин: по 1 таб. (500 мг) 1 раз/добу протягом 3 днів (курсове дозування 1.5 г).
При acne vulgaris середнього ступеня тяжкості: по 1 таб. (500 мг) 1 раз/добу протягом 3 днів, потім по 1 таб. (500 мг) 1 раз/тиждень протягом 9 тижнів (курсове дозування 6.0 г). Першу щотижневу таблетку слід прийняти через 7 днів після прийому першої щоденної таблетки (8-й день від початку лікування), наступні 8 щотижневих таблеток слід приймати з інтервалом у 7 днів.
При хворобі Лайма (початкова стадія бореліозу) мігруючій еритемі (erythema migrans) препарат призначають 1 раз/добу протягом 5 днів: у 1-й день - у дозі 1.0 г (2 таб. по 500 мг), потім з 2-го по 5-й дні - 1 таб. (500 мг) 1 раз/добу (курсове дозування 3.0 г).
При інфекціях сечостатевих шляхів, викликаних Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит): при неускладненому уретриті/цервіциті препарат застосовують у дозі 1 г (2 таб. по 500 мг) одноразово.
У разі пропуску прийому однієї дози препарату Зиромін пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні - з інтервалами у 24 год.
При порушенні функції нирок у пацієнтів з СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна.
При застосуванні у пацієнтів з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна.
У пацієнтів похилого віку корекція дози не потрібна. Оскільки пацієнти похилого віку вже можуть мати поточні проаритмогенні стани, слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Зиромін у зв'язку з високим ризиком розвитку серцевих аритмій, в т.ч. поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует".
Показання
Інфекційно-запальні захворювання, викликані чутливими до препарату мікроорганізмами:
- інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР - органів (фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
- інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, в т.ч. викликані атиповими збудниками;
- інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, рожа, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози);
- початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans);
- інфекції сечостатевих шляхів, викликані Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит).
- інфекції верхніх дихальних шляхів і ЛОР - органів (фарингіт/тонзиліт, синусит, середній отит);
- інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, пневмонія, в т.ч. викликані атиповими збудниками;
- інфекції шкіри та м'яких тканин (акне вульгаріс середнього ступеня тяжкості, рожа, імпетиго, вторинно інфіковані дерматози);
- початкова стадія хвороби Лайма (бореліоз) - мігруюча еритема (erythema migrans);
- інфекції сечостатевих шляхів, викликані Chlamydia trachomatis (уретрит, цервіцит).
Протипоказання
- підвищена чутливість до азитроміцину, еритроміцину, інших макролідів або кетолілідів, або інших компонентів препарату;
- порушення функції печінки тяжкого ступеня;
- дитячий вік до 12 років з масою тіла менше 45 кг (для даної лікарської форми та дозування);
- одночасний прийом з ерготаміном і дигідроерготаміном;
- рідкісна спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази, синдром глюкозо-галактозної мальабсорбції (препарат містить лактозу).
З обережністю: міастенія; порушення функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості; термінальна ниркова недостатність з СКФ менше 10 мл/хв; у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку): з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT, у пацієнтів, які отримують терапію антиаритмічними препаратами класів IA (хінідин, прокаїнамід) або III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизапридом, терфенадином, антипсихотичними препаратами (пімозид), антидепресантами (циталопрам), фторхінолонами (моксифлоксацин і левофлоксацин), з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, з клінічно значущою брадикардією, аритмією або тяжкою серцевою недостатністю; при одночасному застосуванні дигоксину, варфарину, циклоспорину.
Особливі вказівки
У разі пропуску прийому однієї дози препарату Зиромін пропущену дозу слід прийняти якомога раніше, а наступні з інтервалами у 24 год.
Препарат Зиромін слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год після прийому антацидних препаратів.
Препарат Зиромін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту і печінкової недостатності тяжкого ступеня. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію препаратом Зиромін слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.
При порушенні функції нирок у пацієнтів з СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Зиромін слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Зиромін слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність невосприимчивих мікроорганізмів і ознак розвитку суперинфекцій, в т.ч. грибкових.
Препарат Зиромін не слід застосовувати більш тривалими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і простий режим дозування.
Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну і дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну і дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована.
При тривалому прийомі препарату Зиромін можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і тяжкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Зиромін, а також протягом 2 місяців після закінчення терапії, слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишечника, протипоказані.
При лікуванні макролідами, в т.ч. азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації і інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевих аритмій, в т.ч. поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует".
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Зиромін у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку), в т.ч. з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід) або III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин і левофлоксацин), у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця, або тяжкою серцевою недостатністю.
Застосування препарату Зиромін може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи і органу зору слід дотримуватися обережності при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Препарат Зиромін слід приймати принаймні за 1 год до або через 2 год після прийому антацидних препаратів.
Препарат Зиромін слід застосовувати з обережністю пацієнтам з порушенням функції печінки легкого та середнього ступеня тяжкості через можливість розвитку фульмінантного гепатиту і печінкової недостатності тяжкого ступеня. При наявності симптомів порушення функції печінки, таких як швидко наростаюча астенія, жовтяниця, потемніння сечі, схильність до кровотеч, печінкова енцефалопатія, терапію препаратом Зиромін слід припинити і провести дослідження функціонального стану печінки.
При порушенні функції нирок у пацієнтів з СКФ 10-80 мл/хв корекція дози не потрібна, терапію препаратом Зиромін слід проводити з обережністю під контролем стану функції нирок.
Як і при застосуванні інших антибактеріальних препаратів, при терапії препаратом Зиромін слід регулярно обстежувати пацієнтів на наявність невосприимчивих мікроорганізмів і ознак розвитку суперинфекцій, в т.ч. грибкових.
Препарат Зиромін не слід застосовувати більш тривалими курсами, ніж зазначено в інструкції, оскільки фармакокінетичні властивості азитроміцину дозволяють рекомендувати короткий і простий режим дозування.
Немає даних про можливу взаємодію між азитроміцином і похідними ерготаміну і дигідроерготаміну, але через розвиток ерготизму при одночасному застосуванні макролідів з похідними ерготаміну і дигідроерготаміну дана комбінація не рекомендована.
При тривалому прийомі препарату Зиромін можливий розвиток псевдомембранозного коліту, викликаного Clostridium difficile, як у вигляді легкої діареї, так і тяжкого коліту. При розвитку антибіотик-асоційованої діареї на фоні прийому препарату Зиромін, а також протягом 2 місяців після закінчення терапії, слід виключити клостридіальний псевдомембранозний коліт. Препарати, що гальмують перистальтику кишечника, протипоказані.
При лікуванні макролідами, в т.ч. азитроміцином, спостерігалося подовження серцевої реполяризації і інтервалу QT, що підвищує ризик розвитку серцевих аритмій, в т.ч. поліморфної шлуночкової тахікардії типу "пірует".
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Зиромін у пацієнтів з наявністю проаритмогенних факторів (особливо у пацієнтів похилого віку), в т.ч. з вродженим або набутим подовженням інтервалу QT; у пацієнтів, які приймають антиаритмічні препарати класів IA (хінідин, прокаїнамід) або III (дофетилід, аміодарон і соталол), цизаприд, терфенадин, антипсихотичні препарати (пімозид), антидепресанти (циталопрам), фторхінолони (моксифлоксацин і левофлоксацин), у пацієнтів з порушеннями водно-електролітного балансу, особливо у випадку гіпокаліємії або гіпомагніємії, клінічно значущою брадикардією, аритмією серця, або тяжкою серцевою недостатністю.
Застосування препарату Зиромін може спровокувати розвиток міастенічного синдрому або викликати загострення міастенії.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами і механізмами
При розвитку небажаних ефектів з боку нервової системи і органу зору слід дотримуватися обережності при виконанні дій, що вимагають підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Побічні ефекти
Частота побічних ефектів класифікована відповідно до рекомендацій ВООЗ: дуже часто (не менше 10%); часто (не менше 1%, але менше 10%); нечасто (не менше 0.1%, але менше 1%); рідко (не менше 0.01%, але менше 0.1%); дуже рідко (менше 0.01%); частота невідома (не може бути оцінена виходячи з наявних даних).
Інфекційні захворювання: нечасто - кандидоз, в т.ч. слизової оболонки порожнини рота і геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома - псевдомембранозний коліт.
З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко - тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко - ажитація; частота невідома - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, викривлення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації.
З боку органу зору: нечасто - порушення зору.
З боку органу слуху і лабіринтні порушення: нечасто - розлад слуху, вертиго; частота невідома - порушення слуху, в т.ч. глухота і/або шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; частота невідома - зниження АТ, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова тахікардія.
З боку дихальної системи: нечасто - задишка, носова кровотеча.
З боку травної системи: дуже часто - діарея; часто - нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко - зміна кольору язика, панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - гепатит; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; частота невідома - печінкова недостатність (у рідкісних випадках з летальним наслідком, в основному на фоні тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, шкірний свербіж, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко - реакція фотосенсибілізації; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема.
Алергічні реакції: нечасто - ангіоневротичний набряк, кропив'янка, реакції гіперчутливості; частота невідома - анафілактичні реакції.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома - артралгія.
З боку сечовидільної системи: нечасто - дизурія, біль у ділянці нирок; частота невідома - інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів і молочної залози: нечасто - метрорагії, порушення функції яєчок.
Інші: нечасто - анорексія, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки.
Лабораторні дані: часто - зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності ACT, АЛТ у плазмі крові, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, зміна вмісту калію у плазмі крові, підвищення активності ЩФ у плазмі крові, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.
Інфекційні захворювання: нечасто - кандидоз, в т.ч. слизової оболонки порожнини рота і геніталій, пневмонія, фарингіт, гастроентерит, респіраторні захворювання, риніт; частота невідома - псевдомембранозний коліт.
З боку системи кровотворення: нечасто - лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія; дуже рідко - тромбоцитопенія, гемолітична анемія.
З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, порушення смакових відчуттів, парестезія, сонливість, безсоння, нервозність; рідко - ажитація; частота невідома - гіпестезія, тривога, агресія, непритомність, судоми, психомоторна гіперактивність, втрата нюху, викривлення нюху, втрата смакових відчуттів, міастенія, марення, галюцинації.
З боку органу зору: нечасто - порушення зору.
З боку органу слуху і лабіринтні порушення: нечасто - розлад слуху, вертиго; частота невідома - порушення слуху, в т.ч. глухота і/або шум у вухах.
З боку серцево-судинної системи: нечасто - відчуття серцебиття, припливи крові до обличчя; частота невідома - зниження АТ, збільшення інтервалу QT на електрокардіограмі, поліморфна шлуночкова тахікардія типу "пірует", шлуночкова тахікардія.
З боку дихальної системи: нечасто - задишка, носова кровотеча.
З боку травної системи: дуже часто - діарея; часто - нудота, блювання, біль у животі; нечасто - метеоризм, диспепсія, запор, гастрит, дисфагія, здуття живота, сухість слизової оболонки порожнини рота, відрижка, виразки слизової оболонки порожнини рота, підвищення секреції слинних залоз; дуже рідко - зміна кольору язика, панкреатит.
З боку печінки і жовчовивідних шляхів: нечасто - гепатит; рідко - порушення функції печінки, холестатична жовтяниця; частота невідома - печінкова недостатність (у рідкісних випадках з летальним наслідком, в основному на фоні тяжкого порушення функції печінки), некроз печінки, фульмінантний гепатит.
З боку шкіри і підшкірних тканин: нечасто - шкірний висип, шкірний свербіж, дерматит, сухість шкіри, пітливість; рідко - реакція фотосенсибілізації; частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, багатоформна еритема.
Алергічні реакції: нечасто - ангіоневротичний набряк, кропив'янка, реакції гіперчутливості; частота невідома - анафілактичні реакції.
З боку кістково-м'язової системи: нечасто - остеоартрит, міалгія, біль у спині, біль у шиї; частота невідома - артралгія.
З боку сечовидільної системи: нечасто - дизурія, біль у ділянці нирок; частота невідома - інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
З боку статевих органів і молочної залози: нечасто - метрорагії, порушення функції яєчок.
Інші: нечасто - анорексія, астенія, нездужання, відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудях, лихоманка, периферичні набряки.
Лабораторні дані: часто - зниження кількості лімфоцитів, підвищення кількості еозинофілів, підвищення кількості базофілів, підвищення кількості моноцитів, підвищення кількості нейтрофілів, зниження концентрації бікарбонатів у плазмі крові; нечасто - підвищення активності ACT, АЛТ у плазмі крові, підвищення концентрації білірубіну у плазмі крові, підвищення концентрації сечовини у плазмі крові, підвищення концентрації креатиніну у плазмі крові, зміна вмісту калію у плазмі крові, підвищення активності ЩФ у плазмі крові, підвищення вмісту хлору у плазмі крові, підвищення концентрації глюкози у крові, збільшення кількості тромбоцитів, підвищення гематокриту, підвищення концентрації бікарбонатів у плазмі крові, зміна вмісту натрію у плазмі крові.
Передозування
Побічні ефекти, які спостерігаються при передозуванні азитроміцину такі ж, як і побічні ефекти, які спостерігаються при прийомі препарату в рекомендованих терапевтичних дозах. Типовими симптомами передозування є: нудота, блювання, діарея, тимчасова втрата слуху.
Лікування: у разі передозування застосовується загальне симптоматичне і підтримуюче лікування. Антидот відсутній.
Лікування: у разі передозування застосовується загальне симптоматичне і підтримуюче лікування. Антидот відсутній.
Лікарняна взаємодія
Антацидні препарати
Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують Cmax у крові на 30%, тому препарат Зиромін слід приймати, принаймні, за 1 год до або через 2 год після прийому цих препаратів і їжі.
Цетиризин
Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії і суттєвої зміни інтервалу QT.
Диданозин (дидеоксиінозин)
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг/добу) і диданозину (400 мг/добу) у шести ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило зміни фармакокінетичних показників диданозину порівняно з групою плацебо.
Дигоксин (субстрати Р-глікопротеїну)
Одночасне застосування антибіотиків групи макролідів, в т.ч. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину і дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.
Зидовудин
Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) чинить незначний вплив на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясне.
Алкалоїди ріжків
З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується.
Препарати, метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450
Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичній взаємодії, аналогічній еритроміцину та іншим макролідам. Азитроміцин не є інгібітором і індуктором ізоферментів цитохрому Р450.
Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину і препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450.
Аторвастатин
Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) і азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційний період були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин і статини.
Карбамазепін
У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну і його активного метаболіту в плазмі крові у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин.
Циметидин
У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину, за умови застосування циметидину за 2 год до азитроміцину.
Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину)
У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект варфарину при його прийомі в одноразовій дозі 15 мг здоровими добровольцями. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлено, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину).
Циклоспорин
У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово, а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення Сmax у плазмі крові і AUC0-5 циклоспорину. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові і відповідно коригувати дозу.
Ефавіренз
Одночасне застосування азитроміцину (600 мг/добу одноразово) і ефавіренза (400 мг/добу) щодня протягом 7 днів не викликало будь-яку клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію.
Флуконазол
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція і Т1/2 азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, однак при цьому спостерігали зниження Сmax азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення.
Індинавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не чинило статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг 3 рази/добу протягом 5 днів).
Метилпреднізолон
Азитроміцин не чинить суттєвого впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.
Нелфінавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (по 750 мг 3 рази/добу) викликає підвищення Css азитроміцину в сироватці крові. Клінічно значущі побічні ефекти не спостерігалися, корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібна.
Рифабутин
Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину і рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину і рифабутину і нейтропенією, не встановлено.
Силденафіл
При застосуванні у здорових добровольців не отримані докази впливу азитроміцину (500 мг/добу щодня протягом 3 днів) на AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадин
У фармакокінетичних дослідженнях не були отримані докази взаємодії між азитроміцином і терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, однак не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину і макролідів може викликати аритмію і подовження інтервалу QT.
Теофілін
Не виявлено взаємодії між азитроміцином і теофіліном.
Триазолам/мідазолам
Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з триазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено.
Триметоприм/сульфаметоксазол
Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило суттєвого впливу на Сmax, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.
Антацидні препарати не впливають на біодоступність азитроміцину, але зменшують Cmax у крові на 30%, тому препарат Зиромін слід приймати, принаймні, за 1 год до або через 2 год після прийому цих препаратів і їжі.
Цетиризин
Одночасне застосування протягом 5 днів у здорових добровольців азитроміцину з цетиризином (20 мг) не призвело до фармакокінетичної взаємодії і суттєвої зміни інтервалу QT.
Диданозин (дидеоксиінозин)
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг/добу) і диданозину (400 мг/добу) у шести ВІЛ-інфікованих пацієнтів не виявило зміни фармакокінетичних показників диданозину порівняно з групою плацебо.
Дигоксин (субстрати Р-глікопротеїну)
Одночасне застосування антибіотиків групи макролідів, в т.ч. азитроміцину, з субстратами Р-глікопротеїну, такими як дигоксин, призводить до підвищення концентрації субстрату Р-глікопротеїну в сироватці крові. Таким чином, при одночасному застосуванні азитроміцину і дигоксину необхідно враховувати можливість підвищення концентрації дигоксину в сироватці крові.
Зидовудин
Одночасне застосування азитроміцину (одноразовий прийом 1000 мг і багаторазовий прийом 1200 мг або 600 мг) чинить незначний вплив на фармакокінетику, в т.ч. виведення нирками зидовудину або його глюкуронідного метаболіту. Однак застосування азитроміцину викликало збільшення концентрації фосфорильованого зидовудину, клінічно активного метаболіту в мононуклеарах периферичної крові. Клінічне значення цього факту неясне.
Алкалоїди ріжків
З огляду на теоретичну можливість виникнення ерготизму, одночасне застосування азитроміцину з похідними алкалоїдів ріжків не рекомендується.
Препарати, метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому Р450
Азитроміцин слабо взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому P450. Не виявлено, що азитроміцин бере участь у фармакокінетичній взаємодії, аналогічній еритроміцину та іншим макролідам. Азитроміцин не є інгібітором і індуктором ізоферментів цитохрому Р450.
Були проведені фармакокінетичні дослідження одночасного застосування азитроміцину і препаратів, метаболізм яких відбувається за участю ізоферментів системи цитохрому Р450.
Аторвастатин
Одночасне застосування аторвастатину (10 мг щодня) і азитроміцину (500 мг щодня) не викликало зміни концентрацій аторвастатину в плазмі крові (на основі аналізу інгібування ГМГ-КоА-редуктази). Однак у постреєстраційний період були отримані окремі повідомлення про випадки рабдоміолізу у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин і статини.
Карбамазепін
У фармакокінетичних дослідженнях за участю здорових добровольців не виявлено суттєвого впливу на концентрацію карбамазепіну і його активного метаболіту в плазмі крові у пацієнтів, які отримували одночасно азитроміцин.
Циметидин
У фармакокінетичних дослідженнях впливу разової дози циметидину на фармакокінетику азитроміцину не виявлено змін фармакокінетики азитроміцину, за умови застосування циметидину за 2 год до азитроміцину.
Антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину)
У фармакокінетичних дослідженнях азитроміцин не впливав на антикоагулянтний ефект варфарину при його прийомі в одноразовій дозі 15 мг здоровими добровольцями. Повідомлялося про потенціювання антикоагулянтного ефекту після одночасного застосування азитроміцину і антикоагулянтів непрямої дії (похідні кумарину). Незважаючи на те, що причинний зв'язок не встановлено, слід враховувати необхідність проведення частого моніторингу протромбінового часу при застосуванні азитроміцину у пацієнтів, які отримують пероральні антикоагулянти непрямої дії (похідні кумарину).
Циклоспорин
У фармакокінетичному дослідженні за участю здорових добровольців, які протягом 3 днів приймали внутрішньо азитроміцин (500 мг/добу одноразово, а потім циклоспорин (10 мг/кг/добу одноразово), було виявлено достовірне підвищення Сmax у плазмі крові і AUC0-5 циклоспорину. Слід дотримуватися обережності при одночасному застосуванні цих препаратів. У разі необхідності одночасного застосування цих препаратів необхідно проводити моніторинг концентрації циклоспорину в плазмі крові і відповідно коригувати дозу.
Ефавіренз
Одночасне застосування азитроміцину (600 мг/добу одноразово) і ефавіренза (400 мг/добу) щодня протягом 7 днів не викликало будь-яку клінічно значущу фармакокінетичну взаємодію.
Флуконазол
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не змінювало фармакокінетику флуконазолу (800 мг одноразово). Загальна експозиція і Т1/2 азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуконазолу, однак при цьому спостерігали зниження Сmax азитроміцину (на 18%), що не мало клінічного значення.
Індинавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг одноразово) не чинило статистично достовірного впливу на фармакокінетику індинавіру (по 800 мг 3 рази/добу протягом 5 днів).
Метилпреднізолон
Азитроміцин не чинить суттєвого впливу на фармакокінетику метилпреднізолону.
Нелфінавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) і нелфінавіру (по 750 мг 3 рази/добу) викликає підвищення Css азитроміцину в сироватці крові. Клінічно значущі побічні ефекти не спостерігалися, корекція дози азитроміцину при його одночасному застосуванні з нелфінавіром не потрібна.
Рифабутин
Одночасне застосування азитроміцину і рифабутину не впливає на концентрацію кожного з препаратів у сироватці крові. При одночасному застосуванні азитроміцину і рифабутину іноді спостерігалася нейтропенія. Незважаючи на те, що нейтропенія асоціювалася із застосуванням рифабутину, причинно-наслідковий зв'язок між застосуванням комбінації азитроміцину і рифабутину і нейтропенією, не встановлено.
Силденафіл
При застосуванні у здорових добровольців не отримані докази впливу азитроміцину (500 мг/добу щодня протягом 3 днів) на AUC і Cmax силденафілу або його основного циркулюючого метаболіту.
Терфенадин
У фармакокінетичних дослідженнях не були отримані докази взаємодії між азитроміцином і терфенадином. Повідомлялося про поодинокі випадки, коли можливість такої взаємодії не можна було виключити повністю, однак не було жодного конкретного доказу, що така взаємодія мала місце. Було встановлено, що одночасне застосування терфенадину і макролідів може викликати аритмію і подовження інтервалу QT.
Теофілін
Не виявлено взаємодії між азитроміцином і теофіліном.
Триазолам/мідазолам
Значних змін фармакокінетичних показників при одночасному застосуванні азитроміцину з триазоламом або мідазоламом у терапевтичних дозах не виявлено.
Триметоприм/сульфаметоксазол
Одночасне застосування триметоприму/сульфаметоксазолу з азитроміцином не виявило суттєвого впливу на Сmax, загальну експозицію або екскрецію нирками триметоприму або сульфаметоксазолу. Концентрації азитроміцину в сироватці крові відповідали виявленим в інших дослідженнях.
Лікарська форма
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
діюча речовина: азитроміцину дигідрат 524,10 мг у перерахунку на азитроміцин 500,00 мг;
допоміжні речовини: прежелатинізований крохмаль (Крохмаль 1500) 40,00 мг, гідроксипропілцелюлоза 70,00 мг, натрію лаурилсульфат 5,00 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 135,50 мг, кроскармелоза натрію 9,00 мг, лактоза безводна 96,00 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,50 мг, магнію стеарат 20,00 мг;
плівкова оболонка: опадрай білий Y-1-7000 - 30,00 мг (гіпромелоза - 18,75 мг, макрогол 400 - 1,875 мг, титану діоксид (Е171) - 9,375 мг).
По 3 таблетки в блістері з АЛ/ПВХ/ПВДХ.
1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку картонну.
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
діюча речовина: азитроміцину дигідрат 524,10 мг у перерахунку на азитроміцин 500,00 мг;
допоміжні речовини: прежелатинізований крохмаль (Крохмаль 1500) 40,00 мг, гідроксипропілцелюлоза 70,00 мг, натрію лаурилсульфат 5,00 мг, кальцію гідрофосфат дигідрат 135,50 мг, кроскармелоза натрію 9,00 мг, лактоза безводна 96,00 мг, кремнію діоксид колоїдний безводний 0,50 мг, магнію стеарат 20,00 мг;
плівкова оболонка: опадрай білий Y-1-7000 - 30,00 мг (гіпромелоза - 18,75 мг, макрогол 400 - 1,875 мг, титану діоксид (Е171) - 9,375 мг).
По 3 таблетки в блістері з АЛ/ПВХ/ПВДХ.
1 блістер разом з інструкцією по застосуванню поміщають у пачку картонну.
